Історія техногенних революцій.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Історія техногенних революцій.



Вступ.

 

Зміст курсу; технічні, науково-технічні, технологічні і техногенні революції, техніка і технологія; зламні періоди технічної історії людства; коротка історія техногенних революцій; сучасна НТР, досягнення НТР; вплив НТР на екологію,соціальний вплив,на економіку, наука і техногенні революції, наслідки сучасної НТР; перехід до постіндустріальної цивілізації; висновок.

Курс присвячений стану та розвитку державного господарства України. Розглядаються основні галузі діяльності людини, технологічні процеси, що відбуваються у цих галузях, необхідні ресурси для діяльності цих галузей, вплив на навколишнє середовище та засоби зменшення цього впливу. Перед вивченням розділів курсу доцільно розглянути шлях, який зумовив прихід господарства людства і нашої держави до нинішнього стану, виділити етапи цього шляху для різних країн світу, встановити місце нашої країни на цьому шляху і заглянути в можливе майбутнє. Водночас слід встановити зв’язки ступеня розвитку господарства держави з наукою, технікою, економікою, соціологією та екологією. Курс в основному спирається на монографію «Техноекологія», написану д.т.н. професором Кліменко Л.П., Одеса, Видавництво Таврія, 2000р. 543с.

Техногенні революції.

Сучасні вчені виділяють, щонайменше, технічні, науково-технічні і технологічні революції у людському суспільстві.

Згідно визначенню,техніка – це знаряддя і інструменти праці, будь-які штучні пристрої, створені людиною і використовувані для перетворення навколишнього середовища, виступаючі як засоби праці для створення інших засобів виробництва і предметів, необхідних для задоволення різних потреб.

Технологія є ширшим поняттям. Розрізняють традиційну і сучасну технології.

У традиційному сенсі технологія охоплює набір і послідовність операцій, що виконуються за допомогою даної техніки в даному певному виробничому процесі.

У сучасному сенсі технологія є доладною системою артефактів*, виробничих операцій і процесів, ресурсних джерел, підсистем соціальних наслідків інформації, управління, фінансування і взаємодії з іншими технологіями, що розвиваються . Сучасна технологія характеризується великою кількістю інтелектуальної і інформаційної складової, тіснішою взаємодією з наукою.

У сучасному сенсі під технологією розуміють повну систему сучасних людських знань. Це знання відносно техніки, виробничих операцій і процесів, відносно всього, що оточує людину, в тому числі знання про людське суспільство, про засоби керування людським суспільством, про підсистеми інформації, про системи фінансування, про особливості використання ресурсних джерел, про системи взаємодії з технологіями самого різного змісту і таке інше. Технологія виступає як доладна система артефактів* довільного вмісту, які тільки створила чи здатна створити людина.

Технічні революції (і науково-технічні) визначають як якісні зміни у розвитку техніки, що охоплюють усю техносферу, а не її окремі елементи. Іноді їх визначають як якісні стрибки у розвитку речових технічних засобів і як якісні стрибки у розвитку технологій перероблення речовини, енергії або інформації. Технічні революції завбачують докорінні зміни у масштабі впливу і характері впливу на природу і суспільне життя. Технічні революції, які супроводжуються докорінною зміною соціальної якості, відбуваються на основі запозичення різних технічних інновацій і мають за результат зміну лідерів технічного і соціального розвитку. Технічна революція - результат взаємодії, взаємного віддзеркалення історичного синтезу, принаймні, двох соціальних структур, з яких одна знаходиться на високому для свого часу рівні розвитку, а інша - відносно відстала і примітивна. Основою, на якій зростає нове, є саме примітив.

У плані впливу на природу виділяють дві революції такого роду:

неолітична революція, котра пов’язана з переходом від збиральництва до землеробства, що було забезпечене відповідними засобами праці;

революція, викликана появою машинного виробництва, в ході якого масштаб впливу на природу стрибкоподібно зріс дякуючи новим технічним засобам і зробився таким, що зміг бути порівняним з масштабом геологічних і навіть космічних процесів.

Технологічні революції– якісні зміни технологічних способів виробництва, суть яких полягає в корінному перерозподілі основних технологічних форм між людськими і технічними компонентами продуктивних сил суспільства.

Поштовхом для технологічної революції зазвичай стає накопичення певної критичної кількості знань про навколишній світ, яка в сукупності з потребами людей, що ростуть, сприяє пошуку нових, ефективніших методів виробництва. Характерною рисою технологічних революцій в історії людства є експоненціальне зростання швидкості розвитку технологій. З кожним разом цикл стає коротшим. Якщо між аграрною революцією і першою індустріальною революцією пройшло більше 10 тис. років, то між індустріальною і інформаційною революціями пройшло менше 200 років.

Елвін Тоффлер, один з авторів концепції постіндустріального суспільства, виділяє три змінюючі одна одну технологічні революції в розвитку суспільства:

· аграрна;

· індустріальна;

· інформаційна.

Сучасній американський соціолог Денієл Белл виділяє три технологічні революції:

· винахід парової машини в XVIII столітті;

· науково-технологічні досягнення в області електрики і хімії в XIX столітті;

· створення комп'ютерів в XX столітті [3].

Техногенні революції.Взагалі ж технічні революції, науково-технічні і технологічні мають схожі схеми поділу за основними зламними моментами у часі, що залежать від виділення тієї чи іншої основи періодизації історії техніки. Основа ж періодизації є досить суб’єктивним чинником, тож вона має різні трактування у різних фахівців. Від цього виникає своєрідна мішанина, коли технологічні революції мішають свої періоди за назвою та змістом з науково-технічними та ін. Не маючи наміру образити вчених авторів і захисників зовні схожих теорій, зауважу, що у більшості випадків мова йдеться про одні й ті ж події, тільки з певними наголосами на особливостях або науки, або техніки, або технології. Слід зауважити, що зрозуміле (і неминуче) запозичення матеріалу різних авторів в цій лекції приводить к тому, що терміни «технічний прогрес», «науково-технічний», «технологічний прогрес» використовуються досить вільно, з часом змішуючись при характеристиках ніби то різних, академічно встановлених визначень. Мабуть, це закономірно, бо для сторонніх читачів, в тому числі і для екологів, великої різниці у названих визначеннях немає.

Для еколога строгий поділ технічної історії людства за вказаними ознаками не дуже важливим. Важніше виділити суть цих змін у людському суспільстві і суть впливу цих вирішальних змін на довкілля. Водночас досить важливо не пропустити суттєвих кардинальних зламів в історії науки, техніки і технології з точки зору впливу цих моментів на суспільство та довкілля. Враховуючи викладене вище відносно назв, періодизації і виділення основ можливих періодизацій, доцільно було б назвати одну головну причину змін основних періодів історії розвитку науки, техніки і технології в людському суспільстві. Так, враховуючи головну рису того, що впливало на долю людства, можна сказати, що все відбувалося завдяки техногенним революціям. Мабуть, це зніме певні протиріччя навчального матеріалу, зважаючи на специфіку нашої спеціалізації і даного курсу. Відповідно, стисло розглянемо суть основних техногенних революцій (або змін) в цій історії. Згідно з приведеними вище поясненнями, не будемо далі змінювати термінологію авторів періодизацій, але будемо вважати, що в усіх випадках мова йде саме про техногенні революції як єдину основу періодизації технічного прогресу людства, найбільш придатну для нашого вивчення.

Виходячи з цього, має сенс розглянути досить повний, хоча вільний перелік основних подій, що склали основу відповідних науково-технічних революцій (залишаємо термінологію авторів) в історії людства, який надається в одному з досліджень по нашій тематиці.

При підготовці нижче приведеного переліку використовувалися ті науково-технічні досягнення, які, на погляд дослідників, виявилися вирішальними для примноження знання і підвищення ефективності людської праці. При цьому не дотримана строга хронологія в історичному плані – ні в перерахуванні досягнень, ні в перерахуванні прізвищ.

Крім того, який би перелік не приводився, він носитиме суб'єктивний відбиток у відповідності до вищезгаданого. Тому кожен студент має право редагувати (доповнювати, збавляти, змінювати) цей перелік на свій розсуд.

Отже:

1. виникнення філософії і математики (Фалес, Піфагор, Евклід);

2. створення формальної логіки (Арістотель);

3. розробка десяткового рахунку і таблиці множення, створення алгебри (М. М. Аль-хорезмі);

4. відкриття системи кровообігу людини (У. Гарвей);

5. розробка і впровадження геліоцентричної системи нашого Всесвіту (Н. Коперник, Д. Бруно, Р. Галілей);

6. винахід книгодрукування (І. Гуттенберг);

7. винахід телескопа (Р. Галілей) і мікроскопа (А. ван Льовенгук);

8. створення механіки макросвіту (Р. Гук І. Ньютон);

9. винахід і удосконалення арифметичної рахункової машини (Б. Паскаль, Г.В. Лейбніц);

10. винахід парової машини (Дж. Уатт);

11. створення теорії еволюції життя (Ж.Б. Ламарк, Же. Кювье, Ч. Дарвін);

12. відкриття електромагнетизму і електромагнітного поля (Х.К. Ерстед, М. Фарадей, Дж. Максвел, Р. Герц);

13. відкриття клітинної будови організмів і виникнення генетики (Р. Вірхов, Р. Мендель);

14. винахід двигуна внутрішнього згорання (Э. Ленуар, Н.А. Отто)

15. відкриття електрона (Дж. Дж. Томсон);

16. створення теорії відносності (Х. Лоренц, А. Ейнштейн, А. Пумнкаре, Р. Мінковський);

17. винахід і удосконалення космічної ракети (С.П. Корольов, В. фон Браун, М.К. Янгель);

18. відкриття ділення ядер урану (О. Ган, Ф. Штрассман, Л. Мейтнер, Э. Фермі, Ф. Жолио-кюри, Л. Сциллард);

19. винахід електронного універсального комп'ютера (Дж. Атанасов, Дж. Моучлі, Д.П. Еккерт, С.А. Лебедев);

20. створення космічного супутника Землі (С.П. Королев);

21. створення операційної системи MS DOS і пакету програм Microsoft Office для персонального комп'ютера (Б. Гейтс, П. Аллен, П. Нортон);

22. створення мережевого сервісу WWW – "усесвітньої павутини" (Т. Бернерс-Лі).

Крім (або усередині) глобальних науково-технічних революцій, можна розглядати і локальні "міні-революції", наприклад, в рамках комп'ютерної доктрини.

Перша комп'ютерна революція (після винаходу електронного комп'ютера) – це, поза сумнівом, поява машин "нейманівської архітектури". Ці машини превалювали на комп'ютерному світі аж до 70-х років минулого сторіччя.

Друга комп'ютерна революція – поява персонального комп'ютера з "відкритою архітектурою". Але навіть в ПК неймановска архітектура продовжувала співіснувати з новими можливостями ПК.

Третя комп'ютерна революція ознаменувалася переходом ПК спочатку до мультипрограмування, а потім і до багатоядерного режимам роботи, плюс включеність в мережеву інфраструктуру. При цьому нейманівські принципи роботи булі істотно порушені, в першу чергу, однозадачність і однопроцесорність. Мабуть, в досяжному майбутньому слід чекати четвертої комп'ютерної революції, в результаті якої комп'ютери з штучним інтелектом і аудіовізуальним інтерфейсом займуть належне ним місце.

З короткого огляду комп'ютерних революцій виходить, що старі парадигми не руйнуються новими, а продовжують існувати (хоч і у усіченому вигляді) усередині нових парадигм. Це загальносистемний принцип розвитку, коли неважливо, про які системи йде мова – біологічні, технічні, соціальні і так далі. Спадковість плюс мінливість, мінливість плюс (а не мінус) спадковість – вся суть цього принципу.

Якщо попередній перелік зламних моментів в технічній історії людства був побудований на, так би мовити, рубіжних подіях з відносно вузьким проміжком, то можна такий перелік побудувати на дещо інших принципах. При цьому за основу періодизації приймаються такі моменти, як придбання, накопичення знань, освоєння технології виробництва, знарядь праці:

 

1 700-600 тис. років до н.е. – V-IV тис. до н.е. – Виникнення і розповсюдження знарядь праці від простих до складних, накопичення знань в умовах первісної культури.

2 V-IV тис. років до н.е. – III тис. років до н.е. – Розвиток і розповсюдження знарядь праці від простих до складних механізмів і машин, виникнення окремих галузей знань.

 

3 III тис. років до н.е. – XIV-XVв.н.е.. – Розповсюдження простих механізмів і машин, що приводяться в дію силами природи. Накопичення природничо-наукових знань

 

4 XIV - XV в.н.е. – кінець XVIII в.н.е.- початок XIX в. – Створення машинної техніки і формування природознавства як науки в умовах мануфактурного виробництва.

 

5 Кінець XVII-початок XVIII в. – 70-і роки XIX в. – Створення і розповсюдження робочих машин на базі парового двигуна і утворення класичного природознавства в період машинно-фабричного виробництва.

 

6 70-і роки XIX в. - початок XX в. – Розвиток системи машин на базі електроприводу і новітня революція в природознавстві.

 

7 Початок XX в. - 70-і роки XX в. – Перехід до автоматизованих систем машин і єднання науки і виробництва.

 

8 70-і роки XX в. – 90-і роки XX в. – Сучасній науково-технічний розвиток.

 

Нарешті, можна привести ще одну, досить категоричну періодизацію, згідно з якою науково - технічна революція визначається як якісний стрибок в розвитку НТП і втілюється в технологічних проривах, що характеризуються абсолютно новими технологічними процесами і принципами роботи машин (як можна побачити, тут явна мішанина техніки з технологією, хоча як на це дивитися…). За цією періодизацією в історії людства відомі чотири науково - технічні революції:

I промислова революція: кінець ХVШ – початок XIX в. - Перехід до машинного виробництва на науковій основі.

II промислова революція: кінець XIX - почало XX в. - Зміна енергетичної основи виробництва, автоматизація виробництва.

III промислова революція: середина XX в. - технічний розвиток виробництва на науковій основі.

IV промислова революція: останні десятиріччя XX в. - перетворення технології виробництва на основі електроніки, застосування біотехнології.

Можна сказати, що й ці визначення не мають суттєвого протиріччя зазначеним раніше, хіба що не займаються ранішнею історією людства. Для спеціаліста-еколога, який не займається поглиблено питаннями розвитку техніки, технології, або пов’язаних з ними соціальних змін, етапи технічного розвитку людства в більшості випадків доцільно враховувати на найбільш спрощеній, хоч і достатньо обґрунтованій основі. При тому не завадить і загальна інформація щодо значної кількості більш подрібнених і наданих з більшими подробицями досліджень і класифікацій на цю тему.

Аграрна революція.

Згідно археологічним дослідженням аграрна революція почалася незалежно в 7-8 регіонах, один з ранніх центрів виник близько 10 тис. років до н.е. на Близькому Сході. Саме у цей період окремі племена починають переходити від полювання і збирання до нової у той час форми виробництва – землеробства і скотарства. Людина починає активно змінювати навколишню природу, пристосувавши її під свої потреби. Із зростанням продуктивності праці росте кількість їжі, що здобувається однією людиною, що сприяє зростанню чисельності населення. Біля оброблюваних полів утворюються крупні поселення. Приручені перші домашні тварини – тяглова сила одних використовувалася для обробки полів, інших тварин почали розводити для здобичі м'яса, молока і шкіри. З'являються і удосконалюються знаряддя праці, створенням і ремонтом яких займаються ремісники, а згодом ремісничі майстерні, в яких дрібне виробництво було засноване на індивідуальній майстерності працівника.

Таким чином, перехід до осілого способу життя заклав основу для подальшого зростання і розвитку поселень, землеробство з скотарством дозволили значно збільшити запаси їжі, тим самим створивши підгруддя для зростання населення. Розподіл праці підсилив соціальні відносини в племенах. З'являється поняття власності, посилюється товарообмін, відбувається централізація влади. Ремісниче виробництво довгий час залишається основним способом виробництва знарядь праці, з часом перетворюючись в цехове виробництво і мануфактуру.

Промислові революції

Промислову революцію можна розділити на два етапи – на першому етапі здійснився перехід від ручної праці до машинної (перша промислова революція), на другому етапі відбулося освоєння нового вигляду палива, розвиток хімічної промисловості і металургії (друга промислова революція).

В середині XVIII століття в Європі переважало мануфактурне виробництво. Мануфактура була еволюцією ремісничих майстерень і цехів, в яких використовувалася ручна праця найманих робочих, проте вже практикувався виробничий розподіл праці – кожен робочий безперервно виконував одну і ту ж операцію, створюючи виробничий ланцюжок. В ході першої промислової революції мануфактурне виробництво змінялося фабричним, де основну роботу виконують не люди, а машини. Такий перехід став можливий після винаходу Джеймсом Ваттом ефективного парового двигуна. В порівнянні з попередніми розробками, паровий двигун Джеймса Ватта мав в 5 разів велику потужність у поєднанні із стабільнішою роботою, дозволяв перетворювати поступальну ходу поршня в обертальну, що було зручне для використання в багатьох видах виробництва, наприклад текстильній промисловості і на млинах. Надалі сфера застосування парових двигунів розширювалася – вони знайшли своє застосування в транспорті. Створення пароплавів і паровозів дозволило збільшити товарообіг, підвищити швидкість сировинних і пасажирських перевезень, що дало можливість зробити виробництво ще ефективнішим.

Перша промислова революціямала велике значення в історії людства. Здешевлення промислових товарів в період виробничої революції приводить до розорення дрібних майстерень, і багато колишніх ремісників стають найманими робочими на фабриках. Значне зростання промислового виробництва, що стало можливим завдяки впровадженню у виробництво машин, привело до притоки робочої сили в міста. Для обслуговування промислового виробництва, що все більш ускладнюється, було потрібно багато фахівців, що привело до збільшення кількості технічних учбових закладів. Велика частина досягнень того часу – вдалі технічні вирішення винахідників і інженерів, отримані швидше в результаті застосування методу проб і помилок, чим теоретичного обґрунтування ефективності застосування тих або інших технологій на виробництві.

Друга промислова революція пов'язана з початком використання нових джерел енергії, розвитком хімічної промисловості і металургії. Завдяки винаходу недорогого промислового виробництва високоякісної сталі розвивається важке машинобудування. На зміну вугіллю приходить газ і нафта. З'являються ефективні двигуни внутрішнього згорання, які з часом починають витісняти парові двигуни. Вивчається явище електрики, досліджуються способи вироблення електрики і його передачі на великі відстані. Винаходиться телеграф і телефон, радіо і телебачення.

Важливі зміни відбулися також і в організації виробництва. Разом з розподілом праці на підприємствах починає розвиватися наукова система управління виробництвом – менеджмент. Широкого поширення набуває ідея стандартизації, яка спочатку припускала затвердження стандартів виробництва деталей механізмів для можливості їх взаємозамінюваності і повторного використання. У 1875 році була прийнята Міжнародна метрична конвенція і встановлено Міжнародне бюро мір і вагів.

Якщо перша промислова революція стала можлива завдяки винахідницькій діяльності інженерів-практиків, то в ході другої промислової революції промислові технології стають більш наукоємними. Завдяки діяльності учених в області хімії і фізики були здійснені ряд відкриттів, які згодом знайшли застосування в промисловості і широкому споживанні. Держава і приватні підприємці починають активно фінансувати наукові розробки, таким чином, формуючи стимул для активнішого розвитку науки і технологій. Особливо важливими з погляду подальшого технічного прогресу стали наукові розробки у військовій промисловості, які згодом знайшли своє застосування і мирних цілях.

Проте у промислових революцій можна спостерігати негативні наслідки. Діяльність людини надає руйнівний вплив на навколишнє середовище – прокладаючи дороги, чоловік змінять ландшафт місцевості, вихлопні гази забруднюють атмосферу, відходи хімічної промисловості отруюють водоймища. Непомірне виробництво товарів приводить до виснаження ресурсів, що не поновлюються. Як і виробництво товарів, руйнування біосфери відбувається в промислових масштабах.

Досягнення НТР.

 

Для наочного уявлення про третю і четверту НТР приведемо коротку хронологію їх відкриттів і винаходів.

 

Перший етап (також має назву третьої НТР або третьої технічної революції).

40-і р. – телебачення, транзистори, комп'ютери, радар, ракети, атомна бомба, синтетичні волокна, пеніцилін;

50-і рр. – воднева бомба, штучні супутники Землі, реактивний пасажирський літак, електроенергетична установка на базі ядерного реактора, верстати з числовим програмним управлінням (ЧПУ);

60-і рр. – лазери, інтегральні схеми, супутники зв'язку, швидкісні експреси.

 

Другий етап (інколи має назву четвертої НТР).

70-і рр. – мікропроцесори, волоконно-оптична передача інформації, промислові роботи, біотехнологія;

80-і рр. – надвеликі і об'ємні інтегральні схеми, надміцна кераміка, комп'ютери п'ятого покоління, генна інженерія, термоядерний синтез.

 

Одним з найважливіших стимулів прискореного розвитку науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень у виробництво було прагнення національних корпорацій в нових, післявоєнних умовах міжнародної і внутрішньої конкуренції забезпечити стійке зростання прибутковості виробництва.

Не останню роль в розвитку НТР зіграли імперські амбіції США і СРСР, тривале протистояння двох військових блоків в період «холодної війни». У безпрецедентній по масштабах гонці озброєнь була зроблена ставка на технологічну перевагу, створення і вдосконалення нового вигляду зброї масового ураження. Услід за США СРСР створює власну ядерну зброю, що не поступалася американській. Це стратегічні, континентальні бомбардувальники, балістичні міжконтинентальні і середній дальності ракети, які провели революцію у військовій справі, створивши умови для запуску СРСР першого штучного супутника Землі (жовтень 1957 р.) і першого пілотованого Ю.А. Гагаріним космічного корабля (квітень 1961 р.). Таким чином, НТР вже з перших кроків поставила перед людством питання про сферу використання її результатів. Як видима, первинна, це була переважно військова сфера.

На відміну від капіталістичних країн в СРСР, з його над централізованою, а тому і більш витратною, інертною до науково-технічного прогресу економікою, НТР більшою мірою розвивалася під впливом зовнішньополітичних чинників: спочатку військовій конфронтації із Заходом, а потім відповідно до доктрини «мирного змагання двох систем». Тому застосування досягнень НТР відбувалося в основному у військовій області.

Тим часом ринкові відносини в провідних зарубіжних країнах в міру розвитку НТР все більш проникали в інші галузі народного господарства, сприяючи зростанню продуктивності праці, а отже, і прибутковості виробництва. Науково-технічний потенціал в цих країнах розвивався все більш з урахуванням кон'юнктури ринку, а не зовнішньополітичного чинника. Наприклад, в США в 1955 р. було всього 10 ЕОМ, до кінця 50-х – близько 2 тис., а в 1970 р. – вже 56 тис. На їх основі створювалися високопродуктивні верстати з програмним управлінням, комплексні автоматизовані системи, промислові роботи. Не відставали від США і інші передові капіталістичні країни. За 60-і рр. в розвинених капіталістичних країнах в 4,5 разу збільшилося виробництво пластмас, в 6,5 разів – синтетичних волокон і так далі.

Висновок

Чоловік заміщає свою працю роботою техніки з єдиною метою – якомога більше звільнити себе від важкої рутинної роботи, збільшити міру свободи своїх дій. Тому суть технічного прогресу полягає в заміні праці людини роботою машини з метою збільшення міри свободи людини.

Технологічні революції корінним чином змінюють способи виробництва, які використовує людство, якісно і кількісно змінюючи вироблювані товари і послуги, міняючи рівень життя людей і навіть їх потреби. Під час технологічних революцій відбувається переоцінка цінностей – якщо під час аграрного періоду розвитку людства багатим вважався власник великої кількості земель, то після промислової революції основним показником багатства стає капітал, а після інформаційної – інформація.

Якщо припущення про експоненціальне зростання темпів технічного прогресу вірні, то незабаром ми будемо свідками нової технологічної революції. На даному етапі розвитку технологій існує декілька перспективних областей, в яких можливий технологічний прорив – біотехнологія, нанотехнології, матеріалознавство. Проте в даний момент неможливо дати точний прогноз, в якій з цих областей відбудеться прорив, як неможливо передбачити зміни в світі, які нові технології принесуть з собою.

Проблеми виникнення та розвитку техногенних революцій завжди супроводжуються екологічними проблемами для людства. Ці проблеми виникли давно, але з розвитком технологій вони набули більшої потужності. Сьогодні вплив людини на довкілля набув планетарного масштабу. Під загрозою цього впливу опинилося людство і вирішення чи не вирішення екологічних проблем ставить перед ним питання бути чи не бути.

Список літератури

1. Философский словарь / под ред. И.Т. Фролова. – 7-е изд., перераб. и доп. – М. : Республика, 2001. – 719 с. – ISВN 5-250-02742-3.

2. Некрасов С.И. Философия науки и техники: тематический словарь-справочник : Учебное пособие / Некрасов С.И., Некрасова Н.А. – Орёл : ОГУ, 2010. – 289 с.

3. Научно-техническая революция [Электронный ресурс] : Википедия – свободная энциклопедия / Режим доступа к ресурсу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Научно-техническая_революция

4. Петабайт [Электронный ресурс] : Википедия – свободная энциклопедия / Режим доступа к ресурсу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Петабайт

5. Философия и методология науки : Учебник для студентов высших учебных заведений / под ред. В.И. Купцова. – М. : Аспект пресс, 1996. – 551 с. – ISВN 5-7567-0062-5.

6. Пол Фейерабенд. Наука в свободном обществе : [пер. с англ.] / Пол Фейерабенд. – М. : Aст Москва, 2010. – 378 с. – ISBN 978-5-17-040288-5.

7. Грязнова Е.В. Философские вопросы технических наук : Учебное пособие / Грязнова Е.В. – Н. Новгород : ННГАСУ, 2009. – 140 с.

 

Примітки:

 

*Артефакт (лат. artefactum від arte штучно + factus зроблений) у звичайному розумінні будь-який штучно створений об'єкт, продукт людської діяльності.

У культурології який-небудь штучно створений носій соціально-культурної інформації, життєво-смислових значень, засіб комунікації; предмет культури в трьох основних сферах її буття: культура матеріальна, духовна, людських відносин.

У культурі будь-який штучно створений об'єкт, що має як певні фізичні характеристики, так і знаковий символічний зміст.

Артефакт у археології – об'єкт, що піддавався дії людини і виявлений в результаті розкопок або одиничної іноді випадкової події.

 

Перелік запитань до лекції

    1. Що таке технічні революції?
    2. Що таке науково-технічні революції?
    3. Що таке технологічні революції?
    4. Що можна назвати техногенними революціями?
    5. Обґрунтувати, який перелік техногенних революцій краще застосовувати для оцінки проблем екології.
    6. Що можна назвати основними чинниками так званої першої техногенної революції?
    7. Що можна вважати основними чинниками так званої другої техногенної революції?
    8. Які елементи стали стартовими для першого етапу третьої техногенної революції (НТР)?
    9. Які елементи стали стартовими для четвертого етапу третьої техногенної революції (НТР)?
    10. Які екологічні наслідки має третя техногенна революція (НТР)?
    11. Які соціальні наслідки має третя техногенна революція (НТР)?
    12. Від чого може залежати модель устрою постіндустріального суспільства і чи існує загальна модель такого чину?

Вступ.

 

Зміст курсу; технічні, науково-технічні, технологічні і техногенні революції, техніка і технологія; зламні періоди технічної історії людства; коротка історія техногенних революцій; сучасна НТР, досягнення НТР; вплив НТР на екологію,соціальний вплив,на економіку, наука і техногенні революції, наслідки сучасної НТР; перехід до постіндустріальної цивілізації; висновок.

Курс присвячений стану та розвитку державного господарства України. Розглядаються основні галузі діяльності людини, технологічні процеси, що відбуваються у цих галузях, необхідні ресурси для діяльності цих галузей, вплив на навколишнє середовище та засоби зменшення цього впливу. Перед вивченням розділів курсу доцільно розглянути шлях, який зумовив прихід господарства людства і нашої держави до нинішнього стану, виділити етапи цього шляху для різних країн світу, встановити місце нашої країни на цьому шляху і заглянути в можливе майбутнє. Водночас слід встановити зв’язки ступеня розвитку господарства держави з наукою, технікою, економікою, соціологією та екологією. Курс в основному спирається на монографію «Техноекологія», написану д.т.н. професором Кліменко Л.П., Одеса, Видавництво Таврія, 2000р. 543с.

Техногенні революції.

Сучасні вчені виділяють, щонайменше, технічні, науково-технічні і технологічні революції у людському суспільстві.

Згідно визначенню,техніка – це знаряддя і інструменти праці, будь-які штучні пристрої, створені людиною і використовувані для перетворення навколишнього середовища, виступаючі як засоби праці для створення інших засобів виробництва і предметів, необхідних для задоволення різних потреб.

Технологія є ширшим поняттям. Розрізняють традиційну і сучасну технології.

У традиційному сенсі технологія охоплює набір і послідовність операцій, що виконуються за допомогою даної техніки в даному певному виробничому процесі.

У сучасному сенсі технологія є доладною системою артефактів*, виробничих операцій і процесів, ресурсних джерел, підсистем соціальних наслідків інформації, управління, фінансування і взаємодії з іншими технологіями, що розвиваються . Сучасна технологія характеризується великою кількістю інтелектуальної і інформаційної складової, тіснішою взаємодією з наукою.

У сучасному сенсі під технологією розуміють повну систему сучасних людських знань. Це знання відносно техніки, виробничих операцій і процесів, відносно всього, що оточує людину, в тому числі знання про людське суспільство, про засоби керування людським суспільством, про підсистеми інформації, про системи фінансування, про особливості використання ресурсних джерел, про системи взаємодії з технологіями самого різного змісту і таке інше. Технологія виступає як доладна система артефактів* довільного вмісту, які тільки створила чи здатна створити людина.

Технічні революції (і науково-технічні) визначають як якісні зміни у розвитку техніки, що охоплюють усю техносферу, а не її окремі елементи. Іноді їх визначають як якісні стрибки у розвитку речових технічних засобів і як якісні стрибки у розвитку технологій перероблення речовини, енергії або інформації. Технічні революції завбачують докорінні зміни у масштабі впливу і характері впливу на природу і суспільне життя. Технічні революції, які супроводжуються докорінною зміною соціальної якості, відбуваються на основі запозичення різних технічних інновацій і мають за результат зміну лідерів технічного і соціального розвитку. Технічна революція - результат взаємодії, взаємного віддзеркалення історичного синтезу, принаймні, двох соціальних структур, з яких одна знаходиться на високому для свого часу рівні розвитку, а інша - відносно відстала і примітивна. Основою, на якій зростає нове, є саме примітив.

У плані впливу на природу виділяють дві революції такого роду:

неолітична революція, котра пов’язана з переходом від збиральництва до землеробства, що було забезпечене відповідними засобами праці;

революція, викликана появою машинного виробництва, в ході якого масштаб впливу на природу стрибкоподібно зріс дякуючи новим технічним засобам і зробився таким, що зміг бути порівняним з масштабом геологічних і навіть космічних процесів.

Технологічні революції– якісні зміни технологічних способів виробництва, суть яких полягає в корінному перерозподілі основних технологічних форм між людськими і технічними компонентами продуктивних сил суспільства.

Поштовхом для технологічної революції зазвичай стає накопичення певної критичної кількості знань про навколишній світ, яка в сукупності з потребами людей, що ростуть, сприяє пошуку нових, ефективніших методів виробництва. Характерною рисою технологічних революцій в історії людства є експоненціальне зростання швидкості розвитку технологій. З кожним разом цикл стає коротшим. Якщо між аграрною революцією і першою індустріальною революцією пройшло більше 10 тис. років, то між індустріальною і інформаційною революціями пройшло менше 200 років.

Елвін Тоффлер, один з авторів концепції постіндустріального суспільства, виділяє три змінюючі одна одну технологічні революції в розвитку суспільства:

· аграрна;

· індустріальна;

· інформаційна.

Сучасній американський соціолог Денієл Белл виділяє три технологічні революції:

· винахід парової машини в XVIII столітті;

· науково-технологічні досягнення в області електрики і хімії в XIX столітті;

· створення комп'ютерів в XX столітті [3].

Техногенні революції.Взагалі ж технічні революції, науково-технічні і технологічні мають схожі схеми поділу за основними зламними моментами у часі, що залежать від виділення тієї чи іншої основи періодизації історії техніки. Основа ж періодизації є досить суб’єктивним чинником, тож вона має різні трактування у різних фахівців. Від цього виникає своєрідна мішанина, коли технологічні революції мішають свої періоди за назвою та змістом з науково-технічними та ін. Не маючи наміру образити вчених авторів і захисників зовні схожих теорій, зауважу, що у більшості випадків мова йдеться про одні й ті ж події, тільки з певними наголосами на особливостях або науки, або техніки, або технології. Слід зауважити, що зрозуміле (і неминуче) запозичення матеріалу різних авторів в цій лекції приводить к тому, що терміни «технічний прогрес», «науково-технічний», «технологічний прогрес» використовуються досить вільно, з часом змішуючись при характеристиках ніби то різних, академічно встановлених визначень. Мабуть, це закономірно, бо для сторонніх читачів, в тому числі і для екологів, великої різниці у названих визначеннях немає.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.122.9 (0.032 с.)