Поняття, склад та структура оборотних коштів.

 

Оборотні кошти (ОК.) – це сукупність грошових ресурсів, які фінансуються для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу. з метою забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції (див. Додаток Г)

Розмір Об.К. залежить від об’єму і технічного стану основних фондів та програми випуску продукції.

Оборотні виробничі фонди – це предмети праці, які повністю використовуються протягом одного виробничого циклу. змінюють свою натуральну форму і повністю переносять вартість на виготовлену продукцію.

Одна частина предметів праці є матеріальною основою готової продукції (сировина, основні матеріали, напівфабрикати).

Інша – сприяє протіканню виробництва і реалізації продукції (допоміжні матеріали, паливо, тара і т.д.).

Оборотні фонди, виражені виробничими запасами, знаходяться на передтехнічній стадії (тобто до початку виробництва).

Оборотні кошти у своєму русі окрім стадії виробництва проходять і стадію обігу. Розмір фінансового обігу залежить від часу обігу, який включає час придбання предметів праці і час на збут готової продукції. Час на придбання предметів праці охоплює час розрахунків з постачальниками за одержані товари, час його транспортування на підприємство (споживач). Час збуту (реалізації) готової продукції починається з моменту надходження готової продукції на склад підприємства (виробника). На складі готова продукція знаходиться до тих пір, поки відбувається накопичення її до розмірів оптових поставок. Потім настає етап вантажно-транспортних засобів. Завершується час збуту надходженням грошей до підприємства. Цей час пов’язаний з оформленням відвантажувальних і розрахункових документів, представництвом їх в банк та одержанням грошей на цілі подальшого функціонування виробництва.

На відміну від оборотних фондів, фонди обігу не споживаються у виробництві і не переносять своєї вартості на готовий продукт. їх функція полягає у платіжно-рохрахунковому обслуговуванні руху товарно-матеріальних цінностей.

У сфері виробництва із предметів праці створюється продукт, а у сфері обігу відбувається його доведення до споживача.

Під складом оборотних коштів слід розуміти сукупність оборотних фондів, які є на підприємстві.

Сфера виробництва: - виробничі запаси; - матеріали та інші елементи запасів.

Процес виробництва: - незавершене виробництво; - витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси незавершеного виробництва + витрати майбутніх періодів + готовий продукт = Оборотні фонди.

Виробничі запаси.

1.Виробничі запаси включають:

Сировина – предмети праці, на виробництво яких витрачено працю і направляються для початкової обробки.

Покупні напівфабрикати – це предмети праці, які пройшли декілька стадій виробництва, але потребують подальшої обробки (штамповки, відливки і т.д.).

Допоміжні матеріали – на відміну від сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів не входять до складу готової продукції (масло, мазут. обтиральні матеріали, вибухові речовини, хімікати).

Тара і тарні матеріали – (мішки, ящики і т.д.).

Малоцінні предмети і предмети. що швидко зношуються – це засоби праці не вище встановленого нормативу незалежно від строку їх служби, а також строком служби до одного року (незалежно від їх вартості).

До них належать:

- спеціалізовані інструменти;

- оснащення;

- пристрої;

- оснащення;

- господарський і конторський інвентар;

- спеціалізований одяг і взуття;

- інші інструменти.

2.Незавершене виробництво – предмети праці, які знаходяться у процесі виробництва, які ще не є готовою продукцією.

3.Витрати майбутніх періодів – витрати. які проведені підприємством на даний момент часу але погашатись (списуватись на собівартість продукції) вони будуть в майбутньому і певними частинами (характерно для галузей складної та трудомісткої продукції).

До складу витрат майбутніх періодів включається авансована вартість на:

1. Освоєння нових видів продукції, технологічних процесів;

2. Пусконалагоджувальні роботи у початковий період підприємств (цехів);

3. Розкривні роботи при відкритій розробці родовищ корисних копалин і проведення гірничо-капітальних і підготовчих виробок.

4.Готова продукція – це вироблена продукція, що відповідає встановленим стандартам і призначена для збуту.

5.Відвантажена продукція – готова продукція відправлена замовнику, але ще ним не оплачена в зв’язку з тим, що:

1) не закінчився строк оплати продукції;

2) покупець не може оплатити її у призначений строк через відсутність фінансових ресурсів;

3) замовник відмовляється від оплати, якщо вона не відповідає вимогам.

6.Кошти в касі і на розрахунковому рахунку в банку – це вільні ресурси на збереженні (зарплата, премія. розрахунки з бюджетом, фонд соціального страхування).

7.Кошти в розрахунках – це незакінчені розрахунки із споживачами за поставку готової продукції та інші послуги.

8.Дебіторська заборгованість – сума коштів, що належить підприємству від його боржників.

Структура оборотних коштів – частина окремих елементів у загальній їх вартості виражена у відсотках.

 

Основи нормування ОК.

 

За способом визначення потреб і планового регулювання оборотні кошти поділяють на нормовані і не нормовані.

Нормування ОК.-визначення планової потреби в ОК,необхідних для зпбезбечення ефективної роботи підприємства,через встановлення економічно-обгрунтованих нормативів.

До нормованих належать ті види оборотних коштів, потребу яких можна визначити в плановому порядку шляхом розрахунку відповідних норм і нормативів.

Норматив оборотних коштів – це мінімальний розмір обігових кошів в грошовому вираженні. необхідний для безперебійної та ефективної роботи підприємства. Визначають. як загальну так і часткову потребу в нормативних оборотних коштах по окремим елементам і групам.

Часткові нормативи по виробничим запасам (сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, інші тара, запасні частини, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція).

Основні фактори, які впливають на розмір нормативів оборотних коштів:

· тип виробництва і профіль підприємства (виробництво. номенклатура продукції);

· умови постачання та збуту продукції;

· умови та тривалість виробничого циклу;

· періодичність витрачання предметів праці;

· рівень цін на матеріальні ресурси.

Норма оборотних коштів – мінімальна величина запасів і-го елемента оборотних коштів, необхідна для забезпечення безперервного виробничого процесу.

Розраховується в днях забезпеченості (кг, м чи грн) на прийняту одиницю обліку на встановлену вартість виробленої продукції на одного працюючого.

При встановлені нормативу розрізняють 3 методи:

- метод прямого рахунку – найбільш розповсюджений метод. Норматив оборотніх коштів розраховується по кожному елементу ОК окремо, загальний норматив ОК по підприємству визначається як сума часткових нормативів.

- аналітичний метод – призначений для перспективного планування. Норматив ОК встановлюється шляхом щорічного корегування діючих нормативів за врахування зайвих запасів.

- коефіцієнтний метод – передбачає корегування нормативів ОК які були встановленні у базовому періоді в цілому за елементами на зміну обсягів виробництва та умов оборотності ОК.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах – визначається добутком оборотних коштів, виражених в днях запасу, на середньодобову витрату в грошовому вираженні.

Н_оі=N_oi•Р_і; (4.1)

(4.2)

(4.3)

де Н_оі – частковий норматив по і-му елементу оборотних коштів, грн;

N_oi – норма оборотних коштів по і-му елементу. дні;

Р_і – середньодобова витрата і-го елементу оборотних коштів, грн;

С_оі – вартість і-го елемента оборотних коштів за календарний період, грн;

Т_к – тривалість календарного періоду, в днях. (рік 360 днів, квартал – 90 днів.)

Норма оборотних коштів виражена в днях забезпеченості визначає кількість днів роботи підприємства, на яку необхідно створити запас по даному елементу оборотних коштів.

Величина N_oi складається з часу на створення транспортного, підготовчого, поточного (складського) та страхового запасів матеріальних ресурсів:

N_oi= N_oiтр+ N_oiпід+ N_oпотi+ N_oiстрах (4.4)

Транспортний запас дорівнює часу находження матеріальних ресурсів в дорозі

N_oi=Т_н.д.-Т_д.о. (4.5)

де Т_н.д. – час находження в дорозі.

Т_{д.о .} – документооборот, час на оформлення вантажу.

Підготовчий час необхідний для приймання, розвантаження, сортування, та складування матеріальних цінностей.

Поточний (складський) характеризує інтервал часу між черговими поставками предметів праці (повністю підготовленими до запуску виробництва). Він значно більший ніж інші запаси і залежить від частоти і розміру поставок.

N_oiпот=0,5•І_пост (4.6)

де І_пост – інтервал поставки і-го елемента матеріалу.

Страховий запас створюється на випадок порушення планових строків і об’ємів поставок, одержання неякісних чи некомплектних матеріалів з метою попередження перебоїв у виробничому процесі:

 

N_{oi страх}= 0,5•N_{oi пот} = 0,25•І_пост (4.7)

Технологічний запас враховується лише за тими видами сировини і матеріалу де необхідні, у відповідності до технології виробництва попередні підготовчі операції (сушіння, розігрів і т.д.).

Сезонний запас характерний для галузей підприємства, які знаходяться у важкодоступних районах:

N_{oi max}= N_{oi пот}+N_{oi страх} (4.8)

N_{oi сер}= N_{oi пот}+0,5•N_{oi страх} (4.9)

Норматив оборотних коштів для виробничих запасів (тара, запасні частини, інструмент) визначають як добуток норми оборотних коштів в грошовому виразі на планову величину прийнятого показника.

-в грошовому виразі (4.10)

(4.11)

де N_oi – частковий норматив і-го елементу;

Q_i - величина прийнята до розрахунку нормативу і-го показника;

С_н – початкова вартість обладнання для запчастин;

Ч_ср – (матеріали і звишкозношувані елементи) чисельність промислового і виробничого персоналу.