Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Військовий Інститут

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

військово-гуманітарний факультет

кафедра військово-гуманітарних дисциплін

 

Курсова робота

на тему:

Особливості образу «я» курсантів в процесі навчання у вищих військових навчальних закладах

 

 

Студента 3 курсу 311 пс навчальної групи

Карачинського Олексія Аркадійовича

(спеціальність – “Психологія’’)

Науковий керівник:

Викладач кафедри військової педагогіки і психології

Козоріз Костянтин Ігоревич

 

Київ – 2009

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Образ «Я» як психологічна проблема

1.1 Аналіз наукових джерел та визначення наукових підходів щодо розуміння образу «я» в психології

1.2 Розгляд різних підходів в психології щодо компонентів структури образу «я»

1.3 Аналіз вікового періоду курсантських років та проблематики «я», що виникає в період юності (з урахуванням специфіки навчання у військовому навчальному закладі)

Розділ 2. Емпіричне дослідження образу «я» курсантів

2.1 Методика організації та проведення дослідження

2.2 Обґрунтування методик дослідження

2.3 Статистичний аналіз результатів емпіричного дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

Вступ

Актуальність роботи. Сьогодні росте зацікавленість психологічної науки до вивчення системи підготовки та створення умов, шляхів формування особистості, тих, хто навчається у вищих навчальних закладах. Це обумовлено підвищенням рівня агресивності та конфліктності міжособистісних стосунках.

Професійна підготовка курсантів вищих військових навчальних закладів потребує вірного соціально – психологічного підходу до становлення особистості, що повинно виключати силові методи вирішення ситуацій, бездушність, нетерпимість в особистісних стосунках.

Порівняно з іншими роками, у сьогоднішніх курсантів формуються інакші життєві плани та установки, що в свою чергу веде за собою зміни в системі відношень курсантів до навчання, до майбутньої професійної діяльності, побудові міжособистісних взаємовідносин та ефективності службової діяльності. Дисгармонійність складових образу «Я», протиріччя між зовнішнім «Я» та внутрішнім «Я», між реальним та ідеальним під час навчання не дає можливості реалізації свого потенціалу в отриманні та засвоєнні знань, умінь, навичок. Не дає можливості встановлення позитивних стосунків в колективі. У той час, як гармонійне поєднання складових «Я» веде до вершин особистісного розвитку та активної, успішної реалізації свого потенціалу в подальшій службі.

В тісному зв’язку з формуванням цілісного, неконфліктного образу «Я» іде поняття розуміння та створення життєвих планів, що є важливою стороною загального процесу розвитку особистості. Все це тісно пов’язане з розвитком психіки, мотиваційними процесами, свідомою поведінкою, безперервною взаємодією суб’єкта з зовнішнім світом, з активним пошуком себе. Складний і тривалий процес становлення Я-концепції, який іде невід’ємно від розвитку особистості в цілому, включає в себе самовизначення особистості, регулує її поведінку в учбово-виховному процесі, сприяє вирішенню задач навчання та підготовки до майбутнього життя та професійної діяльності. Позитивне ставлення до себе, до інших, наявність мети та цілей спрямовують активність особистості до майбутніх подій, які в теперішньому вже визначають поведінку і діяльність людини, обумовлюють розвиток її відносин з оточуючою дійсністю. Це те, в чому людина проявляє себе як суб’єкт життєвого шляху, те, що дає їй наснагу та сили. Гармонійність різних аспектів образу «Я», що формуються та проявляються під час курсантських років, є тією життєдайною та рушійною силою, яка формує потенціал подальшого життя.

Урахування особливостей, пов’язаних з Я-концепцію курсанта, його професійних перспектив та життєвих планів дає можливість отримання більш якісних результатів навчально – виховного процесу та підготовки спеціалістів військової справи, які мають позитивну мотивацію до майбутньої діяльності. Значимість самооцінки, правильне усвідомлення завдань професійної діяльності, відповідність «Я» зовнішнього «Я» внутрішньму – це ті питання про які треба говорити, з якими треба працювати в плані самовиховання та саморозвитку курсантів(тих, кому завтра необхідно буде брати на себе відповідальність та приймати рішення в стресових та критичних ситуаціях, зберігаючи силу волі, стійкість та витримку).

Об’єктом дослідження:компонентна структура образу «Я».

Предмет дослідження: поведінкові особливості образу «Я» курсантів 1 курсу ВІКНУ.

Мета дослідження: виявити потенційні поведінкові реакції курсантів 1-го курсу, які можуть бути викликані образом «Я».

У відповідності з предметом та метою дослідження були визначені наступні завдання:

1. Шляхом аналізу наукових джерел визначити наукові підходи щодо розуміння образу «Я» в психології.

2. На основі визначених підходів описати компонентну структуру образу «Я».

3. Шляхом опитування курсантів 1 курсу сформувати середньостатистичний образ «Я», який ґрунтується на оцінці міжособистісних відносин (за методикою Т.Лірі – діагностика міжособистісних відносин).

4. Порівняти теоретичну модель образу «Я» та середньостатистичний образ «Я» курсантів 1 курсу.

Образ «Я»

Самооцінка

Поведінкова складова.

В психології прийнято виділяти дві форми Я-концепції:

Реальну

Ідеальну

Поняття реальна(за словами X. Ремшмидта) не передбачає, що ця концепція реалістична. Бо головне тут уявлення особистості про себе, про те, який я є. [16].

Ідеальна Я-концепція(ідеальне я) - це уявлення особистості про себе у відповідності до бажань(яким я хотів би бути).

Реальна та ідеальна Я-концепції не тільки не можуть співпадати, але у більшості випадків обов’язково різняться. Розходження між ідеальною та рельною Я-концепцією можуть мати різні, як негативні так і позитивні наслідки.З одного боку невідповідність Я-реального до Я-ідеального може стати джерелом серйозних внутрішньоособистісних конфліктів. З другого боку розбіжність реальної та ідеальної Я-концепції є джерелом саморозвитку і самовдосконалення особистості [16].

Відомий психолог Е.Х.Еріксон визначає Я-концепцію, як ідентичність індивіда, або узгоджене самосприйняття індивідом своєї особистості.

Першим кроком на шляху формування Я-концепції є усвідомлення того, що людина це окремий, відділений від інших індивід. Розуміння цього починає формуватись в ранньому дитинстві. При формуванні Я-концепції в підлітковому та юнацькому віці іде розвиток уявлень про себе.

Я-Концепція – це те, що індивід бачить, коли дивиться на себе з різних точок зору, тобто як він сам визначає свої зовнішні показники, особистісні якості, риси, ролі, та соціальний статус.

Можна сказати, що Я-концепція – це система установок по відношенню до самого себе. Це ідентичність Его або особистісна ідентичність індивіда, яка являє сукупність його самовизначень чи образів «Я» [24].

Рут Стренг визначила чотири головні аспекти Я:

1. Існує загальна головна Я-концепція (уявлення людини про свою особистість та сприйняття своїх здібностей, а також статуса та ролей в зовнішньому світі.

2. Існують індивідуальні часові або перехідні Я-концепції, які залежать від настрою, ситуацій від минулих або теперішніх переживань. (нещодавно отримана на екзамені погана оцінка може зумовити тимчасове відчуття особистої глупості; критичне зауваження значимих для тебе людей може привести до зниження на якийсь період самооцінки.

3. Існує соціальне Я – це уявлення про те, що думають про тебе інші люди. Ці уявлення в свою чергу впливають на твої думки про себе. Якщо створюються враження, що інші думають про тебе негативно, то і ти сам будеш схильний думати про себе негативно. Уявлення про те, як тебе сприймають інші, фарбують наші погляди на самих себе. Взаємовідношення з іншими людьми, близькі відношення, участь в певних групах співробітництво та суперництво впливають на формування ідентичності. Розвиток її відбувається в процесі соціальних взаємодій, що включають в себе як наступність та єдність Я, так і ідентифікацію з об’єктами, що знаходяться за межами. «Покажіть мені вашого друга, і я зрозумію, який ваш ідеал і якою людиною ви хотіли б стати» - писав Вільям Керайл. Складовою частиною Я-концепції є почуття соціального статусу, тобто теперішнє або майбутнє положення в соціальній системі уявлень індивіда.

4. Існує ідеальне Я, тобто те, яким ти хотів би стати. Ці уявлення можуть бути реалістичними заниженими або завищеними. Занижене ідеальне Я заважає досягненням; завищений образ ідеального Я може привести до фрустрації та зниженню самооцінки. Реалістичні Я-концепції сприяють прийняяттю самого себе, психічному здоров’ю та досягненню реалістичних цілей [12].

Одним з найвидатніших вчених в сфері теоретичних та експерементальних досліджень структур ідеального Я був Карл Роджерс. Розроблена ним Я-концепція дає можливість розуміти глибини та багатогранність людської особистості.

Роджерс бачив кінцеву мету розвитку особистості в досягненні відповідностей областей явищ та життєвого досвіду концептуальній структурі Я. Досягнення такої відповідності веде до звільнення від внутрішніх конфліктів та тривоги. Уявлення про себе, Я в особистому сприйнятті та ідеальне Я починає зливатися, тому індивід може безконфліктно прийняти самого себе. Його самосприйняття і відношення з іншими людьми ведуть до прийняття самого себе та самоповаги.

Якщо між образом Я у взаємовідношеннях з іншими і Я в особистому сприйнятті індивіда або ідеальним Я виникає розходження – це веде до психологічних проблем.

К.Роджерс терміни «Я» і Я-концепція застосовує як синоніми і визначає їх як «постійне ціле, організований постійний концептуальний Гештальт, утворений у результаті сприйняття Я або мене, як усвідомлення стосунків власного Я з іншими у ставленні до різних аспектів життя, а також цінностей. Немовля, зазначає К. Роджерс, не відчуває різниці між тим, що є «Я» і «не Я». Як наслідок подальшої диференціації формується структура «Я», розвитком якої рухає базова потреба отримувати повагу, симпатію, любов і водночас віддавати їх оточуючим людям» [17].

В процесі взаємодії з людьми росте самооцінка. Эго росте за рахунок дрібних досягнень, похвал і успіхів, коли Я виявляється для когось значимим.

Склавши уявлення про себе ми повинні оцінити отриману картину. Як оцінюємо самих себе в особистому сприйнятті? Чи сприяє ця оцінка самоприйняттю й самосхваленню, розумінню почуття особистої цінності? Якщо так – то самооцінка достатня для того, щоб прийняти самого себе та жити з цим уявленням про себе. Оскільки людині необхідна самооцінка, то повинен існувати зв’язок між Я-концепцією та ідеальним Я.

Адекватна Я-концепція й самооцінка мають значення у формуванні навичок міжособистісних відносин і соціальної адаптації. Соціум часто відкидає людей з низькою самооцінкою. З рівнем самооцінки пов'язане прийняття інших людей і прийняття індивіда іншими людьми, особливо близькими друзями.

Отже, самоприйняття й соціальна адаптація тісно взаємопов’язані.

Погана соціальна адаптація, яка пов'язана з негативної Я-концепцією й низькою самооцінкою, може проявлятися по-різному. Юнаки нашого віку з низькою самооцінкою мають тенденцію до повної непомітності в соціумі. Їх не «бачать» і не вибирають у лідери, вони рідко беруть участь у навчальній або суспільній діяльності.

Вони не вміють постояти за себе й не висловлюють свої думки по хвилюючих їх питаннях. Спостерігаючи за ними можна побачити, як розвиваються почуття ізоляції й самотності. Сором’язливі люди в суспільстві часто відчувають незручність і напругу, що ускладнює їх спілкування з навколишніми.

Оскільки ці люди прагнуть подобатися іншим, на них легше впливати й керувати ними. Вони дозволяють іншим приймати за них рішення, тому що їм не вистачає впевненості в собі. Часто намагаючись упоратися зі своєю сором'язливістю, такі люди ідуть на будь-які жертви, щоб бути приємними людям, вони згодні підкорятися іншим в своїх думках і вчинках.

Той, хто, сам того не бажаючи, підкоряється іншим, рідко вірить їм і відчуває до них повагу. Якщо юнак глибоко нехтує самого себе, він буде нехтувати й ненавидіти інших. Але якщо він відчуває до себе повагу й довіру, то буде так само довіряти і поважати інших.

Самоповагу називають «умовою виживання душі». Вона є компонентом людського існування, що надає людині почуття власної гідності.

А образ «Я» виступає як установка по відношенню до самого себе. Він не позбавленим внутрішніх протиріч, хоча є цілісним і складним. Його становлення є багатогранним і залежним від багатьох факторів(як внутрішніх так і зовнішніх) [7].

Я-Концепції полягає в конкретних діях, які можуть бути викликані образом Я та самооцінкою. Це потенційні поведінкові реакції. Будь-яка установка - є емоційно пофарбованим переконанням, пов'язаним з певним об'єктом.

Всі емоції й оцінки, пов'язані з образом «Я», є дуже сильними й стійкими, що справляє дуже сильний вплив на діяльність людини, його поведінку, взаємостосунки з оточуючими.

Р.Бернс, представник гуманістичного напрямку в психології, підкреслював, що, незважаючи на досить складну структуру, однією з основних ознак сформованості «Я-концепції» є її внутрішня узгодженість, її цілісність.

Єдність самооцінки та уявлень індивіда про себе та «Образ Я», який може бути більш чи менш стійким – складає поняття Я-концепції [6].

І.С. Кон поділяє «Я» на:

- «Я-реальне», тобто те, як індивід сприймає себе у даний момент

- Я-ідеальне, тобто ідеальний образ себе.

І.С. Кон вважає нормальним явищем розбіжність Я-реального і Я-ідеального. Більше того, вона трактується як необхідна умова цілеспрямованого виховання.

Коли панує принцип «взаємного позитивного ставлення», атмосфера поваги та симпатії до оточення і до себе, постає цілісна Я-концепція, формується неконфліктний образ «Я». Якщо набутий досвід особистості не відповідає її Я-концепції, то виникає тривожність як емоційна реакція загрози щодо себе. При цьому психологічні механізми захисту можуть деякий час підтримувати цілісність «Я». Поступово індивід починає включати в свою Я-концепцію не притаманні йому цінності, пристосовувати своє Я до вимог оточуючих, витісняючи внутріособистісний конфлікт у підсвідомість. Цей процес нерідко набуває навіть психотичних ознак перебігу, настільки глибокими виявляються дисгармонійні стани розвитку Я-концепції.

Для виправлення ситуації необхідно перетворення негативного досвіду індивіда в частину самоцінного для себе. Це, як правило, під силу кожному індивіду, та навіть дитині [9].

Узанальнюючи науковий матеріал, можна сказати, що Я-концепція – це важливий компонент самосвідомості людини. Складовими Я-концепції є образ «Я», самооцінка та поведінкова складова. В свою чергу образ «Я» є основою цілісного розвитку особистості.

Я-концепція

Юнацький вік це вік зростання сили Я, здатності проявити та зберегти свою індивідуальність.

Юність - період вираження соціальних потреб, і перш за все усвідомлення потреби в інших людях. Вирішення цих потреб дає підтвердження в можливості здійснення особистого Я.

В чому полягає ступінь ідентичності Я самому собі? Якщо існує відповідність Я зовнішнього Я внутрішньому, то існує сила, яка може визначати успіх відносно реалізації намірів свого життя.

Яким же є образ «Я» Курсантів першого курсу ми розглянемо у слідуючому розділі.

 

Розділ 2. Емпірічне дослідження образу «я» курсантів

Після проведення системи тренінгів, спрямованих на покращення уявлень про себе, з’являється позитивне ставлення до процесу спілкування з однолітками, відбувається зростання впевненості та покращується ефективність навчального процесу.

Висновки

 

Узагальнюючи сказане вище, можна сказати, що образ «Я» у курсантів ВВНЗ на початку навчання є ще не повністю стійким, хоча ідуть певні напрямки його розвитку, формуються деякі постійні якості. В процесі навчання та дорослішання характерні риси стають більш стійкими. Однак під дією впливових сил Я-концепція може змінюватися.

Подолати негативну ідентичність у курсанта можна, якщо допомогти йому знайти більш зрілий і позитивний образ Я. Це досить непросте завдання. Але все ж таки можна його вирішити. Не викликає сумнівів, що в юному віці змінити образ «Я» легше, чим у дорослому.

Спостереження за курсантами привели до таких висновків:

- і хлопці і дівчата проводять якісну оцінку самих себе, порівнюючи свої можливості, навички, інтелектуальні здібності та соціальні уміння з аналогічними якостями своїх однолітків та ідеалів. Ця критична самооцінка часто супроводжується великою вразливостю на зовнішні чинники. Тому певна категорія курсантів має проблему в тому, щоб примирити сприймане власне «Я» з ідеальним «Я».

Для того, щоб усвідомити для себе що таке власне «Я» та ідеальне «Я», яким взагалі буває «Я» потрібно було звернутися до теми курсової роботи, над якою я працював. Теоретичні положення, були початковими сходинками, що відкривають цікавий та глибокий світ особистості. Емпіричні дослідження підтвердили те, що образ «Я» є головним в розвитку та становленні особистості, в бажанні іти дорогою життя, пізнаючи світ, себе і тих хто поряд з тобою. Позитивний та цілісний образ «Я» допомагає здійснювати життєву мету, ефективно засвоювати знання та навички, користуватися їми вміло та професійно, реалізовувати себе та протистояти труднощам. Якщо існує відповідність Я зовнішнього Я внутрішньму, то існує сила, яка може визначати успіх відносно реалізації намірів свого життя. Потрібно тільки знати чого бажаєш, бачити це в майбутньому. Тоді теперішнє буде конкретною сходинкою, кроком до нього. Невизначене майбутнє не дає можливості рухатись до нього. Тому стійкість особистого Я відповідає існуванню у відповідності до своєї суті.

Список використаних джерел

 

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. М. 2003

2. Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: МГУ, 1990.

3. Бернс Р. Развитие “Я – концепции” и воспитание. – М.: Педагогика, 1986.

4. Бернс Р. Я-концепция и Я-образы // Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия / Ред-сост. Райгородский Д.Я. – Самара,: Издательский Дом БАХРАХ-М, 2000.

5. Бодалев А.А Восприятие и понимание человека человеком.М.,1982

6. Джеймс У. Научные основы психологии М., 2003.

7. Захарова А. В. Психология формирования самооценки. - Минск, 1993.

8. Кон И.С. Категория «Я» в психологии // Психологический журнал.1981. №3.

9. Кон И. С. Открытие Я. М., 1978

10. Кулі Ч. «Человеческая природа и социальный порядок» М., 2000

11. Леонтьев А.Н. Деятельность.Сознание.Личность. М..1975

12. Михайлов Ф. Т. Загадки человеческого "Я". — М., 1976

13. Новоприходько А.К. К проблеме соотношения образа Я и самосознания //Вопросы психологии, 1992, № 1-2.

14. Практическая психодиагностика. Издательский Дом «БАХРАХ-М» 2002

15. Психология: Словарь/ Под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990.

16. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления личности. М.: Мир,1994.

17. Роджерс. К. «Становление личности» Эксмо-Пресс 2002 М

18. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1973.

19.Сафин В.Ф. Устойчивость самооценки и механизм ее сохранения // Вопросы психологии, 1975, №3.

20. Словарь практического психолога / ШапарьВ.Б. – М.:АСТ4Харьков: Торсинг, 2005.

21. Столин В. В. Самосознание личности. М., 1983.

22. Фромм Э. Бегствоот свободы М., 1990

23. Чеснокова И. И. Проблема самосознания в психологии. — М., 1977.

24. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. – М.: Дайджест, 1996.

Додаток 1

 

Текст опитувальника до методики діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі

Поставте знак "+" проти тих визначень, які відповідають Вашому уявленню про себе (якщо немає цілковитої впевненості, знак "+" не ставте).

1. Інші думають про нього прихильно

2. Справляє враження на оточуючих

3. Уміє розпоряджатися, наказувати

4. Уміє наполягти на своєму

5. Володіє відчуттям власної гідності

6. Незалежний

7. Здатний сам потурбуватися про себе

8. Може проявити байдужість

9. Здатний бути суворим

10. Строгий, але справедливий

11. Може бути щирим

12. Критичний до інших

13. Любить поплакатися

14. Часто зажурений

15. Здатний проявити недовір'я

16. Часто розчаровується

17. Здатний бути критичним до себе

18. Здатний визнати свою неправоту

19. Охоче підкоряється

20. Поступливий

21. Благородний

22. Захоплюється і схильний до наслідування

23. Поважний

24. Шукає схвалення

25. Здатний до співпраці

26. Прагне вжитися з іншими

27. Дружелюбний, доброзичливий

28. Уважний і ласкавий

29. Делікатний

30. Схвальний

31. Чуйний до закликів про допомогу

32. Безкорисливий

33. Здатний викликати захоплення

34. Користується повагою в інших

35. Володіє талантом керівника

36. Любить відповідальність

37. Упевнений в собі

38. Самовпевнений і напористий

39. Діловитий і практичний

40. Любить змагатися

41. Строгий і крутий, де треба

42. Невблаганний, але неупереджений

43. Дратівливий

44. Відкритий і прямолінійний

45. Не терпить, щоб ним командували

46. Скептичний

47. На нього важко справити враження

48. Образливий, педантичний

49. Легко бентежиться

50. Невпевнений у собі

51. Поступливий

52. Скромний

53. Часто вдається до допомоги інших

54. Дуже шанує авторитети

55. Охоче приймає поради

56. Довірливий і прагне радувати інших

57. Завжди люб'язний в поводженні

58. Дорожить думкою оточуючих

59. Товариський і злагідний

60. Добросердий

61. Добрий, вселяє упевненість

62. Ніжний і м'якосердий

63. Любить піклуватися про інших

64. Безкорисливий, щедрий

65. Любить давати поради

66. Справляє враження значущості

67. Начальницько-наказовий

68. Владний

69. Хвалькуватий

70. Гордовитий і самовдоволений

71. Думає тільки про себе

72. Хитрий і обачливий

73. Нетерпимий до помилок інших

74. Самокорисливий

75. Відвертий

76. Часто недружній

77. Озлоблений

78. Скаржник

79. Ревнивий

80. Довго пам'ятає образи

81. Схильний до самобичування

82. Соромливий

83. Безініціативний

84. Покірливий

85. Залежний, несамостійний

86. Любить підкорятися

87. Надає іншим ухвалювати рішення

88. Легко потрапляє впросак

89. Легко попадає під вплив друзів

90. Готовий довіритися будь-якому

91. Прихильний до всіх розбору

92. Всім симпатизує

93. Прощає все всім

94. Переповнений надмірним співчуттям

95. Великодушний і терпимий до недоліків

96. Прагне протегувати

97. Прагне до успіху

98. Чекає захоплення від кожного

99. Розпоряджається іншими

100. Деспотичний

101. Сноб (судить про людей за рангом і достатком а не за особистими якостями)

102. Пихатий

103. Егоїстичний

104. Холодний, черствий

105. Уїдливий, глузливий

106. Злобний, жорстокий

107. Часто гнівливий

108. Бездушний, байдужий

109. Злопам'ятний

110. Пройнятий духом суперечності

111. Упертий

112. Недовірливий і підозрілий

113. Боязкий

114. Сором'язливий

115. Відрізняється надмірною готовністю підкорятися

116. М'якотілий

117. Майже ніколи нікому не заперечує

118. Ненав'язливий

119. Любить, щоб його опікали

120. Надмірно довірливий

121. Прагне здобути розташування кожного

122. Зі всіма погоджується

123. Завжди доброзичливий

124. Усіх любить

125. Дуже поблажливий до оточуючих

126. Прагне утішити кожного

127. Піклується про інших у шкоду собі

128. Псує людей надмірною добротою

Військовий Інститут

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

військово-гуманітарний факультет

кафедра військово-гуманітарних дисциплін

 

Курсова робота

на тему: