Суверенитет, территориальное верховенство, юрисдикция

 

Государственный суверенитет (суверенитет государства) –

       признак (свойство) публичной (государственной) власти,

который характеризует политико-правовую сущность власти.

«политико-юридическая категория»                                                  [ Тункин_1994, С. 87]

 

      “Верховна Рада Української РСР, … проголошує державний суверенітет України як

верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки

в межах її території та незалежність  і   рівноправність у зовнішніх зносинах.”

[ Д екларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. № 55– XII //

ВВР. – 1990. - № 31. – ст. 429 ].

„Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава”

[ст. 1 Конституция Украины]

„Суверенітет України поширюється на всю її територію”                   [ст. 2 Конституция Украины]

 

„Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ”    [ст. 5 Конституция Украины]

Территориальное верховенство  –  составная и неотъемлемая часть государственного суверенитета:

верховенство, самостоятельность, полнота, неделимость власти

в пределах государственной территории.

Верховенство власти  – является высшей по отношению ко всем лицам;

Полнота власти  –  во всех ее конституционных формах:

                   законодательной, исполнительной и судебной;

Неделимость власти  –

исключается действие публичной власти иных государств;

Самостоятельность власти  –

участие в межгосударственных отношениях (правосубъектность)

 

Суверенітет – ознака держави... є виявом державної незалежності, що дозволяє встановлювати в своїх інтересах презумпцію повноважень на її території стосовно її громадян та для організації її державної влади.      [ Тускоз Жан. Міжнародне право: Підручник. Пер. з франц. – К.: 1998, – С. 49]

 

Суверенітет є  ніщо інше, як сукупність повноважень,

зміст і способи здійснення яких визначені міжнародним правом.

       Щоразу, коли держава укладає договір з іншою державою або угоду з іншим міжнародним правосуб’єктом, вона поступається деякими із своїх прав, погоджується на деякі зобов’язання і, отже, обмежує таким чином свої повноваження.

[ Тускоз Жан. Міжнародне право: Підручник. Пер. з франц. – К.: 1998. – С. 51]

“Давно признано, что самограничение суверенитета есть проявление суверенитета”

[ Черкес_ 2004, С. 38]

 

Юрисдикция

 

Юрисдикція – право чинити суд. Володіти юрисдикцією – володіти правом чинити суд

[ Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери: Близько 85 тис. слів / Уклад. С.Я. Єрмоленко та ін. – К.: Довіра, 1998. – 783 с. – (Б-ка держ. службовця. Держ. мова і діловодство). – С. 642 ]

 

Юрисдикция (лат. jurisdictio - судопроизводство) – установленная нормативно-правовыми актами совокупность правомочий соответствующих государственных органов разрешать правовые споры и решать дела о право нарушениях, т.е. оценивать действия субъектов права с точки зрения их правомерности, применять юридические санкции к правонарушителям

[ Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред.А.Я. Сухарев; Редкол.:
М.М. Богуславский и др. – 2-е изд., доп. – М.: Сов. энциклопедия, 1987. – 528 с. – С. 526;

Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия / Под ред.
М.Ю. Тихомирова. – М., 1999. – 526 с. – С. 504 ]

 

Юрисдикция – властное полномочие …судить …принудительным для сторон образом

[ С. 182. Административное право зарубежных стран (А 79, 2003) Козырин А.И. ]

 

Юрисдикция государства  – «действие его законодательной и судебной власти» может распространяться, «и весьма часто распространяется» за пределы его границ.

[С. 115, Колосов_Кривчикова_2000 ].

Юрисдикція – юридичне оформлене право (компетенція) уповноважених органів здійснювати свої функції щодо встановлених об’єктів.

[ Колпаков В.К. Адміністративна юрисдикція: існуюче розумінні і нормативна сучасність // Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с. – С. 378-384 ]

Юрисдикция – правомочие (полномочие) или сумма правомочий (полномочий), которые имеют целевое назначение и необязательно обладают свойствами суверенитета …

Юрисдикция не всегда основана непосредственно на суверенитете.

[Молодцов С.В. Правовой режим морских вод. – М.: Междунар. отношения, 1982. – 230 с. – С. 28]

В ы в о д ы

1. «Юрисдикція» - це слово, вживати яке слід украй обережно. Воно нібито суто технічне, і все ж таки багато хто вважає, що має невиразне уявлення, що ж воно насправді означає. І тому завжди є спокуса вживати це слово, водночас розмірковуючи, що воно насправді означає.

Фактично, цей термін може мати велику низку різних визначень:

= Окреме значення має «внутрішня юрисдикція», який вжито у Статуті ООН (де його перекладено як «внутрішня компетенція»).

= Найчастіше «юрисдикція» стосується повноважень, що здійснює держава відносно осіб, майна або подій. Але знов таки і в цьому випадку термін є гібридним, оскільки це можуть бути:

= повноваження ухвалювати закони відносно осіб, майна або подій, про які йдеться

(законодавча юрисдикція),

= повноваження судів держави заслухувати справи, що стосуються осіб, майна або подій,
про які йдеться                                                                                                                (судова юрисдикція),

= повноваження на фізичне втручання, здійснювані виконавчими органами

 [приміром, арешт осіб, конфіскація майна тощо]                                   (виконавча юрисдикція).

[ Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. – Харків, 2000. - С. 161 ]

       2. Если, содержание понятия, охватываемого термином юрисдикция, –
как совокупности властных правомочий компетентных государственных органов в законодательной, судебной и исполнительной (административной) сферах, – принципиально едино для всех ее разновидностей, то их правовая природа - различна:

 

= либо правомочия вытекают из (является элементом) суверенитета (территориального верховенства) – территориальная (внутренняя) юрисдикция;

 

= либо эти правомочия установлены (признаны) международным правом -                       международно-правовая (внешняя) юрисдикция.

 

Л И Т Е Р А Т У Р А

Колосов_Кривчикова_2000 Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов,

Э.С. Кривчикова. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 720с.

Тункин_1994  Международное право: Учебник / Под ред. Г.И. Тункина.–М.: Юрид. лит., 1994.–512 с.

Черкес_ 2004 Черкес М.Ю. Міжнародне право: Навчальний посібник. –

Одеса: Юридична література, 2004. – 384 с. Рос. мовою.

 

Морские границы

 

Границы морские  – границы, определяющие (обозначающие) внешние

пределы морских пространств, а также пределы зон, входящих в их состав.

Границы морские государственные – границы, определяющие (обозначающие):

= пределы морских пространств (морской территории) прибрежного государства;

= пределы распространения суверенитета прибрежного государства.

Границы морские юрисдикционные – границы, определяющие (обозначающие)

пределы распространения национальной юрисдикции прибрежного государства.

Границы морские делимитационные – границы, определяющие (обозначающие)

пределы морских пространств (морской территории) между государствами

с противолежащими или смежными побережьями.

Границы морские конвенционные  – границы, определяющие (обозначающие)

вспомогательные линии, предусмотренные UNCLOS 82

(например, “baselines” – базисных линий).

Понятия, сформировавшихся в морском праве, охватываемые терминологическими словосочетаниями, в состав которых входит термин „государство”.

 

Государство-архипелаг [“archipelagic State”] – государство, которое состоит

полностью из одного или более архипелагов и может включать другие острова.

Архипелаг – означает группу островов, включая части островов, соединяющие их воды

и другие природные образования, которые настолько тесно взаимосвязаны, что такие

острова, воды и другие природные образования составляют единое географическое,

экономическое и политическое целое или исторически считаются таковыми

 (для целей Конвенции UNCLOS 82) [ ст. 46]

Государства-участники [“States Parties”] – государства, которые согласились

на обязательность для них Конвенции и для которых она находится в силе. Под этим

термином понимаются субъекты права, перечисленные в пункте 1 “b”, “c”, “d” “e”, “f”

статьи 305, которые становятся участниками Конвенции mutatis mutandis

в соответствии с условиями, характерными для каждого из них

(для целей Конвенции UNCLOS 82) [часть 2 ст. 1]

Государство прибрежное [“coastal State”] – государство

с морским побережьем [“with a sea-coast”], в т.ч. государство-архипелаг

(для целей Конвенции UNCLOS 82) [часть 1 b) ст. 124].

Государство, не имеющее выхода к морю [“land-locked State”] –

государство, которое не имеет морского побережья [“without a sea-coast”]

(для целей Конвенции UNCLOS 82) [часть 1 а) ст. 124].

Государство транзита [“transit State”] – государство с морским побережьем или без него,

которое расположено между государством, не имеющим выхода к морю, и морем,

через территорию которого проходит «транзитное движение

(для целей Конвенции UNCLOS 82) [часть 1 b) ст. 124].