Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження рівня домагань особистості

Вступ

 

Актуальність дослідження. Рівень домагань як одна із характеристик особистості, що визначає ступінь складності задач, які людина перед собою ставить, являє собою динамічну структуру, існуючи не відокремлено, а розвиваючись одночасно та під впливом самооцінки, схильності до ризику, мотивації на досягнення успіху тощо. Одна із найголовніших задач психології - це формування всебічно розвиненої особистості, здатної адекватно сприймати зміни в суспільному житті, проявляти свідому активність, спрямовану на використання внутрішніх резервів у відповідність до зовнішніх умов. Вирішення цих проблем неможливе без детального вивчення рівня домагань, його розвитку в процесі онтогенезу, впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на його становлення.

У науковому плані актуальною є проблема формування рівня домагань у зв’язку із самооцінкою та самоповагою, вирішення якої потребує виявлення складних структурних та функціональних взаємозв'язків у становленні окремих сторін особистості в процесі індивідуалізації.

У вітчизняній психології більшість досліджень, в яких прямо чи опосередковано вивчалися взаємовідносини рівня домагань та самооцінки, зосереджені в рамках окремих вікових періодів, що вивчаються у зв'язку з певною провідною діяльністю, з розвитком діяльності спілкування, саморегуляції, зі становленням індивідуальних особистісних та соціально-психологічних особливостей. У цих роботах зазначається, що від характеру рівня домагань багато в чому залежить розвиток особистості, її здатність до саморегуляції. Доведено, що невміння правильно співвіднести свої можливості з дійсністю, свої домагання з реальними результатами діяльності призводить до різних негативних наслідків: виникнення афекту неадекватності, розвитку підвищеної тривожності, порушення у спілкуванні.

Треба відзначити, що в руслі сучасних наукових поглядів поглиблення уявлень про розвиток та функціонування рівня домагань та самооцінки передбачає рух в напрямку динамічного та структурного їх об'єднання в єдине ціле, в динамічну систему, що впливає на розвиток багатьох інших складових особистості, зокрема, на самосвідомість та саморегуляцію.

Об’єкт дослідження - рівень домагань особистості.

Предмет дослідження - психологічна діагностика рівня домагань.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному дослідженні рівня домагань особистості за допомогою методів психологічної діагностики та наданні практичних рекомендацій щодо формування адекватного рівня домагань у осіб зрілого віку.

Для досягнення мети дослідження необхідно виконати наступні завдання дослідження:

1. Проаналізувати літературу з проблеми дослідження рівня домагань вітчизняними та зарубіжними вченими.

2. Дослідити вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на становлення рівня домагань.

3. Розглянути основні методи дослідження рівня домагань у психодіагностиці.

4. Провести експериментальне дослідження рівня домагань особистості за допомогою методів психологічної діагностики.

5. На основі результатів констатуючого експерименту розробити практичні рекомендації щодо формування адекватного рівня домагань у осіб середнього віку.

Методи (методики) дослідження:

аналіз літератури за проблемою дослідження;

спостереження;

бесіди;

тестування (моторна проба Й. Шварцландера, тест Т. Елерса для діагностики мотивації на досягнення успіху, тест Т. Елерса для визначення мотивації на уникнення невдач);

методи обробки даних.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження рівня домагань особистості

Висновки до розділу 1

 

Рівень домагань визначається ступенем складності тих задач, що особистість перед собою ставить. Може бути адекватним (реалістичним) або неадекватним (нереалістичним). Люди, що володіють реалістичним рівнем домагань, відрізняються впевненістю у своїх силах, наполегливістю в досягненні мети, більшою продуктивністю, критичністю в оцінці досягнутого. Неадекватність самооцінки може привести до нереалістичного рівня домагань (завищеного або заниженого). У поводженні це виявляється у виборі занадто важких або занадто легких цілей, у підвищеній тривожності, непевності у своїх силах, тенденції уникати ситуації змагання, некритичності в оцінці досягнутого, помилковості прогнозу і т.п.

Рівень домагань як психологічна характеристика особистості вперше був експериментально вивчений у 20-х роках під керівництвом К. Левіна німецьким психологом К. Хоппе. Було показано, що вибір задачі визначених труднощів залежать від успіху або невдачі в рішенні попередніх задач: успіх сприяє виборові більш важких задач (підвищення рівня домагань), невдачі - навпаки, більш легких (зниження рівня домагань). З'ясувалося також, що випробувані можуть бути мотивовані на досягнення успіху чи уникнення невдач. Якщо їм приходиться здійснювати вибір між задачами різного ступеня складності, вони вибирають або найбільш легкі завдання, або найважчі. Перші - тому, що переконані в успіху (елемент ризику мінімальний); другі - тому, що невдача в цьому випадку буде виправдана винятковими труднощами задачі (при цьому самолюбство не буде ураженим). Експерименти К. Хоппе та інших дослідників дозволили виявити наступну закономірність: звичайно особистість установлює свій рівень домагань між дуже важкими і дуже легкими задачами і цілями таким чином, щоб зберегти на належній висоті свою самооцінку.

Висновки до розділу 2

 

Методи на визначення рівня домагань поділяються на ті, що призначені для дітей та ті, що проводяться на дорослих. У більшості з них випробувані не повинні знати справжню мету діагностики. Такі методики сприймаються ними як тестування інтелекту, кмітливості, фізичної сили тощо. Багато з цих методик припускають самостійний вибір випробуваними складності наступних завдань та самоконтроль успішності тестування. За умови самостійного вибору рівня складності завдань, з’являється можливість застосування тестів інтелекту для визначення рівня домагань (з цією метою використовуються, наприклад, прогресивні матриці Равена). Ще одна особливість методів на визначення рівня домагань полягає в активній ролі експериментатора під час тестування, який не тільки фіксує послідовність виконання завдань, емоційні та вербальні прояви, але й за своїм бажанням штучно створює ситуацію успіху або неуспіху, досліджуючи при цьому реакцію випробуваних. Окрім експериментальних методик дослідження рівня домагань у розпорядженні психологів є спеціально розроблені опитувальники (наприклад, методика В. Гербачевського).

В курсовій роботі з метою дослідження рівня домагань випробуваних були застосовані моторна проба Й. Шварцландера, тест Т. Елерса для діагностики мотивації на досягнення успіху та тест для діагностики мотивації до уникнення невдач.

Формування рівня домагань визначається не тільки передбаченням успіху або невдачі, але насамперед тверезим, а іноді невиразно усвідомлюваним образом і оцінкою минулих успіхів і невдач. Дослідження рівня домагань дозволяють краще зрозуміти мотивацію поводження людини і здійснювати спрямований вплив, що формує кращі якості особистості. В одних випадках важливою стає задача підвищення рівня домагань особистості, в інших - зниження рівня домагань людини.

Висновки

 

1. Проаналізувавши літературу з проблеми дослідження рівня домагань зарубіжними та вітчизняними вченими, треба відмітити, що найвизначнішими зарубіжними вченими, що вивчали рівень домагань, були Дж. Гарднер, Т. Дембо, К. Левін, Р. Мейлі, П. Сирс, Ю. Роттер, А. Гилінськи, І. Стейнер, Х. Хекхаузен, Ф. Хоппе та інші. Уперше термін "рівень домагань" був введений в школі відомого німецького психолога К. Левіна. Причиною появи концепту послужили досліди Т. Дембо. Перше значне дослідження процесу вибору рівня домагань, що забезпечило одночасно і побудову експериментальної техніки його оцінки, і певне змістовне розкриття нового поняття, належить Ф. Хоппе.

У вітчизняній психології до проблеми рівня домагань та самооцінки зверталися Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, А.В. Петровський, М.Г. Єлагіна, І.С. Кон, Г.С. Костюк, В.К. Котирло, М.І. Лісіна, Р.Б. Стьоркіна, І.І. Чеснокова, Н.А. Менчинська, А.І. Ліпкина. Більшість з них вважають, що рівень домагань та самооцінка формуються при активній участі самої особистості і відображають своєрідність її внутрішнього світу.

2. Найважливішими внутрішніми факторами, що впливають на становлення рівня домагань, є стать, властивості темпераменту, емоційна стійкість, сила нервової системи, рівень тривожності, інтелектуальні характеристики і тому подібне. Серед зовнішніх чинників найбільший вплив мають сімейні обставини, кількість дітей у родині, характер реагування на успіх або невдачу батьків, учителів, оточуючих.

3. Розглянувши основні методи дослідження рівня домагань у психодіагностиці, можна виділити найбільш валідні й надійні тести та інші методики. Це - оцінка рівня домагань Ф. Хоппе, решітки мотивації досягнень Н. Шмальта, прогресивні матриці Д. Равена, лабіринти Х. Хекхаузена, методика В.К. Гербачевського, моторна проба Й. Шварцландера. У більшості з цих методик випробувані не повинні знати справжню мету діагностики. Такі методики сприймаються ними як тестування інтелекту, кмітливості, фізичної сили тощо. Багато з цих методик припускають самостійний вибір випробуваними складності наступних завдань та самоконтроль успішності тестування. За умови самостійного вибору рівня складності завдань, з’являється можливість застосування тестів інтелекту для визначення рівня домагань (з цією метою використовуються, наприклад, прогресивні матриці Д. Равена). Ще одна особливість методів на визначення рівня домагань полягає в активній ролі експериментатора під час тестування, який не тільки фіксує послідовність виконання завдань, емоційні та вербальні прояви, але й за своїм бажанням штучно створює ситуацію успіху або неуспіху, досліджуючи при цьому реакцію випробуваних.

4. В курсовій роботі з метою дослідження рівня домагань випробуваних були застосовані три методики. Перша - це моторна проба Й. Шварцландера, друга - тест Т. Елерса для діагностики мотивації на досягнення успіху, третя - тест Т. Елерса для діагностики мотивації на уникнення невдач. Дослідження проводилося на вибірці з десяти респондентів віком від дев’ятнадцяти до двадцяти років. Після проведення дослідження було зроблено психологічний та статистичний аналіз отриманих результатів.

5. Формування адекватного рівня домагань передбачає його заниження, якщо він нереалістично високий, або, навпаки, завищення, якщо він занадто низький. Для осіб середнього віку, в більшості випадків, нагальною є проблема підвищення рівня домагань, бо низький рівень домагань приводить до стійкої втрати впевненості в успіху, емоційних зривів, депресій, деформації особистості. Занадто високий рівень домагань може привести до конфліктів серед оточуючих, недбалого виконання зобов’язань на работі. Шляхи підвищення рівня домагань різні і залежать від індивідуальних особливостей людини, реальних можливостей оточуючих тощо. Це і пряма допомога з боку викладача, фахівця чи керівника, і різні прийоми створення перспективи для особистості.

Додатки

 

Додаток А

Таблиця А.1

Таблиця Б.1

Таблиця Б.2

Таблиця Б.3

Таблиця Б.4

Таблиця Б.5

Таблиця Б.6

Таблиця Б.7

Таблиця Б.8

Таблиця Б.9

Таблиця Б.1 0

Таблиця Б.1 1

Таблиця В.1

Таблиця В.2

Таблиця В.3

Таблиця В.4

Таблиця В.5

Таблиця В.6

Таблиця В.7

Таблиця В.8

Таблиця В.9

Таблиця В.10

Вступ

 

Актуальність дослідження. Рівень домагань як одна із характеристик особистості, що визначає ступінь складності задач, які людина перед собою ставить, являє собою динамічну структуру, існуючи не відокремлено, а розвиваючись одночасно та під впливом самооцінки, схильності до ризику, мотивації на досягнення успіху тощо. Одна із найголовніших задач психології - це формування всебічно розвиненої особистості, здатної адекватно сприймати зміни в суспільному житті, проявляти свідому активність, спрямовану на використання внутрішніх резервів у відповідність до зовнішніх умов. Вирішення цих проблем неможливе без детального вивчення рівня домагань, його розвитку в процесі онтогенезу, впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на його становлення.

У науковому плані актуальною є проблема формування рівня домагань у зв’язку із самооцінкою та самоповагою, вирішення якої потребує виявлення складних структурних та функціональних взаємозв'язків у становленні окремих сторін особистості в процесі індивідуалізації.

У вітчизняній психології більшість досліджень, в яких прямо чи опосередковано вивчалися взаємовідносини рівня домагань та самооцінки, зосереджені в рамках окремих вікових періодів, що вивчаються у зв'язку з певною провідною діяльністю, з розвитком діяльності спілкування, саморегуляції, зі становленням індивідуальних особистісних та соціально-психологічних особливостей. У цих роботах зазначається, що від характеру рівня домагань багато в чому залежить розвиток особистості, її здатність до саморегуляції. Доведено, що невміння правильно співвіднести свої можливості з дійсністю, свої домагання з реальними результатами діяльності призводить до різних негативних наслідків: виникнення афекту неадекватності, розвитку підвищеної тривожності, порушення у спілкуванні.

Треба відзначити, що в руслі сучасних наукових поглядів поглиблення уявлень про розвиток та функціонування рівня домагань та самооцінки передбачає рух в напрямку динамічного та структурного їх об'єднання в єдине ціле, в динамічну систему, що впливає на розвиток багатьох інших складових особистості, зокрема, на самосвідомість та саморегуляцію.

Об’єкт дослідження - рівень домагань особистості.

Предмет дослідження - психологічна діагностика рівня домагань.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному дослідженні рівня домагань особистості за допомогою методів психологічної діагностики та наданні практичних рекомендацій щодо формування адекватного рівня домагань у осіб зрілого віку.

Для досягнення мети дослідження необхідно виконати наступні завдання дослідження:

1. Проаналізувати літературу з проблеми дослідження рівня домагань вітчизняними та зарубіжними вченими.

2. Дослідити вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на становлення рівня домагань.

3. Розглянути основні методи дослідження рівня домагань у психодіагностиці.

4. Провести експериментальне дослідження рівня домагань особистості за допомогою методів психологічної діагностики.

5. На основі результатів констатуючого експерименту розробити практичні рекомендації щодо формування адекватного рівня домагань у осіб середнього віку.

Методи (методики) дослідження:

аналіз літератури за проблемою дослідження;

спостереження;

бесіди;

тестування (моторна проба Й. Шварцландера, тест Т. Елерса для діагностики мотивації на досягнення успіху, тест Т. Елерса для визначення мотивації на уникнення невдач);

методи обробки даних.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження рівня домагань особистості