Сутність інновацій, інноваційного процесу та інноваційного менеджменту

 

Інновація - це використання в тій або іншій сфері суспільної діяльності (виробництві, економічних, правових і соціальних відносинах, науці, культурі, освіті і т. д.) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, направлених на вдосконалення соціально-економічної діяльності.

Значення терміну “інновація” залежить від конкретної мети дослідження, вимірювання або аналізу об'єкту.

Сучасна економічна теорія розрізняє п'ять основних типів інновацій:

- введення нового продукту (товарна інновація);

- введення нового методу виробництва (технологічна інновація);

- створення нового ринку товарів або послуг (ринкова інновація);

- освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів (маркетингова інновація);

- реорганізація структури управління (управлінська інновація) [13, ст.5].

Інноваційний процес (ІП) - це послідовний ланцюг подій, в ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги і розповсюджується в господарській практиці і суспільній діяльності.

На відміну від науково-технічного прогресу (НТП) інноваційний процес не завершується впровадженням нової технології і появою нового продукту на ринку. Цей процес не уривається і після впровадження, бо у міру розповсюдження (дифузії) нововведення удосконалюється, стає ефективнішим, набуває нових споживчих властивостей.

Основа ІП - процес створення і освоєння нових технологій, що вимагає, як правило, фундаментальних досліджень, напрямлених на отримання нових знань про розвиток природи і суспільства безвідносно до їх конкретного використання. Фундаментальні дослідження поділяються на теоретичні і пошукові (цілеспрямовані). Модель ІП має циклічний характер, складається з окремих ланок (самостійних процесів) і матеріалізується у функціональні організаційні структури. Економічна і технологічна дія ІП на суспільну діяльність виявляється в збільшенні економічного і науково-технічного потенціалу держави, підвищенні технологічного рівня всіх ланок ІП.

У узагальненому вигляді модель ІП можна записати так:

 

ФД → ПД → РПр → Ос → ПВ → М → Зб

 

де ФД - фундаментальні дослідження; ПД - прикладні дослідження; Рпр - розробка і проектування; Ос - освоєння; ПВ - промислове виробництво; М - маркетинг; Зб - збут.

Фундаментальні дослідження - початкова стадія ІП, насичена науковими дослідженнями. Проте кожен подальший елемент циклу також вимагає наукових і прикладних досліджень [13, ст.6].

Кількість і якість інформації убувають від фундаментальних досліджень до промислового виробництва. Дослідницька діяльність замінюється досвідом, навиками, стандартними прийомами, що носять часто суб'єктивний характер ст.5іки. - 2007. - №8(74).

Світовий досвід показує, що тільки окремі фундаментальні дослідження утілюються в розробку, проектування і промислове виробництво. До 90 % тих фундаментальних досліджень мають негативний результат. З 10 % що залишилися не всі мають практичний вихід. Основною метою фундаментальних досліджень є пізнання і розвиток ІП, вивчення теорії питання. Прикладні дослідження мають іншу спрямованість - це упредметнені знання, використовувані в різних технологіях, в результаті яких створюються нові машини, устаткування і системи. Прикладні дослідження плавно переходять в розробку і проектування, далі - в освоєння і промислове виробництво.

Фази маркетингу і збуту пов'язані з комерційною реалізацією результатів ІП.

Таким чином, інноваційний менеджер в процесі своєї діяльності вникає в різні фази ІП і з урахуванням цього створює свою управлінську стратегію.

Інноваційний менеджмент - це сукупність методів і форм управління ІП, а також зайнятими цією діяльністю організаційними структурами і їх персоналом. Як і для будь-якої іншої області менеджменту, для інноваційного менеджменту необхідно вміти чітко поставити мету і обрати стратегію. Інноваційний менеджмент включає такі стадії:

- планування (складання плану реалізації мети і стратегії);

- визначення умов і організація (виявлення потреби в ресурсах для реалізації фаз ІП, постановка завдань перед співробітниками, організація роботи);

- виконання (проведення досліджень, здійснення розробок, реалізація плану);

- керівництво (контроль і аналіз, коректування дій, накопичення досвіду, оцінка ефективності застосування інновацій - проектів, управлінських рішень і т. д.) [13, ст.7].

Інноваційний менеджмент покликаний вирішити соціальні проблеми трудових колективів стагнуючих підприємств, що накопичилися, оздоровити в цілому суспільство України, дати йому шанс і надію економічного зростання.

Першочерговими завданнями інноваційних менеджерів в Україні є наступні:

- забезпечення життєздатності свого підприємства в умовах внутрішньої і зовнішньої конкуренції;

- розробка і послідовна реалізація програм розвитку персоналу підприємства (фірми) з урахуванням соціальних проблем свого підприємства і суспільства в цілому;

- уміння йти на ризик в розумних межах і здатність нівелювати дію ризикових ситуацій на фінансове положення фірми [13, ст.3].

Інноваційний менеджер повинен ухвалювати раціональні рішення, засновані на методах економічного аналізу, на технічному обґрунтуванні і оптимізації ІП.