Загальна лінгвістична характеристика топонімічних одиниць

Вступ

 

Як кожна сучасна наука мовознавство характеризується інтенсивним розвитком тих галузей, які стикаються з суміжними науковими дисциплінами. До таких інтердисциплінарних напрямків лінгвістичного дослідження відноситься топоніміка, в розвитку якої разом з мовознавством, значну роль відіграють географія і історія.

Дана курсова робота присвячена особливостям перекладу топонімів – амеріканізмів сучасного англомовного суспільства. У роботі розглянуті основні компоненти поняття «топонім», класифікації топонімів – амеріканізмів, що останнім часом стало особливо актуальним. Таким чином, топоніми виконують функцію міжмовного, міжкультурного містка. Ця цінна властивість топонімів, проте, породила поширену ілюзію того, що назви не вимагають особливої уваги у вивченні іноземної мови і при перекладі з нього. Через це їх не включають до вітчизняних двомовних словників, про них майже нічого не говориться.

Ця праця виконана базуючись на працях вчених які зробили свій внесок у розвиток топоніміки взагалі і у вивчення топоніміки США, а саме: П.Г. Зеленський, В.Д. Бєлєнька, В.Ф. Барашков, Е.М. Мурзаєв, В.А. Ніконов, Є. М. Поспєлов, Р.П. Зорівчак, В.Г. Костомаров, Д. І. Єрмолович, А.В. Суперанська, С.С. Леонович, І. П. Литвин, Е.М. Верещагін, Г.Л. Менкен, Д.Р. Стюарт, Р.Л. Рамсєй, Mallery R.D, Marckwardt A.H, Robert O'Neill.

У цьому дослідженні основну увагу спрямовано на способи перенесення топонімів з однієї мови на іншу, використовуючи іншу систему писемності.

Актуальність теми зумовлена інтенсифікацією відносин між англомовними та україномовними соціумами й підвищеним інтересом до власних імен, що проникають в українську мову. Через істотні відмінності між двома взаємодіючими мовними системами передача англійських топонімів українською мовою викликає особливі труднощі, що пояснює існування кількох традиційних наукових підходів до зазначеної проблеми. Існує необхідність розробки чітких правил вимови й правопису запозичених власних назв. Річ у тому, що прагнення зберегти за об’єктом унікальне ім’я має на увазі цілий ряд завдань. На жаль, ці завдання не можуть бути реалізовані через ряд об’єктивних обмежень, а також тому, що деякі з запозичень в конкретних ситуаціях суперечать іншим [3, с. 9]. Саме тому кожному перекладачеві потрібно знати різні способи передачі топонімів – американізмів. Проте, багато загальновідомих топонімів передаються згідно з традиціями.

Об'єкт дослідження – топоніми-американізми. При традиційному перекладі багатьох англійських топонімів (топонімів-американізмів) до уваги береться їх походження.

Предмет дослідження – проблема відтворення топонімів-американізмів в українській мові.

Мета дослідження – вивчення й аналіз закономірностей передачі топонімів (перш за все – топонімів-американізмів) іншою мовою і засвоєння їх іншомовним середовищем.

Для досягнення визначеної мети в роботі вирішувалися такі завдання:

1) визначити поняття, значення і властивості топонімів;

2) навести класифікацію топонімів;

3) розглянути основні проблеми запозичення і передачі топонімів іншою мовою з використанням принципів графічної (транслітерація) і фонетичної (транскрипція) подібності;

4) з'ясувати склад топонімів-американізмів;

5) охарактеризувати компоненти значення топонімов-американізмов;

6) проаналізувати особливості перекладу топонімів-американізмів;

7) дати загальні рекомендації перекладачеві з передачі топонімів іншою мовою.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань в роботі використовувалися логіко-дедуктивний метод, методи контекстуального аналізу, інтерпретації, узагальнення, а також метод порівняльного аналізу і синхронно–діахронний підхід.

Практичне значення роботи вбачається в тому, що результати дослідження можуть бути використані в навчальних курсах по вивченню лексикології і теорії перекладу.

В якості джерел аналізованого матеріалу в роботі використовувалися словники географічних назв різних регіонів США, географічні атласи і карти окремих штатів. Зокрема, було спеціально проаналізовано кілька вибірок топонімів, зроблених на основі:

а) «Словаря топонимов Западной Вирджинии» (Kenny, 1945);

б) «Словаря калифорнийских географических названий» (Gudde, 1960);

в) Словаря «Топонимы Мена» (Chadbourne, 1955);

г) «Словаря названий рек Техаса» (1919);

д) «Словаря топонимов США и Канады» (Harder, 1976).

Структура роботи:

Вступ, в якому обґрунтовується тема дослідження, її актуальність, визначаються об’єкт, предмет дослідження, мета, завдання, методи дослідження.

Розділ 1 «Поняття, значення і властивості топонімів», а також класифікації топонімів – амеріканізмів (за Г.Л. Менкеном, Д.Р. Стюартом та Р.Л Рамсєєм).

Розділ 2 «Основні проблеми запозичення і передача топонімів іншою мовою», де описані основні запозичення та прийоми передачі топонімів – амеріканізмів рідною мовою.

Розділ 3 «Особливості перекладу топонімів – амеріканізмів», де проаналізовано компоненти значення топонімів (на матеріалі географічних словників, карт, атласів, енциклопедій) та описані загальні рекомендації перекладачеві при перекладі.

У висновках підводяться підсумки дослідження відповідно до поставлених завдань.

 

 

Класифікація топонімів

 

Зупинимося коротко на основних схемах топонімічних класифікацій, висунутих американськими вченими для дослідження і систематизації топонімів власне Сполучених Штатів [21, №1].

Структурна класифікація топонімів, запропонована А. Смітом, одним з видатних дослідників з топонімії Англії, автором багатотомного дослідження по топонімії Йоркшира і словника «Елементи англійських топонімів», припускає виділення трьох основних класів:

1) прості назви, що складаються з одного слова, такі як Dale, Lea, Sale, Bedevyn, Rise;

2) складні назви, побудовані за двоелементною моделлю, де останній елемент, що повторюється, за своїм походженню відноситься до стародавніх кельтських або німецьких мов, а описовий елемент представлений власним ім’ям, або іншим топонімом (Acton, Winterton і т. п.);

3) складні назви, утворені за допомогою афіксації. А. Сміт визначає додавання лімітуючого визначення, вираженого власним ім'ям або географічним терміном (Thornton Watlass, Burton on the Hill і т.)

Як видно, класифікація А. Сміта базується значною мірою на даних морфологічного й етимологічного аналізу досліджуваних топонімів.

Свою класифікацію англійських географічних назв Е. Еквал, відомий шведський лінгвіст, висловлює в передмові до «Словника англійських географічних назв» [26, №1]. Автор виходить з наступного принципу поділу:

– назви, що утворилися від назв тварин, рослин, дерев;

— назви, пов'язані з топографією місцевості, з полюванням на тварин.

Один з найбільш ранніх варіантів топонімічної класифікації був запропонований Г.Л. Менкеном [19, №1].

Менкен вважає, що всі географічні назви можна поділити на вісім класів:

Клас 1 включає назви, за своїм походженням пов'язані з власними назвами: Washington, Lafayette. До цього ж класу належать і різні складні назви, комбінації власної назви з географічним терміном або топонімічним суфіксом: Pittsburg, Knoxville, Bailey's Switch, Hager-stown, Fort Riley.

Клас 2 об’єднує назви – перенесення з інших держав і районів країни: New Albany, New York, New Windsor, Yorktown і т. д., інакше кажучи, топоніми, утворені від інших, раніше вже існуючих топонімів, шляхом додавання визначень типу new (новий), west (західний), north (північний) і т. д., а також різних географічних термінів або суфіксів. До цього класу, на думку Менкена, належать і прямі перенесення назв з інших держав і штатів: Baltimore (назва льодовика на Алясці), Princeton (назва піку в штаті Колорадо), численні назви такі як Rome, Alexandria, Troy, Sparta, Bremen, Hamburg, Warsaw, Stockholm і т.

Клас З охоплює всі індіанські назви, що зустрічаються на території США.

Клас 4 групує назви іспанського, французького, голландського, німецького і скандинавського походження, тобто всі неанглійські назви, окрім індіанських.

Клас 5 охоплює назви, джерелом створення яких послужили біблійні образи і поняття: Conception, Beulah, Canaan, Jordan, Sharon, Adam, Eve, Aaron, Job, Sodom і ін.

Клас 6 включає описові назви: Bald Knob, Sandy Hook, Bull Run, French Lick, Eagle Pass.

Клас 7 включає назви, що відображають багатий тваринний і рослинний світ країни, її мінеральні багатства: Buffalo, Alligator, Rat Lake, Crawfish, Oil Ciby, Bromide, Goldfield, Coal Run, Cement.

І, нарешті, в класі 8 Менкен об'єднав різноманітні химерні, екзотичні назви наприклад: Poor – and – Needy (бідний та нужденний), Bachelors' Retreat (притулок холостяків), Horsethief Trail (слід конокрада) Total Wreck (повний крах), Gizzard (глотка), Bubble (мильний пузир) Booze (випивка), Rough – and – ready (зроблений на швидку руку), Hunkindora (першокласний, світовий), Razzle Dazzle (.шумиха, суєта).

Видається цікавою класифікація географічних назв, висунута Д.Р. Стюартом [32, №2], в основу якої покладений аналіз самого механізму утворення топоніма. Виникнення топоніма автор пов'язує з різними психологічними процесами, які лежать в основі утворення тієї або іншої назви.

Стюарт відзначає, що найбільш цінну інформацію може дати дослідження механізму відбору лексичних засобів для утворення назв. Відповідно з цим Стюарт виділяє дев'ять класів географічних назв.

1. Описові назви, в основі яких лежить «постійна або така, що змінюється характеристика якостей визначуваного об'єкту»: Long Island (Лонг Айленд), Crescent Lake, Granite Mountain, Roaring Run, Echo Rock, Stinking Spring, Bayport. Сюди відносяться і локативні назви (compass-point names): North River, South Island тощо.

2. Присвійні назви. Під цим загальним заголовком автор виділяє три підгрупи:

а) назви, до складу яких входять власні назви: Culpi's Hill, Smith River;

б) назви, до складу яких входять етнічні власні назви: Mohawk River, Chinese Camp, American Fork;

в) так звані міфологічні назви, пов'язані з предметами релігійного культу індіан. Як приклад автор наводить в географічних назвах індіан племені Сіу елемент wacan – «дух, примара».

3. Назви, дані за якою-небудь подією (incident names): Hat Creek, Murder Creek, Earthquake Creek. Сюди ж Стюарт відносить більшість назв, пов'язаних з назвами тварин (Wolf Creek, Antelope Creek), і назви, генетично пов'язані з календарними святами (calendar names): Independence Rock, Point Conception.

4. Назви, що охоплюють назви-перенесення: Cambridge, Athens, Corinth, Hector, Ulysses, Hesperia, Apollo, San Francisco, San Diego, San Miguel і т. п.; і назви-присвячення, надані на честь видатних діячів.

5. Евфемістичні назви (euphemistic names), які давалися об’єктам (в основному, знов закладеним населеним пунктам) сподіваючись на те, що вони допоможуть створити містам краще майбутнє. Так, назва Athens (Афіни) часто використовувалася в американській топонімії як символ культури і освіти. З цієї ж причини тільки що створеному містечку давалася назва Wheatland («пшенична земля, простори пшениці»), хоча навколо нього ще лежала незорана прерія.

6. Штучно створені назви (manufactured names): Say-brook з імен Say і Brook; Alicel з Alice L.

7. Назви, в основі яких лежить одна початкова назва, перенесена згодом на ряд довколишніх об'єктів. Так, від White Mountain утворилась назви White Lake, White River, Whiteville.

8. Назви, утворені в результаті помилкової етимологізації: Cayo Hueso – Key West, Chemir Couvert – Smackover.

9. До останнього класу відносяться назви, що виникли випадково в результаті різного роду друкарських помилок і помилок при переписуванні, які надалі закріплювалися: Tolo (штат Орегон) з Yolo; Darrington (штат Вашингтон) з Barrington, Plaski (штат Техас) з Pulaski.

На дещо іншому принципі побудована класифікація американських географічних назв, запропонована в 1934 р. Р.Л. Рамсєєм, яка надалі лягла в основу багатьох робіт з вивченню топонімії штату Міссурі (Ramsey, 1934). Класифікація за Рамсеєм складається з декількох частин. Перша з них носить чітко виражений семантичний характер і утворює такі підгрупи:

1) запозичені назви, куди входять назви, перенесені з інших країн (New Madrid, Mexico, Moscow) і місцеві перенесення назв (від Cedar Creek утворилися Cedar Prairie, Cedar Church і т. д.);

2) назви, пов'язані з історією як всієї держави, так і окремо взятого штату. Сюди належать:

а) назви, пов'язані з життям індіанських племен (Missouri, Osage, Moniteau);

б) французькі, іспанські та інші іншомовні назви, що відображають діяльність колонізаторів Америки (St. Louis, Marais de Cygnes);

в) назви, пов'язані з боротьбою за незалежність американських колоній (Bunker Hill, Fayette, McDonald і т. п.);

г) назви, пов'язані з мексиканською війною і захопленням Каліфорнії (Vera Cruz, California Prairie);

3) назви, що походять від власних назв (Tecumsch, Black Hawk, Lafayette, Columbia, Fulton, Elizabeth, Clark і т. п.);

4) назви, пов'язані з фізико-географічними характеристиками штату (Pineville, Poplar Bluff, Panther Den, Bee Creek, Galena, Richland, Lakeview, Valley City, Muddy Creek, Lost Branch);

5) суб'єктивні назви, тобто назви, за своїм походженням пов'язані з літературою, рекламою, різними гаслами, емблемами, релігією і т. п. (Concord, Eureka, Sodom, Avalon, Enon, Silver Lake, Cure-All Springs). Р.Л. Рамсей вважає, що лексико-семантичний підхід до класифікації топонімів є основним і неодноразово підкреслює важливість саме цього розділу класифікації, що висувається ним. Ця частина класифікації Рамсея, в основному, збігається зі згаданими вище схемами. Як відомо, ідея подібного аналізу не нова. В.Н. Сокир пояснює широке розповсюдження інтерпретацій назв з погляду їх походження і значення тим, що протягом довгого часу в топонімічних фактах бачили перш за все знаки, що дозволяють пов'язати їх з тими або іншими історичними фактами або, – ширше – взагалі з якими-небудь реаліями.

Отже, топоніми – окрема категорія імен власних, які дійсно допомагають подолати мовні бар'єри, але в своєму початковому мовному середовищі вони володіють складною смисловою структурою, унікальними особливостями форми й етимології, здібностями до видозміни і словотворення, численними зв'язками з іншими одиницями і категоріями мови, а також мають різні класифікації.

 

 

Транспозиція

 

Окрім транскрипції і транслітерації, в практиці запозичення і передачі імен спостерігається ще один принцип ─ принцип етимологічної відповідності, або транспозиції. Транспозиція полягає в тому, що власні назви в різних мовах, які розрізняються за формою, але мають загальне лінгвістичне походження, використовуються для передачі одне одного. В одних випадках транспозиція застосовується регулярно, в інших – епізодично.

Це можна пояснити на прикладі трьох близькоспоріднених слов'янських мов. На відміну, наприклад, від західноєвропейських мов, де практикується транслітерація, одне і теж ім'я або назва має різну вимову і написання в російській, українській і білоруській мовах.

При передачі таких назв англійською мовою, український і білоруський варіанти таких імен власних не бралися до уваги, і варіанти на латиниці будувалися за принципами практичної транскрипції з різних мов. Тому, починаючи з 90‑х років, змінилося і написання на латиниці багатьох імен власних. Назва столиці України тепер все частіше передається англійської мовою не Kiev, як раніше, а Kyiv.

Принцип транспозиції використовується і в російський ─ англійських відповідностях, проте вже в особливих випадках, і стосується він, перш за все, історичних і біблійних імен, а також імен монархів.

Склалася наступна практика перекладу: імена монархів і релігійних діячів передаються, як правило, методом транспозиції.

Інакше кажучи, король James повинен по-українськи іменуватися не Джеймсом, а Іаковом. Папа Римський носить по-українськи ім'я Іоанн Павло, а не Джон Пол або Джованні Паоло.

 

Калькування

 

Разом з перекладацькою транслітерацією для мовних одиниць, що не мають безпосередньої відповідності в перекладацькій мові іноді застосовується калькування ─ відтворення не звукового, а комбінаторного складу слова або словосполучення, коли складові частини слова (морфеми) або фрази (лексеми) переводяться відповідними елементами перекладацької мови.

Калькування як перекладацький прийом послужило основою для великого числа різного роду запозичень при міжкультурній комунікації в тих випадках, коли транслітерація була неприйнятна з естетичних, смислових або інших міркувань.

Історичний розвиток мов показує численні приклади міжмовної кореляції, найчастіше за функціональною ознакою, наприклад, українські суфікси – ель – чик/щик/'ник і т. п. корелюють з англійськими суфіксами – er/or, – ist; українські префікси не-, без – прямо асоціюються з англійськими префіксами un-, in/im-, non– Завдяки інтенсивній міжмовній взаємодії багато європейських мов включають загальні словотворчі морфеми, наприклад: – ист, – изм, – op, – дис, – ион, і т. д. Багато кореневих морфем також мають пряму відповідність в українській і англійській мовах.

На відміну від транскрипції, калькування не завжди буває простою механічною операцією перенесення початкової форми на перекладацьку мову; часто доводиться вдаватися до деяких трансформацій. В першу чергу це стосується зміни відмінкових форм, кількості слів в словосполученні, афіксів, порядку слів, морфологічного або синтаксичного статусу слів тощо.

Деякі афікси в англійській мові відповідають самостійній ознаці, що виражається прикметником в українській мові, що також включає необхідні трансформації в процес калькування.

Калькуванню зазвичай піддаються терміни, широко вживані слова і словосполучення:

Зимовий палац – Winter Palace

White House – Білий дім; назви художніх творів:

Over the Cuckoo's Nest ─ «Над зозулиним гніздом»; назви політичних партій і рухів: the Democatic Party ─ Демократична партія наш Дім-Росія ─Our Home Is Russia; історичні події: нашестя хана Батия – the invasion of Batu-Khan; або вираз «плоди освіти» ─ the Fruits of the Enlightment і т. д.

Географічні назви гір, озер, морів і т. п. відтворюються шляхом калькування, якщо в них входять компоненти, що «перекладаються»:

Ivory Coast ─ берег Слонової кістки

the Salt Lake ─ Солоне озеро

the Black Sea ─ Чорне море

Якщо ж в назву входять слова, значення яких забуте або з якихось причин не може бути відтворено, уживається змішаний спосіб, коли частина назви переводиться транскрипцією, проте в цілому зберігається принцип калькування:

Ладозьке озеро ─ Lake Ladoga

River Dart – річка Дарт.

Калькування нерідко стає кращим способом перекладу, ніж транскрипція, оскільки в результаті транскрипції не мають сенсу в перекладацькій мові. Якщо транскрипції взагалі не вдається уникнути, то її, як правило, поєднують з калькованою формою.

В цілому можна констатувати, що вибір тієї або іншої можливості передачі власних імен, що зберегли певну семантику, тобто вибір транслітерації або перекладу, обґрунтовується традицією, на яку не можуть не зважати перекладачі навіть в тих випадках, коли вони зустрічаються з іменами вигаданими або прізвиськами, хоча тут коливання значно части.

Що стосується власних назв, що не мають своєї семантики в сучасній мові, то стосовно них питання про переклад, природно, не постає, і аналогія з формами передачі реалій тут припиняється.

 

 

3. Особливості перекладу топонімів ─ амеріканізмів

3.1 Склад топонімів ─ американізмів

Найбільшу групу топонімів США складають запозичення з аборигенних мов Америки [4, с. 56]. Згідно словників топонімів – амеріканізмів на даний момент у США налічується близко 3 мільйонів функціонуючих назв і близько 1мільйона назв, що вийшли із вжитку. Кількість назв тільки населених пунктів перевищує 50 тисяч, стільки ж зниклих назв збереглося в документах.

Зародження сьогоднішньої американської топонімії самим безпосереднім чином пов'язане з освоєнням території США європейцями. Колонізація Північної Америки почалася в XVI ст. і здійснювалася вона, головним чином, Іспанією, Англією та Францією. Процес колонізації супроводжувався війнами з докорінними жителями країни – індіанцяи, масовим їх знищенням і захопленням їх земель.

Менш за все в топоніміі США представлені запозичення з голландської, німецької, української та інших мов. Багато міст Америки, засновані переселенцями з Англії, Іспанії, Німеччини та Італії, носять чеські, польські, російські, німецькі та інші назви. Так, в Айове є селища Moravia, Tabor, в Міссурі і Вісконсіні – місто Krakow.

Однак, як свідчать статистичні дані, іммігранти однієї національності майже ніде не становлять більшості населення, за винятком окремих кварталів у великих містах. Зате у багатьох штатах розкидані колонії різних національностей.

В міру розширення колоніальних володінь, назви могли переноситися на досить великі відстані. Прикладом може бути назва Lancaster у штаті Міссурі, занесена туди переселенцями з міста Ланкастера, штат Огайо, куди вона потрапила з Пенсільванії. Ланкастер в штаті Пенсільванія був, в свою чергу, заснований англійськими емігрантами та отримав свою назву за однойменним містом на Британських островах.

Початок цієї традиції, вочевидь, належить вторинним використанням одного з перших американських топонімів – Charlestown (1630), який послужив основою для назви населених пунктів в Род-Айленді (в 1738), в Нью-Гемпшіре (1753), в Мене (1811) і в Вермонті (1825).

До числа найбільш поширених топонімів в США належать антропоніми, географічні терміни, назви рослин, тварин і мінералів, а також приклади «трансплантації» топонімів з інших країн, а також із штату в штат в межах США [4, с. 57]. Наприклад серед назв ферм і садиб англійських переселенців в провінції Західний Нью-Джерсі, які виникли в кінці XVII в., знаходимо топоніми, утворені з цієї моделі: Amwell, Bolsver Boythorpe, Grovely, Hartford, Holme. До цього ж періоду належать і випадки, коли топонімічної конверсії піддаються основи індіанського походження (Saugus, 1631), біблійні запозичення (Salem, 1630).Шість з дванадцяти найбільш відомих в американській топоніміі біблійних назв з'явилися у Новій Англії ще до кінця XVIII в. (Salem, Bethel, Lebanon, Sharon, Goshen, Hebron (Leighly, 1978: 54). У XVIII в. розширюється коло основ ойконімов (ойконіміка як розділ топоніміки, який вивчає ойконіми, власні назви будь-якого населеного пункту), конверсії можуть бути піддані чоловічі та жіночі імена (Ferdinand, 1761; Charlotte, 1762; Ira, 1780; Alfred, 1794; Augusta, 1797). Модель залишалася популярною протягом всього XIX в. Під час освоєння західних територій на карті США з'явилися сотні назв, утворених цим способом: Lida, Lucy, травні, Tom, Rest, Surprise, Virtue, Grief, Choice, Vigor, Necessity, Charity, Ark, Bee, Gum, Effie, Kate, Daisy, Bessy, Andy, Comfort, Compensation, Economy, Law, Life, Anna, Amos, Alex, Arthur, Jessie, Eli, Louis, Maggie, Nelly, Nancy, Solitude, Unity. Сьогодні частка участі цієї моделі в освіті нових назв суттєво знизилася. З розвитком урбанізації 20 століття для Америки стало характерним проживання населення у районах приміської зони, в сільській місцевості, що примикає до міст, на так званих ділянках з нерухомої власністю (real estate developments).Формування їх назв є одним з найбільш значущих процесів топонімоутворення в сучасних Сполучених Штатах. Проведений аналіз свідчить, однак, про майже повну відсутність простих топонімів, утворених за конверсією, серед назв приміської зони або ділянок з нерухомої власністю. Наприклад: Tiorati (подібний небу), Irondequoit (місце, де помирають хвилі), Towand (де ми ховаємо померлих), Otsego (місце, де проходять зустрічі), Chautauqua (там, де була спіймана перша риба), Keskaechquerem (місце, де проходять обряди).

Підбиваючи підсумок аналізу топонімів, ще раз відзначимо, що такий безафіксний спосіб топонімоутворення подібних основ (особливо від власних назв) характерний, першу чергу, для мов з сильно розвиненою конверсією частин мови (в даному випадку для англійської).

Характерним для американської топонімії є застосування нетипових для інших територій топонімічних конструкцій: контамінацій і функціональних вигуків [4, с. 59].

Багато існуючих класифікаційних схем топонімів-американізмів нездатні відобразити все різноманіття матеріалу, або непослідовність та змішання різних рівнів дослідження, які заважають чіткому розмежуванню класів топонімів.

Найбільш раціональним розв’язанням цієї проблеми може бути створення класифікації на основі якої-небудь однієї ознаки (релевантного для даного дослідження), в залежності від цілей дослідження, з урахуванням того, що така класифікація буде однобічною, а не всеосяжною.

 

Висновки

 

Топоніми – це факти мови, які закріплені територіально і є щедрим джерелом, неоціненним матеріалом для історії народу, його мови.

Топоніміка США бере свої початки від часу колонізації Американського континенту після відкриття його Колумбом 12 жовтня 1492. Вона подібно до топоніміки інших країн, являє собою змішування різних за часом утворення географічних назв, які присвоювались об’єктам різними народами, зокрема корінним населенням, індіанцями і переселенцями з Європи й інших частин світу: голландцями, іспанцями, французами, англійцями, росіянами, українцями. Різноманітність географічних назв і ті обставини, за яких вони виникали, створюють значні труднощі при аналізі і визначенні їх походження. Далі принципове значення отримує фактор інтенсивності розвитку топонімії. За короткий строк, на протязі двох з половиною століть, величезна територія вкривається найменуваннями. Це створює необхідність виходу за межі традиційних англійських методів і розширення джерел утворення топонімів, що неминуче веде на пошуки нових шляхів. Таким чином, молодість топонімії США та інтенсивність її утворення багато в чому визначає своєрідність її сучасного становища, а саме співіснування традиційних(запозичених) і нових (специфічних) топонімічних моделей.
Всі ці фактори – єдина англійська мовна база в її американському варіанті, індіанський топонімічний пласт, зафіксований засобами англійської орфографії, своєрідна спільність з європейськими найменуваннями при допомозі застосування переносів, значна повторність назв в середині країни – обумовили цілісність сучасної топонімічної системи США.

У розділі 1.3 наведено класифікації топонімів – амеріканізмів, які дають певне уявлення про характерні риси американських топонімів, але не завжди можуть бути адекватним джерелом їх походження. Зрозуміло, що розгадати походження всіх назв навряд чи можливо. Крім цього, не всі початкові назви були закріплені на письмі, оскільки у ранньоамериканський період індіанські племена і народності мали лише зародкове піктографічне або складне ієрогліфічне письмо, багато пам’яток якого європейські колонізатори знищили. Існує також певна тенденція представляти деякі назви в романтичному ореолі, який не завжди має відношення до первинного значення наприклад, довгі роки американці вважали, що індіанська назва річки Міссісіпі відображає поетичне поняття «родоначальник вод» і відповідно перекладена англійською мовою father of waters. Тільки пізніше виявилось, що для індіанців ця назва означала «велика річка», а попередній переклад був неточним.

Проблема передачі топонімів в міжмовній і міжкультурній комунікації стара як і саме спілкування між народами. Пов'язані з нею складнощі й помилки виникали і, на жаль, виникатимуть через суб'єктивні і об'єктивні причини. Проте кількість неточностей і помилок залежить від того, наскільки усвідомлено ми ставимося до труднощів і аналізу їх причин. У цій курсовій роботі була зроблена спроба проаналізувати ці причини і показати, яким чином вони впливають на варіанти передачі топонімів, особливо – топонімів – амеріканізмів, і їх засвоєння іншомовним середовищем.

Об'єктивні причини складнощів пов'язані, перш за все, з особливостями топонімів як лінгвістичних знаків. З одного боку, для топонімів грають особливо важливу роль розрізняльні властивості їх зовнішньої (звукової і письмової) форми, що дозволяють відмежовувати одні індивідуальні предмети від інших предметів тієї ж категорії. З іншого боку, і змістовна структура топонімів не лише не порожня, але й у багатьох випадках настільки багата, що служить джерелом для утворення різних переносних значень, а також загальних дериватів.

У цьому головне об'єктивне діалектичне протиріччя, з яким пов'язані труднощі при передачі топонімів. Воно пов'язано з внутрішніми властивостями топонімів як словесних знаків. Інші об'єктивні протиріччя носять зовнішній характер і визначаються тим мовним середовищем, яке намагається використовувати й освоїти топонім. Слід чітко розуміти, що будь-яке використання іншомовного топоніму в мові є саме акт міжмовної і міжкультурної комунікації і результатом його є взаємодія двомовних і мовленнєвих систем і традицій.

Що стосується суб'єктивних причин, з яких в передачі топонімів виникають проблеми, то вони в більшості своїй пов'язані з мовними посередниками – перш за все перекладачами, викладачами іноземних мов і журналістами, які далеко не завжди бачать глибину проблеми і не завжди озброєні усвідомленою стратегією розв’язання завдань мовного посередництва.

Перекладач не в силах усунути об'єктивні діалектичні протиріччя, пов'язані з функціонуванням топоніма в іншому мовному середовищі, але він може і зобов'язаний знати про них і максимально враховувати їх в своїй роботі. Таким чином, можна уникнути суб'єктивних помилок і неточностей. При цьому, звичайно, необхідно спиратися на той багатий досвід, що накопичений попередніми поколіннями перекладачів і лінгвістів.

 

 

Використана література

 

1. Верещагин E.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. – 2-е изд., перерераб. и доп. – М.: Русский язык, 1976. – 338 с.

2. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. – М.: Наука, 1994. – 284 с.

3. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. – М.: Валент, 2001. – 200 с.

4. Леонович С.С. Топонимы США: Учеб. пособие. – М.: Высшая школа, 2004. – 470 с.

5. Литвин И.П. О традиции в географических названиях. – М.: Наука, 1989. – 212 с.

6. Минаева Л.В. Слово в письменной и устной речи. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 102 с.

7. Никитин М.В. Лексическое значение слова: Структура и комбинаторика. – М.: Высшая школа, 1983. – 192 с.

8. Перкас С.В. Урбанонимы в художественном тексте // Имя нарицательное и имя собственное. – М.: Прогресс, 1978. – С. 99 – 124.

9. Перкас С.В. Топонимы-американизмы и их стилистическое использование: Опыт лингвострановедческого анализа // Иностранные языки в школе. – 1979. – №9. – С. 11 – 13.

10. Салищев А.Д. Традиционная передача английских географических названий на русский язык. – М.: Высшая школа, 1991. – 380 с.

11. Суон М. Английский язык в современном употреблении. – М.: Высшая школа, 1984. – 552 с.

12. Суперанская А.В. Что такое топонимика? – М.: Наука, 1985. – 410 с.

13. Уфимцева А.А. Лексическое значение. Принцип семасиологического описания лексики. – М.: Наука, 1986. – 288 с.

14. Хализев В.Е. Теория перевода: Учебник. – М.: Высшая школа, 1999. – 398 с.

15. Храмцова Т.С. Проблемы американской топонимики. – СПб.: Питер, 2004. – 450 с.

16. Шмелев Д.Н. Проблемы семантического анализа лексики. – М.: Наука, 1987. – 180 с.

17. Бархударов Л.С. Язык и перевод. – М.:МО, 1975. – 340 с

18 Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. – Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. – 216

18. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. – М.: ЭТС, 1999. – 188 с.

19. Г.Л. Менкен, Американский язык (Mencken, 1957)

20. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад). – Вінниця: «Нова Книга», 2001. – 448 с.

21. Сміт А. Словник елементів англійських топонімів. – Йоркшир, 2002. №1

22. Ganong W.P. An essay towards an understanding of the principles of places nomenolature // Geographical names of New Brunswick. Ottawa: 1979.

23. Munro M. Native toponyms of the excessive length // Onoma. – 1978. – №4.

24. Fitzgerald F.S. Trimalchio: An early version of the Great Gatsby. Cambridge: 2000.

25. Harder K. Illustrated dictionary of place names. United States & Canada, New-York – Van Nostrand, 1976.

26. Єквал Е. Словарь английских географических названий.

27. Hersey J. Antonetta. New-York: Knopf, 1991.

28. Jerome K.J. Three men in a boat. – M.: IKAR Publisher, 2002.

29. Shaw I. Short Stories: Five Decades. Chicago: 2000.

30. Updike J. Gertrude & Clandius: A novel. New-York: Holiday House, 1999.

31. www.uilots.let.uu.nl

32. Стюарт Д.Р. Словарь географических названий

33. www.sear.utoronto.ca

34. www.let.uu.nl

35. www.ebbs.english.vt.edu

36. Томахин Г.Б. Америка через американизмы. М:.Высшая школа., 2002–82 с.

37. Веденский Б.А. Энциклопедический словарь, т. 1, М., «Советская энциклопедия», 1963 – 656 с.

38. Веденский Б.А. Энциклопедический словарь, т. 2, М., «Советская энциклопедия», 1964 – 736 с.

Вступ

 

Як кожна сучасна наука мовознавство характеризується інтенсивним розвитком тих галузей, які стикаються з суміжними науковими дисциплінами. До таких інтердисциплінарних напрямків лінгвістичного дослідження відноситься топоніміка, в розвитку якої разом з мовознавством, значну роль відіграють географія і історія.

Дана курсова робота присвячена особливостям перекладу топонімів – амеріканізмів сучасного англомовного суспільства. У роботі розглянуті основні компоненти поняття «топонім», класифікації топонімів – амеріканізмів, що останнім часом стало особливо актуальним. Таким чином, топоніми виконують функцію міжмовного, міжкультурного містка. Ця цінна властивість топонімів, проте, породила поширену ілюзію того, що назви не вимагають особливої уваги у вивченні іноземної мови і при перекладі з нього. Через це їх не включають до вітчизняних двомовних словників, про них майже нічого не говориться.

Ця праця виконана базуючись на працях вчених які зробили свій внесок у розвиток топоніміки взагалі і у вивчення топоніміки США, а саме: П.Г. Зеленський, В.Д. Бєлєнька, В.Ф. Барашков, Е.М. Мурзаєв, В.А. Ніконов, Є. М. Поспєлов, Р.П. Зорівчак, В.Г. Костомаров, Д. І. Єрмолович, А.В. Суперанська, С.С. Леонович, І. П. Литвин, Е.М. Верещагін, Г.Л. Менкен, Д.Р. Стюарт, Р.Л. Рамсєй, Mallery R.D, Marckwardt A.H, Robert O'Neill.

У цьому дослідженні основну увагу спрямовано на способи перенесення топонімів з однієї мови на іншу, використовуючи іншу систему писемності.

Актуальність теми зумовлена інтенсифікацією відносин між англомовними та україномовними соціумами й підвищеним інтересом до власних імен, що проникають в українську мову. Через істотні відмінності між двома взаємодіючими мовними системами передача англійських топонімів українською мовою викликає особливі труднощі, що пояснює існування кількох традиційних наукових підходів до зазначеної проблеми. Існує необхідність розробки чітких правил вимови й правопису запозичених власних назв. Річ у тому, що прагнення зберегти за об’єктом унікальне ім’я має на увазі цілий ряд завдань. На жаль, ці завдання не можуть бути реалізовані через ряд об’єктивних обмежень, а також тому, що деякі з запозичень в конкретних ситуаціях суперечать іншим [3, с. 9]. Саме тому кожному перекладачеві потрібно знати різні способи передачі топонімів – американізмів. Проте, багато загальновідомих топонімів передаються згідно з традиціями.

Об'єкт дослідження – топоніми-американізми. При традиційному перекладі багатьох англійських топонімів (топонімів-американізмів) до уваги береться їх походження.

Предмет дослідження – проблема відтворення топонімів-американізмів в українській мові.

Мета дослідження – вивчення й аналіз закономірностей передачі топонімів (перш за все – топонімів-американізмів) іншою мовою і засвоєння їх іншомовним середовищем.

Для досягнення визначеної мети в роботі вирішувалися такі завдання:

1) визначити поняття, значення і властивості топонімів;

2) навести класифікацію топонімів;

3) розглянути основні проблеми запозичення і передачі топонімів іншою мовою з використанням принципів графічної (транслітерація) і фонетичної (транскрипція) подібності;

4) з'ясувати склад топонімів-американізмів;

5) охарактеризувати компоненти значення топонімов-американізмов;

6) проаналізувати особливості перекладу топонімів-американізмів;

7) дати загальні рекомендації перекладачеві з передачі топонімів іншою мовою.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань в роботі використовувалися логіко-дедуктивний метод, методи контекстуального аналізу, інтерпретації, узагальнення, а також метод порівняльного аналізу і синхронно–діахронний підхід.

Практичне значення роботи вбачається в тому, що результати дослідження можуть бути використані в навчальних курсах по вивченню лексикології і теорії перекладу.

В якості джерел аналізованого матеріалу в роботі використовувалися словники географічних назв різних регіонів США, географічні атласи і карти окремих штатів. Зокрема, було спеціально проаналізовано кілька вибірок топонімів, зроблених на основі: