Содержание книги
Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Утвердження державно-адмінстартивної розвиток громадської і приватної форм допомоги в Рос.імперії.Стр 1 из 2Следующая ⇒
Утвердження державно-адмінстартивної розвиток громадської і приватної форм допомоги в Рос.імперії. Адміністративною реформою 1708 р. Росія ділиться на губернії, і на них покладається організаційна, фінансова і законодавча відповідальність у питаннях соціальної допомоги. З 1718 р. прикази суспільної опіки заміняються колегіями. Початки системного підходу до соціальної допомоги почали визначатись вже в кінці XVIII ст. з прийняттям законодавства про губернії (1775 р.). «В ньому намічені превентивні і оперативні стратегії допомоги, визначені фінансування і управління на основі територіального самоуправління, намічені клієнти і інститути допомоги» Проводяться чисельні адміністративні реформи. Зокрема, з 1741 по 1810 pp. питання суспільної допомоги неодноразово переходять під юрисдикцію різних міністерств і відомств. закріпачення селян, часті неврожаї,пожежі і т. ін. спричиняли поширення масового зубожіння населення. На Русі, починає формуватися така соціальна група, як професійні жебраки. Щоб локалізувати прояви соціальної нестабільності, пов'язані з бідністю і жебрацтвом, влада розробляє заходи щодо їх локалізації. Для викорінення жебрацтва створюються спеціальні інститути,які умовно можна розділити на інститути соціального контролю і соціальної допомоги. Перші з них призначались для насильного залучення до праці професійних жебраків і та коригування девіантної поведінки. Другі (переважно госпіталі) займалися піклуванням про людей, які в силу різних обставин не могли самостійно заробите на прожиття Фірсов розглядає «Стоглав» (1551 p.) як зразок суспільно- правової думки в галузі допомоги і захисту потребуючих. «У ньо- му дана одна з перших соціальних типологій клієнта, намічаються паростки наукового соціологічного підходу, коли допомога здій- снюється на основі первинної інформації про користувача соці- альних послуг. Для розгляду генезису суспільної допомоги важливим є той факг, що паралельно з державними структурами допомоги у XVIII ст. розвиваються інститути приватної благодійності, відомчі інститути підтримки і захисту, благодійні товариства. Громадська і приватна благодійність продовжувала базуватись на традиційній християнській культурі милосердя — пожертвуваннях зміни у здійсненні суспільної допомоги в період середньовіччя як у європейських країнах, так і Російській імперії, під владою якої в кінці XVIII ст. опинилися українські землі, пов'язані із зменшенням ролі церковно-монастирських форм допомоги і формуванням державних підходів до її здійснення. Починаэ реалізовуватися ідея соціальної опіки як галузі державної діяльності. На розуміння суті соціальної допомоги у XVII-XVIII ст. впливає не лише релігійна, а й світська ідеологія, теологічні підходи замінюються соціетальними. Проблеми користувачів соціаль- ної допомоги розглядаються вже з позицій норми і патології, мож- ливості займатися суспільно корисною працею, а не з позицій мо- рально-релігійних переконань. Створюються спеціальні державні заклади та установи, на які покладаються функції соціального контролю і соціальної допомоги. 12.Суспільно-економічні фактори на україні шо сприяли розвитку соц. допомоги…… Від кіпця XVIII до початку XX ст. Україна перебуває під владою декільох імперій — Російської та Австро-Угорської. Політичні системи цих держав радикально відрізнялися від устрою, до якого українське населення ззикло в попередні історичні періоди, різними були і система права та здійснення соціальної допомоги. І все ж відбувалося чимало позитивних суспільних зрушень, які знаходили відображення у сфері соціальної допомоги. Переломними подіями в історії українського народу в XIX. стало скасування кріпосного права. та земська реформа 1864 року. Система допомоги в містах у пореформений період набуває нових рис також у зв'язку з тим, що частина звільнених від кріпацтва селян подається в міста у пошуках роботи.Урбанізація несла з собою значні соціальні проблеми: високу плату за житло, безробіття, що не могло не відбитись на малоімущих і найбідніших верствах населення. Разом із зростанням соціальних проблем відбувається ріст різноманітних форм соціальної патології: професійного жебрацтва, проституції, безпритульності. У цілому в пореформений період суспільна опіка розвивається у декількох напрямках: система приказів поступово заміняється земською (волосною і міською) системами допомоги і підтримки. Для поповнення фінансових можливостей органи самоуправління активно співробітничали з державними відомствами, благодійними товариствами і приватними особами. Формування бюджету окружних закладів піклування відбувалось головним чином за рахунок членських внесків і приватних пожертвувань. Окрім цього, надходили відсотки з міських капіталів і з деяких благодійних капіталів і товариств, збори з благодійних концертів і вистав. У формуванні бюджету брала участь і міська дума.У перші роки основна частина видатків йшла на відкриту опіку, з часом окружні заклади для бідних відкривали установи закритої опіки (богадільні, притулки, училища, лікарні) Роль органів самоуправління на території України у розширенні рамок соціальної допомоги в кінці 19 поч 20 ст. Дослідники соціальної роботи відмічають, що сам факт існу-вання земського самоуправління сприяв підвищенню громадської самодіяльності та ініціативи у справах соціального піклування. Заклади місцевого самоуправління взяли на себе забезпечення тих сфер життєдіяльності, які виявилися непосильними для адміністративно-бюрократичних структур влади. ≪Саме виникнення і діяльність громадських управлінських органів стало наочним підтвердженням того, що всеохоплююча і жорстка державна централізація далеко не всемогутня і не завжди приносить необхідний ефект. Господарська і соціально-культурна робота земських зборів, їх виконавчих закладів (установ) переконливо показали, що держава не в змозі забезпечити повнокровне життя громадського організму без системи самоуправління народу, в тому числі і в соціальній сфері≫. Земства були своєрідною політичною школою, через яку пройшло багато діячів ліберального та демократичного напрямів. Згодом вони чимало зробили для розвитку соціальної сфери. З початком Першої світової війни Всеросійський з'їзд представників губернських земств заснував Всеросійський земський союз — організацію, яка займалася допомогою пораненим, біженцям, створенням санітарних поїздів, лазаретів тощо З діяльністю земських органів самоуправління пов'язують значні кроки в організації охорони здоров'я. Завдяки їм було введено в практику медичне страхування, яке дозволяло забезпечити лікарською допомогою малозабезпечені і неімущі верстви населення, передбачався патронаж хворих за рахунок міського бюджету. Нестача стаціонарних місць в лікарнях обумовила ініціативу організації ≪посімейного піклування про хворих≫ (хворірозподілялись між сім'ями селян або між міськими жителями, за догляд господарям виділялись кошти з органів міського самоуправління). Під їх опікою здійснювався і спеціальний патронаж хронічних соматичних хворих і душевнохворих. Загальна характеристика соц. допомоги в 19-20 ст. Утвердження державно-адмінстартивної розвиток громадської і приватної форм допомоги в Рос.імперії. Адміністративною реформою 1708 р. Росія ділиться на губернії, і на них покладається організаційна, фінансова і законодавча відповідальність у питаннях соціальної допомоги. З 1718 р. прикази суспільної опіки заміняються колегіями. Початки системного підходу до соціальної допомоги почали визначатись вже в кінці XVIII ст. з прийняттям законодавства про губернії (1775 р.). «В ньому намічені превентивні і оперативні стратегії допомоги, визначені фінансування і управління на основі територіального самоуправління, намічені клієнти і інститути допомоги» Проводяться чисельні адміністративні реформи. Зокрема, з 1741 по 1810 pp. питання суспільної допомоги неодноразово переходять під юрисдикцію різних міністерств і відомств. закріпачення селян, часті неврожаї,пожежі і т. ін. спричиняли поширення масового зубожіння населення. На Русі, починає формуватися така соціальна група, як професійні жебраки. Щоб локалізувати прояви соціальної нестабільності, пов'язані з бідністю і жебрацтвом, влада розробляє заходи щодо їх локалізації. Для викорінення жебрацтва створюються спеціальні інститути,які умовно можна розділити на інститути соціального контролю і соціальної допомоги. Перші з них призначались для насильного залучення до праці професійних жебраків і та коригування девіантної поведінки. Другі (переважно госпіталі) займалися піклуванням про людей, які в силу різних обставин не могли самостійно заробите на прожиття Фірсов розглядає «Стоглав» (1551 p.) як зразок суспільно- правової думки в галузі допомоги і захисту потребуючих. «У ньо- му дана одна з перших соціальних типологій клієнта, намічаються паростки наукового соціологічного підходу, коли допомога здій- снюється на основі первинної інформації про користувача соці- альних послуг. Для розгляду генезису суспільної допомоги важливим є той факг, що паралельно з державними структурами допомоги у XVIII ст. розвиваються інститути приватної благодійності, відомчі інститути підтримки і захисту, благодійні товариства. Громадська і приватна благодійність продовжувала базуватись на традиційній християнській культурі милосердя — пожертвуваннях зміни у здійсненні суспільної допомоги в період середньовіччя як у європейських країнах, так і Російській імперії, під владою якої в кінці XVIII ст. опинилися українські землі, пов'язані із зменшенням ролі церковно-монастирських форм допомоги і формуванням державних підходів до її здійснення. Починаэ реалізовуватися ідея соціальної опіки як галузі державної діяльності. На розуміння суті соціальної допомоги у XVII-XVIII ст. впливає не лише релігійна, а й світська ідеологія, теологічні підходи замінюються соціетальними. Проблеми користувачів соціаль- ної допомоги розглядаються вже з позицій норми і патології, мож- ливості займатися суспільно корисною працею, а не з позицій мо- рально-релігійних переконань. Створюються спеціальні державні заклади та установи, на які покладаються функції соціального контролю і соціальної допомоги. 12.Суспільно-економічні фактори на україні шо сприяли розвитку соц. допомоги…… Від кіпця XVIII до початку XX ст. Україна перебуває під владою декільох імперій — Російської та Австро-Угорської. Політичні системи цих держав радикально відрізнялися від устрою, до якого українське населення ззикло в попередні історичні періоди, різними були і система права та здійснення соціальної допомоги. І все ж відбувалося чимало позитивних суспільних зрушень, які знаходили відображення у сфері соціальної допомоги. Переломними подіями в історії українського народу в XIX. стало скасування кріпосного права. та земська реформа 1864 року. Система допомоги в містах у пореформений період набуває нових рис також у зв'язку з тим, що частина звільнених від кріпацтва селян подається в міста у пошуках роботи.Урбанізація несла з собою значні соціальні проблеми: високу плату за житло, безробіття, що не могло не відбитись на малоімущих і найбідніших верствах населення. Разом із зростанням соціальних проблем відбувається ріст різноманітних форм соціальної патології: професійного жебрацтва, проституції, безпритульності. У цілому в пореформений період суспільна опіка розвивається у декількох напрямках: система приказів поступово заміняється земською (волосною і міською) системами допомоги і підтримки. Для поповнення фінансових можливостей органи самоуправління активно співробітничали з державними відомствами, благодійними товариствами і приватними особами. Формування бюджету окружних закладів піклування відбувалось головним чином за рахунок членських внесків і приватних пожертвувань. Окрім цього, надходили відсотки з міських капіталів і з деяких благодійних капіталів і товариств, збори з благодійних концертів і вистав. У формуванні бюджету брала участь і міська дума.У перші роки основна частина видатків йшла на відкриту опіку, з часом окружні заклади для бідних відкривали установи закритої опіки (богадільні, притулки, училища, лікарні)
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 369; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.173.48.18 (0.009 с.) |