Аналіз наслідків надання субсидій виробникам вітчизняного біопалива

 

Парламент України, згідно з законом від 20 червня 2009 року, надав виробникам біопалива десятирічні пільги зі сплати імпортного мита, акцизу та податку на прибуток [10]. Це повинно дозволити вийти на ринок біопалива компаніям з щорічною потужністю не менше 5 тис. т. Втім, ринку збуту біопалива в Україні поки що немає – нафтопереробники не готові виробляти новий вид бензину.

Верховна рада прийняла закон № 1114 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сприяння виробництву та використанню альтернативних видів палива". Документ з 1 січня 2010 року на десять років звільняє від сплати 25-відсоткового податку на прибуток від продажу біологічних видів палива, отриманих шляхом бродіння біомаси. До таких видів палива відносяться біоетанол, біобутанол, біодизель, біогаз і біоводород. Зекономлені кошти повинні направлятися на переоснащення матеріально-технічної бази виробників біопалива. Таким чином, собівартість нашого біоетанолу буде значно нижче, ніж у компаній, змушених вкласти кошти в купівлю дорогого обладнання та сировини "[7].

Таким чином, стає можливим широке використання біомаси (точніше, продуктів її енерготехнологічної переробки) для виробництва електроенергії за найдосконалішою технологією.

За різними підрахунками, сільськогосподарський комплекс України спалює в середньому за рік 2 млн. тонн дизельного палива і 700 тис. тонн бензину. А 2008 року при ціні дизпалива і бензину по 7 грн. за літр агросектор на придбання тільки пального витратив 16 млрд. грн.

Зараз у країні виробляють близько 18-20 тисяч тонн біодизеля. Згідно з державною програмою, до 2010 року його використання в нас, як і в Європі, має збільшитися до 5,75% від загального використання пального, а до 2015 року – до 15%. Виробництво якісного біодизеля можна організувати на різних підприємствах. На дрібнотоннажних установках – до 3 тисяч тонн за рік, на регіональних заводах – до 30 тисяч тонн і на підприємствах державного значення – до 100 тисяч тонн. Майбутнє за невеличкими підприємствами потужністю до десяти тисяч тонн палива в рік.

Головна беззастережна перевага альтернативного варіанта під час порівняння його з традиційним полягає в тому, що у хід може йти вся біомаса (наприклад: стебла соняшника, кукурудзи, гілки дерев, святкові ялинки тощо).

Учасники ринку не поспішають використовувати біокомпонент у виробництві палива. На дев'ять років буде скасовано імпортне мито на обладнання та комплектуючі, призначені для виробництва палива, а підприємства зможуть скористатися прискореною амортизацією. Ліцензії на виробництво біопалива зможуть отримати підприємства потужністю від 5 тис. т на рік. Акцизний збір з біопалива буде стягуватися за нульовою ставкою.

Рис.2.1. Наслідки надання субсидій виробникам біопалива

 

Субсидії покривають частину витрат виробника і дозволяють збільшити пропонування. Тому крива пропонування буде зміщуватись праворуч на величину наданої субсидії по вертикалі. У точці нової рівноваги Е₁ ціна пропонування P_S відрізняється від рівноважної – ціни попиту P_D, за якою купують товар покупці, на величину субсидії (sub): P_S – P_D = sub. Площа прямокутника P_SP_DE₁A відповідає загальній сумі субсидії. За інших рівних умов з наданням субсидії виробникам рівноважна ціна знизиться, а рівноважний обсяг продукції зросте. Для покупців ціна знизилася, що звеличило об'єм попиту, а для продавців підвищилася, що збільшило об'єм пропозиції. В результаті рівноважна кількість збільшилася.

Екологічні наслідки використання найбільш поширених нині різновидів біопалива істотно різняться між собою. Проаналізувавши 26 його різновидів, учені встановили, що тільки 21 різновид забезпечує під час згорання менше забруднення атмосфери, ніж традиційний бензин – у середньому на 30% [13]. Проте якщо врахувати весь комплекс екологічних наслідків їх застосування (зокрема й витрати при виробництві), то виправданими виявляться лише 12 різновидів палива.

Для цього потрібно заздалегідь виробити певну політику і потім створити біоенергетичну інфраструктуру: побудувати нові заводи, модернізувати бензозаправні станції тощо. Тоді світова нафтова криза для України не буде такою небезпечною. Тільки над цим потрібно працювати системно і на державному рівні, зазначають учені.

Слід усвідомлювати при цьому й потребу максимального зменшення наслідків неминучої конкуренції між нафтовим і біотехнологічним бізнесом - найкраще шляхом об’єднання зусиль і капіталу.

Дуже вигідно використовувати альтернативний варіант використання біомаси у великих містах, де її накопичується велика кількість і є багато опалювальних котлів. Розрахунки показують: коли використовувати альтернативний варіант для утилізації біомаси, яка накопичується в м. Києві (деревна частина міського сміття, обрізки дерев тощо – усього понад 24 тис. м³ на рік), то можна практично задарма мати щорічно дохід у розмірі понад 1 млн. дол. При використанні в пиловугільних котлах деревного підсвічування за альтернативним варіантом можна скоротити на 13-15% витрату природного газу, що використовується вугільними електростанціями на підсвічування.

Таки чином, за допомогою субсидій держава захищає вітчизняних виробників біопалива, покриваючи частину виробничих витрат. Це в свою чергу знижує собівартість, а отже і ціни на біопаливо, і водночас збільшує пропозицію та об’єм попиту за новими цінами. Але, в свою чергу, величезні державні субсидії й усілякі гаранти в багатьох країнах змушують фермерів переходити з виробництва сільськогосподарських культур на «пальні», внаслідок чого можуть різко подорожчати продукти харчування.