Існують критерії за якими можна визначити обдарованість дитини

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:

часто “перескакують” через послідовні етапи свого розвитку;

у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні;

рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них;

Із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках;

мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття;

можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них;

дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень;

у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки;

можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально “занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве;

мають сильно розвинуте почуття гумору;

постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;

визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті;

У своїй діяльності я використовую творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

повага до бажання учнів працювати самостійно;

вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;

надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети;

індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;

заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням;

виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;

схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;

підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;

надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;

добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;

терпиме ставлення до можливого безладдя;

заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;

переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.

При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей:

неприязнь у школі часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;

ігрові інтереси – обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитина опиняється в ізоляції;

заглиблення у філософські проблеми – для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;

невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;

прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;

почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;

нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;

надмірні чутливість, вразливість;

потреба в уважному ставленні дорослих;

нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які сточть нижче від них в інтелектуальному розвитку.

ПОРАДИ БАТЬКАМ