Показники реалізації бюджетних програм.

Показники результативності виконання програми – це статистичнийіндикатор, який міститьінформацію про результати виконання програм. Під результатом виконання програм розуміють:

-можливість ефективновиконуватисвої функції;

-безпосередній продукт (товари або послуги);

-корисність для суспільства або окремих категорій населення (молоді, пенсіонерів та ін.) від отримання кінцевого продукту;

-кількість або вид категорії населення – одержувачівкінцевого продукту;

-зміни, до яких може привести реалізація бюджетної програми.

Показники виконання програми пропонуються самими бюджетнимиустановами – виконавцями.

Показники виконання програми повинні будуватися на цілях і завданнях програми та використовувати дані, доступні для учасниківбюджетного процесу.

Показники результативностігрупують за такими типами:

1) показники затрат, або вхідних ресурсів - визначають обсяги та структуру ресурсів, які вклада ють для виконання бюджетної програми;

2) показники продукту (обсяг виконаних робіт) - наприклад, кількість користувачів товарами (роботами, послугами), виробленими завдяки реалізації бюджетної програми (кількість студентів, відвідувачів бібліотек);

3) показники ефективності (рентабельності) - визначають вартість одиниці продукції або резуль-

тату (наприклад, вартість підготовки одного студента);

4) показники якості відображають результати і якість надання послуг (наприклад, зниження

захворюваності порівняно з попереднім періодом).

хоча показники якості можуть бути найбільш складним типом результативних показників, вони є найбільш корисними, оскільки вони зосереджуються на кінцевій меті, для якої існує програма).

30.Бюджетне планування на державному рівні

Бюджетне планування на загальнодержавномурівні здійснюється у два етапи — зведене й адресне.

На першому етапі, який називається зведеним бюджетним плануванням, визначаються основні напрями організації роботи та засоби мобілізації бюджетних ресурсів, здійснюється взаємоузгодження основних макроекономічних показників.

На цьому етапі здійснюються комплексні економічні розрахунки за показниками валового внутрішнього продукту, національного доходу, визначається рівень бюджетних надходжень, мінімальний рівень соціальних потреб тощо.

На другому етапі проводиться адреснебюджетне планування, яке має на меті встановити конкретнізв'язки з іншими фінансовими планами держави.

Мінімально необхідні видатки обчислюються за єдиними або груповими мінімальними соціальними й фінансовими нормами та нормативами, установленими вищими нормами виконавчої влади на основі чинних законодавчих актів, з урахуванням індексу інфляції в межах фінансових можливостей держави та відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Процес формування бюджету та узгодження його показників із макроекономічними тенденціями розвитку країни об'єднує три етапи:

І етап (лютий-червень) - формування бюджетної політики і планування основних (попередніх)

показників у розрізі державного та місцевих бюджетів.

II етап (червень-15 серпня). Міністерство фінансів України на підставі прогнозу соціально-економічного розвитку України на наступний рік і основних напрямів бюджетної політики на наступний рік розробляє попередні показники витрат державного бюджету. Ці показники працьовують головні розпорядники бюджетних коштів для їхнього розподілу за бюджетними

програмами та оформлення бюджетних запитів.

3 етап (з 15 серпня до 15 вересня) – остаточне узгодження та збалансування показників доходів і витрат проекту державного бюджету, місцевих бюджетів, визначення обсягів міжбюджетних трансфертів тощо.

Після схвалення пропозицій до проекту Закону України про Державний бюджет на відповідний рік Кабінетом Міністрів України проект подають на розгляд до Верховної Ради України до 15 вересня року, що передує плановому.

31. Бюджетне планування на місцевому рівні

Бюджетна політика на місцевому рівні - це офіційно визначені органом місцевого самоврядування цілі і напрямки розвитку бюджетних відносин та методи їх реалізації.

Місцеву бюджетну політику можна поділити на регіональну (визначені в межах наявних повноважень напрямки соціально-економічного розвитку області, району, принципи міжбюджетних відносин на зазначених територіях) та політику конкретного органу місцевого самоврядування.

Однією з основних цілей бюджетної реформи на місцевому рівні є подолання традиційної практики роботи над бюджетом, що встановлювала пріоритетність потреб над бюджетними можливостями. Отже, потреби мають бути розподілені за пріоритетами і співвіднесені з наявними ресурсами, а можливості мають прогнозуватися на перспективу.

Після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим (АРК), місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їхнього визначення та інші показники, потрібні для складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозиції щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типова форма рішення).

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії Верховної Ради АРК, відповідної місцевої ради схвалює Рада Міністрів АРК, місцева державна адміністрація чи виконавчий орган відповідної ради.

Бюджет АРК, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського АРК та міст обласного значення) бюджети на наступний бюджетний період затверджують Постановою Верховної Ради АРК, рішеннями відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше, ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про

Державний бюджет України.

Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджують відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше, ніж у двотижневий термін після затвердження районного чи міського (міст Києва і Севастополя, міста республіканського АРК чи міст обласного значення) бюджету.

Планування доходів бюджету

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Для прогнозування і планування доходів бюджету необхідно:

- визначити джерела доходів, на основі яких складатимуться прогнози та плани;

- зібрати фактичні дані про кожне джерело доходів принаймні за три останні роки;

- спрогнозувати показники й характеристики кожного джерела доходів для визначення найбільш придатної методики прогнозування;

- вибрати й застосувати необхідний метод прогнозування та планування;

- визначити вірогідність отриманого прогнозу доходів та відкоригувати його з урахуванням змін, що можуть вплинути на доходи;

- визначити очікуваний рівень доходів бюджету на плановий період.

Планування доходів і обов'язкових платежів є базою для своєчасного й обґрунтованого складання бюджетів.

Прогноз надходжень доходів бюджету ґрунтується на макроекономічних показниках розвитку країни, провідних галузей економіки, конкретних регіонів, які розробляють центральні економічні відомства і місцеві органи влади. Зазвичай, прогноз формування доходів бюджету на наступний рік складають на підставі звітних даних за 9 місяців з урахуванням їхньої динаміки в етвертому кварталі.

Планування кожного податку, збору базується на чинному законодавстві, що регламентує його стягнення. Головними елементами механізму обчислення доходів бюджету є база оподаткування та ставка податку. Від рівня визначеності цих двох елементів залежить ступінь обґрунтованості планових сум податків,зборів, які формують доходи бюджету у перспективі.