Поняття, класифікація і оцінка основних фондів

Основні фонди—засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, не змінюючи при своєї первинної форми. їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами в міру зношення шляхом амортизаційних відрахувань. Класифыкацыя ОФ:

Кожний об'єкт, який належить до основних фондів, має кілька вартісних оцінок, що зумовлюється їх тривалим функціонуванням. Оцінювання основних фондів полягає у грошовому вираженні їх вартості. Застосовують такі види оцінювання, як первісна, відновна, залишкова та ліквідаційна вартість основних фондів.

 

 

19.Поняття основних фондів і показники їх ефективного використання

Під терміном " основні фонди " розуміють матеріальні засоби, що використовуються у виробничій діяльності підприємства впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів віддати їх вводу до експлуатації, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зношуванням.

 

Такими показниками є: показник фондовіддачі, фондомісткості і фондоозброєності. всі вони відносяться до вартісних показників.

Ф_{віддачі}= ВТП/ВОЗс.р, де ВТП-вартість товарної продукції, ВОЗс.р-вартість осн засобів середньорічної.

Ф_{віддачі} показує на скільки грн товарної продукції за рік створила кожна гривня основних засобів.

Ф_{місткість}= ВОЗс.р/ВТП, показує скільки грн основних засобів припадає на 1 грн товарної продукції.

Ф_{озброєності}=ВОЗс.р/ССч, де СС_ч—сер. спискова чисельність працюючих.

Ф_{озброєності} показує скільки осн засобів припадає на 1 працюючого.

До натуральних показн, які характеризують ефект. використ осн засобів відносять:

1)коеф. екстенсивного використання ОЗ 2)коеф інтенсивного 3)інтегральний коеф 4)коеф змінності

Коеф. екстенсивного використ осн засобів показує як ефективно вони викор у часі.

Кекст= tфактине/tнормов. =>1 (100% втрати часу)

Коеф інтенсивного використ ОЗ характериз рівень використ засобів за виробітком

Кінтен= Виробіток фактичний/ Виробіток за нормою.

Інтегральний коеф характеризує рівень викор ОЗ за виробітком і часом

К інтегр= Кекст*Кінтенс.

Показник, який характеризує ефективність використ виробн потужності є:

К.в.п=Виробнича програма/Виробнича потужність

 

20. Поняття, функції та види оплати праці.

Оплата праці – це будь-який заробіток,обчислений,як правило,в грошовому вираженні,який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує робітникові за виконану роботу чи надані послуги.Зарплата виконує відтворювальну,стимувальну,регулювальну і соціальну функції.Оплата праці на підприємстві здійснюється на основі тарифної системи. Тарифна система-це сукупність взаємопов’язаних елементів:тарифної сітки (показує співвідношення в оплаті праці різних категорій працюючих), тарифного розряду (показує рівень кваліфікації робітників і робіт), тарифно-кваліфікаційного довідника (сукупність вимог до робітника для отримання ним відповідної кваліфікації),тарифної ставки (це годинна,денна чи місячна зарплата працівника). Оплата праці на підприємстві здійснюється відповідно до кількості виготовленої продукції (відрядна) або до кількості відпрацьованого часу (погодинна).

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номіналь­на заробітна плата — це сума грошей, отриманих за встановле­ний період часу (переважно за місяць). Реальна заробітна плата — це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номіналь­ну заробітну плату, або як її ще називають «купівельна спромож­ність» номінальної заробітної плати1. Реальна заробітна плата Існує дві форми оплати праці: грошова та натуральна. Основ­ною є грошова форма, оскільки гроші відіграють роль загального еквівалента. Натуральна форма заробітної плати використову­ється переважно як додаткова. Однак в умовах економічного спаду при відсутності готівкових грошей на багатьох підпри­ємствах з працівниками розраховуються виробленою продук­цією. За нормальних умов господарювання натурально-речова оплата праці не застосовується.

 

 

21.Продуктивність праці,показники і методи її вимірювання

 

Продуктивність праці показує скільки продукції може виготовити 1 працівник за одиницю часу або скільки часу витрачає 1 працівник на виготовлення одиниці продукції.

ефективність використання персоналу обчислюється 2-а показниками: виробітком і трудомісткістю.

Виробіток—скільки продукції виготовляє 1 працівник за одиницю часу. Він обчислюється так: В = Q/T àmax

Трудомісткість показує скільки часу втрачає працівник на виконання певної роботи чи часу. Труд = T/Q àmin

Всі чинники зростання продуктивності праці діляться на: зовнішні і внутрішні.

Зовнішні чинники–ті, які перебувають поза контролем окремого підпр–стратегія і політика, законодавство, ринок, зрушення в суспільстві, прир ресурси.

Внутрішні чинники –ті, на які підприємство може безпосередньо впливати – продукція, технологія, матеріали, енергія, персонал.

Окрім наведеної класифікації, у практиці господарювання можуть використ й інші групування факторів зростання продуктивності праці на підпр. За одним з можливих таких групувань усі чинники, що істотно впливають на продуктивність праці, можна об’єднати в такі групи:

· матеріально-технічні (удосконалення техніки й технології, застосування нових видів сировини та матеріалів тощо);

· організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління, організації праці тощо);

· економічні (удосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках тощо);

· соціальні (створення належного морально-психологічного клімату. нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу тощо);

· природні умови та географічне розміщення підприємств (цю групу факторів виділяють та аналізують переважно на підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості).

 

22.Рентабельність підприємства: види і чиники, які впливають на величину рентабельності

Рентабельність підприємства – відносний показник прибутку, який характеризує рівень ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Розрізняють такі види рентабельності: рентабельність одного виробу, рентабельність реалізованої продукції, рентабельність виробництва. Границі рентабельності не встановлюються, а основними факторами підвищення рентабельності можуть бути:

1)при оцінці рентабельності виробництва: ріст прибутку; зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів;

2)при оцінці рентабельності окремих видів продукції: зниження собівартості виробів.