Інтенсивність суперництва серед внутрігалузевих конкурентів.

ЗМІСТ

Вступ..............................................................................................................2

І. Модель п`яти сил конкуренції та їх склад..................................................3

1.1. Модель п`яти сил конкуренції...............................................................3

1.2 Інтенсивність суперництва серед внутрігалузевих конкурентів..............6

ІІ. СИЛИ КОНКУРЕНЦІЇ, які ОБУМОВЛЕНІ ЗАГРОЗОЮ ВТОРГНЕННЯ НОВИХ КОНКУРЕНТІВ............................................................................11

2.1. Шість основних передумов, що створюють бар'єри для входу нових конкурентів................................................................................................11

2.2. ПЕРЕГОВОРНА СИЛА ПОСТАЧАЛЬНИКІВ І ПОКУПЦІВ...................15

ІІІ. Конкурентні переваги..........................................................................19

ВИСНОВОК....................................................................................................24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................25

Вступ

 

Оскільки Міжнародна конкуренція і конкурентоспроможність окремих фірм, підприємств і організацій відбувається і проявляється на міжнародному ринку доцільно розглянути особливості його функціонування і утворення ринкових ніш.

На міжнародному ринку конкурують окремі підприємства. Від рівня їх конкурентоспроможності залежить місце, яке вонизаймають на цьому ринку. Кожне підприємство входить до складу відповідної галузі і національної економіки. Від рівня конкурентоспроможності окремого підприємства залежить, певним чином, конкурентоспроможність галузі і національної економіки в цілому. Всі ці питання входять до вступної теми курсу. Після чого, аналізуються основні параметри, що визначають міжнародну конкурентоспроможність підприємства.

Окремі фірми і країни розробляють стратегії міжнародної конкурентоспроможності. А тому цій проблемі присвячується відповідна тема курсу.

Конкуренція в самому широкому розумінні цього слова означає суперництво на будь якому поприщі між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), які зацікавлені у досягненні однієї і тієї ж цілі — переваги над своїми суперниками (конкурентами).

З точки зору підприємства такою метою є максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг споживачів.

І. Модель п`яти сил конкуренції та їх склад

1.1. Модель п`яти сил конкуренції

 

Конкуренція на ринку складається з п`яти сил конкуренції:

1. Суперництво між конкуруючими продавцями однієї галузі;

2. Спроби компаній з інших галузей залучити покупців даної галузі на бік своїх товарів-замінників;

3. Потенціал входження у галузі нових фірм;

4. Ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку поставщиків ресурсів;

5. Ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку покупців продукції.

Модель п'яти сил конкуренції, наведена нижче, є цінним кон- цептyальним інструментом вивчення основних впливів конкуренції на ринок і оцінці сили і слабкості кожного з них. Використання цієї моделі дає можливість зрозуміти як функціонує конкуренція. Щодо міжнародної конкуренції то їі форми в різних галузях суттєво розрізняються. На одному кінці спектра форм конкуренції знаходиться форма, яку можна назвати "множинно-національною" (multidomestic).[5]

Конкуренція у кожній країні або невеликій групі країн відбувається незалежно; певна галузь наявна у багатьох країнах (наприклад ощадні банки є у Кореї, Італії, США), але у кожній з них конкуренція йде по своєму. Репутація, коло клієнтів і капітал банку в одній країні не впливають (або майже не впливають) на успіх його дій в інших кpaїнax.

У числі конкурентів можуть бути і МПК, але дія їх конкурентних переваг у більшості випадків обмежуються межами тієї країни, в якій ця компанія діє. Таким чином, міжнародна галузь являє собою як би набір галузей (кожна в межах своєї країни). Звідси і термін "множинно-національна" конкуренція. До числа таких галузей, де конкуренція традиційно має таку форму, входять багато які типи торгівлі, виробництво продуктів харчування, оптова торгівля, страхування життя, ощадні банки, виробництво простих металовиробів та їдких хімічних речовин.

На протилежному кінці спектра - глобальні галузі, в яких конкурентна позиція фірми в одній країні суттєво впливає на ії позиції в інших країнах. Тут конкуренція проходить на дійсно глобальній основі, конкуруючі фірми покладаються на переваги, які випливають з їх діяльності в усьому світі. Фірми комбінують переваги, яких вони досягли в країні базування, з тими, яких вони домоглися завдяки присутності в інших країнах. Наприклад, ефект масштабу, здатність обслуговувати клієшів в різних країнах або репутація, яку можна утвердити в іншій країні. Такі галузі практично є в кожній країні. Більшість (якщо не всі) фірм, конкуруючих в цих галузях, - місцеві, тому що, коли конкуренція у кожній країні йде за власними правилами, іноземним фірмам добитися конкурентної переваги дуже важно. Міжнародна торгівля в цих галузях має скромні масштаби, а то і взагалі відсутня. Якщо фірма належить іноземній компанії (що рідко зустpічається), контроль з боку іноземного власника зі своєї штаб-квартири дуже незначний. Власник не вирішує такі питання, як забезпечення робочих місць у зарубіжному філіалі, місце проведення необхідних досдїджень (всередині країни або за кордоном). Національний філіал контролює всю або майже всю діяльність, яка необхідна для забезпечення конкурентного статусу. В таких галузях, як торгівля або виробництво металовиробів бурхливих дебатів про торговельні проблеми, як правило, не виникає [4]

Таким чином, можна зробити висновок, що конкуренція, у тому числі і міжнародна, є найважливішим регулятором ринку. Однак вона діє стихійно і має суперечливий характер. З одного боку, вона сприяє зростанню виробництва, підвищення якості продукції і найбільш повному задоволенню потреб споживачів; але, з іншого боку, вона може призвести до порушення стабільності суспільного виробництва, що виявляється у надвиробництві товарів або у нестачі їх. Бажаючи вижити у конкурентній боротьбі виробники об'єднуються у великі монополії, що шкодить розвитку здорової конкуренції та веде до застою виробництва. Усе це породжує негативні соціальні наслідки: безробіття, різке диференціювання доходів населення.Чтобы вибрати бажану конкурентну позицію в бізнесі, раніше всією, потрібно почати з оцінки галузі, до якої він належить. Для виконання цієї задачі, ми повинні зрозуміти фундаментальні чинники, що визначають прибутковість галузі в довгостроковій перспективі, тому що саме прибутковість є найважливішим показникам привабливості галузі.

Найвідомішою і широко використовується моделлю оцінки привабливості галузі є модель п'яти сил конкуренції Портеру. В моделі Портеру передбачається, що існує п'ять основних сил, які формують структуру галузі: інтенсивність суперництва серед конкурентів, що знаходяться усередині галузі, загроза з боку потенційно-можливих конкурентів, які знаходяться зовні галузі, але збираються туди ввійти, загроза з боку товарів - замінників, переговорна сила покупців і переговорна сила постачальників. Ці п'ять сил визначають межі цін, витрат, інвестиційних вимог, які є основними чинниками для визначення прибутковості галузі в довгостроковому періоді, і, отже, для привабливості галузі.

Схема 1 показує типову структуру галузі, яка є системою основних гравців (конкуренти усередині галузі, покупці, постачальники, товари - замінники, потенційно-можливі конкуренти), їх взаємостосунків (п'ять сил), і чинників, що визначають привабливість галузі.

 

Витрати перемикання.

Покупцю дуже легко перемкнутися з одного продукту на іншій в окремо взятій конкретній галузі, же найважче для нього - це інтенсивнісгь суперництва. Тому, немає нічого дивного в тому. що

фірми прагнуть винайти такі стратегії, які утрудняли б перемикання, як наприклад, це робиться в комп'ютерній промисловості, або ж створили деякі певні стимули до не перемикання, як, наприклад, програма частота польотів (frequent - flyer programs) здійснювана більшістю авіа кампаній.

 

Диференціація продукту.

Ототожнення споживачем товарної марки з виробником також є серйозною перешкодою для вторгнення, оскільки новим компаніям необхідно подолати прихильність споживачів до існуючих марок. Реклама, обслуговування споживачів, що вже встояли у галузі груп, а також відмінності в товарах — є чинниками, що обумовлюють ототожнення товарної марки. Це, можливо, найважливіший бар'єр входу у галузі безалкогольних напоїв, патентованих медичних препаратів, косметики, банківських капіталовкладень і незалежної ревізорської діяльності. Для зведення високих перешкод в своєму бізнесі виробники пива досягли ототожнення товарної марки у споживача з економією за рахунок зростання виробництва, з рухом товарів від виробництва до споживання, а також маркетингом.

 

Потреба в капіталі.

Чим більше величина необхідних інвестицій для забезпечення успішного входу на ринок, тим менше охочих проникнути на цей ринок, особливо якщо ці інвестиції пов'язані з неповоротними витратами, такими як попередня реклама або науково-дослідна робота.

Капітал необхідний не тільки на засоби виробництва, але і на кредитування споживачів, створення матеріально-виробничих запасів і компенсацію втрат, пов'язаних з організацією нового підприємства. В той час, як найбільші корпорації мають свій в розпорядженні фінансові ресурси для вторгнення в будь-яку галузь, необхідність величезних капіталовкладень в певних областях, таких як комп'ютерна індустрія і видобуток корисних копалин, обмежують кількість потенційних претендентів.

 

Більш високі витрати.

Компанії, що займають міцні позиції, можуть мати перевагу по витратах, неприступну для потенційних конкурентів, незалежно від їх розмірів і можливих масштабів виробництва. Ці переваги можуть бути засновані на так званій кривій навчання (learning curve — крива придбання навику або кваліфікації) (і її старшій "сестрі" — кривою досвіду (experience сurvе)), використовуванні передових технологій, доступі до кращих джерел сировини, активах, придбаних за доінфляцийними цінами, державних субсидіях або вигідному місцеположенні. В деяких випадках цінові переваги об'єктивно обумовлені, оскільки захищені патентом. (Чинник наявності досвіду розглянутий в розділі "Крива досвіду як перешкода для вторгнення").

 

Політика уряду.

Уряд може лімітувати або навіть зовсім виключити вторгнення в галузі такими методами, як ліцензування і обмеження в доступі до джерел сировини. Наочними прикладами в цьому відношенні можуть служити такі регульовані галузі, як роздрібна торгівля спиртними напоями і перевезення на грузовиках і суднах; більш тонкі обмеження діють у вугільній промисловості. Уряд може створювати бар'єри за допомогою таких механізмів, як контроль за стандартами забруднення води і повітря і інших норм безпеки.

Прогноз відносно реакції існуючих у галузі конкурентів також може бути підставою для ухвалення рішення про вторгнення в дану галузь. Вельми обгрунтованими побоюваннями можуть служити як явно вороже відношення конкурентів, що займають привілейоване положення в галузі, так і наступні мотиви.

• Існуючі конкуренти володіють реальним потенціалом для протидії, включаючи надлишок вільних наявних засобів, незадіяні крупні джерела фінансування, виробничі потужності, сильний вплив на канали розподілу і споживачів.

• Компанії, що працюють в галузі, готові понизити ціни, щоб утримати в своїх руках частку ринку, або через надлишок у галузі виробничих потужностей.

Коли зростання галузі відбувається сповільненими темпами, це негативно відображається на можливості прийняти нових конкурентів і часте на фінансовій ефективності всіх учасників, залучених в економічний спад.

 

Влада покупців

§ Кількість важливих покупців

§ Наявність товарів - субститутов

§ Витрати перемикання для покупців

§ Загроза з боку покупців: інтеграція назад

§ Загроза з боку галузі: інтеграція вперед

§ Сприяння в якості і послугах продукції  покупців

§ Загальні витрати покупців, що компенсуються галуззю

§ Прибутковість покупців

По Портеру поняття «переговорна сила покупців і продавців», припускає, що існує певна загроза всієї галузі від надмірного використовування влади цими двома агентами. Слова Портеру можна інтерпретувати таким чином. Правильна стратегія, до якої повинна прагнути фірма, повинна мати, як головний компонент спробу нейтралізувати переговорну силу покупців і постачальників. В сьогоднішньому світі, це твердження є спірним. Японські фірми чудово розуміють, що постачальники є центральними партнерами, дружні взаємостосунки, між якими треба виховувати і усилювати. Більш того, покупці - це основна і важлива клієнтура фірми, і фірма повинна сприймати їх не як суперників, а як об'єктів довгострокових дружніх відносин, заснованих на цілісності і продуктивності.

 

ІІІ. Конкурентні переваги

 

Міжнародна конкурентоспроможність проявляється у досягненні фірмою конкурентних переваг у міжнародному суперництві, що визначається такими основними принципами:

- Конкурентна перевага випливає в основі своїй з поліпшувань, нововведень та перемін. Фірми отримують перевагу перед міжнародними суперниками тому, що вони уловлюють нову основу для конкуренції або знаходять нові і більш ефективні засоби для ведення конкуренції по-старому. Наприклад, фірма "Соні" була першою фірмою, яка застосувала транзистори у радіоприймачах. Фірма "Боінг" стала піонером у висуванні концепції сімейства авіалайнерів і перша у своїй галузі стала наполегливо конкурувати на глобальній основі. Фірма "Ямаха" перейшла до автоматизації виробництва форте п'яно, які раніше виготовлялися ручним способом. Фірми "Сендуік" та "Атлас Копко" першими запропонували так званий "шведський метод" ведення гірських розробок.

Нововведення можуть проявитися у новій конструкції виробу, у новому виробничому процесі, у новому підході до маркетингу або у новому способі навчання або організації.

Деякі нововведення створюють конкурентні переваги, коли фірма знаходить зовсім нову потребу у покупців або знаходить той сегмент ринку, який суперники обійшли увагою. Наприклад, японські фірми досягли переваг у багатьох галузях завдяки тому, що робили упор на менш крупні, компактні і менш продуктивні варіанти виробів, до яких їх іноземні конкуренти ставилися зневажливо, вважаючи їх менш важливими і менш прибутковими.

Конкурентна перевага стосується всієї системи створення цінностей. Система створення цінностей — це весь набір видів діяльності, які втягуються у процес створення виробу та його ви­користання і який охоплює ланцюжки цінностей фірми, поста­чальників, посередників, покупців. Конкурентна перевага часто приходить як результат досягнення нових шляхів у справі формування всього ланцюжка цінності і управління нею.

Гарним прикладом у цій справі може бути італійська компанія з виробництва одягу "Бенеттон". У цій фірмі випуск продукції відбувається через мережу незалежних виробничих одиниць, які належать фірмі і тісно пов'язані з роздрібними торговцями, які мають від них дозвіл на продаж товару і використовують найбільш сучасні інформаційні системи. У всіх ланках системи цінностей фірма "Бенеттон" перепланувала свої форми діяльності з метою звести до мінімуму запас товарів, забезпечити швидку доставку і зробити можливим швидкий відгук на віяння моди.

Наявність у даній країні постачальників і споживачів світово­го класу є важливою позитивною якістю і асоціюється з міжна­родною перевагою у численних галузях.

-   Конкурентна перевага підтримується тільки завдяки безперервним поліпшенням. Мало є таких конкурентних переваг, яких не можна було б скопіювати. Наприклад, корейські фірми зрівнялися з японськими фірмами у здатності вести масовий випуск стандартних кольорових телевізорів. Бразильські фірми зрівнялися з італійськими у виробництві взуття на кожний день завдяки оволодінню відповідною технологією і дизайном.

Якщо фірми (і національні галузі промисловості) залишаються нерухомими то в кінцевому рахунку їх випереджають суперники.

Деякі фірми можуть утримувати десятиліттями закріплені конкурентні позиції, спираючись на переваги першопрохідця, стійкі відношення з клієнтом та інш. Але, з часом, більш динамічні суперники знаходять спосіб обійти ці переваги, завдяки більш ефективному способу ведення справи. Наприклад, британські, а потім і американські фірми за деякий десяток років втратили свої позиції майже вікової давності на ринку верстатів, коли іноземні суперники скористалися новою комп'ютерною технологією. З аналогічної причини німецькі фірми втратили лідерство у фотоапаратах, коли японські фірми більш напористе розпочали створення апаратів класу однооб'єктивних зеркалок і запровадження електроніки. А в суднобудуванні японським фірмам прийшлося поступитися значною долею, коли процес вдосконалення уповільнився і корейські фірми скопіювали їх стратегію при більш дешевій робочій силі.

Разом з тим, колись досягнута перевага підтримується тільки шляхом безперервного пошуку інших, більш ефективних способів ведення справи і постійного внесення змін у поведінку фірми.

-   Підтримка переваги вимагає вдосконалення її джерел. Кон­курентна перевага компанії може випливати з будь-якої діяльності у ланцюжку цінностей, починаючи з розробки виробу і кінчаючи післяпродажним обслуговуванням. Джерела переваги розрізняються у відношенні здатності зберігати довгочасну дію. Такі переваги дають: вартість основних фондів, які діють у фірмі, порядок у поводженні з власністю, і розраховані на разове використання проектні концепції. Всі такі переваги легко скопіювати.

Переваги ж більш високого порядку і більш довгочасної дії подібні фірменим знакам, які міцно утвердилися, і які є результатом багаторічних зусиль по завоюванню ринку або спеціальних прийомів у питаннях поводження з власністю. Наприклад, корейським фірмам, які випускають вироби електроніки, ще доведеться розробити міцні переваги. Вони ведуть конкуренцію головним чином на основі рівня заробітної плати робітників, і використовують японське виробниче устаткування та японські і американські деталі. Американські компанії, які займаються крупно-масштабним випуском комп'ютерів, навпаки, володіють значно більш придатними до довгочасного утримання перевагами і які включають економію, що виникає в результаті накопичення крупних вкладень у НДДКР, здатність розробляти власне про­грамне забезпечення ЕОМ тощо.

Переваги більш низького порядку є, як правило, статичними і пасивними. Вони можуть бути відтворені шляхом простого наслідування. Іноземні конкуренти копіюють виробничий процес і купують те ж саме виробниче устаткування. Такі переваги не можуть довго утримуватися. Наприклад, корейська промисловість стикається з жорстким суперництвом з боку Таїланду і Філліпін через свою нездатність швидко рухатися від трудомістких інфраструктурних проектів до проектів, які у більшій мірі пов'язані з технологією, а також до обробних підприємств.

Більш тривалі конкурентні переваги залежать від володіння добре підготовленими людськими ресурсами і внутрішніми технічними можливостями.

Підтримання переваг вимагає, щоб фірма постійно, раніше ніж її суперники, робила кроки у бік розширення своїх джерел переваг і особливо у бік їх вдосконалення.

Навпаки, ризиковане діло — покладатися на переваги менш складних властивостей. Якщо національна галузь промисловості перестає прогресувати в бік більш передових форм конкурентних переваг, її скоріш за все, перегонять. Наприклад, італійські вироби побутових приладів досить успішно конкурували за рівнем витрат виробництва при продажу приладів середнього розміру 1 компактних прикладів, які вироблялися в Італії, і на базі управлінських контрактів — при продажу через широкі мережі магазинів. Вони надто довго покладалися на цю стратегію. Останнім часом німецькі конкуренти зміцнюють свої позиції на основі створення більш диференційованих виробів і утвердження репутації фірмових знаків.

Для підтримки конкурентних переваг фірма повинна відмовлятися від своїх старих переваг на користь нових. Якщо вона цього не зробить, то це зробить будь-який конкурент. Керівник компанії повинен створити таку обстановку, в якій розширення і вдосконалення переваг розглядається як дещо нормальне і очікуване.

- Підтримання переваг в кінці кінців вимагає глобального підходу до стратегії. Фірма не може довго підтримувати перевагу у міжнародній конкуренції, якщо не використовує і не розширює свої переваги, що пов'язані з базуванням у своїй країні за допомогою глобального підходу до стратегії. Такий підхід доповнює переваги, пов'язані з базуванням у своїй країні і допомагає звести навіть пов'язані з цим же несприятливі моменти. Наприклад, німецькі хімічні компанії застосовують у широких масштабах ви­робництво за рубежем і розкидану по всьому світу збутову мережу для того, щоб закріпити своє лідируюче становище. Те ж саме роблять швейцарські фармацевтичні компанії, шведські виробники вантажівок і японські фірми, які випускають побутову електронну техніку. [4]

ВИСНОВОК

Для того, щоб зберегти і зміцнити свої позиції на міжнародному ринку, підприємству необхідно не тільки підтримувати високу конкурентоспроможність, але й постійно її підвищувати тому, що конкуренти не "дрімають".

Для вирішення цієї проблеми, перш за все, необхідно визначити чинники, які сприяють підвищенню міжнародної конкурентоспроможності.         

Якщо фірма-виробник сприяє одержанню інституційним споживачем прибутку, то, таким чином, вона добивається високої конкурентоспроможності своєї продукції.

Прибуток, як відомо, це — різниця між валовим доходом і валовими витраташї. Іншими словами, це - сума всіх грошових надходжень, які одержані в результаті діяльності компанії, за відрахуванням тих витрат, яких ця діяльність вимагала. А тому прибуток і, разом з тим, конкурентоспроможність можуть бути підвищені за рахунок двох чинників: або шляхом зниження витрат, або за допомогою підвищення доходу.

ЗМІСТ

Вступ..............................................................................................................2

І. Модель п`яти сил конкуренції та їх склад..................................................3

1.1. Модель п`яти сил конкуренції...............................................................3

1.2 Інтенсивність суперництва серед внутрігалузевих конкурентів..............6

ІІ. СИЛИ КОНКУРЕНЦІЇ, які ОБУМОВЛЕНІ ЗАГРОЗОЮ ВТОРГНЕННЯ НОВИХ КОНКУРЕНТІВ............................................................................11

2.1. Шість основних передумов, що створюють бар'єри для входу нових конкурентів................................................................................................11

2.2. ПЕРЕГОВОРНА СИЛА ПОСТАЧАЛЬНИКІВ І ПОКУПЦІВ...................15

ІІІ. Конкурентні переваги..........................................................................19

ВИСНОВОК....................................................................................................24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................25

Вступ

 

Оскільки Міжнародна конкуренція і конкурентоспроможність окремих фірм, підприємств і організацій відбувається і проявляється на міжнародному ринку доцільно розглянути особливості його функціонування і утворення ринкових ніш.

На міжнародному ринку конкурують окремі підприємства. Від рівня їх конкурентоспроможності залежить місце, яке вонизаймають на цьому ринку. Кожне підприємство входить до складу відповідної галузі і національної економіки. Від рівня конкурентоспроможності окремого підприємства залежить, певним чином, конкурентоспроможність галузі і національної економіки в цілому. Всі ці питання входять до вступної теми курсу. Після чого, аналізуються основні параметри, що визначають міжнародну конкурентоспроможність підприємства.

Окремі фірми і країни розробляють стратегії міжнародної конкурентоспроможності. А тому цій проблемі присвячується відповідна тема курсу.

Конкуренція в самому широкому розумінні цього слова означає суперництво на будь якому поприщі між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), які зацікавлені у досягненні однієї і тієї ж цілі — переваги над своїми суперниками (конкурентами).

З точки зору підприємства такою метою є максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг споживачів.

І. Модель п`яти сил конкуренції та їх склад

1.1. Модель п`яти сил конкуренції

 

Конкуренція на ринку складається з п`яти сил конкуренції:

1. Суперництво між конкуруючими продавцями однієї галузі;

2. Спроби компаній з інших галузей залучити покупців даної галузі на бік своїх товарів-замінників;

3. Потенціал входження у галузі нових фірм;

4. Ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку поставщиків ресурсів;

5. Ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку покупців продукції.

Модель п'яти сил конкуренції, наведена нижче, є цінним кон- цептyальним інструментом вивчення основних впливів конкуренції на ринок і оцінці сили і слабкості кожного з них. Використання цієї моделі дає можливість зрозуміти як функціонує конкуренція. Щодо міжнародної конкуренції то їі форми в різних галузях суттєво розрізняються. На одному кінці спектра форм конкуренції знаходиться форма, яку можна назвати "множинно-національною" (multidomestic).[5]

Конкуренція у кожній країні або невеликій групі країн відбувається незалежно; певна галузь наявна у багатьох країнах (наприклад ощадні банки є у Кореї, Італії, США), але у кожній з них конкуренція йде по своєму. Репутація, коло клієнтів і капітал банку в одній країні не впливають (або майже не впливають) на успіх його дій в інших кpaїнax.

У числі конкурентів можуть бути і МПК, але дія їх конкурентних переваг у більшості випадків обмежуються межами тієї країни, в якій ця компанія діє. Таким чином, міжнародна галузь являє собою як би набір галузей (кожна в межах своєї країни). Звідси і термін "множинно-національна" конкуренція. До числа таких галузей, де конкуренція традиційно має таку форму, входять багато які типи торгівлі, виробництво продуктів харчування, оптова торгівля, страхування життя, ощадні банки, виробництво простих металовиробів та їдких хімічних речовин.

На протилежному кінці спектра - глобальні галузі, в яких конкурентна позиція фірми в одній країні суттєво впливає на ії позиції в інших країнах. Тут конкуренція проходить на дійсно глобальній основі, конкуруючі фірми покладаються на переваги, які випливають з їх діяльності в усьому світі. Фірми комбінують переваги, яких вони досягли в країні базування, з тими, яких вони домоглися завдяки присутності в інших країнах. Наприклад, ефект масштабу, здатність обслуговувати клієшів в різних країнах або репутація, яку можна утвердити в іншій країні. Такі галузі практично є в кожній країні. Більшість (якщо не всі) фірм, конкуруючих в цих галузях, - місцеві, тому що, коли конкуренція у кожній країні йде за власними правилами, іноземним фірмам добитися конкурентної переваги дуже важно. Міжнародна торгівля в цих галузях має скромні масштаби, а то і взагалі відсутня. Якщо фірма належить іноземній компанії (що рідко зустpічається), контроль з боку іноземного власника зі своєї штаб-квартири дуже незначний. Власник не вирішує такі питання, як забезпечення робочих місць у зарубіжному філіалі, місце проведення необхідних досдїджень (всередині країни або за кордоном). Національний філіал контролює всю або майже всю діяльність, яка необхідна для забезпечення конкурентного статусу. В таких галузях, як торгівля або виробництво металовиробів бурхливих дебатів про торговельні проблеми, як правило, не виникає [4]

Таким чином, можна зробити висновок, що конкуренція, у тому числі і міжнародна, є найважливішим регулятором ринку. Однак вона діє стихійно і має суперечливий характер. З одного боку, вона сприяє зростанню виробництва, підвищення якості продукції і найбільш повному задоволенню потреб споживачів; але, з іншого боку, вона може призвести до порушення стабільності суспільного виробництва, що виявляється у надвиробництві товарів або у нестачі їх. Бажаючи вижити у конкурентній боротьбі виробники об'єднуються у великі монополії, що шкодить розвитку здорової конкуренції та веде до застою виробництва. Усе це породжує негативні соціальні наслідки: безробіття, різке диференціювання доходів населення.Чтобы вибрати бажану конкурентну позицію в бізнесі, раніше всією, потрібно почати з оцінки галузі, до якої він належить. Для виконання цієї задачі, ми повинні зрозуміти фундаментальні чинники, що визначають прибутковість галузі в довгостроковій перспективі, тому що саме прибутковість є найважливішим показникам привабливості галузі.

Найвідомішою і широко використовується моделлю оцінки привабливості галузі є модель п'яти сил конкуренції Портеру. В моделі Портеру передбачається, що існує п'ять основних сил, які формують структуру галузі: інтенсивність суперництва серед конкурентів, що знаходяться усередині галузі, загроза з боку потенційно-можливих конкурентів, які знаходяться зовні галузі, але збираються туди ввійти, загроза з боку товарів - замінників, переговорна сила покупців і переговорна сила постачальників. Ці п'ять сил визначають межі цін, витрат, інвестиційних вимог, які є основними чинниками для визначення прибутковості галузі в довгостроковому періоді, і, отже, для привабливості галузі.

Схема 1 показує типову структуру галузі, яка є системою основних гравців (конкуренти усередині галузі, покупці, постачальники, товари - замінники, потенційно-можливі конкуренти), їх взаємостосунків (п'ять сил), і чинників, що визначають привабливість галузі.

 

Інтенсивність суперництва серед внутрігалузевих конкурентів.

 

Суперництво серед конкурентів, що знаходяться усередині галузі, розташовано в центрі сил. визначаючих галузеву привабливість. Відволікаючись від численних детермінант суперництва, представлених на схемі 1, виділяються чотири головні чинники: темп зростання галузі, частка постійних витрат в загальному прирості бізнесу, глибина товарної диференціації, концентрація і рівновага серед конкурентів. Якщо галузь демонструє високий темп зростання, низькі відносні постійні витрати, широкі можливості для диференціації і високий ступінь концентрацію, тоді, найбільш вірогідно, для всіх конкурентів усередині галузі відкриваються хороші можливості для отримання високого прибутку. Вірна і зворотна ситуація. Представимо, наприклад, що внутрішня авіалінія знаходиться в галузі після децентралізації, де чотири тільки що згаданих чинника створили умови, які привели до зниження привабливості галузі для більшості учасників.

Слід чекати, що ці чотири чинники стануть головними визначаючими конкурентного суперництва. В - перших, якщо темп зростання галузі високий, для всіх залучених учасників існують можливості несподіваного отримання прибутків.

В - других, постійні витрати майже завжди мають психологічну дію на шлях управління бізнесом. Коли фірма має високі постійні витрати, точка самоокуповування досягає значної частки повного завантаження потужностей. Якщо цей рівень ще не досягнутий, міра, що часто зустрічається, - це запропонувати споживачам дуже вигідні для них умови, щоб підняти попит на свою продукцію, забуваючи, що такі дії може зробити і вся галузь. Представимо, наприклад, що якась авіалінія здійснює регулярні перевезення між Бостоном і Сан-Франциско на Боїнгу 747. Після ста запланованих рейсів, заповнених всього лише на половину, тягар від поглинання невигідних витрат може стати головною турботою компанії. Це може спонукати менеджерів авіалінії зробити такі дії як зниження ціни, надання більш великих зручностей, і інших заходів, направлених на додаткове залучення пасажирів, не дивлячись на збиток всьому положенню галузі.

В - третіх, товарна диференціація є найвирішальнішим чинником у визначенні конкурентного суперництва. Немає нічого більш руйнуючого для прибутковості галузі, ніж «товарний синдром». Товар можна визначити як продукт або послугу, які не можуть бути диференційовані. Це означає, що ніхто з учасників в галузі не може сказати, що той товар, який він пропонує покупцям краще, ніж той же самий товар у конкурентів. Якщо це так, то на рішення покупців впливатимуть тільки цінові чинники; а це означає початок цінової війни. Якщо особливості продукту такі, що його характеристики пристосовуються до характеристик товару – головна стратегична задача - це уникнути цю конкурентну пастку. Це означає, що всі зусилля повинні бути направлені на диференціацію продукції, але вже спираючись на інші її властивості, ніж внутрішньо властиві риси даної продукції. Творче мислення повинне винайти можливості для створення конкурентної переваги на основі обслуговування, фінансових умов, максимально короткого часу доставки, іміджу, маркетингового досвіду, прихильності споживачів певній марці, одним словом на основі усію того, що розглядається споживачем як унікальність тієї або іншої фірми.