Перехід до постіндустріальної цивілізації 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Перехід до постіндустріальної цивілізації



 

Аналіз наслідків, викликаних третьою НТР, ліг в основу теорій «нового індустріального» і постіндустріального суспільств, розроблених західними вченими в другій половині XX в. На жаль, переважна більшість радянських теоретиків в основному критично відносилися до концепцій Р. Арона, Д. Бела, Дж. Гелбрейта, У. Ростоу, Е. Жака, Же. Фурастье, П. Драккера і багатьох інших західних учених по цілком об'єктивним і ряду суб'єктивних причин. Не дивлячись на загальний характер НТР, у СРСР і країнах соціалістичної співдружності ця НТР тривалий час розвивалася в обмеженій, переважно військовій сфері, що істотно не впливало на сукупність соціально-економічних відносин, духовне життя суспільства, як це було на західному світі. Недостатність або відсутність необхідного матеріалу у зв'язку з цим у поєднанні з крайньою ідеологізацією, партійною регламентацією дослідницької діяльності (особливо в області суспільних наук) стримували роботу вчених в СРСР і соціалістичних країнах в цьому напрямі. Проте, в міру розвитку НТР в Росії та розвинутих країнах СНД, а також з початком процесу кардинальних політичних змін на рубежі 80-90-х рр. дані концепції почали знаходити все більше число прихильників.

Творці концепції «нового індустріального» і постіндустріального суспільств виходять з посилки, що науково-технічна революція є провідним чинником трансформації сучасного суспільства. Так, технологічний прогрес істотно модифікував соціальні відносини, викликав масові потреби і одночасно створив засоби їх задоволення. При цьому відбулася відмова від розвитку уніфікованого виробництва і споживання, тобто активізувався процес індивідуалізації як виробництва, так і споживання, що перш за все отримало вираз в небувалих зрушеннях в структурі робочої сили, зумовивши її дрейф з сфери виробництва в сферу послуг і інформації. Таким чином, праця почала втрачати яскраво виражений суспільний характер (форму), бо значна частина людей дістала можливість самовираження і самовдосконалення на основі індивідуального вибору роду занять. Іншими словами трудова діяльність в постіндустріальному суспільстві все менше мотивується усвідомленням матеріальної необхідності (через достатню насиченість ринку товарів і послуг, розвинену систему соціального забезпечення і т. д.), модифікуючись у вищий тип діяльності – творчість.

Саме це знімає, здавалося б, нерозв'язну (по Марксу) соціальну суперечність між виробництвом, що все більш набуває суспільного характеру, і приватним привласненням його результатів, а людина з придатка машини все більш перетворюється на творця, про що свідчить інтенсивне зростання рівня кваліфікації, професіоналізму працівників, рівня освіти в цілому. З цієї причини наука в постіндустріальний період стала провідним чинником розвитку суспільства в цілому і вдосконалення індивіда зокрема.

 

* * *

 

Таким чином, вже в рамках постіндустріального суспільства вирішуються багато соціальних проблем західної цивілізації на основі забезпечення гідного рівня життя більшості індивідів в розвинених країнах. Одночасно постіндустріальна концепція до певної міри обґрунтовано показує можливі шляхи подальшого розвитку цивілізації.

Проте не можна не враховувати ту обставину, що постіндустріальна західна цивілізаційна система, не дивлячись на лідерство на сучасному світі, не може претендувати, проте, на загальність. Її техногенний характер не співпадає в принципі з основами цивілізацій Сходу, що паралельно розвиваються, з їх запереченням індивідуалізму, культом традиційної ієрархії влади, колективізмом і так далі. Крім цього, величезне число народів планети (в основному не англосакських) навряд чи стикається з проблемами життя на постіндустріальному світі, часто борючись за просте біологічне виживання (більшість народів Азії, Африки, частково Латинської Америки).

На наш погляд, з урахуванням цих зауважень, ми можемо розглядати постіндустріальну цивілізацію як новий етап в розвитку західноєвропейської цивілізації, включаючи окремі, найбільш передові країни Сходу (Японії, нові індустріальні країни), і на цій підставі трактувати її як одну з можливих моделей суспільного прогресу.

Висновок

Чоловік заміщає свою працю роботою техніки з єдиною метою – якомога більше звільнити себе від важкої рутинної роботи, збільшити міру свободи своїх дій. Тому суть технічного прогресу полягає в заміні праці людини роботою машини з метою збільшення міри свободи людини.

Технологічні революції корінним чином змінюють способи виробництва, які використовує людство, якісно і кількісно змінюючи вироблювані товари і послуги, міняючи рівень життя людей і навіть їх потреби. Під час технологічних революцій відбувається переоцінка цінностей – якщо під час аграрного періоду розвитку людства багатим вважався власник великої кількості земель, то після промислової революції основним показником багатства стає капітал, а після інформаційної – інформація.

Якщо припущення про експоненціальне зростання темпів технічного прогресу вірні, то незабаром ми будемо свідками нової технологічної революції. На даному етапі розвитку технологій існує декілька перспективних областей, в яких можливий технологічний прорив – біотехнологія, нанотехнології, матеріалознавство. Проте в даний момент неможливо дати точний прогноз, в якій з цих областей відбудеться прорив, як неможливо передбачити зміни в світі, які нові технології принесуть з собою.

Проблеми виникнення та розвитку техногенних революцій завжди супроводжуються екологічними проблемами для людства. Ці проблеми виникли давно, але з розвитком технологій вони набули більшої потужності. Сьогодні вплив людини на довкілля набув планетарного масштабу. Під загрозою цього впливу опинилося людство і вирішення чи не вирішення екологічних проблем ставить перед ним питання бути чи не бути.

Список літератури

1. Философский словарь / под ред. И.Т. Фролова. – 7-е изд., перераб. и доп. – М.: Республика, 2001. – 719 с. – ISВN 5-250-02742-3.

2. Некрасов С.И. Философия науки и техники: тематический словарь-справочник: Учебное пособие / Некрасов С.И., Некрасова Н.А. – Орёл: ОГУ, 2010. – 289 с.

3. Научно-техническая революция [Электронный ресурс]: Википедия – свободная энциклопедия / Режим доступа к ресурсу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Научно-техническая_революция

4. Петабайт [Электронный ресурс]: Википедия – свободная энциклопедия / Режим доступа к ресурсу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Петабайт

5. Философия и методология науки: Учебник для студентов высших учебных заведений / под ред. В.И. Купцова. – М.: Аспект пресс, 1996. – 551 с. – ISВN 5-7567-0062-5.

6. Пол Фейерабенд. Наука в свободном обществе: [пер. с англ.] / Пол Фейерабенд. – М.: Aст Москва, 2010. – 378 с. – ISBN 978-5-17-040288-5.

7. Грязнова Е.В. Философские вопросы технических наук: Учебное пособие / Грязнова Е.В. – Н. Новгород: ННГАСУ, 2009. – 140 с.

 

Примітки:

 

*Артефакт (лат. artefactum від arte штучно + factus зроблений) у звичайному розумінні будь-який штучно створений об'єкт, продукт людської діяльності.

У культурології який-небудь штучно створений носій соціально-культурної інформації, життєво-смислових значень, засіб комунікації; предмет культури в трьох основних сферах її буття: культура матеріальна, духовна, людських відносин.

У культурі будь-який штучно створений об'єкт, що має як певні фізичні характеристики, так і знаковий символічний зміст.

Артефакт у археології – об'єкт, що піддавався дії людини і виявлений в результаті розкопок або одиничної іноді випадкової події.

 

Перелік запитань до лекції



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 233; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.234.124.70 (0.008 с.)