Безробіття і його географічні аспекти

Оскільки в господарстві України не проводяться економічні реформи і продовжує панувати соціалістичний спосіб виробництва, - це призводить до постійного зростання безробіття. На початку 1997 р. чисельність офіційно зареєстрованих безробітних досягла 562 тис. осіб. Від 70 до 82% усіх безробітних у різних регіонах країни жінки. Різні форми власності і різні галузі господарства по-різному використовують робочу силу і мають різний рівень безробіття. Найбільший приплив зайнятих у приватному бізнесі. Найбільші втрати кадрів у соціалістичному секторі легкої промисловості. В останні роки в цій галузі у відпустках без збереження або з частковим збе­реженням заробітної платні побувало близько 75% усіх зайнятих.Основним явищем зайнятості в господарстві України є приховане безробіття. Робітники і службовці рахуються на своїх робочих. місцях, але ніякої роботи не виконують І місяцями не одержують платню. Крім того, близько 5,6% зайнятих працюють у режимі неповного робочого дня.Часткова зайнятість на основному робочому місці, в більшості випадків, супроводжується вторинною зайнятістю. Це призводить до того, що зростає питома вага людей, прибуток яких на додатковій роботі вищий, ніж на основній.У регіонах рівень безробіття залежить від орієнтації місцевого керівництва (ринкової чи соціалістичної), спеціалізації регіону, величини міста. Особливо гостра ситуація в Донбасі, областях з домінуванням легкої промисловості, в невеликих населених пунктах з незначним вибором працевлаштування.

                        

                           Висновок

Сучасна територіальна організація продуктивних сил України сформувалася під впливом економічних законів планової економіки. Перехід до ринкової економіки зумовить відповідні зміни у теорії розміщення продуктивних сил і передусім утвердить пріоритетність економічних законів – загальних, характерних для всіх суспільно-економічних формацій.На ефективність розміщення продуктивних сил впливають різноманітні чинники. Згідно з головною метою, якій має підпорядковуватися сучасне розміщення продуктивних сил, особливу увагу приділяється демографічно-економічним чинникам. Основою демографічно-економічних взаємозв'язків є те, що населення є одночасно і виробником, і споживачем матеріальних благ.

В Україні сучасна демографічна ситуація викликає занепокоєння. Скорочення чисельності населення, зниження тривалості життя і народжуваності, від'ємне сальдо міграції стали характерними ознаками демографічної ситуації останніх років. Причини цього мають історичне коріння і накопичувалися протягом тривалого часу.Оцінюючи характер демографічних зрушень, що відбулися у міжпереписний період (від 12 січня 1989 р. – дати останнього Всесоюзного перепису населення до 5 грудня 2001 р. – дати першого Всеукраїнського перепису), важливо враховувати суттєві структурні зрушення: зростання частки осіб похилого віку і зменшення активної репродуктивної та працездатної частки у складі населення, що є загальною демографічною тенденцією розвинених країн. Це знижує загальний коефіцієнт народжуваності і збільшує коефіцієнт смертності населення.

Що стосується етнічного складу населення України, то українці переважають в усіх регіонах, крім Севастополя та АР Крим, де найчисленнішою етнічною групою є росіяни (відповідно 71,6% та 58,3%). Майже в усіх інших регіонах росіяни посідають друге місце за чисельністю і лише у двох – четверте: на Закарпатті (після українців, угорців і румун) та на Буковині (після українців, румун і молдован).Рівень освіти населення в Україні є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної Європи. За питомою вагою учнів серед населення 15-18 років Україна поступається з усіх країн тільки країнам Балтії та Угорщині. Зрушення впродовж міжпереписного періоду свідчать про істотне поліпшення освітнього складу населення.

Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об'єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань – економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисту сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового травматизму, популяризації здорового способу життя, забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підґрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.

Трудові можливості населення, кількісна і якісна специфіка їх реалізації відображені у трудовому потенціалі. В цьому контексті чисельність населення розглядається з точки зору економічної продуктивності різних статево-вікових груп і їх кількісного співвідношення. Врахування професійно-кваліфікаційного складу населення за статтю і віком – одна з головних умов збалансованого поєднання робочої сили і робочих місць.

Чисельність населення, його статево-віковий склад впливають на обсяги споживання, особливо товарів широкого вжитку, через споживчий попит, адже різні вікові групи мають різний рівень споживання. В результаті скорочення чисельності тієї чи іншої вікової групи відповідно скорочуються і обсяги виробництва продукції спеціально для цієї групи.

Чисельний склад трудових ресурсів залежить від природного приросту, статево-вікової структури, а також міграції населення. Трудові ресурси можуть бути зайняті в виробничій та невиробничій сферах. В Україні зараз є нестача кваліфікованих кадрів. Велика кількість спеціалістів виїжджають за кордон.Людина є головним суб'єктом господарства, репрезентантом трудового потенціалу держави і нації. Вона є основним фактором на, який орієнтується РПС у розміщенні виробництва по території країни.

Відтворення трудового потенціалу є одним з найважливіших завдань держави. Це зумовлено тим, що весь виробничий і невиробничий потенціал держави тримається на якості і кількості людських трудових ресурсів країни. Утримання трудового потенціалу в рівновазі є важливою задачею для уряду.

 

                                     

 

 

                                   СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Біляцький С., Хахлюк А. Демографія – найголовніший чинник майбуття // Україна: аспекти праці. – 2001. – № 5. – С. 45-49.

 

2. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові напрями протидії / НАН України; Ін-т економ. / За ред. В. Стешенко. – К., 2001. – 560 с.

 

3. Демографічні перспективи України до 2026 року. – К., 1999. – 55 с.

 

4. Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. Розміщення продуктивних сил України. – К.: КНЕУ, 2000. – 364 с.

 

5. Іллюк Ф. Демографічна ситуація в Україні // Україна. – 2001. – № 9. – С. 31-32.

 

6. Жук М.В. Регіональна економіка. Підручник / Микола Васильович Жук. – К.: Академвидав, 2008. – 416 с.

 

7. Здоровцов О. І., Коротєєв М. А., Прасол В. О. Демографічна ситуація у сільській місцевості України і державні заходи щодо її поліпшення // Економіка АПК. – 2001. – № 9. – С. 113-119.

8. Муромцева Ю. І. Демографія: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. –299 с.

9. Бень А. Втрачаємо мільйони людей. Без війн, голодомору, епідемій. // Голос України. – 2003. – 23 травня. – С. 2.