Позов заява прокурора у господарському судочинстві: форма та зміст, порядок підготовким та звернення до суду. Забезпечення позову.

Під правом прокурора на звернення з позовом до господарського суду необхідно розуміти передбачену нормативно-правовими актами можливість прокурора звернутись до господарського суду із позовною заявою з метою представництва інтересів громадян або держави.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.20 ЗУ „Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Прокурор звертається із заявою до суду при ініціюванні банкрутства боржника відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Кредиторами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. В інших випадках прокурор звертається з позовною заявою.

У позовній заяві прокурора повинно бути зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави; вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зміст поняття „державні інтереси” визначено у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року. Так, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що „інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Однією з проблем представницької діяльності прокурора у господарському судочинстві є визначення у позовній заяві позивача.

Як відомо, відповідно до статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з статтею 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У п. 5 рішення Конституційного Суду України зазначається, що поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Під органом місцевого самоврядування маються на увазі створені на підставі Конституції України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” як представницькі органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, районні та обласні ради) та їх виконавчі органи.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини 1 ст. 21 ГПК України є стороною в судовому процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі ст. 22 ГПК України.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Прокурор може пред’явити позов в інтересах держави в особі органу державної влади або місцевого самоврядування незалежно від того, чи передбачена нормативно-правовими актами можливість такого органу звернутись з конкретним позовом до суду чи ні. Головне, щоб цей орган здійснював відповідні функції у спірних відносинах (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 року. Інформаційний бюлетень Генеральної прокуратури України №14, стор. 25-28).

 

???????? ПРИКЛАД

Отже, при оформленні позовної заяви прокурор може вказати або одного позивача – якщо він є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, або двох – одним з яких має бути зазначений такий орган.

Відповідно до названої статті 2 ГПК України прокурор може звернутись до господарського суду із позовом на захист інтересів держави. Водночас, з урахуванням змін до статті 12 ГПК України (справи, підвідомчі господарським судам), сьогодні прокурор може звернутись до господарського суду, за наявності підстав для представництва, й з позовом на захист прав та інтересів фізичної особи у корпоративних спорах.

Про можливість прокурора подати до господарського суду позов в інтересах громадянина також свідчить зміст статті 81 ГПК України, згідно з яким господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Звернутись до господарського суду з позовом на захист громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, прокурор відповідно до судової практики не може.

Господарським судам підвідомчі (ст.12):

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

- спорів про приватизацію державного житлового фонду;

- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Статтею 54 ГПК України передбачено, що позовна заява має бути подана до господарського суду у письмовій формі і повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Вимоги щодо оформлення позовної заяви до господарського суду містяться також у статті 63 ГПК України. Зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 цієї статті ГПК України у позовній заяві повинні бути вказані повне найменування сторін та їх поштові адреси, а відповідно до пункту 6 – до суду мають бути подані докази надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

У п.6 наказу Генерального прокурора України №6 гн від 28.11.12 р. „Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень” вказано, що при підготовці процесуальних документів забезпечувати їх повноту та обґрунтованість, додержуватися вимог закону щодо форми і змісту, підвідомчості та підсудності спорів. Посилатися на норми матеріального і процесуального права, якими регулюються відповідні правовідносини, а також долучати до позовів (заяв, подань) належні та допустимі докази. Дотримуватися визначеної законом процедури направлення позовів (заяв, подань) до суду.

 

У кінці позовної заяви прокурор наводить перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Документи вказуються з посиланням на реквізити, за якими їх можна ідентифікувати.

Процесуальним законом не конкретизується як повинні бути направлені копія позовної заяви і додані до неї документи відповідачеві. Бажано надсилати копію позовної заяви і доданих до неї документів рекомендованим листом або листом з оголошеною цінністю. Найбільш безспірним є надсилання документів листом з оголошеною цінністю, але водночас цей спосіб є й самим дорогим. Особливість даного способу полягає у тому, що працівник об'єкту поштового зв'язку перевіряє що покладено до конверту.

При надісланні копії позовної заяви і доданих до неї документів рекомендованим листом у суді інколи можуть виникнути проблеми щодо дійсності отримання відповідачем цих документів. Якщо такі ситуації трапляються, то відповідачу у судовому засіданні надаються копії позовної заяви і доданих до неї документів. Також відповідачу надається певний час для ознайомлення з ними.

Пунктом 2.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2008 року №01-08/208 „Про постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку” передбачено, що розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні (сторонам) у справі копії позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги та інш.

Згідно з пунктом 2.2 вказаного Інформаційного листа Вищого господарського суду України відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги, оскільки названими Правилами не передбачено обов'язкового оформлення відправником такого опису (за винятком випадків, зазначених у пункті 60 цього нормативно-правового акта).

Окрім вказаних способів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів існує й інший напрацьований практикою механізм вручення цих документів відповідачеві: представники відповідача (керівник, головний бухгалтер) викликаються до прокуратури, де їм під розпис на оригіналі позовної заяви надається її копія і копії доданих до неї документів. В такому випадку такий принцип господарського судочинства як змагальність, передбачений статтею 4-3 ГПК України, порушеним не буде.

Враховуючи, що позов подається до господарського суду прокурором, то у позові необхідно обов’язково навести підстави для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Згідно зі статтею 56 ГПК України прокурор зобов’язаний надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Позовна заява підписується прокурором.

В порядку статей 66, 67 ГПК України прокурор, який подав позов до господарського суду, має право ініціювати вжиття заходів щодо забезпечення цього позову.

Позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала, яка може бути оскаржена.

Пунктами 6.5, 6.6 Наказу передбачено, що до пред’явлення позову за наявності підстав відповідно до вимог законодавства ініціювати питання про вжиття запобіжних заходів та заходів забезпечення доказів, належним чином мотивувати необхідність їх застосування. При пред’явленні позову (заяви, подання) ініціювати забезпечення позовних вимог у порядку, передбаченому законом. Указувати конкретні види та способи цих заходів, належно мотивувати необхідність їх застосування.