Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних відносин в Україні

 

Для всіх країн, а особливо що розвиваються, за всіх відмінностей між ними, вибір торгівельної політики має особливі труднощі, пов'язані з рядом обставин: а) перехідний стан економіки, незважаючи на загальну орієнтацію на формування розвинутих ринкових відносин; б) в цілому більш низький рівень розвитку продуктивних сил; в) такої структури економіки, котра вимагає експортно-імпортної орієнтації.

В Україні відносно розвинена промисловість, але її продукція може конкурувати переважно на ринках СНД і в країнах, що розвиваються, де низька якість товарів через застарілі технології, обладнання та недосконале професіональне виконання. На світові ринки Україна має виходити з конкурентоспроможною продукцією, а не шукати невибагливих клієнтів.

Слід створити єдиний економічний союз на основі валютно-платіжного союзу СНД, з єдиною резервною наднаціональною валютою, яка б не була національною для жодної з держав СНД. Вона не працюватиме на жоден конкретний бюджет. Це значно спростить міжнародні розрахунки, дасть змогу відкрити економічні кордони, спростити взаємні митні збори та платежі, створити єдину фондову і валютну біржі СНД, єдину товарну біржу із товарними біржами в кожній окремій країні, єдину банківську систему СНД із Єдиним центральним банком СНД, який би керував, регулював і здійснював нагляд за монетарною політикою СНД. Вважаємо, що це дасть значний поштовх для розвитку не лише України, а й країн СНД з метою подальшої інтеграції в ЄС [31].

Україна має значну сировинну базу, багаті родовища корисних копалин, і надмірний експорт мінеральної сировини за низькими цінами не приносить їй належних прибутків.

Агропромисловий комплекс також має потужну базу розвитку і можливість швидкої експортної спеціалізації, але низька продуктивність і якість продукції сільського господарства, стан технологій АПК стримують вихід України на світовий ринок. Крім того, Заходу українська сільськогосподарська продукція не потрібна. Росія та інші країни СНД також не купуватимуть за світовими цінами сільськогосподарської продукції в України, оскільки за такими цінами знайдуть значно кращу продукцію на Заході.

В Україні потужний технологічний потенціал, якому необхідна конверсія, а високі технології в експорті посідають незначне місце.

Україна має розвинений науковий потенціал, однак коштів на його ефективний розвиток, на впровадження наукових розробок не виділяється. Ці високі наукомісткі технології, як правило, за безцінь купують за кордоном, успішно впроваджують, отримують надприбутки, а Україна з часом купує свої ж технології уже як поточні, за валюту.

Необхідно створити на кожному виробництві науково-дослідні групи, які б не лише розробляли нові технології, а й впроваджували у життя наукові розробки і пропозиції, зберігаючи авторське право.

Безпосередня й активна участь України у сучасних інтеграційних процесах об'єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства, до якої спричинили її односторонній розвиток у межах високоспеціалізованих СРСР і РЕВ, деформовані зовнішньоекономічна політика й механізми зовнішньоекономічної діяльності, нерозвинені товарно-грошові відносини та національні ринки товарів, послуг, праці й капіталу [32].

Інтеграція України у світове господарство можлива через: активну і ліберальну зовнішньоекономічну політику; формування середовища, сприятливого для іноземного-підприємництва й інвестування та транснаціоналізацію високомонополізованих підприємств; укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжурядових переговорах; інтенсифікацію східноєвропейських інтеграційних процесів і формування передумов інтеграції у західноєвропейські інтеграційні структури.

На процеси входження України до сучасної системи світогосподарських зв'язків впливають конкретні внутрішньо- і зовнішньоекономічні фактори.

Серед внутрішньоекономічних факторів важливе значення має такий довгостроковий фактор, як структурна перебудова національної економіки, орієнтована на сучасні техніко-технологічні, економічні, екологічні й соціальні стандарти. Деформована структура національної економіки не відповідає критеріям суверенного розвитку України як із точки зору оптимальних пропозицій самозабезпечення й зовнішньоекономічної спеціалізації, так і з науково-технологічних, соціальних і особливо екологічних позицій. Найважливіші негативні характеристики структури економіки України такі [17,64]:

— велика питома вага фізично й морально застарілої техніки у складі основних виробничих фондів (понад 60%), що стала результатом екстенсивних методів розвитку економіки і насамперед її базових галузей;

— диспропорції у системі самозабезпечення ключових галузей життєдіяльності країни;

— незбалансованість галузевої структури промисловості з точки зору її соціальної орієнтації (потенціал промисловості на 90% формують важкі галузі, питома вага виробництва предметів споживання становить близько 30%, тоді як у розвинених країнах — 50-60%).

Входження України до будь-яких інтеграційних угруповань без чіткого бачення перспектив структурної реорганізації може призвести не лише до консервації, а й до посилення негативних тенденцій у всіх галузях національної економіки. І навпаки, участь України в інтеграційних процесах за умов цілеспрямованої внутрішньої структурної політики дасть змогу ефективніше виправити деформовану економіку виходячи з таких пріоритетів структурної переорієнтації:

— науково-технічне й технологічне оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації. Зменшення ресурсомісткості за рахунок ефективного використання власних паливно-сировинних ресурсів;

— підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових галузей за рахунок формування системи власної міжгалузевої кооперації і забезпечення повних виробничих циклів;

— формування умов для соціально орієнтованого розвитку національної економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її структури, з другого — завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходами населення, підвищенню мотивації до праці, фінансової макростабілізації.

Нову економічну політику в цілому і реалізацію пріоритетів структурної переорієнтації зокрема слід здійснювати поетапно.

На першому етапі Україні треба досягти фінансової макростабілізації, зупинити процес падіння виробництва і створити комплекс умов для виходу з кризового стану.

Для України й досі актуальним залишається розроблення й оприлюднення концепції реформування і розвитку економіки. Вона повинна мати чітко означені національну ідею й ідеологію, пріоритети і терміни реалізації, конкретні параметри й завдання, спиратися на наявні національні, регіональні й геополітичні реалії.

Докорінних змін потребує і структурна політика в Україні. Тут варто виділити два цільових блоки завдань. Перший — цілеспрямована діяльність, що має на меті технологічну реконструкцію виробництва, прискорений розвиток галузей, які є ключовими для динамізації НТП. Це інформаційні технології, генна та клітинна інженерії, промислове застосування напрацювань щодо технологічних процесів зварювання, термічного різання, високого тиску, плазмової обробки, створення принципово нових видів композитних і порошкових матеріалів, розроблення нових видів металевих, керамічних матеріалів тощо [7,12].

Другий блок стосується проблеми формування суб'єктності виробничої діяльності в Україні у сучасних і доцільних формах. Ідеться про створення широкої мережі малих і середніх підприємств, які б виготовляли товари, надавали послуги, створюючи тим самим нові робочі місця.

У рамках визначення загальнонаціональних економічних пріоритетів доцільно створювати конкурентоспроможні недержавні підприємницькі структури на національному українському капіталі у формі ТНК. Вони можуть розглядатися як суттєвий чинник виходу українських структур на зовнішні ринки, передовсім регіональні. Виходячи із суті ТНК (поєднання іноземного капіталу з місцевою робочою силою), діяльність українських ТНК може в перспективі розглядатися як форма економічної експансії держави у країнах близького й далекого зарубіжжя.

Важливим напрямом стабілізації економічної ситуації в Україні є розв'язання проблеми прав власності й удосконалення процесу приватизації. Для цього пропонується запровадити дієвий механізм використання приватизованої власності, виходячи з таких ознак власності, як володіння, розпорядження і користування. Доцільно також модифікувати сам процес приватизації з акцентом на відповідне наповнення, розпорядження, користування. Таке наповнення може ґрунтуватися на опрацюванні механізму передачі власності у користування і розпорядження. За умов, якщо власність використовується ефективно І за призначенням протягом 5 років, її можна повністю передати у володіння того, хто нею користується, у т. ч. за залишковою вартістю [25, 62].

Цей напрям передбачає термінове визначення підприємств, які належать до державних, казенних, а також таких, котрі можуть бути приватизовані безпосередньо, чи таких, що спочатку передаватимуться у розпорядження й користування.

Не втрачає актуальності й стимулювання інвестиційних процесів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Потрібен комплекс заходів для подолання тіньової економіки держави. Це органічно поєднано з проблемами повернення капіталу з-за кордону та легалізацією тіньового обігу капіталу на національному рівні. Проблема подолання тіньової економіки є важливим складником досягнення економічної безпеки держави.

На другому етапі можлива активізація економічного розвитку, орієнтована на формування кількісних і якісних позитивних тенденцій за рахунок динамічної науково-технічної та інвестиційної діяльності.

На третьому етапі у порівняно довгостроковій перспективі можливе створення стабільних умов для встановлення і саморозвитку ефективної національної економіки, внутрішньо збалансованої й глибоко інтегрованої у глобальні структури світового господарства.

Отже, необхідною передумовою здійснення ефективної глобальної інтеграційної політики України є синхронізація відповідних фінансово-економічних і політичних процесів із масштабами й темпами розвитку національної економіки під впливом внутрішньоекономічних факторів.

Найближчі 10-15 років ключове значення для України матимуть економічні відносини з країнами СНД та з суверенними слов'янськими державами. Інтеграційна політика щодо країн СНД, Балтії і слов'янських держав має орієнтуватися на створення спільних ринків валют, товарів, цінних паперів, послуг, капіталів і робочої сили [28, 10].

На мікроекономічному рівні цьому мають сприяти процеси транснаціоналізації з урахуванням рівня ефективної спеціалізації та кооперації у науково-технічній і виробничій сферах різних галузей економіки України.

На макроекономічному рівні найактуальнішим є створення режиму вільного руху товарів, а також формування ефективної міждержавної розрахункової системи (на основі платіжної або клірингової угоди). Без налагодження такого типу інтеграційних зв'язків Україна може втратити зовнішні ринки у країнах СНД, Балтії та слов'янських державах. Вона не буде готова до активних дій на інших ринках (низька конкурентоспроможність українських товарів, насиченість міжнародних ринків, їхній закритий характер тощо). Виникає реальна загроза втрати ключових елементів свого експортного потенціалу внаслідок розриву не лише неефективних, а й ефективних науково-технічних і виробничих зв'язків.

Довгостроковому контексті очевидна орієнтація України на європейські інтеграційні структури, що розвиваються на основі ЄС.

Принципове значення для реалізації ефективної політики України має інтенсифікація її дво- та багатосторонніх зв'язків, активна участь у діяльності міжнародних економічних організацій.

Щодо ТОВ „ЮНІТРЕЙД” то воно застосовує наступні способи виходу на зовнішній ринок:

 - здійснення експорту та імпорту товарів;

 - товариством надає послуги іноземним суб'єктам господарської діяльності, а саме: виробничі, транспортно-експедиційні, консультаційні, маркетингові, експортні, торгові, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, туристські та інші, якщо вони не заборонені законодавством України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності Товариству;

 - здійснює наукову, науково-технічну, науково-виробничу, виробничу та іншу кооперацію з іноземними юридичними і фізичними особами;

 - організовує навчання, підготовку, стажування за кордоном своїх спеціалістів за різними напрямками;

 - проводить кредитування, розрахунки та інші міжнародні фінансові операції з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

 - ТОВ „ЮНІТРЕЙД” створює спільні підприємства різних видів і форм, а також проводить спільні господарські операції та спільне володіння майном, як на території України, так і за її межами;

 - організовує підприємницьку діяльність за межами України, пов'язану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау та інших нематеріальних об'єктів власності з боку Товариства;

 - укладає товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність, побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними партнерами.

ТОВ „ЮНІТРЕЙД” організовує та здійснює оптову та роздрібну торгівлю на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках.

Види зовнішньоекономічної діяльності, для яких законодавством України передбачено ліцензування або спеціальний дозвіл, здійснюється Товариством тільки при наявності такої ліцензії або спеціального дозволу.

Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності Товариство, самостійно визначає форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Також, Товариство користується банківським кредитом на комерційних договірних засадах. Товариство може надати банку на договірних засадах використовувати вільні грошові кошти та установлювати відсотки за їх використання. Всі розрахунки підприємства (включаючи платежі до бюджету і виплату заробітної плати) проводяться в календарній послідовності надходження розрахункових документів згідно з правилами виконання розрахункових та касових операцій, затверджених Національним Банком України.

Розглядаючи інтеграцію України у світове господарство в контексті розвитку світової економіки, можна виділити елементи, що характеризують стан взаємодії України і світової економіки: структуру національної валютної системи, географічну і продуктову структуру зовнішньої торгівлі, обсяг іноземних інвестицій у національну економіку, участь у міжнародних міграційних процесах.

Для успішного просування України на міжнародні ринки необхідне суттєве коригування зовнішньоторговельної політики за такими стратегічними напрямами:

- Розвивати експортний потенціал держави в рамках міжнародної спеціалізації, яка б органічно поєднувалася з вигідними для України напрямами структурних трансформацій в економіці (природно, за дотримання балансу між внутрішнім і зовнішнім попитом на українські товари й послуги).

- Нарощувати зусилля в найперспективніших секторах світової економіки (електроніка, енергетика, матеріали із заздалегідь заданими властивостями, біотехнології; науково-технічні, інжинірингові, консалтингові послуги, міжнародний туризм і т. д.).

- Створювати конкурентоспроможні транснаціональні корпорації, освоювати стратегії глобального маркетингу, технології реалізації великих міжнародних коопераційних проектів.

- Диверсифікувати географічну структуру зовнішньої торгівлі, мінімізувати критичну залежність від окремих держав (ринків), відповідно посилюючи економічну безпеку України.

- Забезпечити збалансованість експорту й імпорту, торговельних і поточних платіжних балансів України.

Реалізуючи стратегію підвищення конкурентоспроможності національного виробника, уряд повинен відмовитись від надання прямих та прихованих субсидій збитковим підприємствам, що за визначенням матиме протилежний бажаному ефект. Натомість необхідно подбати про радикальне поліпшення регуляторного клімату з метою створення сприятливого інвестиційного середовища. Україна при розробці стратегії розвитку промисловості має орієнтуватися на високорозвинуті країни, головними статтями експорту яких є високі технології, а не сировина. Це дасть змогу отримувати набагато вищі прибутки на міжнародних ринках, стимулювати інноваційну діяльність внутрішніх виробників та підвищувати добробут країни, використовуючи національні природні ресурси для задоволення власних потреб. Таким чином, пріоритетні галузі одночасно перетворюються на експортні, тому більшість агентів української економіки мають переглянути своє ставлення до експортної діяльності. Тепер вона дуже часто розглядається як можливість швидко отримати доходи у грошовій Формі, адже кількість останніх є надзвичайно обмеженою в реальному секторі. Тому вивозиться саме та продукція, виробництво якої не потребує значних витрат на технологічний цикл. Крім того, експортери працюють за умов постійної зміни правил гри і не можуть розраховувати на сталий рівень доходу.

З середини 90-х pp. стає очевидною необхідність удосконалення регулювання зовнішньої торгівлі. З цією метою було здійснено перехід від фіксованого валютного курсу до плавоючого регульованого, а згодом і до гнучкого. Такі заходи значно поліпшили становище вітчизняних експортерів. Крім цього, держава почала проводити економічну політику, спрямовану на захист національного товаровиробника [27,46]. Вона включає насамперед методи, що забезпечують зростання сукупного попиту:

— зниження процентної ставки інноваційних кредитів для пріоритетних галузей;

— розвиток споживчого кредиту;

— державні закупки вітчизняних товарів;

— ліквідація боргів з зарплати та соціальних виплат.

На захист національного виробництва спрямовані і елементи розумного протекціонізму, що застосовуються в нашій країні.

Кожна держава проводить певну політику в галузі зовнішньої торгівлі. Методами її здійснення є різні обмеження у вигляді тарифів, податків, акцизів та інших зборів, а також нетарифні бар'єри у вигляді кількісних обмежень імпорту: ліцензування, квотування, застосування сертифікації імпортних товарів. Мета обмежувальної політики: одержання фінансових коштів; регулювання зовнішньоторговельних потоків; захист національного виробництва. Серед засобів тарифного регулювання розрізняють імпортне, експортне та транзитне мито.

Митний тариф як базовий інструмент регулювання ввезення може відігравати активну стимулюючу роль. За його допомогою держави диференціюють товари, що підлягають ввезенню на більш або менш „бажані”.

В цілому довгострокова стратегія розвитку промислового сектора України має передбачати як стимулювання нарощування промислового експортного потенціалу України, так і забезпечення потреб внутрішнього ринку у промисловій продукції за умов розширення внутрішнього попиту держави, суб'єктів господарювання і населення. Виходячи з цього, індустріальними чинниками економічного зростання можуть бути ті промислові об'єкти, які виробляють товари та послуги, що мають ринки споживання і здатні активізувати роботу значного кола суміжних виробництв. Тому основним завданням державної промислової політики на середньостроковий період є визначення та відбір із великої кількості підприємств, які сьогодні перебувають у сфері державного управління, тих, що за незначних фінансових вкладень можуть стати точками стабілізації промислового розвитку, а в довгостроковій перспективі — трансформуватись у центри зростання індустріальної складової валового національного продукту. При цьому, з огляду на необхідність забезпечення економічної та технологічної незалежності України, стратегічною метою індустріального розвитку має стати стимулювання розвитку галузей «високих технологій», як це робили всі розвинуті країни світу. Такий підхід дасть Україні можливість поступово інтегруватись у світове економічне і середовище, зберігаючи та нарощуючи інноваційний та технологічний потенціали промислового розвитку. Для цього є всі можливості. Сьогодні, незважаючи на фінансову й економічну кризу, ми маємо наукомісткі та високотехнологічні виробництва переважно експортної орієнтації, де Україна вже і зарекомендувала себе як лідер світового науково-технічного прогресу і нагромадила певний науково-виробничий потенціал для забезпечення та посилення ринкових позицій у міжнародному поділі праці. Йдеться про галузі таї окремі виробництва з розробки ракетно-космічної техніки та літакобудування, особливо важких транспортних літаків і авіаційних двигунів, суднобудування, верстатобудування, а також мікроелектроніки, систем зв'язку (особливо оптико-волоконних і телеграфії), електротехніки, приладобудування, виробництво деяких видів продукції легкої й харчової промисловості тощо. Крім того, ми маємо галузі виробництва, за рахунок яких Україна здатна вийти на рівень світових досягнень, що забезпечать їй конкурентні переваги на світовому ринку. До них належать науково-технічні та виробничі напрями розробки нових матеріалів та технологій їх обробки, біотехнології, фізики низьких температур, ядерної фізики, електрозварювання, космічної технології, нових джерел енергії, екологічного захисту, технології комунікації тощо.

Отже, негативні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі в деяких країнах зумовлені передусім низькими темпами внутрішніх економічних перетворень. В умовах жорсткої конкуренції на світових ринках відставання деяких країн від промислово розвинутих країн збільшується.

 

Висновки

 

Детальний аналіз розвитку двосторонніх міжнародних економічних зв’язків України дає підстави зробити такі висновки:

1. Основоположними принципами, на яких базується система зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є такі: суверенітет народу України; свобода зовнішньоекономічного підприємництва; рівність і недискримінація всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності перед законами України; верховенство закону і захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, еквівалентність обміну.

2. Зовнішньоекономічні зв'язки країни — це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв'язання глобальних проблем людства, розширення особистих контактів громадян

3. У сучасних умовах зовнiшньоекономiчнi зв'язки стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та iнтенсифiкацiї економiки, оскiльки оволодівати найновішими досягненнями науки й технiки без iнтенсивного обмiну результатами наукових дослiджень, рiзноманiтними товарами й послугами означає нерацiонально використовувати власні ресурси, втрачати час i темпи розвитку. На сучасному етапі зовнішньоекономічні зв'язки України тільки набирають обертів в усіх напрямках співпрацювання з зарубіжними країнами.

4. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТРЕЙД» засновано з метою сприяння розвитку економіки України, формування ринкових відносин, постійне підвищення ефективності господарської i підприємницької діяльності, спрямованої на задоволення громадської потреби в продукції, роботах, послугах товариства, вирішення соціальних проблем, отримання прибутку.

5. ТОВ «ЮНІТРЕЙД» протягом 10 років праці на ринку молочної продукції придбала багатий досвід експортно-імпортних операцій з підприємствами Росії, Грузії, Болгарії, Канади, Австралії, Японії, Таїланд, країн Африки та інших країн. На ринки СНД ТОВ «ЮНІТРЕЙД» в основному експортує сухе знежирине молоко, масло, твердий сир. З кожним роком експорт продукції зростає. Основними партнерами є ТОВ Литимпорт - м. Москва РФ, Компанія Інтерпродукт, ТОВ«Оптторг-спб» - м. Санкт-Петербург, ТОВ Селла-Айсберг м.Тбілісі Грузія

6. Близько 85% усього експорту сухого знежиреного молока ТОВ «ЮНІТРЕЙД» поставляється по контрактах з фірмами «SOMEX», «DEXTER» у південно-східну Азію, Африку й використалося в основному як сировина для готування продуктів харчування.

7. Для кожної країни, зокрема України, першочерговим завданням є розвиток та удосконалення зовнішньоекономічних відносин. В Україні відносно розвинена промисловість, але її продукція може конкурувати переважно на ринках СНД і в країнах, що розвиваються, де низька якість товарів через застарілі технології, обладнання та недосконале професіональне виконання. На світові ринки Україна має виходити з конкурентоспроможною продукцією, а не шукати невибагливих клієнтів.

8. Реалізуючи стратегію підвищення конкурентоспроможності національного виробника, уряд повинен відмовитись від надання прямих та прихованих субсидій збитковим підприємствам, що за визначенням матиме протилежний бажаному ефект. Натомість необхідно подбати про радикальне поліпшення регуляторного клімату з метою створення сприятливого інвестиційного середовища. Україна при розробці стратегії розвитку промисловості має орієнтуватися на високорозвинуті країни, головними статтями експорту яких є високі технології, а не сировина. Це дасть змогу отримувати набагато вищі прибутки на міжнародних ринках, стимулювати інноваційну діяльність внутрішніх виробників та підвищувати добробут країни, використовуючи національні природні ресурси для задоволення власних потреб. Таким чином, пріоритетні галузі одночасно перетворюються на експортні, тому більшість агентів української економіки мають переглянути своє ставлення до експортної діяльності. Тепер вона дуже часто розглядається як можливість швидко отримати доходи у грошовій Формі, адже кількість останніх є надзвичайно обмеженою в реальному секторі. Тому вивозиться саме та продукція, виробництво якої не потребує значних витрат на технологічний цикл. Світовий досвід показує, що конкурентоспроможність країни на світових ринках, її пріоритети в міжнародному поділі праці забезпечуються в наш час за наявності двох головних умов. По-перше, країні необхідно мати досить розвинуті науково-технічний та інтелектуальний потенціали. По-друге, її контакт зі світовим ринковим господарством може забезпечити якісна ринкова внутрішня інфраструктура.

 

Список використаних джерел

 

1. Бакаєва І. Проблеми конвергенції країн Центральної та Східної Європи з ЄС // Економіст. – 2003. - №2. – С. 36-38.

2. Бендерський Ю. Реалiї свiтогосподарських процесiв i мiсце в них України // Економiка України. - 2006. - №1. - С.70-75.

3. Верба Ф. Щодо потенціальної можливості формування ЄЕП Україною, Росією, Бєларуссю та Казахстаном // Економіка України. - 2003. - №11. - С. 80-83.

4. Гаврилюк О. Iмiдж i конкурентоспроможнiсть України в глобальнiй економiцi // Український промисловець.- 2006.- №6.- С.12-15.

5. Гаврилюк О.В., Литвиненко В.М. Зовнішньоекономічна діяльність малих фірм в умовах транснаціоналізації // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. – К.: КНЕУ, 2001. – Вип. 6. – С.81–90.

6. Гладій І. Концепція „воріт у глобальний світ” та інтеграція країн Східної Європи // Журнал Європейської економіки. – 2003. - №3. т.2. – С. 335-349.

7. Демчук П.О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції: Навчальний посібник. – К.: ППП, 2004. – 264 с.

8. Експортний звіт товариства з обмеженою відповідальність “ЮНІТРЕЙД”.

9. Європа в період 1990-х рр. і на сучасному етапі // Журнал Європейської економіки. – 2003. - №1. т. 2. – С. 46-59.

10.  Захарова В. Єдиний Економічний Простір або Євразійська Енергетична Пастка // Економіст. - 2003. - №9. - С. 10-14.

11. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть: добiр нормативно-законодавчих матерiалiв // Все про бухгалтерський облiк. - 2006. - №42.- С. 4-63.

12. Кабан П.С. Економічні аспекти євроатлантичної інтеграції // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №8. - С. 6-18.

13. Кашнір Р. Фінансово-економічні передумови і окремі проблеми монетарної інтеграції нових членів ЄС // Економіка України. - 2004. - №1. - С. 64-69.

14. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Та ін. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2000. – 271 с.

15. Коротунов О., Лаптєв С. Західні теорії економічної та політичної інтеграції: спроби стислого аналізу // Зовнішня торгівля. - 1999. - №3-4. - С. 143-156.

16. Литвиненко В.М. Специфіка зовнішньоекономічної діяльності малих фірм // Вісник Київського державного університету технологій та дизайну. – 2001. – №3. – С. 48–52.

17. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. – К.: Урожай, 1993. – 486 с.

18. Макогон Ю. Україна на зовнішніх ринках, перспективи // Економіка України — 2005 — №4 — С. 72-80

19. Міжнародна економіка: Навчальний посібник для студентів економічних вузів і факультетів / Ю.Г. Козак, Д.Г. Лук’яненко // За ред. Ю.Г. Козака, В.М. Новацького. Одеський державний економічний університет. К.: Центр навчальної літератури, Видавництво „Артек”, 2002. – 436 с.

20. Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та ін.; За ред. А.П. Румянцева. – К.: Знання-Прес, 2003. – 447 с.

21. Посельський В. Етапи та засади формування об’єднаної Європи // Економічний часопис. – 2004. - №1. – С. 9-14.

22. Статут товариства з обмеженою відповідальність “ЮНІТРЕЙД”. Затверджено зборами Учасників. Протокол №11 12.04.2005 року.

23. Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні: Моногр. / М.І. Скрипченко, В.М. Геєць, Т.І. Приходько та ін.; НАН України. Ін-т екон. прогнозування. - Х.: Форт, 2003. - 437с.

24. Філіпенко А. Природа та особливості сучасного міжнародного інтеграційного процесу // Економічний часопис. - 2003. - №4. - С. 3-8.

25. Фомiн С. Глобалiзацiя та її наслiдки для України // Полiтика i час.- 2006.- №7.- С.62-73.

26. Чалий В. ГУУАМ та інші пострадянські регіональні об’єднання: оцінка потенціалів // Нова політика. – 2001. - №3. – С. 6-10.

27. Чужиков В., Чужикова В. Розширений ЄС у цифрах і фактах // Географія та основи економіки в школі. – 2005. - №1. – С. 46-49.

28. Шнирков О. ЄС та соціально-економічне зближення в Європі // Євро. Економічний вимір інтеграції. – 2003. - №2. – С. 10-18.

29. Шнирков О. Політика Європейського Союзу у сфері міжнародної торгівлі: особливості сучасного етапу // Економічний часопис. – 2004. - № 5. – С. 6–10.

30. http://masters.donntu.edu.ua.

31. http://news.pravda.ru.

32. http://www.liga.kiev.ua.

33. http://www.uran.donetsk.ua

34. http://www.uaportal.com

35. http://www.ukrstat.gov.ua

 

 

Додаток А

 

№п/п	Закони України	Зміст закону
1	Про економічну самостійність України" від 3 серпня 1990 р.	Україна самостійно здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародному поділі праці та розвиває економічне співробітництво з іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди. Підприємства і організації мають право вступати у прямі господарські зв'язки та співробітничати з підприємствами та організаціями інших держав, створювати з ними спільні підприємства, асоціації, концерни, консорціуми, союзи, інші об'єднання (ст. 12 Закону)
2	"Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р	Визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
3	"Про підприємства в Україні"	Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України
4	"Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93	Визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
5	"Про єдиний митний тариф України" від 11 січня 1993 p. № 4-93.	Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

 

Додаток Б

Структура поставок СЗМ по контрактах

Одержувач	Процентне Відношення	Середня ціна за 1 тонну дол. США	т	Ціна Дол. США	Сума поставок Дол. США
1	2	3	4	5	6
Компанія ТОВ «Литимпорт», м. Москва РФ					22 000$
	51%	978,88	180		4 834 970 руб.
		990	у т.ч. 20	30820	616 400 руб.
		990	20	30850	617 000
		900	20	28070	561 400
		910	20	28528, 5	570 570
		980	80	30870	2 469 600
		1100	20	1100$	22 000$
Компанія «Інтерпродукт» ТОВ«Оптторг-спб» м. Санкт-Петербург РФ	40%	964,28	140		135 000
			у т.ч. 100	950	95 000
			40	1000	40 000
Компанія ТОВ «Селлла-Айсберг» м.Тбілісі Грузія	9%	880	30	880	26 400
РАЗОМ	100%	964,57	350		183400$ 4834970 руб. РФ (154 200 $)