Визначення та регулювання норм обов'язкових резервів

 

Обов'язкові резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання почали застосовувати у банківській системі України ще в адміністративний період. Суть обов'язкових резервних вимог полягає у вилученні шляхом резервування частини коштів, що впливає на грошовий мультиплікатор і, відповідно, на спроможність комерційних банків до надання позик. Зміну норм обов'язкових резервів у діяльності розвинених ринкових країн вважають жорстким і недостатньо точним інструментом регулювання, тому використовують вкрай рідко. Зміна резервних вимог примушує комерційні банки змінювати вартість кредитів, відсоткової ставки з метою зменшення небажаного падіння прибутку. В Україні на початковому етапі застосування методу обов'язкових резервів, кошти утримувались на окремому рахунку в НБУ.

За таких умов вони були вилучені з банківського обігу. У сучасних умовах комерційні банки формують резерви на власних кореспондентських рахунках в НБУ. Комерційні банки можуть використовувати кошти на рахунках впродовж операційного дня для здійснення банківських операцій. Для технічної реалізації політики обов'язкового резервування, банки визначають обсяг власних обов'язкових резервів величиною встановленої норми від середньотехнологічних залишків щоденно. У разі недорезервування коштів, згідно з резервними вимогами НБУ, банки сплачують пеню 5% від їх величини.

Залежно від стану грошово-кредитного ринку і прогнозу його подальшого розвитку Правління Національного банку України приймає окремі рішення щодо:

· звітного періоду резервування;

·   нормативів обов'язкового резервування;

·   складу зобов'язань банку (об'єкт резервування), щодо яких установлюються нормативи обов'язкового резервування;

·   обсягу обов'язкових резервів, який має щоденно на початок операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в Національному банку;

·   порядку формування та зберігання коштів обов'язкового резервування на окремому рахунку в Національному банку. [6]

Політика обов’язкових резервних вимог передбачає насамперед вплив банку на грошово-кредитний мультиплікатор, оскільки норма резервних вимог є важливою компонентою мультиплікатора. Якщо центральний банк збільшує норму, то це призводить до зменшення грошово-кредитного мультиплікатора, відповідно змінюється і пропозиція грошей, і навпаки. Використовуючи політику резервних вимог, центральний банк не може повністю контролювати пропозицію грошей.

Резервні вимоги використовуються центральними банками як інструмент регулювання банківської ліквідності. Одним із показників, що характеризує ліквідність, є залишки коштів (резервів) на рахунках комерційних банків у центральному банку. Регулюючи стан банківських рахунків, центральний банк намагається підтримувати оптимальну суму коштів на цих рахунках. Він вилучає надлишкові або надає додаткові резерви, використовуючи різні інструменти грошово-кредитної політики. Так, підвищення центральним банком норми резервування призводить до скорочення надлишкових резервів у розпорядженні банків, тобто до скорочення їхньої вільної ліквідності, а зниження - навпаки, збільшує вільну ліквідність, розширює можливості банків щодо проведення активних операцій.

Порядок визначення та формування обов'язкових резервів

До залучених банками коштів належать кошти, які обліковуються на поточних, вкладних (депозитних) рахунках юридичних та фізичних осіб, а також залучені кошти, що належать юридичним і фізичним особам та відображені в балансі банку на інших рахунках бухгалтерського обліку.

Сума зобов'язань банку, що береться для розрахунку обов'язкових резервів, і залишки коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку за вихідні й святкові дні визначаються на рівні залишків коштів на кінець того робочого дня банку, що передував вихідним чи святковим дням.

Сума залишків коштів, що береться для розрахунку обов'язкових резервів за відповідний звітний період резервування, визначається за формулою середньоарифметичної величини

+ L2 + L3 +... + Ln Ld = n

 

де Ld - середньоарифметичні залишки коштів, що використовуються для розрахунку обов'язкових резервів за звітний період резервування;, 2, 3,... - сума залишків коштів за визначеним об'єктом резервування за станом на кожне число (дату) звітного періоду;- сума залишків коштів за визначеним об'єктом резервування на початок останнього календарного дня звітного періоду;- кількість календарних днів у звітному періоді резервування.

Сума недорезервованих банком коштів за звітний період резервування визначається як від'ємна різниця між середньоарифметичною сумою обов'язкових резервів та розрахованою середньоарифметичною сумою залишків коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку у відповідному звітному періоді резервування.

Розрахунок середньоарифметичної суми обов'язкових резервів здійснюється на підставі довідки про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку і довідки про залучені кошти і стан перерахування коштів обов'язкових резервів на окремий рахунок у Національному банку України [9]

Національний банк України з 1 липня підвищив норми обов’язкового резервування для валютних вкладів при одночасному зниженні обсягів перерахувань сформованих резервів на окремий рахунок у НБУ до 40%.

Про це Нацбанк повідомив на своєму офіційному сайті.

Згідно з повідомленням, з 1 липня поточного року норматив обов’язкового резервування за вкладами фізичних осіб на вимогу і на поточних рахунках в іноземній валюті збільшується до 15% з 10%, за короткостроковими коштами юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті - до 10% з 9%, за залученими коштами від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів в іноземній валюті (крім російських рублів) - до 5% з 3%.

Нормативи резервування за вкладами юридичних осіб до запитання і на поточних рахунках, а також за довгостроковими вкладами юридичних і фізичних осіб у валюті залишилися без змін і становлять 10% і 5% відповідно. Норми резервів за всіма видами залучених коштів в національній валюті, а також за коштами, залученими від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів в російських рублях, також не змінилися і залишаються на нульовому рівні.

У той же час регулятор знизив обсяг сформованих обов’язкових резервів, який банки повинні перераховувати на окремий рахунок у НБУ, до 40% з необхідних раніше 50%. [8]