Економіко-географічна характеристика лінії

Порт відправлення – Дніпропетровський річковий порт.

Дніпропетровський річковий порт знаходиться за 399 км від гирла. Порт відправляє вугілля, мінерально-будівельні матеріали; приймає кварцити, плодоовочеві та інші вантажі. Дві ділянки порту розташовані на правому березі, де тривають операції головним чином зі штучними вантажами, а одна ділянка – на лівому березі (переробка масових вантажів). Довжина пристаней загального призначення складає 1924 м., на яких всановлено 24 портових крани, загальною вантажопідйомністю 265 т. Обсяги зовнішньоторговельних вантажів складають 200-400 тис.т. у рік.

Сфера діяльності:

- навантаження та розвантаження суден, залізничного та автомобільного транспорту портальними та плавучими кранами;

- перевезення вантажів та пасажирів.

Чо́рне мо́ре — море між Європою та Західною Азією (проходить водна межа між Європою і Малою Азією). Сполучене протокою Босфор із Мармуровим морем. Площа 422 тис. км², найбільша глибина до 2 211 м (на південь від Ялти), солоність 17-18 ‰.

Чорне море — внутрішнє континентальне море Атлантичного океану (пов'язане з ним через протоку Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли, Егейське та Середземне море), знаходиться між масивом Східної Європи на півночі, Малою Азією на півдні, Кавказом на сході і Балканським півостровом на заході. Чорне море омиває береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії і Румунії.

Чорне море знаходиться в помірних та субтропічних широтах, що зумовлює його кліматичні умови. Великий вплив на клімат має Атлантичний океан. Взимку над ним панують переважно північно-східні вітри, що знижують температуру і спричиняють часті бурі. На північно-східному узбережжі, в околицях Новоросійська, дмуть холодні й бурхливі гірські вітри, так звана бора́. Північна частина моря має пересічну температуру січня близько — 3 °C (вона іноді може знижуватися і до —30 °C). Прибережні води Чорного моря замерзають на місяць і більше, плиткі затоки, гирла рік і лимани — від 2 до 3 місяців. Південне узбережжя Криму і південно-західне Кавказу закриті горами від північних вітрів, зберігають свої температури зимою понад 0 °C (до +6°+8 °C). Пересічна температура липня становить на півночі +22°+23 °C, на півдні до +24 °C. Найменша сума річних опадів припадає на північно-західне узбережжя — 300 мм, найбільша на узбіччях Кавказу — до 1 500 мм.

Поверхня вод Чорного моря переважно спокійна. Хвилі виникають за вітряної погоди, особливо взимку. Під час буревіїв вони можуть зростати до висоти 15 м і більше та загрожувати малим суднам. Припливи та відпливи майже непомітні, бо сягають ледве 10 см висоти.

На Чорному морі є два роди морських течій:

1. поверхневі, спричинені циклонними вітрами;

2. подвійні течії в Боспорській та Керченській протоках, спричинені обміном вод різної густини між двома суміжними морськими басейнами.

Поверхневі течії утворюють два замкнені кільця. Ширина західного кільця навпроти дельти Дунаю сягає близько 100 км; воно звужується на південь. Швидкість близько 0,5 км/год. Ширина східного кільця замкнена в межах 50 — 100 км, швидкість течії до 1 км/год.

Подвійна течія в Боспорській протоці — це обмін вод між Чорним та Мармуровим морями. Менш солона й легша вода Чорного моря рухається як верхня течія до Мармурового зі швидкістю 1—2 м/с. Взамін солоніша і густіша вода Мармурового тече нижньою течією на глибині 50—120 м до Чорного зі швидкістю 4 — 6 м/с. Друга подвійна течія — це течія між Чорним і Азовським морем: солоніша вода з Чорного моря переливається нижньою течією до Азовського, а опріснена вода — верхньою течією назустріч з Азовського.

Крім горизонтальних течій існують вертикальні рухи, але вони обмежені верхнім шаром води — приблизно 80 м.

Мармурове море — це внутрішнє море, що сполучає Чорне море з Егейським, відділяючи таким чином азійську частину Туреччини від європейської. Протока Босфор сполучає його з Чорним морем, а протока Дарданелли з Егейським. Босфор також поділяє Стамбул на його азійську та європейську сторони. Довжина його становить 280 км, найбільша ширина - 80 км. Площа 11 472 км ². Середній обсяг води 4 тис. км ³, глибина до 1355 м.

Солоність моря у середньому складає близько 22‰, що трохи більше ніж у Чорного моря, але складає лише дві третини від солоності океанів. Проте, придонні води набагато солоніші з середньою солоністю близько 38‰ — як у Середземного моря. Ця високощільна солона вода, як і у Чорному морі, не просувається до поверхні. Води з річок Гранікусу, Сусурлуку, Біги і Гьонену також знижують солоність моря, хоча й меншою мірою ніж річки Чорного моря. Майже всі ці річки витікають з Анатолії.

Егейське мо́ре —напівзамкнене море з великою кількістю островів (близько 2000) в східній частині басейну Середземного моря, між Балканським півостровом, Малою Азією і о. Крит. Егейське море - одна з колисок античності, давньогрецької, а пізніше і візантійської цивілізацій. Омиває береги сучасних Греції і Туреччини. У різний час тут існувало і безліч інших, у тому числі слов'янських держав (Болгарія).

На північному сході через протоку Дарданелли з'єднується з Мармуровим морем і далі - через протоку Босфор з Чорним морем, на півдні - через декілька проток між островами – з Середземним морем. Площа моря близько 179 тис. км.кв.. Береги в основному кам'янисті, море обрамляють численні, але, як правило, невисокі гірські хребти з напівпустинних ландшафтом.Омиває береги Греції і Туреччини.

Егейськоє море утворилося в результаті занурення в кінці пліоцену і в плейстоцені суші (Егєїди), залишками якої є численні острови (у зв'язку з цим море Егейськоє раніше називалося морем Архіпелагу).

Переважають глибини від 200 до 1000 м (найбільша 2 529 м на півдні). Течії в західній частині моря направлені на південь, в східній — на північ; їх швидкість до 0,5—1 км/ч. Температура води на поверхні взимку 11—15°С, влітку 22—25 С. На глибині більше 350 м температура води не змінюється протягом всього року (12—13 °C). Солоність 37,0—39,0‰. Припливи півдобові, їх величина від 30 до 60 см.

Головні порти: Пірей, Салоніки (Греція), Ізмір (Туреччина).

Середземне мо́ре — міжматерикове море Атлантичного океану між Європою, Азією і Африкою. Омиває береги Іспанії, Франції, Італії, Монако, Мальти, Боснії і Герцеговини, Чорногорії, Хорватії, Словенії, Албанії, Греції, Туреччини, Республіки Кіпр, Сирії, Лівану, Ізраїлю, Єгипту, Лівії, Тунісу, Алжиру, Марокко. Гібралтарською протокою сполучене з Атлантичним океаном.

Площа— 2505 тисяч км², глибина — до 5121 м (середня — 1536 м).

В північній частині Середземного моря океанографи виділяють відносно уособлені крупними півостровами і островами від основної частини басейну моря: Альборан, Балеарське, Лігурійське, Тірренське, Адріатичне, Іонічне, Егейське, Кіпрське. В басейн Середземного моря включають Мармурове, Чорне і Азовське моря.

Найбільш значні затоки: Валенсійська, Ліонська, Генуезька, Таранто, Сидра (Великий Сирт), Габес (Малий Сирт). Численні острови, найбільші — Балеарські, Сицилія, Сардинія, Кіпр, Крит, Корсика. Впадають великі річки: Ніл, Ебро, Рона, По.

Середня температура води на поверхні в лютому від 8—12 C до 17 C, в серпні від 19 C в Ліонській затоці до 27—30 C на сході. Солоність від 36 ‰ на заході до 39,5 ‰ на сході. Припливи подобові і мішані, їх величина в більшості районів становить 0,1—0,5м.

Береги Середземного моря біля гористих узбережжів здебільшого абразивні, вирівняні, біля пенепленів — лагунно-лиманні і дельтові. Для східного узбережжя Адріатичного моря характерні береги далматинського типу.

Протока Босфор — протока довжиною 30 км у Туреччині, що з'єднує Чорне та Мармурове моря, відокремлюючи азійську частину Туреччини (Анатолію) від її європейської частини - частини Фракії. В деяких місцях глибина досягає 80 м. Найбільша затока має назву Золотий Ріг.

Протока має найменшу ширину в Європі. Довжина складає приблизно 30 км, з найбільшою шириною 3700 м на півночі, а найменшою шириною 700 м, між Кандиллі і Ашийн, і 750 м, між Анадолугішарі і Румелігісарі. Глибина фарватеру змінюється від 36 до 124 м. Узбережжя протоки вельми щільно заселено, на його березі знаходиться Стамбул з населенням понад 11 млн осіб.

Разом з протокою Дарданели, Босфор утворює один з найважливіших морських транспортних шляхів, що з'єднує акваторію Чорного моря з Середземним.

Через протоку побудовано 2 мости: Перший Босфорський міст та Міст Султана Мехмета. Наразі будується залізничний тунель Мармарай 13.7 км завдовжки, з них 1400 м під протокою на глибині 55 м, проект має бути завершено в 2012 році.

Дарданели — протока між європейським півостровом Галліполі та півостровом Мала Азія у Туреччині.

Протока з'єднує Егейське та Мармурове моря. Довжина 120,5 км, ширина становить від 1,3 до 18,5 км. Глибина до 53—106 м. Порти — Геліболу, Чанаккале (Туреччина). Береги складені пісковиками, вапняками, покриті мізерною рослинністю. Водообмін через Дарданели визначається різницею щільності води прилеглих морів. Поверхнева течія, направлена із північного заходу на південний схід, несе з Мармурового моря розпріснені, менш щільні води (солоність 25,5—29,0‰, густина 1,018). Швидкість 2—6 км/год. Глибинна течія слідує з південного сходу на північний захід, несе з моря Егейського солону (до 38,5 ‰) і щільну (1,028—1,029) воду.

В давнину Дарданели називалися Геллеспонт.

Під час Першої світової війни за стратегічно важливу протоку Дарданелли йшли важкі бої між Туреччиною і Антантою. [5]

Корінфська затока затока Іонічного моря, що відокремлює півострів Пелопоннес від основної частини Греції. Довжина 130 км, ширина біля входу 3 км, максимальна біля 35 км, глибина до 935 м.

Затока з'єднана Коринфським каналом з Егейським морем. Порт — Коринф.
Іонічне море (грец. Ιόνιο Πέλαγος, алб. Deti Jon (значення «Наше море»), іт. Mare Ionio) — центральна частина Середземного моря, між південно-західним берегом Балканського і південно-східним берегом Апеннінського півостровів і островами Крит і Сицилія. Площа 169 тисяч км², найбільша глибина 5 121 м (найбільша для Середземного моря).

Море сполучено на півночі протокою Отранто з Адріатичним морем, на заході Мессинською протокою з Тірренським морем.

Найбільші затоки: Патраїкос, Коринф, Таранто. На сході Іонічні острови. Температура води від 14°C в лютому до 25,5°C в серпні. Солоність понад 38‰. Припливи подобові (до 0,4 м). Розвинене рибальство (скумбрія, червоний тунець, камбала, кефаль).

Адріатічне море (іт. Mare Adriatico, словен. Jadransko morje, хорв. Jadransko more, босн. Jadransko more, алб. Deti Adriatik) — напівзамкнуте море, частина Середземного моря, між Апеннінським і Балканським півостровами. Омиває береги Італії, Хорватії, Словенії, Боснії і Герцеговини, Чорногорії і Албанії. На півдні протокою Отранто з'єднується з Іонісним морем. Ширина 220 км, довжина — 820 км, площа 144 000 км², глибина до 1 230 м. Поблизу східного побережжя Далматинські острови.Західні береги переважно низькі, східні — гористі. Найбільші затоки: Венеціанська, Трієстська, Манфредонія. Острови: Корчула, Хвар, Брач, Крк. Температура води в серпні від 24 до 26 °C, в лютому від 7 до 13 °C. Солоність від 35 до 38 ‰. Припливи неправильні подобові (до 1,2 м).Розвинене рибальство (сардини, скумбрієві). На шельфі видобуток нафти, газу. Головні порти:

· Венеція, Анкона, Барі, Бріндізі, Трієст (Італія);

· Спліт, Рієка, Шибеник, Дубровнік (Хорватія);

· Дуррес, Вльора (Албанія).

Порт прибуття – Маргера:

Розміщується в місті Венеція (Італія), був побудований в XX столітті під час будівництва промислового району Маргера. На даний час порт займається перевезенням вантажів, що виробляються в Маргері (металургійні та машинобудівні вироби), а також доставкою на промислові райони сировини для виробництва (коксу, чорної та інших руд).

Дніпровське водосховище, створене у 1932 греблею Дніпровської ГЕС на Дніпрі, на території Запорізької і Дніпропетровської областей України.

Площа 420 км², об'єм 3,3 км³, довжина 170 км, найбільша ширина 3,5 км, середня глибина 8,2 м, найбільша 45 м.

Запорізьке водосховище утворилося в результаті спорудження греблі Дніпровської гідроелектростанції (Дніпрогесу) в 1931 р. У 1941 р. в ході військових дій гребля Дніпрогесу була зруйнована й водосховище перестало існувати. Вдруге воно виникло після відновлення греблі в 1947 р.

Об’єм водосховища - 3,2 км³, площа - 420 км², довжина - близько 170 км, ширина - від 0,6 км у районі затоплених порогів до 3,5 км у верхній частині, середня глибина - 8, найбільша - 45 м. Водоймище характеризується гарною проточність - водообмін здійснюється 12-14 разів на рік. Спрацювання рівня за рік становить 0,5-1 м. Площа мілководь (до 2 м) - 36%.

У водосховищі розрізняють верхню й нижню ділянки. Перша тягнеться від греблі Дніпродзержинської гідроелектростанції до м. Дніпропетровська й являють собою заплави Дніпра й його притоки Самари, що злилися воєдино, які були вкриті лугами, лісами, численними озерами та протоками, що заросли рослинністю. В даний час тут утворилася мілководна затока (глибини не перевищують 4-6 м). Правий берег цієї ділянки високий, місцями стрімкий, лівий - низовинний. Грунти дна переважно чорноземні, мулисті й лише на колишньому руслі Дніпра піщані. Ясно виражена течія зберігається майже на всій ділянці. Нижче Дніпропетровська розташована глибоководна частина водосховища, що займає всю колишню порожисту ділянку Дніпра, на якій налічувалося дев’ять порогів і більше 30 підводних кам’яних гряд. В даний час берегова лінія цієї ділянки порізана численними вузькими й глибокими затоками, що утворилися в результаті затоплення балок, ярів та долин невеликих річок. Дно піщане й кам’янисте, місцями вкрите шаром мулу. Течія з наближенням до греблі сповільнюється. Верхня частина мілководна прогрівається й охолоджується швидше, ніж нижня глибоководна. В найбільш глибоких відкритих плесах спостерігається розшарування товщі води по температурі. Рівні води підтримуються більш-менш рівномірно, що обумовлено регулюючим впливом водосховищ, розташованих вище. Вітрові руху води виражені нечітко, висота хвиль може досягати 2 м.

 

Каховське водосховище - довжина водосховища 230 км, пересічна ширина 9,4 (максимальна — 24 км). Площа 2155 км², об'єм води 18,2 км³. Довжина берегової лінії 896 км. Має сезонне регулювання стоку. Коливання рівня води до 3,3 м, водообмін відбувається 2—3 рази на рік. Береги переважно круті, розчленовані глибокими балками, лише на окремих ділянках пологі (див. Кам'янський під), піщані. Є багато островів (наприклад Великі і Малі Кучугури). Температура води влітку до +24. Замерзає наприкінці листопада — на початку грудня, скресає у середині лютого — на початку березня. Товщина криги 17—37 см. У липні — серпні відбувається «цвітіння води», яке охоплює до 80—95% акваторії.

Використовується для судноплавства, зрошення, водопостачання, рибного господарства, рекреації.

З водоймища починаються Каховський канал, Північно-Кримський канал і канал Дніпро-Кривий Ріг. На Каховському водосховищі розташований порт Нікополь. Уздовж лівого берега водоймища проходить залізнична магістраль із Запоріжжя в Сімферополь і Херсон.

Є місцем відпочинку, а також аматорського й спортивного рибальства. [7]