Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Біотехнологія молочних продуктівСодержание книги Поиск на нашем сайте
Спектр продуктів харчування, які одержують за допомогою мікроорганізмів, великий. Це продукти, які отримують у результаті бродіння – хліб, твердий сир, вино, пиво, кисломолочний сир і так далі. Донедавна біотехнологія використовувалася в харчовій промисловості з метою вдосконалення освоєних процесів і більш вмілим використанням мікроорганізмів, але майбутнє тут належить генетичним дослідженням зі створення більш продуктивних штамів для конкретних потреб, впровадженню нових методів у технології бродіння. Одержання молочних продуктів у харчовій промисловості побудовано на процесах ферментації. Основою біотехнології молочних продуктів є молоко. Молоко (секрет молочних залоз) – унікальне природне поживне середовище. Воно містить 82 – 88% води й 12 – 18% сухого залишку. До складу сухого молочного залишку входять білки (3,0 – 3,2%), жири (3,3 – 6,0%), вуглеводи (молочний цукор лактоза – 4,7%), солі (0,9 – 1%), мінорні компоненти (0,01%): ферменти, імуноглобуліни, лізоцим і т.д. Молочні жири дуже різноманітні за своїм складом. Основні білки молока – альбумін, казеїн. Завдяки такому складу молоко являє собою прекрасний субстрат для розвитку мікроорганізмів. У зброджуванні молока беруть участь стрептококи й молочнокислі бактерії. Шляхом використання реакцій, які супроводжують головний процес бродіння лактози одержують й інші продукти переробки молока: сметану, йогурт, сир і т.д. Властивості кінцевого продукту залежать від характеру й інтенсивності реакцій ферментації. Ті реакції, які супроводжують утворення молочної кислоти, визначають особливі властивості продуктів. Наприклад, вторинні реакції ферментації, що відбуваються при дозріванні твердих сирів, визначають смак окремих їхніх сортів. У таких реакціях беруть участь пептиди, амінокислоти й жирні кислоти, що знаходяться у молоці. Всі технологічні процеси виробництва продуктів з молока діляться на дві частини: 1) первинна переробка – знищення побічної мікрофлори; 2) вторинна переробка. Первинна переробка молока містить у собі кілька етапів. Спочатку молоко очищається від механічних домішок і прохолоджується, щоб уповільнити розвиток природної мікрофлори. Потім молоко сепарується (при виробництві вершків) або гомогенізується. Після цього провадять пастеризацію молока, при цьому температура піднімається до 80°С, і воно накачується в танки або ферментери. Вторинна переробка молока може йти двома шляхами: з використанням мікроорганізмів і з використанням ферментів. При використанні мікроорганізмів випускають кефір, сметану, сир, кисляк, казеїн, молочнокислий сир, біофруктолакт, біолакт, з використанням ферментів – харчовий гідролізат казеїну, суху молочну суміш для коктейлів і т.д. При внесенні мікроорганізмів у молоко лактоза гідролізується до глюкози й галактози, глюкоза перетворюється в молочну кислоту, кислотність молока підвищується, і при рН 4 – 6 казеїн коагулює. Молочнокисле бродіння буває гомоферментативним і гетероферментативним. При гомоферментативному бродінні основним продуктом є молочна кислота. При гетероферментативному бродінні утворюється діацетил (надає смак вершковому маслу), спирти, ефіри, леткі жирні кислоти. Одночасно відбуваються протеолітичні й ліполітичні процеси, які перетворють білки молока у більш доступні форми й збагачують додатковими смаковими речовинами. Для процесів ферментації молока використовуються чисті культури мікроорганізмів, які називаються заквасками. Виключення становлять закваски для кефірів, які представляють природний симбіоз декількох видів молочнокислих грибків і молочнокислих бактерій. Цей симбіоз у лабораторних умовах відтворити не вдалося, тому підтримується культура, виділена із природних джерел. При підборі культур для заквасок дотримуються наступних вимог:– склад заквасок залежить від кінцевого продукту (наприклад, для одержання ацидофіліну використовується ацидофільна паличка, для виробництва кисляку – молочнокислі стрептококи);– штами повинні відповідати певним смаковим вимогам;– продукти повинні мати відповідну консистенцію;– певна активність кислотоутворення;– фагорезистентність штамів (стійкість до бактеріофагів);– здатність до синерезису (властивості згустку віддавати вологу);– утворення ароматичних речовин;– сполучуваність штамів (без антагонізму між культурами);– наявність антибіотичних властивостей, тобто бактеріостатична дія стосовно патогенних мікроорганізмів;– стійкість до висушування. Культури для заквасок виділяються із природних джерел, після чого проводиться спрямований мутагенез і добір штамів, що відповідають перерахованим вище вимогам. Біотехнології на основі молока включають, як правило, всі основні стадії біотехнологічного виробництва, які можна розглянути на прикладі сироваріння. Виробництво сиру, або сироваріння (сироваріння) – один з найдавніших процесів, основаних на ферментації. Сири бувають найрізноманітніші – від м'яких до твердих. М'які сири містять багато води, 50 – 60%, а тверді – мало, 13 – 34%. На першому етапі йде підготовка молока (первинна обробка). На другому – готується культура молочнокислих бактерій. Мікроорганізми підбираються в певній пропорції, для забезпечення найкращої якості. Набір бактерій також залежить від температури термообробки. Третя стадія – стадія ферментації, – у сироварінні в деяких випадках відбувається в 2 етапи, до й після стадії виділення. Спочатку молоко інокулюють певними штамами мікроорганізмів, що призводить до утворення молочної кислоти, а також додають сичуговий фермент ренін. Ренін прискорює перетворення рідкого молока в згусток у кілька разів. Ця реакція активується молочною кислотою, яка синтезується бактеріями. Функції реніну можуть виконувати й інші протеїнази, але ренін також бере участь у процесах протеолізу, що відбуваються в сирі при дозріванні. Після утворення згустку сироватку відокремлюють, а отриману творожисту масу піддають термообробці й пресують у формах. Далі згусток солять і ставлять на дозрівання. Іноді отримана маса піддається додатковій обробці, яка полягає в наступному: зараження спорами блакитних цвілевих грибів при виробництві рокфору; нанесення на поверхню спор білих цвілевих грибів при виробництві камамберу й брі; нанесення бактерій, необхідних для дозрівання деяких сирів. Деякі сири після виділення повинні піддатися подальшій ферментації (стадія дозрівання). Мікроорганізми й ферменти в ході цього процесу гідролізують жири, білки й деякі інші речовини молодого сиру. У результаті їхнього розпаду утворюються речовини, що надають сирам характерний смак. Процеси ферментації при виробництві багатьох молочних продуктів, таких як сметана, кисломолочний сир здійснюються у ферментерах відкритого типу. Як правило, вони займають небагато часу. До одного з найпростіших відносять виробництво кефіру, простокваш, сметани й масла. Наприклад, при виробництві сметани до вершків додають 0,5 – 1% закваски, яка використовується при виробництві масла. Далі продукт витримують, поки концентрація кислоти не досягне 0,6%. На закінчення хотілося б додати, що процеси одержання молочнокислих продуктів досить прості й доступні для відтворення в домашніх умовах. Вони не вимагають суворих умов дотримання стерильності, протікають, як правило, при кімнатній або дещо підвищеній температурі. Природньо, що споконвічно вони були одними з перших "домашніх" біотехнологій, які були пізніше поставлені на промислову основу. Об'єкти біотехнології та їх біотехнологічні функції Біотехнологічні об'єкти знаходяться на різних щаблях організації: а) субклітинні структури (віруси, плазміди, ДНК мітохондрій і хлоропластів, ядерна ДНК); б) бактерії й ціанобактерії; в) гриби; г) водорості; д) найпростіші; е) культури клітин рослин і тварин; ж) рослини – нижчі (анабена-азолла) і вищі – ряскові. Бактерії й ціанобактерії Мікроорганізмів, які синтезують продукти або здійснюють реакції, корисні для людини, кілька сотень видів. Біотехнологічні функції бактерій різноманітні. Бактерії використовуються при виробництві: – харчових продуктів, наприклад, оцту (Gluconobacter suboxidans), молочнокислих напоїв (Lactobacillus, Leuconostoc) і ін.; – мікробних інсектицидів (Bacillus thuringiensis); – білка (Methylomonas); – вітамінів (Clostridium – рибофлавін); – розчинників й органічних кислот; – біогазу й фотоводню. Корисні бактерії відносяться до еубактерій. Оцтовокислі бактерії, представлені родами Gluconobacter й Acetobacter, – це грамнегативні бактерії, які перетворюють етанол в оцтову кислоту, а оцтову кислоту у вуглекислий газ і воду. Рід Bacillus відноситься до грампозитивних бактерій, які здатні утворювати ендоспори й мають перитрихіальні джгутики. B.subtilis – суворий аероб, а B.thuringiensis може жити й в анаеробних умовах. Анаеробні бактерії, які утворюють спори представлені родом Clostridium. C.acetobutylicum зброджують вуглеводи в ацетон, етанол, ізопропанол й n-бутанол (ацетобутанолове бродіння), інші види можуть також зброджувати крохмаль, пектин і різні азотвмісні сполуки. До молочнокислих бактерій відносяться представники родів Lactobacillus, Leuconostoc й Streptococcus, які не утворюють спори, грампозитивні й нечутливі до кисню. Гетероферментативні молочнокислі бактерії роду Leuconostoc перетворюють вуглеводи в молочну кислоту, етанол і вуглекислий газ. Гомоферментативні молочнокислі бактерії роду Streptococcus продукують тільки молочну кислоту, а бродіння, яке здійснюють представники роду Lactobacillus, дозволяє одержати поряд з молочною кислотою ряд різноманітних продуктів. До бактерій роду Corynebacterium, нерухомі грампозитивні клітини які не утворюють ендоспор, відносяться патогенні (C.diphtheriae, C.tuberculosis) і непатогенні ґрунтові види, що мають промислове значення. С.glutamicum є джерелом лізину і поліпшує смак нуклеотидів. Коринебактерії хоча й вважаються факультативними анаеробами, краще ростуть аэробно. Бактерії використовуються для мікробного вилужування руд й утилізації гірничорудних відходів. Широко використовується така властивість деяких бактерій, як діазотрофність, тобто здатність до фіксації атмосферного азоту. Виділяють дві найбільші групи діазотрофів: – симбіонти: без кореневих клубеньків (азотобактер – лишайники, азоспіриллум – лишайники, анабена – лишайники, азолла), з кореневим клубеньками (бобові – ризобії, вільха, лох, обліпиха – актиноміцети); – вільноживучі: гетеротрофи (азотобактер, клостридіум, метилобактер), автотрофи (хлоробіум, родоспіриллум й амебобактер). Мікробні клітини використовують для трансформації речовин. Бактерії також широко використовуються в генноінженерних маніпуляціях при створенні геномних клонотек, введенні генів у рослинні клітини (агробактерії). Виробничі штами мікроорганізмів повинні відповідати певним вимогам: здатність до росту на дешевих поживних середовищах, висока швидкість росту й утворення цільового продукту, мінімальне утворення побічних продуктів, стабільність продуцента відносно виробничих властивостей, нешкідливість продуцента й цільового продукту для людини й навколишнього середовища. У зв'язку із цим всі мікроорганізми, які використовуються в промисловості проходять тривалі випробування на нешкідливість для людей, тварин і навколишнього середовища. Важливою властивістю продуцента є стійкість до інфекції, що важливо для підтримки стерильності, і фагостійкість. Усі ціанобактерії володіють здатністю до азотфіксації, що робить їх досить перспективними продуцентами білка. Анабена (Anabaena) – нитчаста (синьо-зелені водорості). Нитки з більш-менш округлих клітин, містять гетероцисти й іноді великі спори, по всій довжині нитки однакової товщини. У цитоплазмі клітин відкладається подібний до глікогену запасний продукт – анабенін. Такі представники ціанобактерій, як носток, спіруліна, триходесміум їстівні й безпосередньо вживаються в їжу. Носток утворює на безплідних землях скоринки, які розбухають при зволоженні. У Японії місцеве населення використовує в їжу шари ностока, які утворюються на схилах вулканів й називає їх ячмінним хлібом Тенгу (Тенгу – добрий гірський дух). Свій хід спіруліна (Spirulina platensis) почала з Африки – населення району озера Чад давно вживає її в їжу, називаючи цей продукт «дихе». Інше місце, звідки почала поширюватися спіруліна, але іншого виду (Spirulina maxima) – води озера Тескоко в Мексиці. Ще ацтеки збирали з поверхні озер й уживали в їжу слизову масу синьо-зеленої водорості спіруліни. Уперше галети "текуітлатл" згадані іспанцем Кастильо у 1521 р. Ці галети продавалися на базарі в Мехіко й складалися з висушених шарів S.maxima. У 1964 році бельгійський ботанік Ж.Леонар звернув увагу на галети синьо-зеленого кольору, які місцеве населення виготовляло з водоростей, що ростуть у лужних ставках навколо озера Чад. Ці галети являли собою висушену масу спіруліни. Аналіз зразків Spirulina показав, що в ній мітиться 65% білків (більше, ніж у соєвих бобах), 19% вуглеводів, 6% пігментів, 4% ліпідів, 3% волокон й 3% золи. Для білків цієї водорості характерним є збалансований вміст амінокислот. Клітинна стінка цієї водорості добре переварюється. Як озеро Тескоко, так і водойми району озера Чад мають у воді дуже високі концентрації лугів. Характерно, що в таких озерах спіруліна повністю домінує й росте майже як монокультура – становить в окремих озерах до 99 % загальної кількості водоростей. Росте спіруліна в лужному середовищі при рН аж до 11. Її збирають також з озер біля м. Мехіко, одержуючи до 2 т сухої маси біомаси водорості на добу, і ця продукція розсилається в США, Японію, Канаду. В інших країнах спіруліну культивують в штучних водоймах або спеціальних ємностях. Спіруліну можна культивувати у відкритих ставках або, як в Італії, у замкнутій системі з поліетиленових труб. Урожайність дуже висока: одержують до 20 м сухої маси водорості з 1 м2 у день, а розрахунки на рік показали, що вона перевищить вихід пшениці приблизно в 10 разів. Переваги спіруліни в порівнянні з іншими їстівними водоростями не тільки в простоті культивування, але й у нескладності збору біомаси, висушування її, наприклад, під сонцем. У ряді країн вирощують спіруліну виду Spirulina platensis. Недавно було показано, що в клітинах спіруліни, окрім білка, вуглеводів, ліпідів, вітамінів, у значних кількостях запасається, наприклад, така речовина, як полі-b-оксибутират. Вітчизняна фармацевтична промисловість випускає препарат «Сплат» на основі ціанобактерії Spirulina platensis. Він містить комплекс вітамінів і мікроелементів і застосовується як загальзміцнюючий та імуностимулюючий засіб.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 456; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.44.22 (0.009 с.) |