Стаття 3. Основні завдання держави в галузі ветеринарної

Медицини

 

Основними завданнями держави в галузі ветеринарної медицини є:

 

зменшення або усунення ризиків виникнення зоонозів та захворювання населення;

 

охорона території України від проникнення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон;

 

захист тварин та населення від збудників та хвороб тварин шляхом здійснення профілактичних, діагностичних та лікувальних заходів;

 

здійснення заходів унеможливлення перенесення хвороб тварин через товари, засоби догляду за тваринами і супутні об'єкти;

 

встановлення ефективних та дієвих засобів виявлення, локалізації, контролю і за можливості - ліквідації ендемічних хвороб тварин та ліквідації екзотичних хвороб тварин, занесених на територію України;

 

забезпечення надійних та ефективних заходів ліквідації спалахів хвороб тварин з метою зменшення втрат тварин, а в разі зоонозів - зменшення ризику для людей;

 

моніторинг кормів та води для забезпечення їх придатності для вживання та неможливості перенесення хвороб тварин;

 

забезпечення правильного, належного, ефективного та безпечного застосування ветеринарних препаратів;

 

захист навколишнього природного середовища від  негативних наслідків, що пов'язані з вирощуванням та обігом тварин;

 

захист благополуччя тварин шляхом забезпечення гуманного ставлення до них протягом усього їхнього життя;

 

здійснення передзабійного клінічного огляду тварин та проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного походження, у тому числі тварин, забитих на полюванні, включаючи бактеріологічні, радіологічні, паразитологічні та токсикологічні лабораторні дослідження;

 

здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду в процесі виробництва і обігу продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках - і рослинного походження, ветеринарних

препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів, штамів мікроорганізмів, репродуктивного і патологічного матеріалу та здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду під час обігу засобів ветеринарної медицини та засобів догляду за тваринами;

 

виконання загальнодержавної програми здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та інших забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах;

 

здійснення стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю та/або розширеного ветеринарно-санітарного контролю за об'єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;

 

контроль за  переміщенням  об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду в межах України;

 

сприяння впровадженню системи ідентифікації тварин;

 

сприяння постійному навчанню та підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини;

 

сприяння впровадженню у практику та широкому застосуванню досягнень наукової і практичної ветеринарної медицини;

 

розроблення, впровадження      та      застосування ветеринарно-санітарних заходів.

 

Розділ II

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Стаття 4. Органи державного управління в галузі ветеринарної

Медицини

 

Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної

медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, його територіальні органи.

 

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі

Ветеринарної медицини

 

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі ветеринарної медицини належать:

 

забезпечення здійснення державної політики   в галузі ветеринарної медицини;

 

розроблення і виконання відповідних загальнодержавних програм;

 

організація здійснення ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, охорона території України від проникнення з інших держав або карантинних зон патогенних агентів хвороб тварин, забезпечення безпечності продуктів тваринного походження, встановлення карантину тварин, охорона довкілля від потенційних негативних наслідків, пов'язаних з вирощуванням тварин;

 

забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання державної служби ветеринарної медицини;

 

реалізація державної політики щодо ліцензування в галузі ветеринарної медицини;

 

укладення міжнародних договорів;

 

здійснення інших повноважень відповідно до закону.