Засосби захисту при роботі на електричних установках.

Технічні засоби: ізоляція струмоведучих частин, захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, мала напруга, вирівнювання потенціалів, загороджувальні пристої, блокування, сигналізація, знаки.

Ізоляції:

• 
  робоча(ізоляція струмоведучих частин, яка забезпечує)
• 
  додаткова(встановлюється до робочої якщо вона ушкоджена)
• 
  подвійна(склад. з роб і ще одної ізоляції)
• 
  мала напруга(не > 42В) для приладів, апаратів не великої потужності за допомогою понижуючих трансформаторів)
• 
  ізоляція там де напруги не мало б бути, а вона зявляється

Ізолюючі, захисні пристроі та спорядження: ізолюючі штанги, ізолюючі і електомірні кліщі, діелектричні рукавиці, слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими рукоятками, вказівники напруги.

Перша допомога при ураженні ел. струмом.

Перш за все необхідно звільнити потерпілого від дії струму. Якщо неможливо вимкнути електроустановку необхідно звільнитипотерпілого від струмопровідних частин не торкаючись його, для цього можна скористатись палкою, канатом інш. сухими засоби які не проводять струм(при напрузі < 1000 В) при напрузі > 1000 В необхідно використовувати ізоляційну штангу або ізолюючих кліщей надів при цьому резинові рукавиці і боти.

Міри першої допомоги до прибуття швидкої визначаються від стану потерпілого якщо він притомний – необхідно забезпечити йому спокій і не дозволяти рухатись до прибуття лікаря.

Якщо потерпілий дихає дуже рідко але є пульс – необхідно робити штучне дихання з роту в рот або з роту в ніс.

при відсутності дихання і пульсу необхідно робити штучне дихання і не прямий масаж сердця, робите це необхідно до прибуття лікаря.

Організація пожежної охорони в Україні.

Забезпечення пож. безпеки – складова частина виробничої та ін. діяльності.

Забезпечення пож. безпеки покладається на власника підприємства.

Власники під-ств зобовязані:

• 
  розробити комплексні заходи для забезпечення пожежної безпеки.
• 
  запезпечити дотримання протипожежних вимог
• 
  організувати навчання працівників пожежній безпеці
• 
  утримувати навчання працівників пож. без. і дотримувати в справному стані протипожежні засоби і зв'язок
• 
  подавати відомості про стан безпеки на вимогу держ. служби безпеки.
• 
  проводити службові рослудування пожеж

Державний пожежний нагляд

Здійснюється у всіх населених пунктах.

Органи – державні інспектори пожежного нагляду. Вони мають право у будь який час проводити технічня обстеження при власнику або при присутності заступника, отримувати звіти, про пожежну безпеку.

Інспектори дають керівникам розпорядження що до зменшення небезпечних ділянок.

Інспектори можуть притягати до адміністративної відповідальності, застосовувати штрафні санкції.

Завдання пожежної охорони:

• 
  запобігання пожеж і нещасних випадків
• 
  гасіння пожеж, рятування людей і надання допомоги.

Пожежна охорона поділяється: державна, відомча, громадська, добровільна.

Відомча – інспектори.

Поняття про процес горіння

Горіння – реакція окиснення, супроводжується великою к-стю тепла, диму, світла.

Для горяння необхідне: горюча речовина, окислювач(кисень, бром, хлор,...), джерело запалення.

Види горіння: повне і неповне.

Повне – при достатній або надлишковій к-сті кисню, утворюються нетоксичні речовини, які в подальшому не здатні горіти.

Неповне – при недостатній к-сті кисню яке супроводжується утворенням токсичних і горючих сполук.

В залежності від швидкості поширення полум'я, горіння можна поділити:

• 
  нормальна швидкість горіння – наз. швидкість поширення полум'я по нерухомій суміші за нормалю до її поверхні.
• 
  взрив – це швидке перетворення речовини, яке супроводжується виділянням енергії і утворенню стиснутих газів.
• 
  Детонація – це горіння, яка поширюється зі швидкістю більшою за швидкість звуку.
• 
  Пожежа – наз. неконтрольоване горіння яке наносить матеріальні збитки.

50. Джерела і причини винекнення пожеж і вибухів.

Основою пожеж та вибухів являється використання горючих речовин, оскільки існує небезпека їх контакту з повітрям. причиною пожежі або вибуху на під-стві може являти наявність горючого пилу і волокон.

Для винекнення пожежи або взриву в виробничих умовах крім горючої речовини необхідне джерело енергії – імпульс. Імпульси поділяються:

• 
  тепловий (відкрите полумя, іскра, електрична дуга, нагріта поверхня)
• 
  хімічний(зумовлене тим що деякі хім. речовини при взаємодії з киснем, водою, та інш. хім. речов. можуть вступити в екзотермічну реакцію)
• 
  мікробіологічний

 

51. Вибухо- і пожежонебезпечні властивості горючих речовин.

горючі речовини можуть знаходитись у трьох станах:

• 
  газоподібний
• 
  рідкий
• 
  твердий

При визначені пожежо- і вибухо небезпечних речовин, прийнято рахувати:

гази – речовини, абсолютний тиск парів яких при темп. 50 С дорівнює або > 300кПа

рідинами – речовини з температурою плавлення не більш 50 С.

твердими речовинами – темп. >50 С. (плавлення)

По горючості всі речовини поділяють:

негорючі – рахуються речовини, які нездатні горіти в повітрі нормального складу при темп. до 900 С.

важкогорючі – можуть загорятись від джерела запалення в повітрі нормального складу, але не спроможні самостійно горіти.

горючі – здатні до самозаймання.

горючи речовини в свою чергу поділяються на:

легкозаймисті – можуть загорятись від короткотривалого джерела запалювання з низькою енергією.

Середньої горючості - можуть загорятись від довготривалого джерела запалювання з низькою енергією.

важкозаймисті – загоряються від потужного джерела зап.

в першу чергу легкозаймистими являються рідини:

легкозаймисті – темп. спалаху не > 60 С в закритому тиглі і не >66 у відкритому.

горючі - темп. спалаху >66 С (мастила, мазут)

темп. сп. бензину – 36-50 С

Температурою спалаху – наз. найменша темп. горючої речовини при якій над його поверхнею утвор. пари або гази які здатні спалахнути при піднесені джерела запалювання, але швидкість утворення парів тв газів не є достатньою для постійного горіння.

Температурою займання – наз темп. горючої речовини при якій виділяються пати та гази з такою швидкістю що після спалаху їх від джерела запалювання, встановлюється стійке горіння.

Температурою самозаймання – наз. найнижча темп. речовини, при якій відбувається різке прискорення екзотермічних реакцій, які закінчуються горінням.