Роль термінології у формуванні мовно-професійної компетентності фахівців економічного профілю

Формування мовно-професійної компетентності фахівців будь-якого профілю при їх підготовці у неспеціальних вищих навчальних закладах України й визначення ролі термінології в цьому процесі становить одну з важливих проблем сучасної професійної освіти.

Це зумовлене кількома чинниками: по-перше, значно підвищеними вимогами до якісної підготовки спеціалістів різного профілю у наш час; по-друге, ринковими умовами в Україні, які поставили перед вищою школою конкретне завдання дати усім сферам діяльності українського суспільства, зокрема виробничо-професійній сфері, фахівців нової генерації: висококваліфікованих, мовно-компетентних у своїй професійній діяльності, конкурентоздатних, грамотних, з належним інтелектуальним потенціалом, з глибокими знаннями української мови, необхідної для задоволення професійних потреб, і, по-третє, необхідністю забезпечити майбутнім фахівцям із різних галузей знань та виробничих сфер належну культуру загальновживаної та професійної мов і досконале володіння своєю професійною термінологією.

Проблема професійного спрямування навчального процесу при вивченні мови у неспеціальних вищих навчальних закладах не є новою. Лінгводидакти давно звернули увагу на необхідність наблизити викладання мови у цих закладах до професійних потреб тих, хто її вивчає. У сучасних умовах розвитку суспільства ця проблема з вказаних вище причин значно актуалізувалася.

Питання фахової мови, яке безпосередньо пов'язане з викладанням мовознавчих дисциплін у неспеціальних вищих навчальних закладах, останнім часом викликають значний інтерес у мовознавців різних країн світу, зокрема Росії, Польщі, Естонії, України, Німеччини та ін. Вони були предметом обговорення на міжнародних мовознавчих конференціях у Варшаві, Щецині, Познані, Зеленій Гурі, Києві та інших містах. Їм присвячувалися (й присвячуються) теоретичні праці, навчальні посібники, методичні розробки, програми окремих курсів, що наочно свідчить про актуальність висвітлюваної теми й про творчі пошуки лінгводидактів, спрямовані на піднесення рівня ефективності навчального процесу при викладанні мов для студентів нефілологічних спеціальностей у вищих навчальних закладах і забезпечення їхнього професійного спрямування.

Необхідність підготовки висококваліфікованих фахівців в Україні, як і в інших державах світу, є фактом безсумнівним: цього вимагає саме життя. Звідси такий великий інтерес до питань, пов'язаних з удосконаленням сучасної професійної освіти. Незважаючи на те, що ця тема є актуальною, проте в лінгвометодичному плані вона розроблена недостатньо. Саме тому вона й стала предметом нашого дослідження.

Проблему професійної мови й формування мовно-професійної компетентності майбутніх фахівців з економіки можна розглядати у двох аспектах: 1) у плані формування мовно-професійної компетентності у студентів-іноземців; 2) у плані навчання професійної мови й формування мовно-професійної компетентності в українських студентів. Кожен з аспектів має свою специфіку.

Формування мовно-професійної компетентності студентів-іноземців починається з опрацювання економічної термінології на підготовчому факультеті. Слухачам пропонується той мінімум економічних термінів (так званий «Професійний словник»), який необхідний їм для розуміння опрацьовуваного матеріалу з фахових дисциплін. Робота з економічною термінологією з кожним курсом ускладнюється, а кількість економічних термінів, які студенти в процесі навчання повинні засвоїти, збільшується.

Оскільки термінологія становить основу професійної мови, для студентів-іноземців усіх курсів, починаючи з підготовчого відділення, укладено професійні словники, які включають необхідну для засвоєння фахових дисциплін економічну термінологію; проводиться робота з економічними текстами, в яких виділяють економічні терміни, пояснюють їхнє значення, з'ясовують сферу використання; готуються навчальні словники професійного спрямування тощо.

Опрацювання економічної термінології систематично проводиться і на заняттях з української мови як іноземної, і на заняттях з наукового стилю мови. Словники незрозумілих економічних термінів, почутих на лекціях із фахових дисциплін, укладають самі студенти. З'ясування значень таких термінів на заняттях з української мови як іноземної допомагає студентам-іноземцям краще засвоювати фахові навчальні дисципліни, краще розуміти почуте на лекціях, семінарах тощо.

Не зупиняючись докладно на методах і прийомах опрацювання студентами-іноземцями економічної термінології, зазначимо, що саме термінологія, як основа професійної мови, відіграє важливу роль у формуванні мовно-професійної компетентності іноземних студентів, допомагаючи їм здобути кваліфікацію економіста належного рівня.

Приступаючи до питання про формування мовно-професійної компетентності в українських студентів, зазначимо, що в останні десятиріччя XX ст. в центрі уваги багатьох учених нашої планети перебуває проблема гуманізації освіти вищої школи, одним із важливих завдань якої є підвищення фахової компетентності випускників різнопрофільних вищих навчальних закладів України.

Ця проблема може бути вирішена лише за умови чіткого професійного спрямування всього комплексу навчальних дисциплін, які викладаються в університетах. Важливу роль у цьому процесі покликана відігравати мова, зокрема така важлива її галузь, як термінологія. Відомо, що термінологічна лексика посідає важливе місце у словниковому складі української літературної мови. Саме вона є показником рівня розвитку наукової мови в суспільстві і, отже, науки загалом. Термінологічна лексика є тим своєрідним барометром, який визначає й рівень професійної освіти, оскільки багата й розгалужена термінологія, безсумнівно, є одним із важливих показників рівня професійної освіти в державі.

Визначення ролі термінології у формуванні мовно-професійної компетентності фахівців будь-якої галузі знань є центральною проблемою у сучасній професійній освіті. Вона безпосередньо пов'язана з іншою актуальною у наш час проблемою - становленням, нормалізацією і кодифікацією української національної термінології, яка після проголошення незалежності України та змін у статусі української мови, розширення її функцій у державі вступила в новий етап свого розвитку. Це знайшло якнайширше відображення в професійній освіті, коли виникла потреба активного використання української термінологічної лексики в навчальній сфері, в якій раніше функціонувала термінологія російська, оскільки навчання у всіх державних вищих навчальних закладах України (крім приватних) здійснюється українською мовою. Це поставило перед науковцями й викладачами різних навчальних, у тому числі й фахових, дисциплін вищої школи цілий ряд проблем, що стосуються нормалізації й кодифікації української національної термінології, визначення джерел, з яких вона поповнюється, функціонування термінів, вибору найбільш відповідного з-поміж тих, що вживаються в мові, тощо.

Усе вищезазначене має безпосереднє відношення до формування мовно-професійної компетентності у майбутніх фахівців з економіки, оскільки викладач у процесі роботи з економічною термінологією на заняттях з української чи української ділової мови повинен ознайомити студентів з тими процесами й змінами, які відбуваються в національній термінології під впливом лінгвістичних й екстралінгвальних чинників.

Так, викладач має з'ясувати у студентській аудиторії, якому з двох відомих в українській мові термінів слід надати перевагу: відсоток чи процент, промисловість чи індустрія, всесвіт чи космос, ухвала чи резолюція, фотографія чи світлина, кореспондент чи дописувач, концепція чи світогляд, корпорація чи об'єднання, чинник чи фактор та ін. Він має пояснити студентам, як їм ставитися до запозичених термінів в українській мові, адже проблема нормалізації української національної термінології насамперед ставить на порядок денний питання про співвідношення в ній національного та інтернаціонального. При сучасному активному припливі іншомовних термінів в український словник (до речі, не завжди виправданому!) це питання є винятково актуальним: підхід до його вирішення має бути розумним і зваженим.

На заняттях з української мови слід підкреслити, що не варто зловживати іншомовними термінами, але й недоцільно замінювати їх не зовсім вдалими українськими, наприклад, неділка замість атом, звучик замість фонетика, летовище замість аеродром, руханка замість гімнастика, вагадло замість маятник та ін., або вилучати з активного мовного обігу інтернаціоналізми, вживані у більшості розвинених мов світу. Маємо на увазі термін процент, який, на наш погляд, неправомірно в усіх мовних ситуаціях замінюється терміном відсоток, до речі, теж запозиченим, оскільки слово відсоток утворене з латинізованого вислову від ста. Обидва слова мають право на паралельне вживання (термінові процент доцільно надавати перевагу в наукових текстах). Це підтверджує й найбільший та найавторитетніший з українських словників - «Словник української мови», в якому обидва слова подаються паралельно.

Щодо іншомовних слів, і зокрема інтернаціоналізмів, які в наш час активно поповнюють український термінологічний словник, особливо в галузі економіки, політики й техніки, то досить сильний струмінь інтернаціональної лексики в сучасній українській літературній мові є характерною ознакою нашої епохи, даниною часові.

Інтернаціоналізми не порушують внутрішньої структури української мови, а забезпечують контакти з іншими мовами світу й указують на досить високий рівень української літературної мови загалом і української національної термінології зокрема, хоча й на сьогодні в ній чимало проблем.

Водночас на заняттях з української мови при опрацюванні економічної термінології значна увага приділяється власне українським термінам, які й визначають національну специфіку української мови (напр.: споживач, виробник, підприємець, виробництво, підприємство, кошти, кошторис, вартість, купівля, продаж: та ін.), їх утворенню й правильному вживанню в професійній мові.

Як приклад недоречного використання власне українського терміна наведемо слово випробування, яке в документах стосовно вступних іспитів, що надсилалися Міністерством освіти і науки України у вищі навчальні заклади, подавалося як синонім до слів іспит та екзамен. З таким значенням воно й потрапило в документацію вищих навчальних закладів щодо вступних іспитів і в мовний обіг. Незрозуміло, чим керувався автор такого «неологізму», оскільки сучасні українські словники такого значення у цього слова не фіксують. Випробовувати можна машину (випробування трактора), якість предмета (випробування сталі на твердість та ін.), проте людину випробовувати (в плані виявлення рівня її знань з певної навчальної дисципліни) не можна. Отже, до використання термінів, іншомовних і власне українських, слід ставитись з особливою увагою.

Формуванню мовно-професійної компетентності студентів, майбутніх економістів, сприяє також ознайомлення їх з новими економічними термінами, що насамперед з'являються в пресі й на телебаченні, і з тими змінами, які відбуваються з часом у значенні окремих термінів, що зумовлене екстралінгвістичними чинниками. Це добре можна проілюструвати, розглянувши термін спекуляція, який після зміни політичного устрою в Україні переосмислився. Цю думку підтверджують словники різних років видання, в яких слово спекуляція по-різному (неоднаково) тлумачиться. Так, «Словник іншомовних слів» (1974 р.) фіксує два значення цього слова: 1) торгівля, біржова угода, розрахована на легку і швидку наживу; 2) в СРСР - злочин, що полягає в скуповуванні та перепродажу товарів або інших предметів з метою наживи. У «Словнику іншомовних слів» (2000 р.) слово спекуляція трактується: «купівля-продаж біржових цінностей (акцій, облігацій, валюти тощо) з метою одержання прибутку від різниці між купівельною ціною і ціною продажу під час перепродавання цих цінностей…». Отже, у новому словнику слово спекуляція втрачає негативне забарвлення й переходить до розряду економічних термінів, тобто набуває нової якості. Так само втрачає негативне забарвлення і слово спекулянт, яке в сучасних словниках подається як «юридична або фізична особа, що укладає угоди з метою одержання прибутку тільки від зміни цін».

Вивчення української економічної термінології - неодмінний складовий елемент кожного заняття. Це передбачено програмою з української ділової мови. Робота з економічною термінологією починається з укладання професійного словника (за спеціальностями), яку студенти виконують з великим інтересом. Вони вчаться працювати зі словниками, знаходити в них потрібні терміни, з’ясовувати їх походження й різні значення, які розкриваються в контексті тощо. Професійні словники за спеціальностями включають перелік найуживаніших і вузькофахових економічних термінів, значення яких вони повинні засвоїти. Студенти знайомляться з буквальним значенням слова і значенням терміна, спостерігають, як слово набуває статусу терміна в мові, в якій сфері переважно функціонує тощо. Так, студенти дізнаються, що італійське за походженням слово банк, первісне значення якого «лава, конторка, стіл міняйла», з часом набуло статусу економічного терміна і почало означати «особливий економічний інститут, що акумулює тимчасово вільні кошти, надає кредит, здійснює грошові розрахунки, випускає в обіг гроші, цінні папери». З цим значенням слово банк закріпилося в українській фінансовій термінології. Проте зв'язок первісного значення цього слова з новим термінологічним простежується досить виразно.

Мовно-професійна компетентність студентів економічних спеціальностей формується й при роботі з економічними текстами, при складанні анотацій праць економічного змісту, при написанні рефератів з термінології, при виконанні лабораторних робіт, так чи інакше пов'язаних з термінологією. Ефективне навчання української мови в сучасних умовах передбачає наявність навчальних матеріалів і посібників, зорієнтованих на формування у студентів умінь і навичок професійного спілкування, які б сприяли оволодінню фаховою мовою. З огляду на це всі навчальні посібники й матеріали мають виразне професійне спрямування. Вони вчать професійної мови й сприяють формуванню у студентів, майбутніх фахівців економічного профілю, мовно-професійної компетентності, необхідної їм у подальшій професійній діяльності.

Роль термінології у цьому процесі, безсумнівно, надзвичайно важлива, оскільки саме з опанування економічної термінології й починається професійна освіта майбутнього економіста.

Я.В. Януш

(Українська термінологія і сучасність: збірник наукових праць / відп. ред Л.О. Симоненко. - К.: КНЕУ, 2001. - Випуск ІV. - С. 15 - 19).

Відповідь:

У статті розглядається формування мовно-професійної компетентності фахівців будь-якого профілю та визначення ролі термінології в процесі становлення сучасної професійної освіти.

Актуальність

Термінологія у формуванні мовно-професійної компетентності фахівців економічного профілю спрямована на піднесення рівня ефективності навчального процесу при викладанні мов для студентів нефілологічних спеціальностей у вищих навчальних закладах і забезпечення їхнього професійного спрямування. Визначення ролі термінології у формуванні мовно-професійної компетентності фахівців будь-якої галузі знань є центральною проблемою у сучасній професійній освіті. Роль термінології безсумнівно, надзвичайно важлива, оскільки саме з опанування економічної термінології й починається професійна освіта майбутнього економіста.

Структура заголовку. Заголовок аналізованого типу, що в даній ситуації створює сконденсований образ і оцінку того, про що розповідається у статті.

Особливості авторського стилю. Науковий стиль (власне науковий), де автор вказує на проблематику статті.