Навчально –методичний посібник

Економіка, організація

та планування виробництва

Навчально –методичний посібник

Для самостійного вивчення розділу

«ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ПРАЦІ»

 

(для технічних спеціальностей)

 

Харків 2013

УДК 334+658.5:621(075.8)

ББК 65.9+65.304.15 Я73

Е-40

Невенченкова І. М.

Економіка, організація та планування виробництва. Навчально –методичний посібник для самостійного вивчення розділу «Організація виробництва та праці» для студентів технічних спеціальностей. – Харків: ХМК, 2013 – 108 с.

 

Рекомендовано методичною Радою Харківського машинобудівного коледжу, протокол № 5 від 20.06.2013р.

 

Рецензент: к.е.н., доцент кафедри економіки та організації діяльності суб’єктів господарювання, УІПА, В. І. Чобіток

 

 

ББК 65.9+65.304.15 Я73

© Харківський машинобудівний коледж, 2013

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО ПОСІБНИКА

ВСТУП…………………………………………………………………...5

Тема 1. Організаційні основи виробництва……………………………....8

Тема 2. Виробничі процеси..………………………………………………....21

Тема 3. Організація виробничих процесів в часі……………………....39

Тема 4. Організація виробничих процесів у просторі………..…...…..56

Тема 5. Методи організації виробництва (організація непотокового виробництва)…………………………………………………………………....69

Тема 6. Методи організації виробництва (організація потокового виробництва)…………………………………………………………………….….85

Тема 7. Організація обслуговування виробництва (організація допоміжного господарства)……………………………………………..….105

Тема 8. Організація обслуговування виробництва (організація обслуговуючих господарств)…………………….………………..…...……..131

Тема 9. Організація трудових процесів і робочих місць………..…..149

Тема 10. Управління якістю і забезпечення конкурентоспроможності продукції………………………………………………………………………...171

Тема 11. Організація і планування створення та освоєння нової техніки…………………………………………………………………...……….…..186

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………...……….205

 

 

До змісту

ВСТУП

Самостійна робота студентів є основним способом оволодіння матеріалом дисципліни, засвоєння необхідних умінь і навичок у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Під час такої роботи використовується навчальна і спеціальна література, електронні посібники. Специфічною формою самостійної роботи є виконання індивідуальних завдань у вигляді розв’язування вправ, задач, аналізу виробничих ситуацій.

Мета посібника — сформувати у студентів комплекс теоретичних знань про виробництво, його загальні принципи, методи раціональної організації виробництва та праці, а також практичні навички й вміння аналізувати необхідну інформацію та використовувати методи підвищення результативності виробничих систем промислового підприємства.

Завдання посібника:

· ознайомлення студентів із теорією та сучасною практикою організації виробництва та праці;

· набуття студентами вміння аналізувати процеси, що відбуваються у виробництві;

 

· закріплення навичок самостійного виконання техніко-еконо­мічних розрахунків та обґрунтування параметрів раціональної організації виробництва та праці;

· розвиток дослідницьких та організаторських здібностей студентів у процесі підготовки організаційних проектів виробниц­тва та їх реалізації.

Структура посібника:

1. Методичні поради до вивчення теми

2. Ключові терміни і поняття

3. Питання для самостійної підготовки

4. Завдання для перевірки знань за тестовою формою

5. Практичні завдання з прикладами розв’язання типових задач

6. Вправи та виробничі ситуації для самостійного розв’язання

Пропонований навчально-методичний посібник має на меті допомогти студентам у вивченні організаційних основ виробництва та праці. Охоплено всі основні складові модуля та форми контролю рівня знань. Наведено відповідні методичні вказівки та пояснення стосовно підготовки до практичних занять, поточного й підсумкового контролю знань (екзамену).

Для самостійного вивчення модуля «Організація виробництва та праці» пропонуються методичні поради до вивчення кожної теми. В них містяться рекомендації щодо логічної послідовності опанування питань, називаються елементи, на які слід звернути особливу увагу, роз’яснюються найскладніші питання.

Також подано перелік питань у розрізі кожної теми, підготовка відповідей на які сприятиме закріпленню теоретичного матеріалу модуля.

Важливою складовою посібника є навчальні завдання. Вони являють собою тренувальні вправи (задачі, виробничі ситуації), які здебільшого є відображенням конкретних виробничих завдань сучасного виробництва.

Подано типові задачі з окремих тем і методичні вказівки щодо їх розв’язання. Розв’язання цих задач сприятиме оволодінню навичками раціональної організації трудових та виробничих процесів. Наведено також тести для самоконтролю знань.

 

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
до тем модуля

«організація виробництва та праці»

 

До змісту

Тема 1. Організаційні основи виробництва

Ключові терміни і поняття

Виробничі системи — особливий клас систем, який складається з працівників, знарядь і предметів праці, інших елементів, що необхідні для функціонування системи, у процесі якої створюються продукція або послуги.

Закон організації виробничих систем — необхідне, суттєве, стале відношення між елементами виробничої системи, а також між цією системою та зовнішнім середовищем.

Організація — сукупність людей та засобів виробництва з розподілом відповідальності, повноважень і взаємовідносин.

Принципи організації — основні правила, що відображають загаль­ні універсальні закони організації.

Система — сукупність взаємопов’язаних або взаємодіючих елементів.

1.3 Питання для самостійної підготовки

1. Які організаційні, виробничі та економічні умови й відносини обумовлюють відокремлення підприємства як основної ланки господарювання? Обґрунтуйте відповідь.

2. Доведіть, що виробниче підприємство має всі ознаки та властивості системи.

3. Визначте, що необхідно зробити в першу чергу для підвищення конкурентоспроможності виробничої системи підприємства.

4. Що потрібно для впровадження сучасних концепцій гнучкості та мобільності на вітчизняних підприємствах?

5. Чому виробництво розглядається як система? Охарактеризуйте його структуру та елементи.

6. Назвіть чинники виробництва та стисло їх охарактеризуйте.

7. Розкрийте сутність основних ознак, властивостей виробничої системи.

8. Охарактеризуйте принципи організації виробничих систем.

9. Як визначається рівень організованості виробничої системи і для чого він використовується?

1.4 Завдання для перевірки знань (тестова форма)

1. Економічна сутність виробничої системи полягає у створенні:

а) готової продукції;

б) доданої вартості;

в) нової вартості;

г) нового товару;

д) чистої вартості.

2. Організація «системи» передбачає:

а) порядок розташування та взаємодію елементів системи;

б) кількісний та якісний склад основних елементів системи;

в) способи взаємозв’язку основних елементів системи, які забезпечують її стан;

г) принципи функціонування компонентів системи.

3. Проста система має у своєму складі:

а) лише один елемент;

б) обмежену кількість елементів;

в) обмежену кількість взаємопов’язаних елементів;

г) велику кількість взаємодіючих елементів.

4. Виробнича система, де послідовно здійснюються частини функцій над предметами праці, що виконуються системою в цілому до отримання готового продукту, — це:

а) хімічний комбінат;

б) машинобудівний завод;

в) металургійний комбінат;

г) шарикопідшипниковий завод;

д) усі відповіді вірні

5. Який із принципів організації виробничих систем обумовлений необхідністю компенсації відхилень від параметрів функціонування системи:

а) принцип резервів;

б) принцип відповідності цілям;

в) принцип розвитку виробничих систем;

г) принцип відповідності зв’язків елементів системи;

д) принцип відповідності елементів системи між собою?

6. У процесі проектування та вдосконалення виробничих систем їм надаються такі властивості:

а) результативність;

б) ідеальна організація;

в) гнучкість;

г) керованість;

д) структура;

е) надійність.

7. Основні правила, що відображають загальний універсальний закон організації та використовуються в процесі формування виробничих систем, — це:

а) принципи організації;

б) методи організації;

в) форми організації;

г) системи організації;

д) зв’язки організації.

8. Промислове підприємство являє собою:

а) складну виробничу систему;

б) техніко-технологічний комплекс машин та механізмів;

в) виробничо-екологічну систему;

г) соціально-економічну систему.

9. Головна мета підприємства полягає у:

а) виготовленні продукції (послуг) для задоволення потреб споживачів;

б) задоволенні зацікавлених сторін;

в) одержуванні прибутку;

г) споживанні ресурсів;

д) підвищенні якості продукції.

До змісту

Тема 2. Виробничі процеси

Ключові терміни і поняття

Виробнича операція — це частина основного виробничого процесу, що виконується безперервно на одному робочому місці без переналагодження устаткування над одним чи кількома виробами одним робіт­ником або групою робітників.

Виробничий процес — сполучення предметів, знарядь праці та живої праці в просторі й часі, що функціонують і перетворюють вхідні компоненти для задоволення потреб виробництва.

Масовий тип виробництва — тип виробництва, що характеризується вузькою номенклатурою та великим обсягом випуску продукції, яка безперервно виробляється протягом тривалого часу.

Одиничний тип виробництва — тип виробництва, що характеризується широкою номенклатурою продукції та малим обсягом її випуску.

Процес — сукупність взаємопов’язаних або взаємодіючих видів діяльності (операцій), в якій використовують ресурси та якою можна управляти для перетворення входів на виходи.

Серійний тип виробництва — тип виробництва, що характеризується обмеженою номенклатурою та відносно великим обсягом випуску продукції, яка виробляється періодично повторюваними партіями.

Технологічна операція — завершена частина технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці та характеризується постійністю предмета праці, знаряддя праці й особливостей впливу на предмет праці.

Технологічний процес — сукупність операцій із добування і переробки сировини й матеріалів у напівфабрикати та виготовлення готової продукції.

Тип виробництва— комплексна характеристика технічних, організаційних та економічних особливостей виробничої діяльності підприємства.

 

2. 3 Питання для самостійної підготовки

1. У чому полягає зв’язок технології з раціональною організацією виробництва?

2. Чи можливо використовувати принципи раціональної організації виробництва без зміни технології?

3. Які зміни слід здійснити, щоб перетворити одиничне виробництво на серійне та масове? Що для цього потрібно? Які існують перешкоди?

4. Дайте визначення виробничого процесу та охарактеризуйте його складові.

5. Що таке «технологія виробництва», «технологічні операції та процеси», як вони розробляються?

6. Назвіть i поясніть сутність сучасного застосування принципів раціональної організації виробничого процесу.

7. Що таке коефіцієнт закріплення операції? Поясніть його призначення.

8. Дайте стислу характеристику типів виробництва та їх показників.

9. У чому полягає зв’язок принципу пропорційності та пропускної спроможності основного виробництва?

2.4 Завдання для перевірки знань (тестова форма)

1. Природний процес — це:

а) сукупність дій щодо зміни та визначення стану предмета праці;

б) процес, який здійснюється під впливом сил природи;

в) сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та сил природи, потрібних для виготовлення продукції;

г) процес виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального протікання основних процесів.

2. За яким критерієм виробничі процеси поділяються на дискретні та безперервні:

а) за призначенням;

б) за перебігом у часі;

в) за ступенем автоматизації;

г) за ступенем складності?

3.Дискретні процеси — це виробничі процеси:

а) які не потребують технологічної циклічності;

б) яким притаманна циклічність, пов’язана з виготовленням виробів певної форми;

в) які виконуються робітником за допомогою машин;

г) які здійснюються машинами без участі робітника.

4. Сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та сил природи, потрібних для виготовлення продукції, — це:

а) технологічний процес;

б) основний процес;

в) виробничий процес;

г) обслуговуючий процес;

д) допоміжний процес.

5. Автоматичні процеси — це процеси, які:

а) здійснюються безпосередньо робітником;

б) виконуються робітником за допомогою машин;

в) виконуються машинами під наглядом робітника;

г) здійснюються машиною без участі робітника за попередньо розробленою програмою.

6. Принцип прямоточності організації виробничого процесу полягає в тому, що:

а) перерви між суміжними технологічними операціями мають бути мінімальними;

б) у рівні проміжки часу виготовляється однакова зростаюча кількість продукції та забезпечується рівномірне завантаження робочих місць;

в) предмети праці в процесі обробки повинні мати найкоротші марш­рути по всіх стадіях виробничого процесу;

г) у всіх частинах виробничого процесу, в усій взаємопов’язаній системі підрозділів і машин було узгоджено пропускну спроможність.

 

7. Перерви між суміжними технологічними операціями мають бути мінімальними або зовсім ліквідованими — це вимога принципу:

а) автоматичності;

б) ритмічності;

в) безперервності;

г) прямоточності.

8. Рівномірність випуску продукції забезпечується принципом:

а) паралельності;

б) ритмічності;

в) пропорційності;

г) безперервності;

д) прямоточності.

9. Основними причинами неритмічної роботи є:

а) «вузькі» місця;

б) некомплектність поставки;

в) неякісне планування;

г) регламентовані простої;

д) позапланові втрати.

10. Підприємство, на якому безперервно випускають один або кілька виробів протягом тривалого часу в умовах високої внутрішньозаводської спеціалізації, є підприємством:

а) одиничного виробництва;

б) серійного виробництва;

в) масового виробництва;

г) дослідного виробництва;

11. Коефіцієнт закріплення операцій (_Кз.о.) в одиничному виробництві має такі значення:

а) К_з.о. = 1;

б) 1 < К_з.о. < 10;

в) 10 < К_з.о. < 20;

г) 20 < К_з.о. < 40;

д) К_з.о. > 40.

12. У яких типах виробництва застосовуються однопредметні потокові лінії:

а) дрібносерійному;

б) серійному;

в) одиничному;

г) масовому;

д) середньосерійному?

13. Для масового виробництва характерна номенклатура виробів:

а) широка;

б) обмежена;

в) вузька;

г) різноманітна;

д) повторювальна.

14. Підприємства одиничного типу виробництва виготовляють продукцію:

а) окремими екземплярами, що не повторюються або повторюються нерегулярно;

б) обмеженої номенклатури партіями, які періодично повторюються;

в) одного або жорстко обмеженої кількості найменувань безперервно протягом тривалого часу;

г) широкого вжитку на спеціальному устаткуванні.

15. Невелика номенклатура виробів, використання універсального устаткування та висока кваліфікація робітників характерні для типу виробництва:

а) масового;

б) серійного;

в) одиночного;

г) середньосерійного;

16. Масовий тип виробництва характеризується:

а) низькою кваліфікацією робітників

б) постійним випуском одного й того самого виробу протягом тривалого часу у великій кількості;

в) великою питомою вагою ручних робіт;

г) великою питомою вагою спеціального устаткування;

д) низьким коефіцієнтом закріплення операцій за робочими місцями.

 

2.5 Практичні завдання з прикладами розв ’ язання типових задач

Задача-приклад 1. Визначити коефіцієнт закріплення операцій та тип виробництва на дільниці токарних верстатів механообробного цеху, якщо на ній виготовляється 20 найменувань деталей. Кожна з деталей у процесі обробки на дільниці в середньому обробляється на трьох операціях. На дільниці встановлено та працює 8 верстатів.

Розв’язання

Визначимо коефіцієнт закріплення операцій за формулою:

Оскільки, 1 < К_зак < 10, то дільниця токарних верстатів належить до багатосерійного типу виробництва.

До змісту

Тема 3. Організація виробничих процесів в часі

Ключові терміни і поняття

Виробничий цикл — календарний проміжок часу з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до повного виготовлення готової продукції, або період від початку до закінчення якогось виробничого процесу.

Операційний цикл — час виконання однієї операції, протягом якого виготовляється одна деталь, партія деталей або кілька різних деталей.

Партія — кількість деталей, які безперервно обробляються на кожній операції виробничого процесу з однократною затратою підготовчо-завершального часу.

Технологічний цикл — час виконання технологічних операцій у виробничому циклі.

 

Питання для самостійної підготовки

 

1. Охарактеризуйте структуру виробничого циклу та особливості впливу її елементів на тривалість циклу.

2. Назвіть умови ефективного застосування способів поєднання операцій у різних типах виробництва.

3. Поясніть вплив виробничого циклу на показники діяльності підприємства.

4. Що таке синхронізація операцій та які її наслідки для виробничого процесу.

5. Від яких основних чинників залежить тривалість виробничого циклу? Поясніть їхній взаємозв’язок.

6. За якими параметрами здійснюється вибір виду руху предметів праці по операціях технологічного процесу в конкретних умовах виробництва?

7. В якому типі виробництва застосовується послідовно-паралель­ний вид поєднання операцій і в чому його переваги порівняно з іншими видами руху?

8. Якими способами здійснюється синхронізація операцій та які її наслідки для виробничого циклу?

9. У чому полягає особливість розрахунку виробничого циклу в днях для різних видів руху предметів праці по операціях?

3. 4 Завдання для перевірки знань (тестова форма)

1.Виробничий цикл обробки партії предметів обчислюється у:

а) хвилинах;

б) годинах;

в) робочих днях;

г) календарних днях;

д) усі відповіді вірні

2. Інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції називають:

а) виробничим циклом;

б) технологічним циклом;

в) тактом потокової лінії;

г) виробничим часом.

3. Під час застосування паралельно-послідовного поєднання операцій оброблення предметів праці на наступній операції починається:

а) відразу після закінчення попередньої операції;

б) до закінчення оброблення всієї партії на попередній операції та на кожній операції партія обробляється безперервно;

в) тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на поперед­ній операції.

4. Партія предметів праці з операції на операцію за послідовного їх поєднання передається:

а) повністю;

б) транспортною партією;

в) поштучно;

г) групою деталей.

5. Паралельно-послідовний вид руху деталей по операціях переважний:

а) за постійного та регулярного оброблення однакових деталей із різною тривалістю операцій;

б) коли операції технологічного процесу виготовлення виробу рівні або кратні у часі;

в) для виробів, що виготовляються за індивідуальними замовленнями.

6. У разі збільшення транспортної партії тривалість технологічного циклу обробки змінюється так:

а) збільшується за всіх видів руху, крім останнього;

б) збільшується за останнього виду руху;

в) зменшується за всіх видів руху;

г) збільшується за паралельного виду руху;

д) зменшується за паралельно-послідовного виду руху.

7. Яка норма часу застосовується для розрахунку тривалості виробничого циклу за послідовного руху предметів праці по операціях:

а) штучна норма часу;

б) штучно-калькуляційна норма часу;

в) штучна норма часу з урахуванням кількості робочих місць на відповідних операціях;

г) штучно-калькуляційна норма часу з урахуванням кількості робочих місць на відповідних операціях?

8. Який спосіб скорочення тривалості операційного циклу за паралельного руху деталей по операціях найбільш потужний:

а) збільшення транспортної партії;

б) зменшення транспортної партії;

в) скорочення головної операції;

г) упорядкування послідовності виконання технологічних операцій;

д) зменшення кількості транспортних партій?

 

9. Яка складова частина виробничого циклу є найбільшою за тривалістю:

а) операційний цикл;

б) міжопераційні перерви;

в) природні процеси;

г) транспортування та контроль якості;

д) перерви?

10. Який тип руху предметів праці застосовується в поточному виробництві:

а) послідовний;

б) паралельний;

в) послідовно-паралельний;

г) мінімально-уривчастий?

11. Основними шляхами скорочення тривалості виробничого циклу є:

а) підвищення рівня організації виробництва, а також удосконалення техніки і технології;

б) удосконалення технології;

в) удосконалення техніки;

г) удосконалення організації;

д) вибір виду поєднання операцій.

 

Розв’язок

1. Тривалість технологічного циклу за послідовного поєднання операцій:

2. Тривалість технологічного циклу за паралельного поєднання операцій:

3. Тривалість технологічного циклу за послідовно-паралель­ного поєднання операцій:

Задача-приклад 2. На одній із виробничих дільниць механічного цеху виготовляються деталі партіями по 30 штук кожна. Застосовуваний спосіб поєднання технологічних операцій — послідовний. Час на підготовку виробництва становить 1,5 год, а середній міжопераційний час — 10 хв. Норма часу на виконання окремих операцій становить: 1-ї — 2 хв; 2-ї — 5 хв; 3-ї — 12 хв; 4-ї — 8 хв. При цьому третя й четверта операції виконуються на двох верстатах кожна. Встановлений режим роботи підприємства — дві зміни по 8 год. кожна.

Визначити тривалість технологічного й виробничого циклів оброблення деталей.

Розв’язок

1. Тривалість технологічного циклу за послідовного поєднання операцій:

2. Тривалість виробничого циклу:

До змісту

Тема 4. Організація виробничих процесів у просторі

Ключові терміни і поняття

Виробнича структура підприємства — склад виробництв, цехів та господарств, їх технологічна взаємодія, порядок і форми кооперування, співвідношення за кількістю робітників, вартістю устаткування, площею і територіальним розташуванням.

Виробнича структура цеху — склад основних виробничих дільниць, що входять до нього, допоміжних та обслуговуючих підрозділів, а також зв’язки між ними.

Організація виробничого процесу у просторі — розташування (планування) устаткування (робочих місць), дільниць і цехів, що залежить від виду продукції, кількості й технології її виготовлення.

 

Питання для самостійної підготовки

 

1. У чому полягає сутність процесу оптимізації просторових зв’язків усередині виробничої системи.

2. Охарактеризуйте робоче місце як первинну ланка організації виробничого процесу.

3. Розкрийте сутність предметної структури виробництва та перспектив її поширення.

4. Назвіть тенденції розвитку виробничих структур.

5. Охарактеризуйте сучасні виробничі структури підприємств та принципи їх побудови.

4.4 Завдання для перевірки знань (тестова форма)

1. Адміністративно відокремлену частину підприємства, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації, називають:

а) інфраструктурою підприємства;

б) цехом;

в) відділом;

г) виробничою дільницею;

д) робочим місцем.

2. За яким критерієм розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури:

а) за характером діяльності;

б) за виробничим профілем підприємства;

в) за формою спеціалізації;

г) за обсягом виробництва?

3. Які функції виконують допоміжні цехи на підприємстві:

а) виготовляють продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства;

б) виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормаль­ного перебігу основних та допоміжних виробничих процесів;

в) займаються переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва;

г) виготовляють продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб усередині самого підприємства?

4. За яким критерієм основні підрозділи цехової виробничої структури поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні цехи:

а) за характером діяльності;

б) за виробничим профілем підприємства;

в) за обсягом виробництва;

г) за формою спеціалізації?

5. Які цехи виготовляють продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства:

а) основні;

б) допоміжні;

в) обслуговуючі;

г) побічні;

д) експериментальні?

6. Сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція, називають:

а) корпусом;

б) цехом;

в) відділом;

г) виробничою дільницею;

д) департаментом.

7. Технологічна виробнича структура переважно використовується на підприємствах:

а) масового виробництва;

б) великосерійного виробництва;

в) одиничного виробництва.

 

8. Підприємства з комплексною виробничою структурою мають:

а) лише частину основних та допоміжних цехів;

б) усю сукупність обслуговуючих та допоміжних цехів;

в) заготівельні та допоміжні цехи;

г) усю сукупність заготівельних та інструментальних цехів;

д) усю сукупність основних та допоміжних цехів.

9. Виробничі підрозділи підприємства, що займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, називають:

а) експериментальним цехом;

б) підготовчими цехами;

в) випробними цехами;

г) науково-технічним відділом;

д) лабораторією.

10. Виробнича структура підприємства залежить від:

а) виробничого профілю підприємства;

б) рівня спеціалізації підприємства;

в) обсягу виробництва продукції;

г) рівня рентабельності продукції;

д) місця знаходження підприємства;

е) кваліфікаційного рівня працівників.

11. На підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини, використовується виробнича структура:

а) цехова;

б) безцехова;

в) корпусна;

г) комбінатська.

 

12. До основних виробничих підрозділів машинобудівних підприємств належать:

а) заготівельне виробництво;

б) обробні виробничі підрозділи;

в) механічно-складальні цехи;

г) усі відповіді правильні.

До змісту

Тема 5. Методи організації виробництва. (організація непотокового виробництва)

Ключові терміни і поняття

 

Метод організації виробництва — способи сполучення організації виробничого процесу в часі та просторі як сукупність засобів і прийомів його реалізації.

Одиничний (одинично-технологічний) метод організації виробництва — спосіб здійснення виробничого процесу, який застосовується при виготовленні складних унікальних виробів, виконанні індивідуальних замовлень та спеціальних робіт.

Партіонний метод організації виробництва — спосіб здійснення виробничого процесу, що передбачає запуск у виробництво та ви­готовлення виробів періодично повторювальними партіями певного розміру.

Предметно-замкнена дільниця — підрозділ, якій створюється за предметно-груповою формою організації виробництва й зосереджує всі або більшість операцій повного оброблення деталей чи складальних одиниць у даному цеху.

 

5.3 Питання для самостійної підготовки

 

1. Назвіть сучасні методи організації виробництва, охарактеризуйте чинники, що їх визначають.

2. Дайте характеристику непотоковому методу організації виробництва та визначте сферу його застосування.

3. Що таке групова технологія оброблення та які особливості її застосування?

4. Визначте особливості застосування партіонного методу у сучасних умовах.

5. В яких сферах діяльності доцільно застосування непотокового методу організації виробництва?

6. У чому полягають відмінності організації предметно-групових та предметно-замкнених дільниць?

7. Які обмеження спонукають впроваджувати змішану форму спеціалізації дільниць під час виготовлення деталей?

8. Які календарно-планові нормативи розраховуються під час формування предметно-замкненої дільниці?

9. У яких випадках розраховують мінімальний та максимальний розміри партії деталей?

5. 4 Завдання для перевірки знань (тестова форма)

1. Які існують методи організації виробництва:

а) масовий;

б) потоковий і непотоковий;

в) серійний;

г) непотоковий.

2. Організація непотокового виробництва передбачає, що:

а) робочі місця розташовуються за ходом технологічного процесу;

б) за групою робочих місць закріплюється оброблення одного най­менування конструктивно та технологічно подібних предметів;

в) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією та технологією виготовлення предмети праці;

г) робочі місця розташовуються однотипними технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій;

д) предмети праці переміщуються у процесі обробки складними марш­рутами.

3. Партія деталей — це:

а) кількість виробів, що запускаються та обробляються одночасно;

б) кількість виробів, що запускаються та обробляються послідовно;

в) кількість виробів, що запускаються та обробляються одночасно або послідовно, але безперервно;

г) кількість конструктивно однорідних виробів, що запускаються та обробляються одночасно або послідовно, але безперервно.

4. Оптимальною є така величина партії предметів

праці, за якою:

а) загальні витрати на її виготовлення є максимальними;

б) загальні витрати на її виготовлення є мінімальними;

в) загальні витрати на її транспортування є мінімальними;

г) загальні витрати на її зберігання є мінімальними.

5.Збільшення величини обробки партії предметів

праці у виробництві обумовлює:

а) збільшення кількості переналагоджувань устаткування;

б) зменшення обсягу незавершеного виробництва;

в) скорочення тривалості виробничого циклу;

г) зменшення кількості переналагоджувань устаткування.

6. З використанням партіонно-технологічного методу

оброблення предмети праці обробляються:

а) поштучно, окремими виробами;

б) періодичними партіями;

в) технологічно подібними групами;

г) транспортними партіями.

7. Який метод організації виробництва створює

найкращі передумови для переходу до потокового

виробництва:

а) одинично-технологічний;

б) партіонно-технологічний;

в) предметно-груповий;

г) партіонно-предметний?

8. Партіонно-технологічний метод застосовується

переважно в:

а) одиничному виробництві;

б) серійному виробництві;

в) масовому виробництві;

г) середньо-серійному виробництві

 

До змісту

Тема 6. Методи організації виробництва. (організація потокового виробництва)

Ключові терміни і поняття

Автоматизація виробництва — процес, за якого всі або переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, передаються машинам і здійснюються без його особистої участі, крім функції налагодження, нагляду й контролю.

Автоматична лінія — система керувальних пристроїв та машин-автоматів, які розміщено за ходом технологічного процесу та об’єднано автоматичними механізмами й пристроями для транспортування, накопичення запасів, усування відходів, зміни орієнтації.

Гнучка виробнича система — автоматизоване виробництво, побудоване на сучасних технічних засобах (верстатах із ЧПУ, роботизованих технологічних комплексах, транспортно-накопичувальних і складських системах тощо), може випускати широку номенклатуру однорідної за конструктивно-технологічними параметрами продукції та здатне безінерційно переходити на випуск нових виробів будь-якого найменування.

Гнучке автоматизоване виробництво — організаційно-технічна виробнича система, що функціонує на основі комплексної автоматизації, здатна (у діапазоні технічних можливостей) із мінімальними витратами й у короткі терміни, не припиняючи виробничого процесу та не зупиняючи устаткування, переходити на випуск нової продукції довільної номенклатури шляхом перебудови технологічного процесу (у межах наявного верстатного парку та обслуговуючого комплексу) за рахунок заміни керувальних програм.

Потокова лінія — сукупність робочих місць, розташованих за ходом технологічного процесу, призначених для виконання закріплених за ними операцій і пов’язаних між собою спеціальними видами міжопераційних транспортних засобів.

Потокове виробництво — економічно-доцільна форма організації процесу виготовлення виробів та елементів, що входять до неї, яка безпосередньо втілює основні принципи раціональної організації виробничого процесу: спеціалізації, прямоточності, паралельності, безперервності, пропорційності та ритмічності.

Потоковий метод організації виробництва — прогресивна, найбільш ефективна форма організації виробничого процесу, заснована на ритмічній повторюваності та узгодженості в часі основних і допоміжних операцій, що ви