Місце підприємства у економічній системі. Підприємство як основа

Місце підприємства у економічній системі. Підприємство як основа

Поняття основних засобів, їх склад та структура. Класифікація основних

Засобів. Облік та види оцінки основних засобів. Первинна, відновна та залишкова вартість. Показники використання основних засобів. Знос та амортизація основних фондів. Фізичний та моральний знос. Амортизація як економічна форма відшкодування зносу. Прискорена амортизація. Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів підприємства.

Поняття основних засобів, їх склад та структура: Основні фонди – це частина засобів вир-ва, що зберігають свою речову форму, беруть участь у багатьох вир-чих циклах і свою вартість переносять на вартість готової продукції частинами в міру спрацювання.Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості називається структурою ОФ Структура ОВФ різних галузей і під-в залежить від різних факторів: складності, конструктивно-технологічних характеристик продукції, типу вир-ва, особливостей тех-чних процесів і тех. рівня застосовуваних машин і устаткування, рівня концентрації вир-ва, розміщення під-в галузі на території країни тощо.

Класифікація основних засобів Залежно від ступеня безпосереднього впливу на предмети праці ОВФ фонди поділяються на активні і пасивні. До активної частини ОВФ належать такі їх елементи (робочі машини та обладнання, інструменти), що безпосередньо діють на форму і властивості предметів праці, визначають продукт. праці, обсяг випуску продукції. До пасивної частини ОВФ належать ті елементи (будівлі, споруди, передавальні пристрої), що створюють умови для нормальної роботи активних основних фондів. Через те що активні елементи ОФ визначають виробничі можливості галузей, об'єднань і під-в, а також їх продук-ть і ступінь технічної озброєності праці, перспективним напрямком є підвищення частки активної частини ОВФ, тобто машин, обладнання, інструментів.

Види оцінки основних засобів. Первинна, відновна та залишкова вартість Під оцінкою ОФ під-ва розуміють грошове вираження їх вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу ОФ, їх динаміки і структури та розрахунку економ. показників гос-кої діяльності під-ва. Існує декілька видів оцінки ОФ: залежно від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану ОФ – за повнотою або залишковою вартістю. Первісна вартість( Вп=Ц+Т+М) – це фактична собівартість ОФ у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених, витрачених для придбання (створення) ОФ. Відновлена вартість ОФ (Вв=Вп\(1+ ΔП\100)^t, ΔП – приріст ППза рік,%, Вв=Вп-Кзн) – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов вир-ва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна, але за нинішніми цінами. Залишкова вартість ОФ характеризує реальну їх вартість і визначається як різниця між вартістю, за якою об’єкт ОФ був занесений на баланс п-ва, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості ОФ, яку вони в процесі вир-ва перенесли на вартість готової продукції. Залишкова вартість ОФ на час їхнього вибуття з експлуатації (зумовленого спрацюванням) називається ліквідаційною вартістю. Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість ін. активів, яку п-во має отримати від реалізації (ліквідації) ОФ після закінчення терміну їхнього корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних із реалізацією (ліквідацією). Балансова вартість – це сума, за якою об’єкт ОФ включається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації

Показники, що характеризують технічний стан ОВФ:

_· Коефіцієнт оновлення – хар-є інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей. К_ОНОВ=С_ВВЕД/С_{ПЕР,В,К,Р},
де С_ВВЕД – вартість введених ОФ; С_{ПЕРВ.К.Р.} – первісна вартість всіх ОФ на кінець року;

· Коефіцієнт вибуття. Хар-є інтенсивність вибуття ОФ упродовж розрахункового періоду. К_ВИБ=С_ВИБ/С_{ПЕРВ.П.Р.},
де С_ВИБ – вартість ОФ, що вибули; С_{ПЕРВ.П.Р.} – первісна вартість всіх ОФ на початок року;

· Коефіцієнт зносу. Показує, яка частка вартості ОФ під-ва вже перенесена на вартість готової продукції. Інакше кажучи, характеризує ступінь зносу ОФ. К_ЗН=С_ЗН/С_{ПЕР,В.К,Р},де С_ЗН – знос.

_· Коефіцієнт придатності. Хар-є ступінь придатності ОФ до експлуатації і визначається відношенням до їх первісної вартості на кінець року: К_ПРИД=С_ЗАЛ/С_{ПЕР,В,К,Р} = (С_{ПЕР,В,П,Р} - С_ЗН)/ С_{ПЕР,В,К,Р},
де С_ЗАЛ – недоамортизована вартість основних фондів;

Слід пам’ятати, що: К_ЗН + К_ПРИД = 1

Норми та нормативи ОЗ

Норматив ОЗ – це їхній мінімальний плановий розмір у вартісному вираженні, необхідний для забезпечення нормальної роботи під-ва. Нині найбільш поширені три методи нормування ОЗ:

1. Аналітичний - грунтується на аналізі наявності оборотних фондів під-ва з подальшим коригуванням фактичних запасів залежно. від потреб вир-ва і вилучення з них надлишкових.

2. Коефіцієнтний - полягає в уточненні фактичних запасів товарно-матеріальних цінностей на величину коефіцієнта змін умов виробниц­тва, який розраховується на основі показників динаміки розвитку підприємства впродовж - кількох попередніх років.

3. Метод прямого розрахунку, який грунтується на розрахунках нормативів по кожному нормованому елементу оборотних засобів: виробничих запасах, незавершеному виробництву, витратах майбутніх періодів та залишках готової продукції на складах. Прискорення оборотності оборотних засобів залежить від скорочення зайвих запасів (виробничих) за рахунок встановлення раціональних прямих господарських зв'язків, механізації та автоматизації складського господарства, зниження матеріаломісткості виробів, досягнення ритмічної роботи підприємств, скорочення тривалості циклу виробництва продукції, прискорення руху документів, своєчасних розрахунків з виробниками, дотримання платіжної дисципліни.

Оборотність оборотних засобів має вирішальне значення для своєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємств.

Система оплати праці та її елементи. Безтарифна система оплати праці. Форми та системи оплати праці. Організація оплати праці на підприємстві. Фонд оплати праці. Основна та додаткова заробітна плата. Матеріальне стимулювання в умовах ринкової економіки.

Калькуляція собівартості

Калькуляція собівартості являє собою визначення витрат за статями собівартості. Об'єктом калькулювання є продукція чи послуги, собівартість яких обчислюється. Калькуляційною є одиниця кількісного вимірювання продукції (штуки, тонни, метри тощо).

Статті КС.: Стаття І. Сировина і матеріали. (належать такі витрати: на сировину; основні і допоміжні матеріали; на покупні вироби та напівфабрикати) Стаття II. Енергія технологічна (витрати на всі види енергії для роботи виробництва: паливо; електроенергію; пар; газ.) Стаття III. Основна та додаткова ЗП основних виробничих робітників (витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію. • доплати та надбавки робітникам,оплату відпусток та ін.) СтаттяIV. Утримання та експлуатація машин і механізмів. (витрати: амортизаційні відрахування на машини та устаткування; • витрати на електроенергію, пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування; витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу) Стаття V. Загальновиробничі (накладні) витрати. Стаття V, як і ст. IV, також є комплексною (витрати на такі потреби: управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виробництва; ЗП з відрахуваннями на соц. потреби працівників управління, спеціалістів, службовців; • амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах; охорону праці; придбання патентів, ліцензій)

Стаття VI. Підготовка і освоєння виробництва. (витрати:• освоєння нових під-в, вир-в, цехів; • підготовку і освоєння нової продукції; Стаття VII. Позавиробничі витрати. (витрати на такі цілі: • маркетингові дослідження; • рекламу продукції; • заходи щодо стимулювання збуту).

Шляхи зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, це і кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами тощо.

Ціноутворення в Україні.

Види цін

Відпускна (оптова) ціна під-ва-ціна, за якою реалізується і закуповується продукція промислового під-ва Роздрібна ціна —ціна, за якою товари реалізуються в роздрібній мережі Закупівельна ціна —ціна, за якою здійснюється закупівля с/г продукції у фермерів (радгоспів, колгоспів тощо). Кошторисна ціна (кошторисна вартість)—повний перелік усіх робіт, розцінених за відомими нормами та нормативами. Прейскурантна ціна —ціна на одиницю продукції (м3 цегельної кладки, м2 поверхні, що фарбується тощо). Договірна ціна —ціна за згодою сторін. Тарифи вантажного та пасажирського транспорту —вартість проїзду пасажирів (перевезення певної кількості вантажів).

По ступені і способу регулювання розрізняють: Регульовані ціни; Фіксовані, тверді ціни;Договірні ціни; Вільні ціни. По ступені обґрунтованості розрізняють ціни: Базисні, Прейскурантні ціни Фактичні ціни угод. 23. 23. Підходи до формування цін. Сучасна теорія і практика ціноутворення - це продукт тривалої еволюції соц.-економ. відносин сусп-ва. Безперечним досягненням у ході цієї еволюції свого часу була марксистська трудова теорія вартості, що систематизувала і розвинула..відповідні..погляди..А.Смітта..ін. За твердженням Дж. Б. Кларка, участь кожного фактора вир-ва у формуванні вартості визначається "граничним продуктом". Останній показує, яку саме частину вироблюваного продукту (його вартості) можна створити за допомогою фіксованої додаткової кількості окремого фактора при незмінному значенні інших. Відповідно до "граничного продукту" має відбутися розподіл доходів за факторами.Суттєве значення для пояснення коригуючого впливу на ціну факторів, що лежать поза вир-вом, має теорія "граничної корисності", що виникла в останній третині XX ст. Згодом принципові положення теорії, розроблені представниками "австрійської школи" конкретизувалися у підходах "кардиналістів" та "ординалістів". Перші (найвідоміший серед них А. Маршалл) виходили з деякої абсолютної "граничної корисності" товару, що встановлює фіксовану верхню межу вартості. "Ординалісти", навпаки, підхо-дили до "граничної корисності" будь-якого товару як до відносної величини, що визначається зіставленням відданої покупцями переваги певним споживним якостям товарів (Дж. Хікс, П.Самуельсон…та…ін.)Ціноутворення в ринкових умовах реалізується через цінову стратегію продавця товару. Загальними напрямами цінової стратегії є: 1)визначення місця ціни в системі засобів конкурентної бороть-би на ринку; 2) вибір методу розрахунку ціни; 3) характер ціно-вої адаптації нових товарів на ринку; 4) зв’язок ціни з життєвим циклом товару; 5) моделювання відношення покупця до ціни това-ру; 6)аналіз обмежень ринкового і поза ринкового характеру на ціну.

Місце підприємства у економічній системі. Підприємство як основа