Мета та завдання дослідження

Після визначення об’єкта та предмета дослідження студент формулює мету дослідження та завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. При визначенні мети дослідження студенту слід пам’ятати, що вона повинна співвідноситись з заявленою темою курсової роботи.

Мета дослідження – це кінцевий, запланований результат, якого прагне досягнути дослідник. Найчастіше при формулюванні мети використовуються наступні вислови: «з’ясування», «визначення», «виявлення», «встановлення» тощо.   

Сформулювавши загальну мету дослідження, студент переходить до другого етапу – визначає, на які питання слід дати відповідь, щоб досягти поставленої мети й повністю розкрити тему курсової роботи. У подальшому відповідь на означені питання становитиме зміст окремих розділів і підрозділів, а їх назва визначатиметься сформульованими дослідницькими завданнями.

Приклад. Продовжимо працювати з темою «Республіканська форма правління: поняття, ознаки та види».

Метою роботи, у даному випадку, є визначення особливих рис, притаманних республіканській формі правління та характеристика основних її видів.

Досягнення поставленої мети дослідження передбачає виконання таких дослідницьких завдань:

– проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття республіканської форми правління;

– визначити та охарактеризувати загальні юридичні властивості (ознаки) республік;

– визначити основні підходи до класифікації держав з республіканською формою правління та навести характеристику кожного з зазначених видів;

– проаналізувати специфіку республіканської форми правління, що склалась в Україні на сучасному етапі.

Відповідно до заявлених завдань у подальшому ми можемо формувати структуру роботи. Зокрема, перший розділ може бути названий «Поняття та ознаки республіканської форми правління» і міститиме два підрозділи: «Основні підходи до визначення поняття ««республіка»» та «Юридичні властивості республіки». Другий розділ може носити назву «Різновиди республіканської форми правління» і міститиме три підрозділи: «Президентська республіка», «Парламентська республіка», «Держави зі змішаною формою республіканського правління». Третій розділ називатиметься «Особливості розвитку та функціонування республіканської форми правління у сучасній Україні».    

      

Стан наукової розробки проблеми

У ході аналізу стану наукової розробки проблеми студент повинен зробити лаконічний огляд авторських праць, які присвячені проблемі, що розглядається в курсовій роботі.  Типовою помилкою, якої припускається студент на цьому етапі, є зведення аналізу стану наукової розробки до звичайного перерахування прізвищ авторів, праці яких були використані ним у ході написання роботи. Натомість, перед студентом ставиться більш серйозне завдання. Йому слід визначити, які саме аспекти проблеми відображені в дослідженнях тих чи інших авторів, а які залишаються висвітленими дуже побіжно. Також, під час аналізу наукового доробка автора бажано навести основні (ключові) положення його праць.      

 

Структура курсової роботи

Описання структури курсової роботи передбачає визначення основних її структурних елементів (вступу, розділів тощо), а також загального обсягу списку використаних джерел та самої курсової роботи.

Приклад. Структура курсової роботи зумовлена метою, завданнями та характером дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають 5 підрозділів і списку використаних джерел, що містить 30 найменувань. Загальний обсяг курсової роботи складає 30 сторінок.

Основна частина

Основна частина курсової роботи складається з розділів та підрозділів. Кожний розділ повинен починатись з нової сторінки. Основному текстові кожного розділу може передувати передмова з коротким (не більше 1 сторінки) описом вибраного напряму та обгрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

В основній частині роботи логічно послідовно розкриваються поставлені питання. Завданням студента на цьому етапі є переконливо проілюструвати та довести власне бачення проблеми, що є предметом наукового дослідження.

 

УВАГА! Слід пам’ятати, що курсова робота є самостійною, авторською роботою, а отже повинна обов’язково бути написана своїми словами, містити необхідні особисті узагальнення й висновки. Типовою помилкою, якої найчастіше припускаються першокурсники при написанні курсової роботи, є підміна власних поглядів та суджень на погляди та судження авторів підручників, монографій, статей. Це здійснюється шляхом автоматичного перенесення тексту розділів чи абзаців наукових видань до тексту курсової роботи. Внаслідок цього робота замість передбаченого аналітичного, починає носити описовий характер.

 

Для того, щоб уникнути вищезазначеної помилки, слід дотримуватись певних правил написання курсової роботи. Основу тексту повинні складати авторські твердження – тобто положення або тези, які студент виносить на захист. Кожне твердження повинно бути обов’язково аргументовано. У випадку, якщо існують протилежні погляди, що не співпадають з авторськими твердженнями, вони також повинні бути наведені та спростовані. 

Як доведення своєї позиції, так і спростування протилежної точки зору, вимагає від студента створення доказової бази – сукупності аргументів, в ролі яких виступатимуть       теоретичні положення інших авторів та різноманітні факти.

Приклад. В ході аналізу президентської республіки автор висуває твердження, що однією з її характерних ознак є відсутність посади прем’єр міністра. Далі для підтвердження цієї тези студент може навести подібні судження інших дослідників, а також за допомогою законів чи наукових видань подати приклади конкретних країн, де подібна посада відсутня і функцію глави уряду виконує сам президент.  Після цього автор курсової роботи може проаналізувати причини обумовленості цього явища, тобто пояснити, чому означена риса є характерною саме для президентських республік, супроводжуючи свої твердження відповідними доказами.

Правила цитування.

Необхідність підкріплення власної аргументації відповідними доказами, вимагає від студента звернення до опрацьованого ним матеріалу: нормативно-правових актів, книжок, статей тощо. Звідти ми вибираємо інформацію, яка є необхідною нам для підтвердження власної точки зору чи спростування думки опонентів. Оформлення цієї інформації у курсовій роботі здійснюється у вигляді цитат.

Цитуючи, ми повинні дотримуватися кількох формальних правил:

1 текст цитати повинен подаватися в лапках і супроводжуватися посиланням на джерело в примітці (Правила оформлення посилань зазначені у п. 5.3.2.);

2 цитата повинна бути дослівною, містити в собі логічно завершену думку й розкривати позицію автора;

3 при цитуванні фраз чи окремих слів повинен зберігатися контекст, у якому їх було вжито автором. Вилучення певних фрагментів, яке дозволяє уникнути довгого цитування,  допускається за наступних умов: 1) думка автора не спотворюється; 2) пропуск в тексті позначається трьома крапками;

4 у разі непрямого цитування слід бути абсолютно точним у викладенні думок автора й також давати відповідні посилання на джерело, з якого наводиться означена цитата;

5 коли автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, яке розміщується в круглих дужках з указівкою ініціалів автора курсової роботи. Варіантами подібних застережень можуть бути такі: (курсив наш. – Г.А.), (підкреслено мною. – Г.А.). Пояснення, які розривають текст цитати, подаються у квадратних дужках – [ ].

 

Висновки

У висновках студент має вказати найважливіші наукові та практичні результати, одержані в ході написання курсової роботи. Обов’язковою умовою при викладенні висновків є їх відповідність дослідницьким завданням, сформульованим у вступі курсової роботи. Тобто, на поставлене питання (завдання) потрібно дати чітку, лаконічну відповідь (висновок). Використовувати цитати чи факти для обґрунтування висунутих на захист положень у цьому розділі не потрібно, оскільки вони повинні бути наведені в основній частині роботи.   

Форми викладення висновків можуть бути різноманітними, однак найкращим варіантом є наступний: у висновках даються відповіді на поставлені питання у тій послідовності, в якій вони були визначені в переліку дослідницьких завдань.  

Приклад. Одним з дослідницьких завдань нашої роботи було визначити та охарактеризувати юридичні властивості республіки. Відповідно, у висновках ми повинні перерахувати основні ознаки республіканської форми правління та в декількох реченнях стисло розкрити їх основний зміст.   

 

Додатки

Див. пункт 5.3.4.

 

Список використаних джерел

Список джерел, що використовується в роботі, може включати нормативно-правові акти, наукові праці (монографії, брошури, статті в періодичних виданнях: журналах, газетах, збірниках), фактичні матеріали (статистичні дані, звіти та інші документи). До списку використаних джерелрекомендується включати не менше 20-25 найменувань. Правила оформлення списку подані у пункті 5.3.3.

 

 

5.3. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Загальні вимоги

Курсову роботу друкують за допомогою комп’ютера на аркушах білого паперу формату А4 (210x297 мм). При друкуванні тексту роботи необхідно залишати поля таких розмірів: зліва – до 30 мм, справа – 10-15 мм, зверху та знизу – 20 мм. Текст наукової роботи набирається шрифтом з відсічками (Times New Roman або подібним до нього) розміром 14 пунктів, лінійки розміщуються з інтервалом 1,5. Обсяг основного тексту роботи не повинен перевищувати 30 сторінок.

Нумерація сторінок у роботі проставляється наскрізна, включаючи список літератури та додатків і починається з титульного листа, на якому номер не ставиться. Номери сторінок проставляються у правому верхньому кутку аркуша.

Заголовки структурних частин курсової роботи  «зміст», «вступ», «розділ», «висновки», «список використаних джерел», «додатки», слід розміщувати по центру рядка великими літерами звичайним жирним шрифтом розміром 16 пунктів. Після заголовку крапка не ставиться.

Кожен розділ починається з нового аркуша. Перед словом розділ повинен бути відступ 30 мм від верхнього краю аркуша, а саме слово має бути посередині рядка. Розділи позначаються арабськими цифрами. Заголовок розділу має бути розміщений в наступному рядку під номером по центру рядка. Всі назви пишуться великими літерами звичайним жирним шрифтом.

Розділ може поділятися на підрозділи, які, в свою чергу, можуть ділитися на дрібніші структурні частини (пункти). Не бажано, щоб ступенів поділу було більше ніж чотири.

Підрозділи позначаються арабськими цифрами й починаються без відступу з лівого боку рядка. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка. Крапку ставлять і в кінці номера підрозділу, наприклад: 2.1. (перший підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку розташовується заголовок підрозділу.

Бажано зберігати невеликий відступ від попереднього тексту між розділами й підрозділами. Це допомагає переключити увагу читача й надати структурі роботи графічної виразності. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) напівжирним шрифтом розміром 14 пунктів з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Пункти нумерують у межах кожного розділу. Номер пункту складається з номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставиться крапка. Крапку ставлять і в кінці номера пункту, наприклад 2.1.3. (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку друкують заголовок пункту.