Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються з різнорідних, але взаємопов'язаних елементів, які діють як єдине ціле на світовій політичній арені.↑ Стр 1 из 3Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Об'єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони, штати, області, провінції тощо) і різні міждержавні регіональні та глобальні у групування. Отже, та складова об'єкта дослідження, на яку найбільшою мірою й спрямована увага тієї чи іншої науки і називається її предметом. Предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються з різнорідних, але взаємопов'язаних елементів, які діють як єдине ціле на світовій політичній арені. Отже, на відміну від інших наук і навчальних дисциплін, які цікавляться лише певними аспектами діяльності країн, країнознавство інтегрує в собі універсальні знання про країни, відображаючи цілісну картину буття основних одиниць соціально-політичної організації світу. Що означає системна універсальність предмета країнознавства? Як аксіома приймаються такі твердження. По-перше, всі сфери функціонування суспільства будь-якої країни так чи інакше тісно взаємопов'язані. По-друге, цілісної картини тієї чи іншої держави або регіону при вилученні (нехтуванні) того чи іншого її елементу (сфери, регіону) отримати не можливо. По-третє, велике значення має взаєморозміщення (взаєморозташування) країн і регіонів стосовно одне одного у географічному (геополітичному) просторі. По-четверте, країни і міждержавні утворення існують у часі, який разом з простором визначають буття людей, народів і суспільств. По-п'яте, будь-яка система (країна) складається з підсистем нижчого ієрархічного рівня (структур, поєднань, утворень, комплексів, формувань). До них належать переважно територіально-управлінські системи (штати, губернії, області, провінції тощо). По-шосте, функціонування територіальних утворень (країн і регіонів) відбувається як постійна і перманентна зміна їх станів унаслідок як внутрішньої взаємодії елементів, так і взаємодії з довкіллям.
3. Наукові принципи країнознавства. Як уже було зазначено, наука - це знання про предмет, методи та еволюцію уявлень про нього. Необхідно зазначити, що науки розрізняються не тільки за предметом, але й інколи за методом. Зростає кількість наукових дисциплін, таких як картографія, статистика, що працюють над розробкою методів досліджень. Слово "метод" з грецької означає "шлях до чого-небудь", тобто це спосіб досягнення. Це спосіб вивчення предмету науки. Якщо охопити всі методи, техніку і процедурні особливості роботи географа, то кількість таких прийомів, які б не зустрічалися в інших науках, не є великою. Проте існує специфіка в методі географії. Більшість географів таким специфічним методом вважає хорологічний (просторовий), тоді як в істориків провідний метод - хронологічний (часовий). Це різні способи опису об'єктів дослідження, хоча, можна об'єднати підходи, тому що хорологічні умови є обов'язковими, але недостатніми для визначення явища, що розглядається. Одна з особливостей підходу до вивчення предмету країнознавства полягає в тому, що для його пізнання необхідно охопити, досліджувати всі його сторони, усі взаємозв'язки. Сьогодні проблема комплексності, пошуку взаємодій є надзвичайно актуальною, вона належить до розряду вічних проблем та на кожному етапі розвитку науки вирішується індивідуально. Крім всебічності аналізу в країнознавстві необхідне застосування генетичного методу-аналізу, який розкриває особливості формування явищ і процесів. В науці це є основним методом пояснення і прогнозування. Баранський підкреслював на особливому впливі історичного минулого території. Відома така філософська проблема, як співвідношення логічного й історичного. Без генетичного (історичного) підходу не можна перейти від функції опису до функції пояснення, а обмежуватися лише наявністю фактів у науці є недостатньо. Проте принципи в країнознавстві, розроблені людьми на основі пізнання закономірностей виникнення, функціонування держав на міжнародній арені та їхньої взаємодії, є мінливими в часі та просторі, і відображають сучасний рівень розвитку людства. Здебільшого ці принципи на сучасному етапі суперечать один одному. У зв'язку з цим виникають так звані подвійні стандарти. Одне і те саме явище чи процес у різних країнах і регіонах, різними політичними силами і міжнародними організаціями оцінюються не лише по-різному, а й часто з протилежних позицій. 4. Проблема законів та закономірностей у країнознавстві. Виникнення, існування та взаємодія країн на політичній карті світу і окремих їхніх частин є наслідком дії (впливу, реалізації) як об'єктивних (незалежних від волі людини) законів і закономірностей, так і суб'єктивної волі людських спільнот. Об'єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони, штати, області, провінції тощо) і різні міждержавні регіональні та глобальні у групування. Отже, та складова об'єкта дослідження, на яку найбільшою мірою й спрямована увага тієї чи іншої науки і називається її предметом. Предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються з різнорідних, але взаємопов'язаних елементів, які діють як єдине ціле на світовій політичній арені. Отже, на відміну від інших наук і навчальних дисциплін, які цікавляться лише певними аспектами діяльності країн, країнознавство інтегрує в собі універсальні знання про країни, відображаючи цілісну картину буття основних одиниць соціально-політичної організації світу. Що означає системна універсальність предмета країнознавства? Як аксіома приймаються такі твердження. По-перше, всі сфери функціонування суспільства будь-якої країни так чи інакше тісно взаємопов'язані. По-друге, цілісної картини тієї чи іншої держави або регіону при вилученні (нехтуванні) того чи іншого її елементу (сфери, регіону) отримати не можливо. По-третє, велике значення має взаєморозміщення (взаєморозташування) країн і регіонів стосовно одне одного у географічному (геополітичному) просторі. По-четверте, країни і міждержавні утворення існують у часі, який разом з простором визначають буття людей, народів і суспільств. По-п'яте, будь-яка система (країна) складається з підсистем нижчого ієрархічного рівня (структур, поєднань, утворень, комплексів, формувань). До них належать переважно територіально-управлінські системи (штати, губернії, області, провінції тощо). По-шосте, функціонування територіальних утворень (країн і регіонів) відбувається як постійна і перманентна зміна їх станів унаслідок як внутрішньої взаємодії елементів, так і взаємодії з довкіллям.
3. Наукові принципи країнознавства. Як уже було зазначено, наука - це знання про предмет, методи та еволюцію уявлень про нього. Необхідно зазначити, що науки розрізняються не тільки за предметом, але й інколи за методом. Зростає кількість наукових дисциплін, таких як картографія, статистика, що працюють над розробкою методів досліджень. Слово "метод" з грецької означає "шлях до чого-небудь", тобто це спосіб досягнення. Це спосіб вивчення предмету науки. Якщо охопити всі методи, техніку і процедурні особливості роботи географа, то кількість таких прийомів, які б не зустрічалися в інших науках, не є великою. Проте існує специфіка в методі географії. Більшість географів таким специфічним методом вважає хорологічний (просторовий), тоді як в істориків провідний метод - хронологічний (часовий). Це різні способи опису об'єктів дослідження, хоча, можна об'єднати підходи, тому що хорологічні умови є обов'язковими, але недостатніми для визначення явища, що розглядається. Одна з особливостей підходу до вивчення предмету країнознавства полягає в тому, що для його пізнання необхідно охопити, досліджувати всі його сторони, усі взаємозв'язки. Сьогодні проблема комплексності, пошуку взаємодій є надзвичайно актуальною, вона належить до розряду вічних проблем та на кожному етапі розвитку науки вирішується індивідуально. Крім всебічності аналізу в країнознавстві необхідне застосування генетичного методу-аналізу, який розкриває особливості формування явищ і процесів. В науці це є основним методом пояснення і прогнозування. Баранський підкреслював на особливому впливі історичного минулого території. Відома така філософська проблема, як співвідношення логічного й історичного. Без генетичного (історичного) підходу не можна перейти від функції опису до функції пояснення, а обмежуватися лише наявністю фактів у науці є недостатньо. Проте принципи в країнознавстві, розроблені людьми на основі пізнання закономірностей виникнення, функціонування держав на міжнародній арені та їхньої взаємодії, є мінливими в часі та просторі, і відображають сучасний рівень розвитку людства. Здебільшого ці принципи на сучасному етапі суперечать один одному. У зв'язку з цим виникають так звані подвійні стандарти. Одне і те саме явище чи процес у різних країнах і регіонах, різними політичними силами і міжнародними організаціями оцінюються не лише по-різному, а й часто з протилежних позицій. 4. Проблема законів та закономірностей у країнознавстві. Виникнення, існування та взаємодія країн на політичній карті світу і окремих їхніх частин є наслідком дії (впливу, реалізації) як об'єктивних (незалежних від волі людини) законів і закономірностей, так і суб'єктивної волі людських спільнот.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 403; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.64.68 (0.009 с.) |