Задання форми друкованої плати

Для початку проектування потрібно задати контури друкованої плати. Для цього використовуються лінії і дуги, які кладуться аналогічно P-CAD Schematic. Слід зазначити, що класти лінії на сигнальні слої не варто, оскільки це викличе проблеми при розведенні друкованої плати. Для задання контурів плати служить слой Board. На ньому потрібно нанести неперервний контур плати потрібних розмірів і форми користуючись координатною сіткою.

P-CAD PCB дозволяє встановлювати компоненти на робочу область і з'єднувати їх. Для того щоб покласти компонент використовується команда Place Component. Для з'єднання компонентів – команда Place Connection. Таким чином можна набрати електричну схему і розвести друковану плату. Але більшість сучасних систем автоматичного проектування дозволяють набирати схеми в спеціально для цього призначених програмах, таких як P-CAD Schematic. Створені в P-CAD Schematic списки з'єднань (Netlists) завантажуються у P-CAD PCB. Користувачу залишається лише відповідним чином розмістити завантажені елементи на платі (в більшості випадків авторозміщення, здійснене P-CAD PCB є незадовільним) і

 здійснити трасування друкованої плати. Завантажити Netlist можна командою Utils Load Netlist.В P-CAD PCB компоненти можна повернути на довільний кут. Для повертання елемента на 90 градусів служить клавіша R. Комбінація Shift+R дозволяє розвернути компонент на довільний кут. При натисненні цієї комбінації щоразу кут повертання компонента збільшується на величину, яка задається в Options Configure.

Для зменшення кількості з'єднань P-CAD PCB дозволяє оптимізувати мережі. Для цього виконується команда Utils Optimize Nets. Вона враховує кілька факторів, які дозволяють зменшити кількість мереж і спростити розведення плати.

 

Розведення друкованих плат

Плати в P-CAD PCB можна розвести трьома способами – автоматичним, інтерактивним і ручним (Autoroute, Interactive and Manual route). У більшості випадків розведення здійснюється спочатку автоматичним способом, а потім корегується двома останніми.

Для автоматичного розведення маршрутів використовується команда Route Autorouters. В діалозі слід вибрати алгоритм розведення. Кожен алгоритм має свої власні настройки. Після встановлення параметрів натискається кнопка Start і починається трасування. Якщо в процесі розведення виникають якісь помилки, про це виводиться рапорт. Трасування ведеться по всіх увімкнених сигнальних слоях з врахуванням виставлених тенденцій напрямку. Алгоритму автоматичного трасування не завжди вдається провести всі доріжки. Для подальшого трасування використовується ручна розводка.

При ручному трасуванні користувач самостійно прокладає доріжки від одного контакту до іншого. Прокладання проходить сегментами на поточному слої відносно координатної сітки. Слої змінюються клавішами L та Shift+L. При цьому в точці перемикання слоїв автоматично вставляється Via. При успішному закінченні трасування (останній сегмент закінчується на контакті компонента) кінець сегмента позначається хрестиком. Вихід з ручного трасування поточної доріжки здійснюється правою кнопкою миші або клавішею ESC.

Інтерактивний режим відрізняється від ручного тим, що користувачеві достатньо просто мишею “тягнути” доріжку в потрібному напрямі. Огинання перешкод здійснюється автоматично.

Часто просто необхідно вказати певні правила проектування для нормального розведення плати. Правила встановлюються командою Options Design Rules. На вкладці Design можна вибрати окремі настройки і встановити їх значення. Вкладка Layer дозволяє змінити правила зазору для кожного слою.