Вимоги до рівня засвоєння змісту дисципліни

Магістр повинен:

знати:

- сучасні підходи до створення баз даних ГІС;

- сучасне програмне забезпечення для створення та роботи з базами даних.

вміти:

- створювати бази даних для побудови моделей в середовищі гідромеліоративної науки;

- маніпулювати даними та аналізувати просторові бази даних.

 

Структура дисципліни

 

Спеціальність	Форма навчання	Курс	Семестр	Всього годин	В тому числі				Контрольна робота	Іспит
					Лекцій	практичних	лабораторних	самостійних
ГІС в меліорації	денна	VI	XІ	108	14	16	24	54	1	1

 

 

Вступ до бази даних геоінформаційних систем

 

Основні поняття ГІС в гідромеліорації

Геоінформаційна система (ГІС) — інформаційна система, що призначена для обробки просторово-часових даних, основою інтеграції якої слугує географічна інформація. Це засіб або інструментарій для вирішення завдань територіального плану. ГІС являє собою набір підсистем збору, збереження, маніпулювання даними та їхнього аналізу, виведення та представлення просторово-організованої інформації [4,5,6,7].

Геоінформаційна технологія (ГІС-технологія) — комп'ютерна технологія вводу, зберігання, обробки і представлення просторово координованої інформації; технологічна основа створення географічних й ін­формаційних систем на базі специфічних методів організації даних, аналізу й оцінювання їхньої просторової мінливості (геостатистики), інтеграції та представлення інформації до систем підтримки прийняття рішень [4, 5]. Визначення «географічна» у назві географічних інформаційних систем і геоінформаційних технологій є, по суті, синонімом просторової інформації.

Експертна система (ЕС) розглядається як система штучного інтелекту. Вона включає базу знань з набором правил, які дають змогу на основі фактів, отриманих користувачем, розпізнати ситуацію, здійснити діагностику та сформувати рішення або рекомендації [4, 6].

Система підтримки прийняття рішень (СППР) являє собою кінцевий продукт реалізації інформаційних технологій. Це — інтерактивна комп'ютерна система, що забезпечує діалог з користувачем й інтегрує моделі функціонування об'єкта для прийняття змістовного рішення. Як організований набір алгоритмів, оптимізаційних та імітаційних моделей, вона у сукупності з базами знань і базами даних забезпечує інтерпретацію та використання результатів вибору того чи іншого сценарію рішень [7]. При поєднанні СППР, побудованих на базі ЕС, з геоінформаційними системами формуються просторові системи під­тримки прийняття рішень (ПСППР).

В основу формування будь-яких інформаційних баз покладено моделі організації даних для різних рівнів функціональних завдань.

Ядром будь-якої бази даних є модель даних. Модель даних являє собою безліч структур даних, обмежень цілісності й операцій маніпулювання даними. За допомогою моделі даних можуть бути представлені об'єкти предметної області й взаємозв'язку між ними.

Модель даних — сукупність структур даних і операцій їхньої обробки.

СУБД ґрунтується на використанні ієрархічної, мережний або реляційної моделі, на комбінації цих моделей або на деякій їхній підмножині [1].

Розглянемо три основних типи моделей даних: ієрархічну, мережну й реляційну.

Ієрархічна модель даних. Ієрархічна структура представляє сукупність елементів, зв'язаних між собою за певними правилами. Об'єкти, зв'язані ієрархічними відносинами, утворять орієнтований граф (перевернене дерево).

До основних понять ієрархічної структури ставляться: рівень, елемент (вузол), зв'язок. Вузол — це сукупність атрибутів даних, що описують деякий об'єкт. На схемі ієрархічного дерева вузли представляються вершинами графа. Кожний вузол на більше низькому рівні зв'язаний тільки з одним вузлом, що перебуває на більше високому рівні. Ієрархічне дерево має тільки одну вершину (корінь дерева), не підлеглу ніякій іншій вершині й находящуюся на самому верхньому (першому) рівні. Залежні (підлеглі) вузли перебувають на другому, третьому й т.д. рівнях. Кількість дерев у базі даних визначається числом кореневих записів.

До кожного запису бази даних існує тільки один (ієрархічний) шлях від кореневого запису.