Охарактеризуйте основні типи культури.

Охарактеризуйте основні типи культури.

Крім основних форм культури виділяють також різні її види. Серед безлічі класифікацій можна зупинитися на тій, яка спирається на поняття суб'єкта-носія культури, як найбільш узагальненої і універсальної. Застосовуючи все, що ми вже знаємо про це поняття, отримуємо такий розподіл видів культури:

1. культура суспільства(об'єктивна цілісність культурної творчості, структура і закономірності якої не залежать від діяльності окремих колективів або особистостей, первинних по відношенню до них.)

2. культура колективу (Cкладається як результат накопичення досвіду, традицій спільної діяльності групи людей, об'єднаної однією метою.)

3. культура особистості (Визначається не тільки мірою засвоєння суспільної і колективної культури, але і суб'єктивністю, унікальним характером кожного конкретного «Я».)

Жоден з видів культури не зводиться до двох інших ані в сумі, ані по окремості. І потрібно зазначити, що будь-яка класифікація форм і видів культури, певною мірою, відносна, і в реальній діяльності вони переплітаються, взаємопов'язані між собою. Складність соціокультурної реальності обумовлюється також історичною мінливістю (варіативністю) всіх її істотних характеристик. Тому теоретичні поняття суб'єкта, видів і форм культури потребують подальшого тлумачення за допомогою конкретного історичного матеріалу.

 

Що ви розумієте під поняттям «культурна цінність»

Як ми знаємо, культурні цінності – це об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і відповідно до законодавства України підлягають збереженню, відтворенню та охороні. оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва;

предмети, пов'язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва;

предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок;

Назвіть основні відмінності між поняттями «культура» та «цивілізація»

Поняття "культура" і "цивілізація" близькі за значенням, але не тотожні. Духовне життя людини здійснюється в ідеальній і суб'єктивній формі. Воно невіддільне від суб'єкта, є його внутрішнім суб'єктивним станом і належить до явищ культури. Якщо культура включає в себе, з одного боку, багатство внутрішнього суб'єктивного світу людини, а з другого ті цінності, що мають позитивне значення для людини, сприяють її розвитку і збагаченню, то цивілізація охоплює все, що створене людиною. Насамперед, звичайно, матеріальні здобутки і технічні досягнення, що становлять підвалини даної цивілізації. До цивілізації також належать мораль, право, мистецтво та інші духовні явища, що набрали об'єктивної онтологізованої форми. Разом з матеріальними чинниками вони становлять об'єктивний світ людини, в якому вона живе і діє, ЇЇ соціальне буття. Тому цивілізація має більш чітко виражений соціальний зріз, ніж поняття культури. Крім того, якщо цінності культури мають чітко виражену позитивну спрямо­ваність, то цивілізація охоплює все створене людиною, у тому числі і явища, що можуть мати шкідливі І негативні наслідки. До витворів сучасної цивілізації, наприклад, належить атомна бомба, але нікому не спаде на думку зачисляти її до явищ культури. Екологічна криза, психологічні стреси, що є наслідком динамізму суспільних процесів, та інші негативні соціальні наслідки науково-технічного прогресу - це теж характерні риси сучасної цивілізації. Тому поняття культури вказує на якість та рівень духовно-морального потенціалу суспільства. Поняття цивілізації характеризує стан та умови соціального буття людини, що виявляється у досягнутому рівні технічного розвитку та асортименті послуг і зручностей, комфорту, що може забезпечити суспільство на цій технічній основі.

Визначте особливості культури первісної доби на території України.

Витоки культури України сягають часів первіснообщинного ладу, саме його найдавнішого етапу - палеоліту. Близько 1 млн. років тому на наші терени прийшли перші люди. Протягом сотень тисяч років основним заняттям древньої людини було полювання та збиральництво. Приблизно 80 тис. років тому починається похолодання, на тлі якого відбувається історичний процес формування людини сучасного біологічного типу - homo sapiens (людини розумної).

Суворі умови життя спонукали людей до розвитку будівництва. Залишки жител, виявлені на багатьох стоянках України цього. періоду, дають змогу зробити висновок про існування різних типів поселень. Насамперед це базові поселення із стаціонарними житлами складної конструкції; стоянки з житлами більш простих та легких конструкцій; стоянки без жител; стійбища, майстерні тощо. Більшість поселень рівнинної території України розташовувалися поблизу річок. На окрему увагу заслуговують мистецькі здобутки пізньопалеолітичної епохи. Яскравим прикладом художньої творчості людини цієї доби можна назвати наскельні зображення стоянки Кам'яна Могила у Запорізькій області. Зображення мамонта, інших представників фауни пізнього палеоліту на скелях, окремих каменях, стелях і стінах печер тісно пов'язані з первісною мисливською магією.

Образотворче мистецтво цього періоду позначене рисами умовності та абстрактності. Яскравим прикладом є схематизовані жіночі статуетки, виготовлені з бивня мамонта, знайдені на Мізинській стоянці.

Численні вироби з кістки, знайдені в Мізино, прикрашені так званим "меанд-ровим" орнаментом - безперервним візерунком у вигляді стрічки або окремої лінії з рівномірними вигинами. Крім меандру трапляється орнамент у вигляді зигзагу, ялинкоподібний чи хвилястий. Найдавніші свідчення музичної культури людства також знаходять на території України. Це залишки чотирьох кістяних флейт. У мезоліті зафіксовані перші спроби приручення диких тварин: спочатку собаки, згодом свині. найбільш відомою культурою України часів пізнього неоліту та енеоліту є Трипільська культура.

Проаналізуйте суспільне явище, відоме під назвою «масова культура»

Розвиток засобів масової комунікації — преси, радіо, телебачення, кіно, звуко- і відеозапису, книговидання, їхня прибутковість і здатність впливати на суспільну думку та уподобання стимулювали небачений розвиток масової культури. її головна мета — отримання максимального прибутку, а головні якості — доступність і розважальність. Масова культура породила специфічні жанри - шоу, триллер, бойовик, шлягер, комікс, загальною ознакою яких є пропаганда індивідуалізму, фізичної сили і насильства, а нерідко — ідеологічна і шовіністична спрямованість. Визначальною рисою масової культури є культ "зірки" — нерідко штучне створення популярності письменників, художників, співаків, акторів, спортсменів, а також "приручення" різноманітними способами талановитих людей з метою їх комерційної та ідеологічної експлуатації. В образотворчому мистецтві проявом масової культури став поп-арт (популярне мистецтво), який прийшов на зміну незрозумілому більшості абстракціонізму. Твори поп-арту будуються на поєднанні фотографії, муляжів, репродукцій із консервними банками, деталями машин і т. д. Бездуховність і популяризацію дурного смаку представники поп-арту намагаються компенсувати доступністю своїх творів будь-якому глядачеві.

Назвіть роди і жанри літератури

У літературі жанр визначається на основі приналежності досягнень до роду літературного, переважно естетичної якості, обсягу твору і способу побудови образа: епічний жанр (героїчна поема, роман, розповідь), ліричний (ода, елегія, вірш, пісня), драматичний (трагедія, комедія). Прийнято виділяти чотири класи жанрів, три роди літератури: драму, лірику, епос і сатиру. ДРАМАТИЧНІ ЖАНРИ

Драматична література (греч. drama, букв. - дія) характеризується пристосованістю для сценічної інтерпретації. Основною її ознакою є призначення її для театрального спектаклю. Текст драматичного твору розпадається на двох частин - мови героїв і ремарки, що вказують режисеру на декорації і дії персонажів.

ЛІРИЧНІ ЖАНРИ

До лірики (греч. lyrikos - вимовний під звуки ліри) належать віршовані твори малого розміру.

У ліриці увага художника зосереджена на відтворенні епізодів із внутрішнього життя людини. Поет уловлює зародження почуття, зображує його розвиток, наростання і деякий фінал - як осмислення саморозвитку.

ЕПІЧНІ (ОПОВІДАЛЬНІ) ЖАНРИ Прозаїчне оповідання поділяється на дві категорії: мала форма - новела (в українській термінології - оповідання) і велика форма - роман. Саме розмір - визначальний фактор у класифікації оповідальних творів. М. Веллер визначає розповідь як закінчений прозаїчний твір обсягом до 45 сторінок. Така річ читається на одному подиху, без стомлення.

САТИРИЧНІ ЖАНРИ. Сатира — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках життя.

Охарактеризуйте основні типи культури.

Крім основних форм культури виділяють також різні її види. Серед безлічі класифікацій можна зупинитися на тій, яка спирається на поняття суб'єкта-носія культури, як найбільш узагальненої і універсальної. Застосовуючи все, що ми вже знаємо про це поняття, отримуємо такий розподіл видів культури:

1. культура суспільства(об'єктивна цілісність культурної творчості, структура і закономірності якої не залежать від діяльності окремих колективів або особистостей, первинних по відношенню до них.)

2. культура колективу (Cкладається як результат накопичення досвіду, традицій спільної діяльності групи людей, об'єднаної однією метою.)

3. культура особистості (Визначається не тільки мірою засвоєння суспільної і колективної культури, але і суб'єктивністю, унікальним характером кожного конкретного «Я».)

Жоден з видів культури не зводиться до двох інших ані в сумі, ані по окремості. І потрібно зазначити, що будь-яка класифікація форм і видів культури, певною мірою, відносна, і в реальній діяльності вони переплітаються, взаємопов'язані між собою. Складність соціокультурної реальності обумовлюється також історичною мінливістю (варіативністю) всіх її істотних характеристик. Тому теоретичні поняття суб'єкта, видів і форм культури потребують подальшого тлумачення за допомогою конкретного історичного матеріалу.