Предмет курсу: природа та визначення міжнародної економічної діяльності.

    Економічний розвиток у сучасному світі відбувається під впливом ряду факторів, найважливішими серед яких є прогрес наукової думки, технологій, інтернаціоналізація багатьох сфер суспільного життя, перехід багатьох країн світу до моделі ринкових відносин. Поглиблюється взаємна залежність країн та господарських агентів, розвиваються процеси інформатизації традиційних видів бізнесу та становлення нових виробничих систем на базі комп’ютерних технологій і мереж даних.

    Уже наприкінці хх ст. на економічній діяльності людства кардинально позначився вплив тенденцій до глобалізації та регіоналізації, які посилювалися зрушеннями у сфері технологій, лібералізацією валютно-фінансових відносин.

    Формування інтеграційних механізмів, нові реалії, які породжуються науково-технічним прогресом (НТП), поширенням мережі Інтернет практично на всі аспекти життя суспільства, обумовлюють таке самоусвідомлення людства, яке принципово відрізняється від тих уявлень, що були достатніми для його життєдіяльності та відтворення в минулому. Нині жодна країна світу, навіть найбільші та економічно найпотужніші держави, не можуть забезпечити скільки-небудь задовільних умов своєї участі в системі міжнародної кооперації та міжнародного поділу праці, не беручи участі в тих інтеграційних механізмах,які визначають геополітичні, геоекономічні передумови світової розстановки сил, глобальної конкуренції.

    Не розвязавши завдань оптимізації усієї системи міжнародної економічної діяльності України, не можна сподіватися на успішне реформування економіки держави в цілому, оскільки така діяльність є, по-перше, значним компонентом господарювання, а по-друге, його потужним каталізатором.

Світова фінансова криза, що розпочалась в 2008р. виявила велику залежність усіх країн та цілих регіонів світу від міжнародних фінансових процесів. До цього слід додати небезпеку, яку становить деякі види промислової діяльності, надмірне споживання енергетичних та сировинних ресурсів, навіть свідомі вчинки та наслідки збройних конфліктів. Природні катаклізми,

екологічні катастрофи, глобальне потепління клімату та інші несприятливі явища регіонального та планетарного масштабу, інколи навіть незворотні негативні події та зміни в біосфері актуалізують поставлення питання про єдність людства. При цьому йдеться не тільки про єдність людства як біологічного виду чи навіть у вимірах його соціально-політичного буття. Становлення питання може і повинно бути більш вимогливим та жорстким: реальність сьогоденням примушує по-новому оцінити відомі істини про неподільність людства, важливість базових морально-етичних цінностей, про відповідальність кожної людини за долю інших людей та світу в цілому.

    У високоінтегрованому світі міра відповідальності людини є не тільки високою, а й безпосередньо пов’язаною із можливими негативними наслідками як в глобальному масштабі, так і на особистому рівні.

    Відвернути реальні загрози людству, установити тову парадигму господарювання, соціального буття, такий міжнародний економічний лад, який не буде ігнорувати долі людей у найбідніших країнах, такі «позаекономічні» цінності, як стан та перспективи екосистем, - це завдання, розв’язання яких є необхідним для збереження прийнятних умов життя на планеті.

    У цьому контексті особливо очевидною є необхідність по-новому осмислити як ті сталі зв’язки, котрі склалися у процесі міжнародного економічного співробітництва, так і нові детермінанти розвитку, які разом визначають параметри міжнародної економічної діяльності країн та приватних агентів господарювання.      

Міжнародна економічна діяльність України становить неоднорідний та багатоаспектний предмет вивчення. Її можна розглядати і в контексті національних інтересів, і в регіональному та глобальному масштабах. У першому аспекті така діяльність є засобом досягнення підприємницьких і загальнодержавних цілей у процесі співробітництва із зарубіжними партнерами. У другому – весь господарський механізм України постає невід’ємною складовою світової економіки, елементом більш загальної системної цілісності, інтернаціональних ринкових структур.

Формування ринкового середовища та демократизація усіх ланок соціального життя, справедливо розглядається як важлива передумова розширення та підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності в комплексі її макро- та мікроекономічних форм.  Формування в країні потужного науково-технічного та економічного потенціалу, що опирався б на інноваційну основу  сприятиме підвищенню  міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних суб’єктів господарювання і дедалі більшою мірою визначатиме глобальну перспективу держави.

При цьому основною господарською ланкою, що опосередковує процес інтернаціоналізації економічного життя, є сукупність організацій її базового рівня – підприємства, фірми й інші життєздатні в умовах ринку самостійні одиниці підприємницького типу, націлені на досягнення гармонізованих із суспільними інтересами максимальних показників прибутковості, комерційного обороту й технічного переозброєння.

Міжнародні господарські зв’язки для нашої країни є одним із ключових факторів розвитку. Про це свідчать такі дані: тільки протягом періоду з початку незалежності до кінця століття частка експорту товарів та послуг у структурі ВВП України зросла з 24-26% до 45-47% (особливо значним було зростання частки експертного “покриття ” ВВП у 1994 та 1995 рр.. Ці дані переконливо свідчать про утвердження економіки України як самостійного організму здатного до саморегулювання та виживання в міжнародній конкурентній боротьбі.

Необхідним є проведення активної державної політики, забезпечення сприятливих нормативних та організаційних передумов міжнародної економічної діяльності. Передусім стоїть завдання подолати такі головні перешкоди:

- недосконалість та нестабільність законодавчої бази міжнародної економічної діяльності, відсутність внутрішньо узгодженої системи митного, податкового регулювання механізмів банкрутства;

- нерозвиненість або відсутність багатьох важливих інституцій регулювання міжнародної економічної діяльності, сприяння їй, передусім у банківській, страху вальній, кредитній, фінансовій сферах;

- адміністративні і фінансові обмеження, несприятливі для експортно-імпортних та інвестиційних операцій умови митного та податкового регулювання;

- дефіцит інституцій і організаційних структур підтримки та обслуговування міжнародної економічної діяльності, зокрема інформаційних, маркетингових, дослідних, аналітичних центрів, консалтингових та інжинірингових служб(інжиніринг – надання… знань, проведення технічних робіт, консультування на місці подій з метою оптимізації, виробничо-комерційної діяльності; консалтинг – надання ділової інформації щодо дослідження стану та прогнозування динаміки ринку товарів, послуг, технології…)

Завданнями особливого порядку, які виходять далеко за межі міжнародної економічної проблематики, але являють собою необхідну передумову оптимізації участі України у світогосподарських відносинах, є подолання тонізації та криміналізації суспільно-господарського життя в країні, бюрократизації та корумпованості управлінських структур, забезпечення політичної стабільності та проведення загальної структурної реформи. До речі, якщо згідно з міжнародною статистикою загальносвітові обсяги тонізації становлять 5-10 %від ВВП, в африканських країнах, які є найяскравішим прикладом надмірної тонізації, - 30 %, то в Україні відповідний показник навіть не піддається достатньо вірогідній оцінці і становить, за різними розрахунками, від 40% до 60% ВВП.

В умовах якісно нової ситуації розвитку господарського комплексу України підсилюється актуальність розробки теоретичних і методологічних аспектів формування нової регіональної політики, центральною ланкою якої є розвиток зовнішньоекономічної діяльності регіонів.

Мета даного курсу складається з ознайомлення студентів з основами міжнародної економічної діяльності як гомогенної системи, формування знань і принципів самостійного вивчення закономірностей, специфічних особливостей міжнародної економічної діяльності України, а також практичних навичок з реалізації комерційних, торговельних, інвестиційних і фінансових операцій у міжнародній сфері.

Реалізація зазначених цілей передбачає виконання наступних завдань:

· вивчити теоретичні онови міжнародної економічної діяльності;

· ознайомитися з основними формами міжнародного торговельного й інвестиційного співробітництва в Україні.

· навчитися аналізувати сучасний стан й особливості розвитку міжнародної економічної діяльності України.

· поглибити знання  сутності й задань щодо держаного регулювання міжнародної економічної діяльності України.

· розкрити механізм співробітництва й участі України в сучасних інтеграційних процесах.

· поглибити розуміння й знаходження звичок здійснювати комерційні зовнішньоекономічні операції.

розширити вміння використовувати отримані знання в практичній зовнішньоекономічній діяльності України з огляду на тенденції й перспективи розвитку міжнародних економічних  відносин.

    Предметом вивчення дисципліни є відносини, які виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів міжнародних економічних відносин України світової економіки.

    Практична необхідність вибору адекватних методик і концептуальних

підходів до реалізації міжнародної економічної діяльності спричиняє вивчення великого масиву закономірностей і практичних особливостей, які характеризують реальні процеси й перспективи функціонування національ- них і світових ринків, а також їх регулювання.

Визначаючи предмет міжнародної економічної діяльності варто враховувати наявність великої кількості визначень цього економічного феномена. Міжнародна економічна діяльність – це досить розповсюджений термін,  що застосовується і в практиці господарювання, що виходить за національні кордони, і в теорії, яка таку практику вивчає.

Поняття “міжнародна економічна діяльність“  органічно охоплює не тільки сферу виробничої, комерційної діяльності, та міжнародні за характером економічні акції, які спрямовані на отримання та максимізацію індивідуального, приватного прибутку, поліпшення власного добробуту. Воно поширюється також і на непідприємницькі, регулятивні за характером акції, на інструмент впливу з метою поліпшення загальних умов господарювання як з боку національних урядів, спеціалізованих інститутів, так і з боку міжнародних організацій та структур. Таким чином, широке тлумачення терміну “міжнародна економічна діяльність” охоплює всі форми господарювання, до яких залучаються різнонаціональні за походженням або місцем свого перебування кооперанти, агенти підприємницької та регулятивної діяльності. Феномен міжнародної економічної діяльності виникає там і тоді, де і коли має місце перетинання кордонів митних територій такими реальними об’єктами. як: товари, послуги, капітали, сировинні ресурси, нарешті люди.

Міжнародна економічна діяльність – це цілісна система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, належних до них або утворених ними суб’єктами господарського життя, а також міжнародними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв’язки, закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов’язані з використанням міжнародного співробітництва, поділу та факторного розміщення.

Міжнародна економічна діяльність так само, як і будь-який живий організм, являє собою саме системну цілісність. І так само, як живий організм є чимось більшим ніж механічною сукупністю органів, міжнародна економічна діяльність не зводиться до суми своїх атрибутів, суб’єктів та інструментів. Будучи самостійним явищем, проявами якого є складні зворотні зв’язки між складовими елементами, а також із компонентами більш широких механізмів відтворення вона є фактором та своєрідним прискорювачем економічного розвитку країн.

У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено такі основні принципи міжнародної економічної діяльності:

· принцип суверенітету народу України, що полягає у його виключному праві на зовнішньоекономічну діяльність на території держави відповідно до його законів й в обов’язку неухильно виконувати всі договори й зобов’язання України в сфері міжнародних економічних відносин;

· принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає в праві суб’єктів добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки у будь-яких формах прямо не заборонених чинним законодавством України; в обов’язку дотримуватись при цьому чинного законодавства України та в праві власності на одержані  у процесі такої діяльності результати.

· принцип юридичної рівності та недискримінації закону, що полягає у рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, у забороні обмежень дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів такої діяльності.

· принцип верховенства закону, що полягає урегулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України, у забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють менш сприятливі умови, ніж ті, які встановлені в законах України.

· принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що українська економіка забезпечує рівний захист вітчизняних та іноземних суб’єктів такої діяльності в Україні – відповідно до вітчизняних законів та закордоном - згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за кордоном відповідно до національних та міжнародних правових норм;

· принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезені так вивезенні товарів.  

Відкрита економіка.

Міжнародне співробітництво в результаті збільшення його обсягів та поглиблення дедалі більшою мірою впливає на характер і перспективи розвитку національних економічних комплексів. Причому можна казати про перехід кількісних змін у нову якість кооперації: на певних стадіях інтерактивності економік виникає феномен відкритості (або відкритих) економік.

Відкритою економікою можна назвати національний господарський комплекс, який бере участь у системі міжнародного поділу праці та опосередковує в ході міжнародної кооперації вагому частину сукупного продукту, причому макрономічна рівновага такого комплексу забезпечується за активної ролі міжнародного сектору.

Як ми бачимо, наведене визначення ґрунтується на відносних критеріях. Адже країни різняться   своїми розмірами, відтак абсолютні показники міжнародної економічної діяльності не мають безумовного значення. США, Китай, хоча і відіграють помітну роль у світовій торгівлі, мають дуже місткі внутрішні ринки. Тому ступінь опосередкування ВВП експертно-імпортними операціями у них нижчий відповідного показника значно менших за розмірами Бельгії, Кореї, Люксембургу чи Ізраїлю. З тих самих причин Німеччина – країна, яка в 90-х роках 20 ст. посідала чільні позиції у світі за валовими показниками експортно-імпортної діяльності, - реалізує на зовнішніх ринках меншу частину свого ВВП, ніж сусідні Нідерланди. Наприклад, наприкінці 20ст. у США частка товарного експорту становила близько 10% від ВВП, тоді як у великій європейській країні цей показник має величину до 20%, а в порівняно невеликій країні Старого Світу – до 50%.

Водночас США, ФРН, а також КНР набагато помітніше впливають на всю систему міжнародних економічних відносин, що також важливо враховувати. Україна опосередковує більшу частину ВВП, ніж США, проте має менш ефективну економіку, та, на відміну, від цієї країни справляє незначний вплив на світову економіку.

Світова економіка дедалі більшою мірою визначає особливості розвитку України. Основні напрямки впливу – збільшення обсягів експорту та імпорту відносно ВВП та загострення ситуації із зовнішньою заборгованості країни.

Постійне погіршання основних показників розвитку України в 90-х роках негативно вплинуло на формування ефективного механізму її відкритої економіки. На відміну від цього протягом останнього періоду темпи зростання розвинутих країн були стабільно позитивними, що сприяло їх подальшому взаємному зближенню. Єдиним винятком стала Японія, яка постраждала від кризи 1997-1998 рр.

Більше економічна відкритість національного господарства означає поглиблення та урізноманітнення форм, а також розширення обсягів його взаємодії із зовнішнім світом. Важливим критерієм та принциповим змістом відкритості економіки є наявність ліберального режиму міжнародної економічної діяльності для ринкових суб’єктів.

Основні риси такої господарської системи, яку, з певною мірою умовності заведено вважати відкритою економікою. Ними є такі:

- наявність у суб’єктів ринкової економіки достатньо широких прав виходити на зовнішні ринки та співробітничати із зарубіжними партнерами при мінімальних обмеженнях з боку держави;

- міжнародні контакти мають порівняно велике значення для підтримання макроекономічного балансу, ступінь інтернаціоналізації ВВП є досить високим;

- ринковий простір країни є відносно ефективним, а суб’єкти господарювання – порівняно конкурентноспроможним (інакше відбувся б масовий колапс як неконкурентноспроможних виробників, так і економіки в цілому, що, до речі, загрожує економікам транзитивного типу, зокрема й українській)

Генезис та наступний розвиток системи міжнародного економічного співробітництва відбувалися не за лінійними схемами. Вони відповідали більш загальним процесам – становленню цивілізованих центрів та соціокультурних осередків, однією з важливих сторін життя яких є економічна діяльність.