Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність

 

 

 

 

Запоріжжя 2001
Зміст

 

Вступ........................................................................................................... 3

I. Поняття кримінальної відповідальності.................................................. 6

I.1 Основний зміст кримінальної відповідальності.......................... 11

I.2 Форми реалізації кримінальної відповідальності....................... 12

I.3 Підстави кримінальної відповідальності..................................... 15

ІІ. Сучасні проблеми доповнень до поняття кримінальної відповідальності    19

II.1 Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері оподаткування....................................................................................................... 19

II.2 Кримінальна відповідальність за терористичні злочини.......... 21

Загальні висновки.................................................................................... 25

Перелік посилань....................................................................................... 27

Використана література............................................................................ 28

 

Вступ

 

Зрос­тан­ня зло­чин­нос­ті, що спос­те­рі­га­єть­ся в ос­тан­ні ро­ки, зок­ре­ма ор­га­ні­зо­ва­ної на­силь­ниць­кої та ко­рис­ли­вої, яка вик­ли­ка­на пе­ре­лом­ним пе­рі­о­дом роз­вит­ку Ук­ра­ї­ни і низь­кою ін­ших не­га­тив­них чин­ни­ків, ста­вить пе­ред дер­жа­вою сер­йоз­ні зав­дан­ня що­до бо­роть­би з цим яви­щем. Не­об­хід­но до­би­ва­ти­ся при­пи­нен­ня її зрос­тан­ня, а по­тім і іс­тот­но­го ско­ро­чен­ня. З ці­єю ме­тою вжи­ва­ють­ся по­лі­тич­ні, еко­но­міч­ні, ор­га­ні­за­цій­ні, за­ко­но­дав­чі та ін­ші за­хо­ди.

Однією з важливих задач нашої держави є викорінювання злочинності та всіх причин, що її породжують. Рішення цієї задачі здійснюється спільними зусиллями всіх державних органів, громадських організацій і всіх шарів громадськості. Звідси різноманіття форм і методів, використовуваних у боротьбі зі злочинністю. Зокрема, поряд із застосуванням позбавлення волі до небезпечних злочинців застосовуються покарання, не зв'язані з позбавленням волі, а також заходу суспільного впливу чи примусові міри виховного характеру у відношенні облич малозначні злочини, що зробили, чи злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки.

Прий­нят­тя 28 чер­вня 1996 ро­ку но­вої Кон­сти­ту­ції Ук­ра­ї­ни ство­рює для цьо­го міц­ну за­ко­но­дав­чу ба­зу. Ко­ло зло­чин­них по­ся­гань виз­на­чає без­по­се­ре­дньо кри­мі­наль­не за­ко­но­давс­тво. Щоб це за­ко­но­давс­тво бу­ло до­сить ефек­тив­ним, не­об­хід­но пра­виль­но йо­го зас­то­со­ву­ва­ти.

Кри­мі­наль­не пра­во Ук­ра­ї­ни зна­хо­дить своє ві­доб­ра­жен­ня в кри­мі­наль­но­му за­ко­но­давс­тві, яке яв­ляє со­бою єди­ну нор­ма­тив­ну сис­те­му. Кри­мі­наль­не за­ко­но­давс­тво Ук­ра­ї­ни скла­да­єть­ся з кри­мі­наль­них за­ко­нів, які зве­де­ні в Кри­мі­наль­ний ко­декс.

В нор­мах кри­мі­наль­но­го за­ко­ну сфор­му­льо­ва­ні під­ста­ви і прин­ци­пи кри­мі­наль­ної від­по­ві­даль­нос­ті. Згід­но з Ос­нов­ним За­ко­ном Ук­ра­ї­ни кри­мі­наль­ній від­по­ві­даль­нос­ті і по­ка­ран­ню під­ля­гає ли­ше осо­ба, вин­на у вчи­нен­ні зло­чи­ну, тоб­то та­ка, що умис­но або з не­о­бе­реж­нос­ті вчи­ни­ла пе­ред­ба­че­не кри­мі­наль­ним за­ко­ном сус­піль­но не­без­печ­не ді­ян­ня.

В даний час, коли в суспільних науках, у тому числі й у юридичної, одержала визнання ідея пріоритету загальнолюдських цінностей, дослідження кримінально-правових відносин здобуває особливе значення. Зараз можна з упевненістю сказати, що взаємини між злочинцем і державою в нашій країні будуються на основі закону.

Реалізація задачі охорони інтересів особистості, чи суспільства держави від злочинних зазіхань припускає застосування судом до осіб, винних у їхньому здійсненні, передбачених законом покарань. Однак, можуть скластися такі умови, при яких не потрібно, щоб винна особа перетерпіло покладання мір кримінальної відповідальності (у тому числі і покарання).

 Зрозуміло, реалізація кримінально–правових відносин кримінальної відповідальності допускається тільки при наявності основ, передбачених діючим карним законодавством. У цьому зв'язку, представляється важливим розгляд і аналіз таких основ. Після цього необхідно розглянути ряд норм, що містяться в діючому карному законодавстві.

Розгляд поставлених питань є важливим для визначення значення цього інституту як для обличчя винного в здійсненні злочину, так і для законодавця.

У курсовій роботі представляється надзвичайно актуальним розгляд питання про кримінальну відповідальність, форми її реалізації та її підстави. При постановці питання кримінальної відповідальності першорядно треба дати визначення поняття кримінальної відповідальності.

Да­на ро­бо­та прис­вя­че­на дос­лід­жен­ню по­нят­тя кри­мі­наль­ної від­по­ві­даль­нос­ті.

Ме­та ро­бо­ти — вивчити поняття та зміст кримінальної відповідальності.

Ме­тод дос­лід­жен­ня — струк­тур­ний та порівняльний ана­ліз.

Під час написання роботи був проведений описовий аналіз правового змісту поняття кримінальної відповідальності, форм її здійснення та підстав кримінальної відповідальності.

Загальні висновки

 

1. Кримінальна відповідальність є од­ним із ви­дів юри­дич­ної від­по­ві­даль­нос­ті, яка в юридичної літератури визнається як вид і мі­ра при­му­со­во­го пе­ре­тер­пін­ня осо­бою, що вчи­ни­ла пра­во­по­ру­шен­ня, пев­них поз­бав­лень дер­жав­но-пра­во­во­го ха­рак­те­ру, які пе­ред­ба­че­ні за­ко­ном. Пра­во­по­ру­шен­ня, як один із різ­но­ви­дів про­тип­рав­них ді­янь, тяг­не за со­бою рет­рос­пек­тив­ну юри­дич­ну від­по­ві­даль­ність, що є ре­ак­ці­єю дер­жа­ви на пра­во­по­руш­ни­ка і ті ді­ян­ня, які він ско­їв і за які зо­бов­‘я­за­ний по­нес­ти пев­ну ка­ру чи стяг­нен­ня з ме­тою вип­рав­лен­ня і пе­ре­ви­хо­ван­ня.

2. Кри­мі­наль­на від­по­ві­даль­ність — це ви­му­ше­не пе­ре­тер­пін­ня осо­бою, що вчи­ни­ла зло­чин, дер­жав­но­го за­суд­жен­ня, а та­кож поз­бав­лень осо­бис­то­го, май­но­во­го або ін­шо­го ха­рак­те­ру, які пе­ред­ба­че­ні кри­мі­наль­ним за­ко­ном і пок­ла­да­ють­ся на вин­но­го спе­ці­аль­ни­ми ор­га­на­ми дер­жа­ви. По­нят­тя кри­мі­наль­ної від­по­ві­даль­нос­ті від­по­ві­дає ро­до­вим ри­сам юри­дич­ної від­по­ві­даль­нос­ті і ра­зом з тим ха­рак­те­ри­зу­ється сво­ї­ми ви­до­ви­ми рисами.

3. По­нят­тя кри­мі­наль­ної від­по­ві­даль­нос­ті від­би­ває факт ре­аль­ної вза­є­мо­дії осо­би, яка вчи­ни­ла зло­чин, і спе­ці­аль­них ор­га­нів дер­жа­ви. Та­ка вза­є­мо­дія вре­гу­льо­ва­на нор­ма­ми кри­мі­наль­но­го пра­ва і то­му про­ті­кає в ме­жах пев­них пра­во­від­но­син, які на­зи­ва­ють­ся кри­мі­наль­но-пра­во­ви­ми від­но­си­на­ми.

4. Карне покарання не переслідує мети відплати злочинцю. Основне його призначення в тім, щоб виправити, перевиховати правопорушника, попередити здійснення їм нових злочинів. Якщо для досягнення цих гуманних цілей немає необхідності застосовувати дуже строгі заходи кримінально-правового впливу закон передбачає можливість зм'якшення участи засудженого аж до повного звільнення його від покарання.

5. З мо­мен­ту, ко­ли осо­ба вчи­ни­ла зло­чин, між нею і дер­жа­вою ви­ни­ка­ють пев­ні юри­дич­ні від­но­си­ни, внас­лі­док яких у та­кої осо­би і дер­жа­ви ви­ни­ка­ють вза­єм­ні пра­ва і обов’яз­ки. Зло­чи­нець зо­бов­‘я­за­ний бу­ти за­суд­же­ним за вчи­не­ний зло­чин, а та­кож пе­ре­тер­пі­ти поз­бав­лен­ня і об­ме­жен­ня, пе­ред­ба­че­ні кри­мі­наль­ним за­ко­ном. Дер­жа­ва має пра­во за­су­ди­ти зло­чин­ця і вчи­не­ний ним зло­чин, а та­кож об­ме­жи­ти йо­го пра­во­вий ста­тус стро­ка­ми дав­нос­ті при­тяг­нен­ня до кри­мі­наль­ної від­по­ві­даль­нос­ті і стро­ка­ми по­га­шен­ня чи знят­тя су­ди­мос­ті, і зо­бов­‘я­за­на за­без­пе­чи­ти пра­виль­ну ква­лі­фі­ка­цію ско­є­но­го, приз­на­чи­ти по­ка­ран­ня в ме­жах, вста­нов­ле­них сан­кці­єю стат­ті Особ­ли­вої час­ти­ни КК з ура­ху­ван­ням ха­рак­те­ру і сту­пі­ня сус­піль­ної не­без­пе­ки ско­є­но­го, осо­би вин­но­го, а та­кож об­ста­вин, які пом­‘як­шу­ють або об­тя­жу­ють від­по­ві­даль­ність, та ін.

6. Кримінальна відповідальність може бути реалізована в трьох формах: в формі вимушеного перетерпіння винним державного засудження; в формі перетерпіння винним державного засудження, яке поєднано з призначенням йому конкретної міри покарання, від реального відбування котрого, однак, засуджений звільняється; в формі вимушеного перетерпіння винним державного засудження і позбавлень або обмежень особистого, майнового чи іншого характеру, що складають зміст покарання, призначеного йому судом.

 

Перелік посилань

 

5. Постанова Пленуму Верховного Суду № 5 від 26 березня 1999 р. “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” // Вісник ВСУ № 3, 1999, С. 11—16.

9. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення у вину. К., 1996.

10. Ємельянов В. Кримінальна відповідальність за злочини терористичної спрямованості проти державних діячів // Право України, № 1, 2000, С. 98—100.

15. Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. М.І. Бажанова. Х., “Право”, 1997.

16. Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. проф. П.С. Матишевського. К., Юринком, 1999.

17. Ліпкан В. Актуальні проблеми розроблення кримінально-правової норми про відповідальність за тероризм // Право України, № 3, 2000, С. 77-81.

24. Сухов Ю. Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері оподаткування та її вдосконалення // Право України, № 1, 2000, С. 86—91.

26. Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий. К., 1999.

 

 

Використана література

 

1. Конституція України // Голос України. 1996, 13 липня.

2. Кримінальний кодекс України // Кодекси України, № 1, 1996.

3. Закон України від 6 березня 1992 р. “Про скасування кримінальних покарань у вигляді заслання і вислання” // Відомості ВР України, 1992, № 23, С. 337.

4. Закон України від 11 липня 1995 р. “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності посадових осіб” // Відомості ВР України, 1995, № 29, С. 216.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду № 5 від 26 березня 1999 р “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” // Вісник ВСУ № 3, 1999, С. 11—16.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду № 3 від 31 березня 1989 р “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” // Бюллетень законодавства і юридичної практики України. К., 1995, С. 301-304.

7. Указ Президії ВР України від 15 листопада 1991 р. “Про внесення доповнень і змін до Указу Президії Верховної Ради УСРС від 29 липня 1991 року “Про посилення відповідальності за порушення правил, норм та стандартів, що відносяться до забезпечення безпеки дорожного руху” // Відомості ВР України, 1992, № 5, С. 40.

8. Бєлоконєв В. Соціальна обумовленність кримінальної відповідальності за порушення правил водіння або експлуатації військових машин // Право України, № 3, 2000, С. 56—59.

9. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення у вину. К., 1996.

10. Ємельянов В. Кримінальна відповідальність за злочини терористичної спрямованості проти державних діячів // Право України, № 1, 2000, С. 98—100.

11. Ємельянов В.П. Тероризм і злочини терористичної спрямованості. Х., “Рубікон”, 1997.

12. Загальна теорія держави і права. За редакцією академіка АпрН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копєйчикова. — К.: Юрінком, 1997. — 320 С.

13. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина особлива. К., “Генеза”, 1998.

14. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Загальна частина. К., 1996.

15. Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. М.І. Бажанова. Х., “Право”, 1997.

16. Кримінальне право України: Загальна частина. За ред. проф. П.С. Матишевського. К., Юринком, 1999.

17. Ліпкан В. Актуальні проблеми розроблення кримінально-правової норми про відповідальність за тероризм // Право України, № 3, 2000, С. 77-81.

18. Минская В. Уголовно-правовое обеспечение применения норм об ответственности за преступления в сфере экономической деятельности // Уголовное право. 1999, № 3, С.32—36.

19. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К., 1997.

20. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. К., 1992, С. 43.

21. Практика судів України в кримінальних справах. К., 1993.

22. Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. К., 1987.

23. Стан злочинності в Україні та результати боротьби з нею // Інформаційний випуск МВС України. К., 1993, № 7.

24. Сухов Ю. Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері оподаткування та її вдосконалення // Право України, № 1, 2000, С. 86—91.

25. Теория государства и права. Под. ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова.— М.: Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. — 570 С.

26. Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий. К., 1999.

27. Шалгунова С. Покарання за корисливі злочини в проекті Кримінального кодексу України // Право України, № 12, 1999, С. 70—72.

 

Кримінальна відповідальність

 

 

 

 

Запоріжжя 2001
Зміст

 

Вступ........................................................................................................... 3

I. Поняття кримінальної відповідальності.................................................. 6

I.1 Основний зміст кримінальної відповідальності.......................... 11

I.2 Форми реалізації кримінальної відповідальності....................... 12

I.3 Підстави кримінальної відповідальності..................................... 15

ІІ. Сучасні проблеми доповнень до поняття кримінальної відповідальності    19

II.1 Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері оподаткування....................................................................................................... 19

II.2 Кримінальна відповідальність за терористичні злочини.......... 21

Загальні висновки.................................................................................... 25

Перелік посилань....................................................................................... 27

Використана література............................................................................ 28

 

Вступ

 

Зрос­тан­ня зло­чин­нос­ті, що спос­те­рі­га­єть­ся в ос­тан­ні ро­ки, зок­ре­ма ор­га­ні­зо­ва­ної на­силь­ниць­кої та ко­рис­ли­вої, яка вик­ли­ка­на пе­ре­лом­ним пе­рі­о­дом роз­вит­ку Ук­ра­ї­ни і низь­кою ін­ших не­га­тив­них чин­ни­ків, ста­вить пе­ред дер­жа­вою сер­йоз­ні зав­дан­ня що­до бо­роть­би з цим яви­щем. Не­об­хід­но до­би­ва­ти­ся при­пи­нен­ня її зрос­тан­ня, а по­тім і іс­тот­но­го ско­ро­чен­ня. З ці­єю ме­тою вжи­ва­ють­ся по­лі­тич­ні, еко­но­міч­ні, ор­га­ні­за­цій­ні, за­ко­но­дав­чі та ін­ші за­хо­ди.

Однією з важливих задач нашої держави є викорінювання злочинності та всіх причин, що її породжують. Рішення цієї задачі здійснюється спільними зусиллями всіх державних органів, громадських організацій і всіх шарів громадськості. Звідси різноманіття форм і методів, використовуваних у боротьбі зі злочинністю. Зокрема, поряд із застосуванням позбавлення волі до небезпечних злочинців застосовуються покарання, не зв'язані з позбавленням волі, а також заходу суспільного впливу чи примусові міри виховного характеру у відношенні облич малозначні злочини, що зробили, чи злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки.

Прий­нят­тя 28 чер­вня 1996 ро­ку но­вої Кон­сти­ту­ції Ук­ра­ї­ни ство­рює для цьо­го міц­ну за­ко­но­дав­чу ба­зу. Ко­ло зло­чин­них по­ся­гань виз­на­чає без­по­се­ре­дньо кри­мі­наль­не за­ко­но­давс­тво. Щоб це за­ко­но­давс­тво бу­ло до­сить ефек­тив­ним, не­об­хід­но пра­виль­но йо­го зас­то­со­ву­ва­ти.

Кри­мі­наль­не пра­во Ук­ра­ї­ни зна­хо­дить своє ві­доб­ра­жен­ня в кри­мі­наль­но­му за­ко­но­давс­тві, яке яв­ляє со­бою єди­ну нор­ма­тив­ну сис­те­му. Кри­мі­наль­не за­ко­но­давс­тво Ук­ра­ї­ни скла­да­єть­ся з кри­мі­наль­них за­ко­нів, які зве­де­ні в Кри­мі­наль­ний ко­декс.

В нор­мах кри­мі­наль­но­го за­ко­ну сфор­му­льо­ва­ні під­ста­ви і прин­ци­пи кри­мі­наль­ної від­по­ві­даль­нос­ті. Згід­но з Ос­нов­ним За­ко­ном Ук­ра­ї­ни кри­мі­наль­ній від­по­ві­даль­нос­ті і по­ка­ран­ню під­ля­гає ли­ше осо­ба, вин­на у вчи­нен­ні зло­чи­ну, тоб­то та­ка, що умис­но або з не­о­бе­реж­нос­ті вчи­ни­ла пе­ред­ба­че­не кри­мі­наль­ним за­ко­ном сус­піль­но не­без­печ­не ді­ян­ня.

В даний час, коли в суспільних науках, у тому числі й у юридичної, одержала визнання ідея пріоритету загальнолюдських цінностей, дослідження кримінально-правових відносин здобуває особливе значення. Зараз можна з упевненістю сказати, що взаємини між злочинцем і державою в нашій країні будуються на основі закону.

Реалізація задачі охорони інтересів особистості, чи суспільства держави від злочинних зазіхань припускає застосування судом до осіб, винних у їхньому здійсненні, передбачених законом покарань. Однак, можуть скластися такі умови, при яких не потрібно, щоб винна особа перетерпіло покладання мір кримінальної відповідальності (у тому числі і покарання).

 Зрозуміло, реалізація кримінально–правових відносин кримінальної відповідальності допускається тільки при наявності основ, передбачених діючим карним законодавством. У цьому зв'язку, представляється важливим розгляд і аналіз таких основ. Після цього необхідно розглянути ряд норм, що містяться в діючому карному законодавстві.

Розгляд поставлених питань є важливим для визначення значення цього інституту як для обличчя винного в здійсненні злочину, так і для законодавця.

У курсовій роботі представляється надзвичайно актуальним розгляд питання про кримінальну відповідальність, форми її реалізації та її підстави. При постановці питання кримінальної відповідальності першорядно треба дати визначення поняття кримінальної відповідальності.

Да­на ро­бо­та прис­вя­че­на дос­лід­жен­ню по­нят­тя кри­мі­наль­ної від­по­ві­даль­нос­ті.

Ме­та ро­бо­ти — вивчити поняття та зміст кримінальної відповідальності.

Ме­тод дос­лід­жен­ня — струк­тур­ний та порівняльний ана­ліз.

Під час написання роботи був проведений описовий аналіз правового змісту поняття кримінальної відповідальності, форм її здійснення та підстав кримінальної відповідальності.