Проаналізуйте техногенні джерела радіації.

Україна належить до держав з надзвичайно широким спектром використання техногенних джерел іонізуючого випромінювання. Відомо близько 8000 підприємств та організацій, на яких розміщено понад 100 000 джерел радіоактивного забруднення (Нейко, Рудько, Смоляр, 2001).

Загалом головними техногенними джерелами радіації і виробниками радіоактивних відходів різних класів небезпеки в Україні є:

- атомні електростанції;

- підприємства з видобутку урану, його збагачення та переробки на ядерне паливо;

- медичні і науково-дослідні установи, промислові та інші підприємства й організації;

- військові підрозділи з використанням ядерних технологій та радіоактивних речовин.

Нині в Україні накопичено 65,5 млн. т радіоактивних відходів в урановидобувній і переробній промисловості; 70 тис. м3 залишків ядерного палива на сховищах атомних електростанцій; 1,1 млрд. м3 радіоактивно забруднених відходів (залишків реактора і техніки, знятий шар ґрунту тощо) у зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Великі обсяги радіоактивних відходів (понад 5 тис. м3) зберігаються також у сховищах Української державної асоціації «Радон». Близько 85-90% всіх накопичених радіоактивних відходів є низько- та середньоактивними.

В Україні розвинута урановидобувна галузь з такими головними урановими родовищами: Ватутинським, Мічурінським, Жовторіченським, Краснооскільським і Сурським. Уранові руди з цих рудників збагачуються та переробляються на Східному гірничозбагачувальному комбінаті у Жовтих Водах, а також на Дніпропетровському і Дніпродзержинському переробних заводах.

Атомна галузь відіграє значну роль у економіці України. В 2000 р. атомні електростанції генерували 46,3 % від загальної кількості електроенергії в державі. Частка АЕС в енергетичній промисловості України становить понад 24%. За кількістю діючих ядерних реакторів та їхньою сумарною потужністю Україна посідає восьме місце у світі та п'яте в Європі. Запорізька АЕС із потужністю 6 млн. кВт вважається найбільшою на європейському континенті.

Управління ядерною галуззю в Україні представлено Державним департаментом ядерної енергетики, який є частиною Міністерства енергетики України. Крім цього у 1996 р. заснована Національна компанія ядерної енергетики «Енергоатом» з метою поліпшення енергозабезпечення виробництва та населення, підвищення якості діяльності АЕС, забезпечення їхньої конкурентоспроможності в умовах енергетичного ринку. Енергоатом охоплює п'ять атомних електростанцій: Запорізьку АЕС, Південно-Українську АЕС, Рівненську АЕС, Хмельницьку АЕС і Чорнобильську АЕС. З 1 січня 2001 р. Чорнобильська АЕС виведена з експлуатації.

Історія української атомної енергетики починає свій відлік з вересня 1977 р., коли в промислову експлуатацію введено перший енергоблок Чорнобильської АЕС з реактором типу РБМК-1000 потужністю 1000 МВт. Всезростаюча потреба в електроенергії та намагання замінити малопотужні теплові і гідроелектростанції сприяли швидкому введенню нових атомних енергоблоків. Уже на час техногенної катастрофи на 4-му блоці Чорнобильської АЕС (26 квітня 1986 р.) в Україні функціонувало 9 енергоблоків, 6 з яких потужністю у 1000 МВт. Сьогодні, незважаючи на виведені з експлуатації чотири ядерні реактори Чорнобильської АЕС, електроенергію виробляють 13 енергоблоків загальною потужністю 11 880 МВт (Константінов, Журбенко, 2003).

На державному рівні вживають заходів у справі добудови двох компенсуючих потужностей на Рівненській та Хмельницькій АЕС, готовність яких на рівні 90-95 %. Планується добудувати Ташлицьку ГАЕС на р. Південний Буг, рівень підготовки двох агрегатів якої оцінюють у 80%.

Як відомо, за часів СРСР в Україні були розміщені військові бази з стратегічними ядерними ракетами високої і середньої дальності польоту. У 1995 р. Україна відмовилася від ядерної зброї, і стратегічні ракети були вивезені до Росії, а військові бази демонтовані. І далі діють військові й науково-дослідні ядерні установки у Києві і Севастополі. Крім цього, у Балаклаві (під Севастополем) розміщена військова база атомних підводних човнів Чорноморського флоту.