Міністерство Освіти і науки України

Міністерство Освіти і науки України

Житомирський державний університет

Ім. І. Я. Франка

Кафедра методики навчання іноземної

Мови та прикладної лінгвістики

Курсова робота на тему:

«Шляхи навчання діалогічного мовлення»

Студентки _____ групи

факультету іноземних мов

________________________

Науковий керівник

Ст. викладач

Сіваєва Н. П.

Житомир - 2006

ПЛАН

Вступ. 3

Розділ І.Теоретичні основи дослідження. 6

1.1. Психологічні особливості учнів середнього шкільного віку для навчання діалогічного мовлення. 6

1.2. Особливості діалогічного мовлення та його функції 9

1.3. Новітні вимоги державної програми до навчання діалогічного мовлення. 18

Висновки до першого розділу. 20

Розділ ІІ. Практична частина дослідження. 21

2.1. Характеристика шляхів навчання діалогічного мовлення. 21

2.2. Система вправ для навчання діалогічного мовлення. 24

2.3 Комплекс вправ для навчання діалогічного мовлення. 29

Висновки до другого розділу. 33

Висновки. 34

Список використаної літератури. 35

Вступ

 

Інтеграція національної освіти, зокрема навчання іноземних мов, у світову систему освіти та європейські заклади освіти пов’язані з навчанням іноземних мов, здійснюється з урахуванням основних принципів державної політики в Україні.

·  Пріоритетність освіти;

·  Демократизація;

·  Гуманізація та гуманітаризація;

·  Національна спрямованість;

·  Неперервність системи освіти;

·  Нероздільність навчання і виховання.

Загальна стратегія навчання іноземних мов визначається потребами сучасного суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого – педагогічних та суміжних наук. Цією стратегією є комунікативний підхід, який зумовлює практичну межу навчання і вивчення іноземних мов, а саме: оволодіння іншомовним, між культурним спілкуванням, шляхом формування і розвитку вмінь навичок діалогічного спілкування.

Для навчання діалогічного спілкування, слід зазначити особливості комунікативного підходу до навчання іншомовного спілкування. Серед них зазначимо наступні:

· Мова розглядається як засіб спілкування. Перевага віддається оволодінню поняттями та функціями.

· Мова вивчається через особисту діяльність учнів. Вони є головними автономними суб'єктами навчання,які володіють когнітивними й метакогнітивними стратегіями та прийомами оволодіння мовою й іншомовним спілкуванням та відповідають за свої успіхи і невдачі.

· Основними цілями є соціальна відповідність та прийнятність.

· Урок іноземної мови розглядається як діяльність спілкування. Це означає відмову від домінування на уроках формальних мовних вправ на користь діяльнісно й інтелектуально-орієнтованих завдань, які дають змогу вивчати іноземну мову як основний засіб міжкультурного спілкування в процесі цього спілкування.

· Навчання видів мовленнєвої діяльності відбувається інтегровано.

· Типопивими завданнями е заповнення інформаційних програм, розв'язання проблем, рольова гра, симуляція.

· Типовими формами інтерактивності є групова і парна робота.

· Змінюється роль вчителя в процесі навчання. Вчитель сприяє спілкуванню, допомагає учням досягти автономії у визначенні цілей та шляхів вивчення іноземної мови, оволодіти мовленнєвими, мовними, невербальними засобами комунікації.

· Змінюється ставлення до помилок. Вони неминучі і розглядаються, як свідчення процесу навчання.

· Рідна мова використовується зрідка, де необхідно, коли це виправдано складною ситуацією.

Питання комунікативного підходу до навчання іншомовного спілкування, зокрема навчання діалогічного мовлення, є дуже актуальним для освіти в сучасній школі. Адже, як відомо з власних спостережень, у школі на уроках іноземної мови далеко не всіх умов додержуються як вчителі так і учні. Дуже часто зустрічається такий вид роботи, як «вчитель – учні», а не «учні – учні»; матеріал використовується штучний і не веде до створення життєвих умов та ситуацій спілкування. Важливим недоліком у вивченні іноземної мови та іншомовного спілкування є використання не іноземної мови, а рідної, що не веде до ефективного сприйняття та подальшого використання іншомовного матеріалу.

Звідси, актуальність нашого дослідження полягає у наступному: з одного боку, дискусія є ефективним засобом розвитку непідготовленого іншомовного спілкування, з іншого боку, проблема визначення шляхів навчання діалогічного мовлення у контексті комунікативного підходу не достатньо розроблена у методиці викладання іноземних мов у школі.

Об’єкт дослідження – процес визначення та встановлення шляхів навчання діалогічного мовлення. Предмет дослідження – зміст і комплекс вправ для навчання діалогічного мовлення з використанням різних шляхів та аспектів.

Мета дослідження полягає в розробці методики навчання діалогічного мовлення з використанням різних шляхів до навчання цього виду мовлення.

Завдання дослідження:

· Уточнити психологічні особливості учнів середнього шкільного віку для навчання діалогічного мовлення;

·  Визначити особливості навчання діалогічного мовлення та його функції;

·  Вивчити різні шляхи для навчання діалогічного мовлення;

·  Розробити комплекс вправ для оволодіння вмінь і навичок діалогічного мовлення.

Методи дослідження:

·  Узагальнення досвіду викладання англійської мови в середніх навчальних закладах України;

·  Опрацювання наукових джерел з методики навчання іноземної мови;

·  Лінгвометодичний аналіз автентичного діалогу; 

·  Створення шляхів та системи вправ для навчання діалогічного мовлення;

·  Запропонування комплексу вправ з використанням різних шляхів з для навчання діалогічного мовлення.

Курсова робота складається із вступу, теоретичної та практичної частин, висновків та бібліографії і налічує 34 сторінки друкованого тексту.

 

 

Приклад 1

Реtеr. Jеаn! Wоuld уои lіkе а mеаt sаndwісh оr сhееsе sаndwісh?

Jеаn. А сhееs sandwich, plеаsе.

У діалозі широко вживаються "готові" мовленнєві одиниці. Їх називають "формулами", "шаблонами", "кліше", "стереотипами". Вони використовуються для висловлення подяки, обміну привітаннями, поздоровленнями, для привертання уваги співрозмовника на початку розмови, для підтвердження або коментування почутого тощо. "Готові" мовленнєві одиниці (словосполучення, цілі фрази) надають діалогу емоційності. Наведемо приклади (готові мовленнєві одиниці виділені).

 

Приклад 2

А. Ехсusе mе! Іs thеrе а сhеmіst's nеаr hеrе?
В. Yеs. It's over thеrе.

А. Тhаnкs а lоt.

У діалогічному мовленні часто зустрічаються слова, які називають "заповнювачами мовчаня". Вони служать для підтримання розмови, для заповнення пауз у ній, коли мовець підшукує відповідну репліку. Наприклад: wеll, wеll now, yоu know, Lеt mе sее, Lооk hеrе, І sау.

Приклад 1

Реtеr. Whаt wоuld уоu lіkе tо еаt, Еdіtn?

Приклад 2

Ben:Is lunch ready?

Anne:Yes.Let’s have lunch in the garden.

В обох прикладах перша репліка діалогічної єдності є звичайно ініціативною,
друга репліка у прикладі 1- реактивна (тут розмова може й припинитися), а в
прикладі 2- реактивне- ініціативна: спочатку реакція (відповідь на запитання),
а потім - спонукання (пропозиція), тобто розмова продовжується. Учні мають
навчитися:

1) починати розмову, використовуючи ініціативну репліку;

2) правильно й швидко реагувати на ініціативну репліку співрозмовника
реактивною реплікою;

3) підтримувати бесіду, тобто з метою продовження розмови вживати не суто
реактивні, а реактивно-ініціативні репліки;

4) залежно від функціонального взаємозв'язку реплік у діалозі виділяти різні види діалогічної єдності. Наведемо основні види діалогічних єдностей у табл. 1

 

Таблиця 1

Групи ДЄ	Види ДЄ
І	1. Повідомлення – повідомлення 2. Повідомлення – запитання Повідомлення- Повідомлення - - повідомлення -запитання
	3. Повідомлення – спонукання
ІІ	4. Спонукання – згода 5. Спонукання – відмова 6. Спонукання – запитання
ІІІ	7. Запитання – відповідь 8. Запитання – контрзапитання
ІV	9. Привітання – привітання 10. Прощання - прощання 11. Висловлювання подяки – реакція на подяку

Діалогічні єдності 1 – 8 об'єднані у три групи за комунікативною функцією першої репліки повідомлення (1 група), спонукання (2 група), запитання (З група), 4 група об'єднує діалогічні єдності, що включають репліки мовленнєвого етикету.

Наведемо приклади деяких видів ДЄ.

 

Приклад 3

(ДЄ "повідомлення – повідомлення")

Рrеttу gіrl. I wаnt tо buу а hаt.

Аssistаnt. Наts аrе uрstаіrs оn thе nехt flооr.

 

Приклад 4

(ДЄ "повідомлення – запитання")

Ноstеss Вrаdlеу. Аlісе! Реrhарs thаt раssеngеr іs а nijасkеr.

Ноstеss Аlcse. Which раssenger, Anne?

 

 

Приклад 5

(ДЄ "запитання – контрзапитання")

Vоісе А. Whаt’s wrong with уоu, Мrs Вlоggs?

Мrs Вlоggs. Whаt’s wrong with mе?

 

Приклад 6

(ДЄ "спонукання – запитання")
Аnnе. Lеt's еаt lunch іn thе gаrdеn?
Веn. Shаll we sit оn thіs sеаt?

 

Усі види ДЄ, згадані в таблиці, а також у прикладах 3 – 6, називаються простими, бо містять репліки, кожна з яких виконує лише одну комунікативну функцію. Але в реальних діалогах більшість ДЄ є складними, наприклад: "запитання – відповідь – спонукання" тощо.

 

Функціональні типи діалогів

Залежно від провідної комунікативної функції, яку виконує той чи інший діалог, розрізняють функціональні типи діалогів. Існує чотири основних типи: діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін враженнями (думками), діалог-обговорення (дискусія).

 

Діалог – розпитування може бути одностороннім або двостороннім. У першому випадку ініціатива запитувати інформацію належить лише одному партнеру, у другому – кожному з них. Двосторонній діалог-розпитування розвиває ініціативність обох партнерів, характерну для природного спілкування. Одне з важливих умінь, яким учні повинні оволодіти з першого року навчання іноземної мов, є уміння вести діалог-домвленість. Діалог-домовленість використовується при вирішенні співрозмовниками питання про плани та наміри, він є найбільш посильним для учнів. Після оволодіння діалогом-домовленістю здійснюється навчання змішаного типу діалогу: розпитування – домовленості.

Наступним за складністю є діалог-обмін враженнями (думками), метою якого є виклад власногобачення якогось предмета, події, явища, коли співрозмовники висловлюють свою думку, наводять аргументи для доказу, погоджуються з точкою зору партнера або спростовують її. При цьому ініціатива ведення бесіди є двосторонньою.

Найскладнішим для оволодіння є діалог-обговорення (дискусія), коли співрозмовники прагнуть виробити якесь рішення, дійти певних висновків, переконати один одного в чомусь.

Кожен функціональний тип діалогу та його характеристики представлено в табл. 2.

Види діалогічних єдностей для кожного типу діалогу подано за ступенем
їх поширеності в мовленні. Основними якісними показниками сформованості загального вміння вести діалог іноземною мовою є такі спеціальні вміння:

1) уміння починати діалог, вживаючи відповідну ініціативну репліку
(повідомлення, спонукання, запитання);

2) уміння швидко реагувати на репліку співрозмовника, використовуючи
репліки, що мають різні комунікативні функції;

3) уміння підтримувати розмову, додаючи до репліки-реакції свою
ініціативну репліку;

4) уміння стимулювати співрозмовника до висловлювання, виражаючи
свою зацікавленість за допомогою реплік оцінювального характеру;

5)  уміння продукувати діалогічні єдності різних видів.

 

Таблиця 2

Функціональні типи діалогів

Функціональний тип діалогу	Характеристика типів діалогу
1. Діалог – розпитування	· Розпитування одностороннє чи двостороннє. · Розвиває ініціативність обох партнерів.
2. Діалог - домовленість	· Використовується при вирішенні співрозмовниками питання про плани та наміри. · Після оволодіння діалогом – домовленістю здійснюється навчання змішаного типу діалогу: розпитування – домовленості.
3. Діалог – обмін враженнями (думками)	· Розвиває власне бачення учнів певних подій, явищ, предметів. · Співрозмовники висловлюють свою думку, наводять аргументи для доказу, погоджуються з точкою зору партнера або спростовують Ії. · Ініціатива ведення діалогу – двостороння.
4. діалог – дискусія	· Розвиває у співрозмовників прагнення виробити певне рішення дійти певних висновків, переконати один одного в чомусь. · Використовуються невербальні засоби, мовленнєві кліше, слова для підтримки розмови.

Висновки до першого розділу

 

В цьому розділі ми розглянули ряд теоретичних положень, які необхідно знати і застосовувати при навчанні різними шляхами діалогічного мовлення. Важливі пункти цього розділу висвітлені у параграфах, які стосуються психологічних особливостей учнів у процесі навчання діалогічного мовлення; у параграфах, в яких розглянуто особливості діалогічного мовлення та його функціональні типи.

Для кращого забезпечення навчання учнів різним шляхам діалогічного мовлення слід звернути увагу на вимоги до навчання діалогічного мовлення у середніх класах, які визначені у державній навчальній програмі. Дані вимоги необхідно враховувати у розробці завдань для ведення діалогу або дискусії:

Навчання різним шляхам діалогічного мовлення неможливо без знання особливостей комунікативного підходу у навчанні іншомовного спілкування. Комунікативний напрямок передбачає самостійну роботу учнів в режимі «учень – учень»; учні самі відповідають за свої успіхи та невдачі; спілкування на уроці іноземної мови проходить інтегровано без використання рідної мови.

 

Вправа 3. Тема «Покупки»

Завдання першому партнеру: You are an absent-minded customer. Now you are at the Hat Department. Choose the hat.

 

Завдання другому партнерові: You are a shop assistant.Your customer is very absent-minded. Help him to choose the right thing. Be polite.

 

Як було зазначено нами у попередніх параграфах дослідження, існують різні шляхи навчання діалогічного мовлення: навчання діалогічній єдності, навчання мікро діалогу та макродіалогу (самостійна робота учнів). Ми також відокремили і інші шляхи навчання діалогічного мовлення за допомогою тексту – зразка, на основі складання діалогу «Крок за кроком», створюючи певну ситуацію спілкування та використовуючи рольову гру. Розглянемо умови навчання діалогічного мовлення за даними засобами та наведемо приклади формулювання завдань до таких вправ.

Висновки до другого розділу

 

У другому розділі нашого дослідження ми розглянули шляхи навчання діалогічного мовлення та надали їм характеристику. Нами була створена систем вправ для навчання діалогічного мовлення. Система вправ складається з трьох етапів: вправи першого етапу умовно-мовленнєві, рецептивно-репродуктивні, направлені на засвоєння діалогічних єдностей; вправи другого етапу-реподуктивні, спрямовані на розвиток вмінь учнів складати мікродіалоги; вправи третього етапу – продуктивні, метою їх є розвиток навичок складати і вести самостійний макродіалог без допомоги будь-яких опор (які застосовувались на першому і другому етапах). В третьому параграфі наведений приклад комплексу вправ з урахуванням всіх вимог до етапів навчання діалогічного мовлення. 

 

                           

 

Висновки

 

Основним напрямком освіти в сучасній Україні є особистісно-орієнтоване навчання, яке зумовлене комунікативним підходом до навчання і викладання іноземної мови у школі. Одним з головних критеріїв комунікативного підходу у навчання є створення мовленнєвих ситуацій в процесі навчання, приблизних до реального життя;комунікативний підхід у навчанні забезпечує самостійну та творчу роботу учнів, а також використання мови, як засобу спілкування для досягнення навчальних цілей.

Вивчивши проблему нашого дослідження про шляхи навчання діалогічного мовлення, ми дійшли наступних методичних висновків:

1) навчання діалогічного мовлення неможливе без урахування вимог комунікативного підходу у навчанні спілкування;

2) навчати діалогічному мовленню слід, використовуючи індуктивний і дедуктивний шляхи, а також за допомогою діалогу-зразка, рольової гри та покроковим засобом;

3) для забезпечення ефективного розвитку навичок і вмінь діалогічного мовлення, необхідно застосовувати комплекс вправ для навчання діалогічного мовлення. 

 

 

Міністерство Освіти і науки України