Джерела фінансового забезпечення медичних установ

Друга група проблем, що розглядається в роботі, пов’язана із дослідженням джерел фінансових ресурсів медичних закладів в сучасних умовах.

     Проблема формування фінансових ресурсів медичних закладів, сьогодні і надалі в основному повинна розглядатись через призму бюджету. 

     За способом фінансування медичних закладів в світовій практиці умовно можна виділити три групи систем: державні (бюджетні), системи соціального медичного страхування та приватні. На думку вітчизняних закладів, медичні заклади та їх структурні підрозділи залежно від надходжень фінансових ресурсів необхідно розподіляти на такі, що: повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних асигнувань та знаходяться на повному госпрозрахунку та самофінансуванні. По іншому. В залежності від фінансової участі населення в одержанні медичних послуг, можна відмітити медичну допомогу повністю безплатну, частково платну та повністю платну.

     Аналіз економічної діяльності закладів охорони здоров’я за попередні роки свідчить про те, що галузь працює в умовах гострої нестачі бюджетних коштів. Асигнування, визначені за планом, не відповідають реальній потребі медичних установ.

     Загальна сума заборгованості закладів охорони здоров’я місцевого підпорядкування має тенденцію до збільшення. Дійсно, у державній системі охорони здоров’я в останні роки відчутний дефіцит коштів. Бюджетне фінансування лікувально-профілактичних закладів, наприклад здійснюється у вкрай обмежених розмірах, що значно ускладнює їх функціонування.                                                   

З скрутного становища існує вихід. Він у раціональному використанні коштів, з цією метою міністерство здійснило ряд термінових заходів.

     Так, уже скорочено державні витрати шляхом приведення мережі, штатів та контингентів із відповідності до реальних коштів, передбачених у

умовах господарювання. Новий господарський механізм дозволяє впроваджувати в діяльність медичних закладів елементи госпрозрахунку і є перехідним етапом до страхової медицини, побудованій на економічних моделях.

     В нових умовах господарювання поліклініки зацікавлені в профілактиці, в наданні максимального обсягу допомоги своїми силами, тоді як інші лікувально-профілактичні заклади – в максимальному нарощуванні обсягу допомоги.

Оплата лікування в нових умовах господарювання з урахуванням медико-економічних стандартів, в якій врахована середня вартість лікування хвороби даної групи, нам уявляється найбільш оптимальною, ніж інші варіанти ціноутворення, наприклад, за фактичними витратами. При цьому надійною перепоною необґрунтованої виписки, недостатньої якості лікування служить загроза пред’явлення поліклінікам штрафних санкцій, а також система контролю якості, що ґрунтується на стандартах якості лікування.

Аналогічна динаміка бюджетного фінансування за останні роки була характерна і для лікарень району, на які припадає найбільша питома вага всіх видатків установ охорони здоров'я.

     Таке скорочення фінансування негативно відображається на зміцнення матеріально-технічної бази медичних установ, а отже, на якості обслуговування населення нашої області. Підвищення економічної ефективності функціонування закладів охорони здоров'я вимагає їхнього оснащення новим медичним обладнанням, апаратурою, інструментами. Проте тяжке фінансове становище погіршується тому, що надходження передбачених бюджетом коштів йде не планомірно, а частинами із запізненням і можливими збитками. Отже, держава повинна подбати про тих, хто нас завтра лікуватиме, бо тих, що лікуються сьогодні, стає щодня менше.

     На жаль, видатки на утримання установ охорони здоров'я займатимуть непріоритетне місце в складі, загальних видатків бюджету. Отже, така ситуація спонукає до пошуку нових рішень.

     Як бачимо, гостра нестача бюджетних коштів змушує сьогодні медицину вишукувати інші джерела фінансування, позабюджетні.

 

РОЗДІЛ ІІ. Планування видатків та фінансування закладів охорони здоров’я