Опишіть історію розвитку комп’ютерної техніки.

Історія комп'ютерерної техніки тісним чином пов'язана із спробами людини полегшити великі об'єми обчислень. Навіть прості арифметичні операції з великими числами скрутні для людського мозку. Тому вже в давнину з'явилося найпростіший рахунковий пристрій-абак. В сімнадцятому столітті була винайдена логарифмічна лінійка, що полегшує складні математичні розрахунки. В 1642 році Блез Паскаль сконструював восьмизарядний механізм, що підсумовує. Два сторіччя опісля в 1820 француз Шарль де Кольмар створив арифмометр, здатний проводити множення і розподіл. Цей прилад міцно зайняв своє місце на бухгалтерських столах.

Всі основні ідеї, які лежать в основі роботи комп'ютерів, були висловлені ще в 1833 англійським математиком Чарльзом Беббіджом. Він розробив проект машини для виконання наукових і технічних розрахунків, де передбачив пристрої сучасного комп'ютера. Для введення і виведення даних Беббідж пропонував використовувати перфокарти-листи з щільного паперу з інформацією, що наноситься за допомогою отворів. Управління такою машиною повинне було здійснюватися програмним шляхом.

Ідеї Беббіджа стали реально виконуватися в життя в кінці 19 століття. В 1888 американський інженер Герман Холлеріт сконструював першу електромеханічну рахункову машину. Ця машина, названа табулятором, могла прочитувати і сортувати статистичні записи, закодовані на перфокартах. В 1896 Герман Холлеріт заснував фірму COMPUTING TOBULATING RECORDING COMPANY, яка стала основою для майбутньої Інтернешинал Бізнес Мешинс (IBM)-компанії що внесла гігантський внесок в розвиток світової комп'ютерної техніки.

Подальший розвиток науки і техніки дозволив в 1940-х роках побудувати перші обчислювальні машини. В лютому 1944 на одному з підприємств Ай-Би-Ем в співпраці з ученими Гарвардського університету за замовленням ВМС США була створена машина «Марк-1. Для перемножування двох 23-розрядних чисел їй було необхідно 4 секунди.

У 1943 американці почали розробку альтернативного варіанту обчислювальної машини на основі електронних ламп. В 1946 була побудована перша електронна обчислювальна машина ENIAC. Замість тисяч електромеханічних деталей ENIAC містив 18000 електронних ламп. Рахувала машина в двійковій системі і проводила 5000 операцій складання або 300 операцій множення в секунду.

Машини на електронних лампах працювали істотно швидше, але самі електронні лампи часто виходили з ладу. Для їх заміни в 1947 американці Джон Бардін, Уолтер Браттейн і Уїльям Бредфорд Шоклі запропонували використовувати винайдені ними стабільні перемикаючі напівпровідникові елементи-транзистори.

Вдосконалення перших зразків обчислювальних машин привело в 1951 до створення комп'ютера UNIVAC став першим комп'ютером, що серійно випускався. З активним упровадженням транзисторів в 1950-х роках зв'язано народження другого покоління комп'ютерів. Один транзистор був здатний замінити 40 електронних ламп. В результаті швидкодія машин зросло в 10 разів при істотному зменшенні ваги і розмірів. В комп'ютерах стали застосовувати пристрої, що запам'ятовують, з магнітних сердечників, здатні берегти великий об'єм інформації.

В 1959 були винайдені інтегральні мікросхеми (чіпи), в яких всі електронні компоненти разом з провідниками поміщалися усередині кремнієвої пластинки. Застосування чіпів в комп'ютерах дозволяє скоротити шляхи проходження струму при перемиканнях, і швидкість обчислень підвищується в десятки разів. Істотно зменшуються габарити машин. Поява чіпа знаменувала собою народження третього покоління комп'ютерів.

До початку 1960-х років комп'ютери знайшли широке застосування для обробки великої кількості статистичних даних, виробництва наукових розрахунків, рішення оборонних задач, створення автоматизованих систем управління. Висока ціна, складність і дорожнеча обслуговування великих обчислювальних машин обмежували їх використовування в сферах багато кого. Проте процес мініатюризації комп'ютера дозволив в 1965 американській фірмі DIGITAL EQUIPMENT випустити мінікомп'ютер PDP-8 ціною в 20 тисяч доларів, що зробило комп'ютер доступним для середніх і дрібних комерційних компаній.

В 1970 співробітник компанії INTEL Едвард Хофф створив перший мікропроцесор, розмістивши декілька інтегральних мікросхем на одному кремнієвому кристалі. Цей революційний винахід кардинально перевернув уявлення про комп'ютери як про громіздких, важкоатлетів монстрів. З мікропроцесором з'являються мікрокомп'ютери-комп'ютери четвертого покоління, здатні розміститися на письмовому столі користувача.

В середині 1970-х років починають робитися спроби створення персонального комп’ютера-обчислювача машини, призначеної для приватного користувача. В другій половині 1970-х років з'являються найвдаліші зразки мікрокомп'ютерів американської фірми APPLE, але широке розповсюдження персональні комп'ютери отримали створенням в серпні 1981 року фірмою IBM моделі комп'ютера IBM PC. Застосуваня принципу відкритої архітектури, стандартизація основних комп'ютерних пристроїв і способів їх з'єднання привели до масового виробництва клонів IBM PC, світовому розповсюдженню мікрокомп'ютерів у всьому світі.

За останні десятиріччя 20 століття мікрокомп'ютери виконали значний еволюційний шлях, багато разів збільшили свою швидкодію і об'єми інформації, що переробляється, але остаточно витіснить мікрокомп'ютери і великі обчислювальні системи вони не змогли. Більш того, розвиток великих обчислювальних систем привів до створення суперкомп’ютера суперпродуктивної і супердорогої машини, здатної прораховувати модель ядерного вибуху або великого землетрусу. В кінці 20 століття людство вступило в стадію формування глобальної інформаційної мережі, яка здатна об'єднати можливості комп'ютерних систем.