Аналіз витрат і вигід в оцінці ефективності суспільного сектору.

Аналіз ефективності дає змогу приймати обґрунтовані рішення в суспільному секторі. Компоненти витрат, і результат необхідно оцінювати з урахуванням позитивних і негативних екстерналій.

Для оцінки ефективності ССру методи: аналіз витрат і результативності, аналіз витрат і корисності, аналіз витрат і вигод.

Метод аналізу витрат і вигод - це сукупність оцінних процедур, які порівнюють витрати й результати проектів в універсальній вартісній формі. Використання цього методу пов'язане з труднощами, оскільки не всі суспільні блага можна вартісно оцінити (збільшення тривалості життя, зменшення злочинності і т. п.).

Це - процес зіставлення витрат і вигід від можливого варіанта.

Основне правило: варіант, з макс вигодою \ мін витратами(гр.од.) слід обрати лиш за умови рівнозначності інших показників.

ПЕРЕВАГИ: урахування всіх витрат і всіх вигід (нехтування чимось = неправильне рішення) НЕДОЛІК: складність виділення всіх аспектів з інформації у текстовій формі.

Аналіз буває:

o ухвалення рішень за наявності обмежувальних чинників (як в однономенклатурному, так і багатономенклатурному виробництві);

o ухвалення рішень про власне вир-во\ закуп;

o ухвалення спец. рішень про ціни реалізації;

o розширення або скорочення сегмента

 

49 Державна власність у суспільному секторі. Інституційні пастки державної власності.Структура власності може бути розглянута з точки зору різноманітних критеріїв. Зокрема, її можна розкрити через форми виявлення — приватна, суспільна. Кожна із зазначених форм власності реалізується через відповідний інтерес — приватний, суспільний. Інтерес, як уже зазначалось, — це внутрішня рушійна сила виробництва, що є формою виявлення потреби.

У країнах з ринковою економікою існують два основних типи власності: приватна та державна. Усі інші різновиди — це похідні від них і можуть існувати у змішаних формах. Приватна власність виступає як індивідуальна, сімейна і своєрідна колективна. Колективна власність може існувати як групова власність господарських об’єднань громадян (наприклад, кооперативна, акціонерна), власність громадських організацій та об’єднань (власність профспілок, політичних партій, інших громадських об’єднань). Суспільна (державна) власність здебільшого існує в таких формах: загальнодержавна (республіканська) і комунальна (власність адміністративно-територіальної одиниці).

Базою застосування державної форми власності є ті сфери економіки, в яких об’єктивно велика потреба в прямому централізованому управлінні, здійсненні державних інвестицій, а орієнтація на прибутковість не є критерієм, достатнім для функціонування у суспільних інтересах. Сюди належать види діяльності, що виникли в процесі розвитку суспільних продуктивних сил і можуть функціонувати тільки як загальні (єдине ціле), завдяки чому об’єктивно створюється (формується) державна форма управління ними та їх матеріальна основа (засоби інформації, соціальна і виробнича структури, екологічний захист, фундаментальна наука і наукомістке виробництво, наприклад високих технологій для авіакосмічної техніки, і т. д.). Державна форма власності виникає і у разі необхідності державної допомоги для санації недержавних підприємств, що зазнають банкрутство. Відбувається це на основі націоналізації фактично збиткових підприємств, їх санації за допомогою державних коштів і наступної реприватизації.

«інституціональні пастки» - непередбачувані, але стійкі негативні наслідки певних макроек.

рішень. Головною проблемою ек.реформ в пострадянських країнах, було попадання у глибокі «інституціональні пастки», такі як бартер,неплатежі (невиплата заробітної плати і нерозрахунки з постачальниками), ухилення

від податків, корупція, позалегальна економіка.

 

Парето-неефективність в умовах різних форм монополії.

Вплив класичної монополії на ринок: втрати суспільного добробуту на найбільш високому рівні, завищення цін на продукцію, виробництво на рівні нижчому, ніж суспільно необхідний, перерозподіл надлишку споживача для монополіста

Монополія буде виробляти менше і дорожче, ніж конкурентний ринок і оскільки цей останній тип ринку відповідає оптимуму за Парето (1-ша теорема економіки добробуту), рівновагу монополії буде нижче оптимального. Можна оцінити цю, неефективність алокації, порівнюючи різні рівні надлишків.

	Монополія	Оптим. доскон конкур
Надлишок споживача	АРМ	АСЕ
Надлишок виробника	РСНМ
Сусп. надлишок	АСНМ	АСЕ
Чисті сусп.. втрати	МНЕ	-

На ринку з досконалою конкуренцією громадський надлишок є макс. і повністю йде споживачеві. Встановлення монополії буде викликати двоїстий ефект: алокативні наслідки (менший чистий громадський збиток і, як наслідок, менший сумарний надлишок) і перерозподільні наслідки (перелив надлишку на користь виробника).

Засоби державної протидії монополістам: 1) ліцензії (зміна законодавства); 2) технології та методи захищені патентами (відкриття доступу до нових знань всьому суспільству; забезпечення строків дії патентів); 3) корпоративні стратегії (обмеження на рекламну діяльність).