Судові й правоохоронні органи України

ІР – індивідуальна робота.

 

Анотація дисципліни

Модуль 1. Загальні засади діяльності судових,

Правоохоронних та правозахисних органів

Тема 1. Поняття правоохоронного органу та правоохоронної діяльності

Лекція – 2 години

Питання для розгляду:

1. Поняття правоохоронного органу та правоохоронної діяльності.

2. Поняття судової та правозахисної діяльності.

3. Ознаки правоохоронної діяльності.

4. Предмет курсу “Судові і правоохоронні органи”.

5. Співвідношення дисципліни з іншими юридичними науками.

 

Рекомендована література

1. Гуценко К. Ф., Ковалев М. А. Правоохранительные органы. — М.: Зерцало, 1977.

2. Марочкін I. та ін. Організація судових і правоохоронних органів. — Харків, 2000.

3. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність. — К.: Атіка, 2000.

4. Футей Б. Становлення правової держави: Україна 1991—2001 рр. — К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 34-49; 109-124; 196-303.

5. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2002. – 320с.

6. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С.Захарова, В.Я.Карабань, В.С.Ковальський (кер.авт.кол.) та ін.; Відп. Ред.. В.Маляренко. – К.: Хрінком Інтер, 2004. – 376с.

 

Питання письмового завдання для самостійного опрацювання (за вимогою викладача)

1. Спрямованість і ефективність судової та правоохоронної діяльності.

2. Моральність і ефективність діяльності суду та правоохоронних органів.

3. Координація правоохоронної діяльності.

 

Тема 2. Законодавство про діяльність судових, правоохоронних та правозахисних органів

Лекція – 2 години

Питання для розгляду

1. Загальна характеристика правового регулювання діяльності суду, правоохоронних і правозахисних органів.

2. Класифікація нормативно-правових актів про діяльність суду, правоохоронних і правозахисних органів.

3. Законодавство з окремих напрямів діяльності судових, правоохоронних і правозахисних органів.

4. Законодавство про гарантії здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності, правового й соціального захисту її суб’єктів.

 

Діяльність суду, правоохоронних і правозахисних органів — важливий складник організаційної, регуляційної та охоронної функцій держави. Захист конституційних цінностей у широкому розумінні цього поняття може здійснюватися регулятивними правовими нормами та відносинами, які посилюють свою дію за допомогою охоронних норм, реалізації інституту правової відповідальності.

Для глибшого вивчення нормативної бази суду, правоохоронних і правозахисних органів є відповідна і класифікація:

1. Законодавство про засади діяльності суду, правоохоронних і правозахисних органів

2. Законодавство про завдання, окремі напрями та організацію діяльності суду, правоохоронних і правозахисних органів, зокрема, з таких п’яти напрямів як:

2.1. Правосуддя;

2.2. Прокурорська діяльність;

2.3. Виявлення та розслідування злочинів;

2.4. Охорона державної безпеки та правопорядку;

2.5. Юридичний захист, адвокатська діяльність;

3. Законодавство про гарантії здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності, правового й соціального захисту її суб’єктів.

Правосуддя т а його державне забезпечення викладено в законах України «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій України», «Про статус суддів», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України», «Про державне виконавче провадження»; Указі Президента України «Про Державну судову адміністрацію України».

Прокурорську діяльність визначено в Законі України «Про прокуратуру України», постановах Верховної Ради України «Про затвердження Положення про класні чини працівників прокуратури України» та «Про затвердження дисциплінарного статуту прокуратури України», наказах Генерального прокурора України.

Виявлення та розслідування злочинів і правопорушень передбачено в Кримінально-процесуальному кодексі України, Кодексі України про адміністративні правопорушення, законах України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові заходи боротьби з організованою злочинністю», «Про державну податкову службу в Україні», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», «Про боротьбу з корупцією», «Про розвідувальні органи України» та інших нормативно-правових актах.

Охорону державної безпеки та правопорядку визначено законами України «Про Раду національної безпеки і оборони», «Про Службу безпеки України», «Про боротьбу з корупцією», «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ», «Про державний кордон України», «Про надзвичайний стан» та іншими нормативно-правовими актами.

Юридичний захист, адвокатську діяльність як напрям юридичної діяльності передбачено в законах України «Про адвокатуру», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про нотаріат», «Про звернення громадян» та інших нормативно-правових актах.

Правовий і соціальний захист працівників судів, правоохоронних і правозахисних органів регламентовано адресно за допомогою законодавства, яке визначає систему судів, правоохоронних і правозахисних органів, а також законодавством, що поширюється на сферу державної служби або стосується державного статусу суддів і працівників судів, а також професійного статусу адвокатів, нотаріусів, захисників або представників особи.

 

Питання для самоконтролю опрацьованої теми

1. Захист конституційних цінностей в діяльності СПіПО може здійснюватися за допомогою:

a. функцій і повноважень;

b. прав і обов’язків;

c. регулятивних та охоронних норм;

d. юридичних обов’язків;

e. використання галузей права.

 

2. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство здійснюють:

a. органи внутрішніх справ;

b. органи безпеки;

c. судові органи;

d. органи прокуратури;

e. адміністративні органи;

 

3. Обов’язок із забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час розв’язання справ у судах та інших державних органах покладено на:

a. прокуратуру;

b. органи безпеки;

c. органи внутрішніх справ;

d. адвокатуру;

e. уповноваженого ВРУ із захисту прав людини;

f. на обвинувачену особу.

 

4. Предметом регулятивних норм є:

a. конституційні правовідносини;

b. будь-які правовідносини;

c. правовідносини, реалізація яких не потребує примусу;

d. правовідносини, учасники яких виконують свої права й обов’язки без застосування санкцій;

e. правовідносини, які регулюють певну діяльність;

f. відносини, врегульовані правом.

 

5. Одними з найважливіших повноважень органів прокуратури є:

a. наглядові повноваження;

b. оперативні повноваження;

c. судові повноваження;

d. адміністративні повноваження;

e. правоохоронні повноваження;

f. правозахисні повноваження.

 

6. За Конституцією України (розділ VII) органи прокуратури становлять:

a. єдину систему правозахисних органів;

b. єдину систему державних органів;

c. єдину систему законодавчої влади;

d. єдину систему правоохоронних органів;

e. єдину систему виконавчої влади;

f. єдину систему судової влади.

 

7. Законодавство з виявлення та розслідування злочинів охоплює такі види діяльності:

a. пошукова діяльність;

b. оперативно-розшукова діяльність;

c. затримання підозрюваного;

d. дізнання;

e. розслідування;

f. судове слідство;

g. досудове слідство.

 

Рекомендована література

1. Футей Б. Становлення правової держави: Україна 1991—2001 рр. — К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 34-49; 109-124; 196-303.

2. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2002. – 320с.

3. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С.Захарова, В.Я.Карабань, В.С.Ковальський (кер.авт.кол.) та ін.; Відп. Ред.. В.Маляренко. – К.: Хрінком Інтер, 2004. – 376с.

4. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: Збірник нормативних актів / Відп. ред. В. С. Стефанюк. — К.: Юрін– ком Інтер, 2001.

5. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. № 3018-ИІ.

6. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. № 2887-ХІІ.

7. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ.

8. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ.

9. Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. № 2229-ХІІ.

10. Закон України «Про державний захист працівників суду і равоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р. № 3781-XII.

11. Закон України «Про державне виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. – ВВР, 1999, N 24.

12. Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони» від 5 березня 1998 р. – ВВР, 1998, N 35.

13. Закон України «Про внутрішні війська Міністерства Внутрішніх справ України» від 26 березня 1992 р. – ВВР, 1992, N 29.

14. Закон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року. – ВВР, 1992, N 2.

Питання письмового завдання для обов’язкового самостійного опрацювання (за варіантами, визначеними викладачем)

1. Основні положення та коротка характеристика ЗУ «Про державне виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. – ВВР, 1999, N 24

2. Основні положення та коротка характеристика Кримінально-процесуального кодексу України від 1 квітня 1961 року.

3. Основні положення та коротка характеристика ЗУ «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. – ВВР, 1995, N 34.

4. Основні положення та коротка характеристика ЗУ «Про Раду національної безпеки і оборони» від 5 березня 1998 р. – ВВР, 1998, N 35.

5. Основні положення та коротка характеристика ЗУ «Про внутрішні війська Міністерства Внутрішніх справ України» від 26 березня 1992 р. – ВВР, 1992, N 29.

6. Основні положення та коротка характеристика ЗУ «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року. – ВВР, 1992, N 2, ст. 5)

7. Законодавство з охорони державної безпеки та правопорядку.

8. Законодавство з юридичного захисту, адвокатської діяльності.

9. Правовий і соціальний захист працівників суду, правоохоронних правозахисних органів.

 

 

Лекція – 2 години

Питання для розгляду

1. Правосуддя, його ознаки.

2. Принципи правосуддя.

3. Судова система України.

4. Органи суддівського самоврядування.

5. Гарантії незалежності суддів.

6. Обрання суддів та припинення їх повноважень.

7. Атестація та дисциплінарна відповідальність суддів.

Рекомендована література

1. Футей Б. Становлення правової держави: Україна 1991—2001 рр. — К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 34-49; 109-124; 196-303.

2. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2002. – 320с.

3. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С.Захарова, В.Я.Карабань, В.С.Ковальський (кер.авт.кол.) та ін.; Відп. Ред.. В.Маляренко. – К.: Хрінком Інтер, 2004. – 376с.

4. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р. № 3781-XII.

5. Загальна теорія держави та права: Підручник / Авт. кол. А. М. Колодій, С. Л. Лисенков, М. Ю. Олійник. — К.: Юрінком Інтер, 2003.

6. Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. — К.: Юрінком Інтер, 2001.

7. Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХІІ.

8. Закон України «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України» від 2 лютого 1994 р. № 3911-ХП.

 

Питання письмового завдання для самостійного опрацювання (за вимогою викладача)

1. Забезпечення доведеності вини, як засада судочинства.

2. Участь народу у здійсненні правосуддя.

3. З’їзд суддів, як найвищий орган суддівського самоврядування.

4. Гарантії незалежності суддів.

5. Кваліфікаційна атестація суддів.

6. Дисциплінарна відповідальність суддів.

7. Збори суддів, як орган суддівського самоврядування.

8. Забезпечення обвинуваченому права на захист, як засада судочинства.

Лекція – 4 години

Питання для розгляду

1. Місцевий суд як основна ланка судової системи.

2. Організація роботи місцевого суду.

3. Склад та повноваження апеляційних судів.

4. Організація роботи апеляційних судів.

5. Військовий суд гарнізону.

6. Військовий суд регіону та його повноваження.

7. Особливості статусу військових суддів.

8. Місце ВС у судовій системі, його повноваження, склад та порядок обрання.

9. Поняття і система господарських судів.

10. Склад та повноваження місцевих та обласних господарських судів.

11. Склад та повноваження апеляційного господарського суду.

12. Склад та повноваження Вищого господарського суду України.

13. Конституційний Суд України.

 

Питання для розгляду

1. Місцевий суд як основна ланка судової системи України.

2. Організація роботи місцевого суду.

3. Апеляційні суди та їх склад.

4. Організація роботи апеляційного суду.

5. Військовий суд гарнізону.

6. Військовий суд регіону.

7. Судді військового суду.

8. Верховний Суд України та його повноваження.

9. Структура ВСУ.

10. Поняття і система господарських судів.

11. Апеляційні господарські суди, їх структура і повноваження.

12. Конституційний Суд України.

 

Місцеві суди є основною ланкою у системі судів загальної юрисдикції. Суди саме цього рівня розглядають всі кримінальні, цивільні, господарські та адміністративні справи, за винятком тих, які віднесені законодавством до компетенції інших судів. Суди цього рівня утворюються в районі, місті та районі міста і у їх назві використовується назва населеного пункту в якому вони знаходяться.

Завдання організувати роботу суду покладено на голову суду. Він розподіляє обов’язки між суддями. Для забезпечення ефективної роботи місцевих судів по здійсненню правосуддя діє апарат суду, структуру і штатну чисельність яких затверджує Міністерство юстиції в установленому порядку за поданням голови суду.

Апеляційні суди – це суди другої ланки єдиної судової системи судів загальної юрисдикції. Вони є судами вищого рівня для місцевих судів і низовими стосовно Верховного Суду України та Касаційного суду України. До складу апеляційних судів входять судді, обрані ВР України безстроково чи призначені Президентом України у межах 5-річного строку. Організацію роботи судів другої ланки покладено на голову суду та його заступників. Голова суду здійснює загальне керівництво. Заступники голови суду відповідають за стан діловодства у відповідних структурних підрозділах апарату суду. До апарату апеляційного суду і прирівняних до нього судів входять: помічник голови суду, завідувач канцелярії, секретарі суду, секретарі судового засідання, консультант, діловод, судовий розпорядник, архіваріус, завідувач господарства.

Відповідно до ЗУ Про судоустрій України, в Україні діють військові суди гарнізонів, як місцеві суди, військові суди регіонів і Військово-Морських Сил – як апеляційні суди. Касаційний Суд України, в складі якого діє військова палата є судом касаційної інстанції. У складі Верховного Суду України діє судова колегія.

Військовий суд регіону є апеляційним судом, який:

- у межах своїх повноважень розглядає справи як суд першої інстанції, у порядку апеляційного оскарження та у зв’язку з нововиявленими обставинами;

- здійснюючи нагляд за організацією судової діяльності військових судів гарнізонів, вивчає і узагальнює судову практику, аналізує судову статистику.

Суддею військового суду може бути громадянин України, який відповідає вимогам ст.7 ЗУ Про судоустрій, перебувають на військовій службі і мають військове звання. Перше призначення на посаду військового судді строком на 5 років здійснює Президент України. Всі інші судді обираються Верховною радою України безстроково.

ВСУ є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. В першу чергу на ВСУ покладено обов’язок по забезпеченню однакового застосування законодавства судами загальної юрисдикції.

Верховний суд України складається з обраних до нього Верховною радою України суддів. Розгляд та перегляд справ, віднесених законом до підсудності Верховного Суду України, відбувається у судових палатах.

У складі ВСУ діють судові палати:

1) судова палата у цивільних справах

2) судова палата у кримінальних справах

3) судова палата у господарських справах

4) судова палата у адміністративних справах

Особливості статусу господарського суду визначаються тим, що він є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, які виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді спорів про банкрутство.

Господарські суди входять в систему судів загальної юрисдикції як

спеціалізовані і становлять єдину триланкову систему судів:

- місцеві господарські суди

- апеляційні господарські суди

- Вищий господарський суд.

Матеріально-технічне, транспортне забезпечення та обслуговування господарського суду АР Крим здійснює Рада міністрів АР Крим, інших місцевих господарських судів – міські державні адміністрації.

Вищий господарський суд складається з обраних до нього ВР України суддів, зі складу яких загальними зборами суду обираються Голова суду та його заступники. Кількісний склад суддів у Вищому господарському суді визначається Президентом України за поданням Голови вищого господарського Суду України.

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням його є гарантування верховенства Конституції як Основного закону держави на всій території України. Діяльність Конституційного Суду ґрунтується на засадах незалежності та колегіальності, обґрунтованості прийнятих рішень, рівноправності суддів, верховенства права.

До повноважень Конституційного Суду не належать питання законності підзаконних актів органів державної влади, органів влади АР Крим і органів місцевого самоврядування, а також інші питання віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

 

Питання для самоконтролю опрацьованої теми

1. Основною ланкою в судовій системі України є:

a. місцеві суди;

b. обласні суди;

c. Апеляційний Суд України;

d. Касаційний суд України;

e. Верховний Суд України.

 

2. Місцевим господарським судом є:

a. районний господарський суд;

b. міськрайонний господарський суд;

c. міський (Києва та Севастополя) господарський суд;

d. обласний господарський суд;

e. окружний господарський суд.

 

3. Розподіл обов’язків між суддями територіального суду здійснюється за принципами:

a. зональним (територіальним);

b. рівномірного розподілу;

c. предметним (функціональним);

d. колегіальності (групування);

e. змішаним (предметно-зональним);

f. поточним;

g. спеціалізації (компетенції);

h. індивідуальності.

 

4. Облік законодавства та узагальнення судової практики в суді здійснює:

a. суддя;

b. голова суду;

c. архіваріус;

d. консультант;

e. завідувач канцелярії;

f. спеціально призначена особа.

 

5. Позначте, які із зазначених судів є апеляційними:

a. апеляційний суд АРК;

b. апеляційний суд м.Севастополя

c. апеляційний суд м.Києва

d. військовий апеляційний суд регіонів;

e. апеляційний суд Військово-Морських Сил.

 

6. Місцевим військовим судом є:

a. військовий суд батальйону;

b. військовий суд регіону;

c. військовий суд області;

d. військовий суд гарнізону;

e. військовий суд округу.

 

7. Верховний Суд України діє у складі:

a. судової палати у цивільних справах;

b. судової палати у кримінальних справах;

c. судової палати у господарських справах;

d. судової палати у адміністративних справах;

e. військової судової колегії.

 

8. Правосуддя в апеляційних судах здійснюється:

a. колегією суддів;

b. суддею одноособово;

c. на вибір сторін;

d. за рішенням голови суду.

 

9. Конституційний Суд України відноситься:

a. до системи загальних судів;

b. до системи господарських судів;

c. до системи військових судів;

d. до системи Конституційних судів.

e. не відноситься до жодної перерахованих;

 

10. Формами звернення до Конституційного Суду України є:

a. депутатський запит;

b. конституційне звернення;

c. прохання судді;

d. заява заінтересованої особи;

e. звернення Президента;

f. конституційне подання.

 

11. Судді Конституційного Суду України призначаються на посаду строком:

a. на 4 роки;

b. на 6 років;

c. на 8 років;

d. на 9 років;

e. безстроково.

 

12. Судді військових судів вперше призначаються на посаду:

a. Головою Верховної Ради України;

b. Міністром Оборони України;

c. Кабінетом Міністрів України;

d. Президентом України;

e. Вищою Радою Юстиції.

 

13. Військовий суд гарнізону утворюється на території де є:

a. 1 військова частина;

b. декілька військових частин;

c. 1 військовий гарнізон;

d. декілька військових гарнізонів;

e. в областях;

f. в місцях зосередження збройних сил;

 

14. Чи можуть апеляційні суди України бути судами 1 інстанції?

a. так;

b. ні.

 

Рекомендована література

1. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2002. – 320с.

2. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С.Захарова, В.Я.Карабань, В.С.Ковальський (кер.авт.кол.) та ін.; Відп. Ред.. В.Маляренко. – К.: Хрінком Інтер, 2004. – 376с.

3. Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. — К.: Юрінком Інтер, 2001.

4. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: Збірник нормативних актів / Відп. ред. В. С. Стефанюк. — К.: Юрін– ком Інтер, 2001.

5. Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. — К.: Юрінком Інтер, 2001.

6. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. № 3018-ИІ.

7. Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХІІ.

8. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР.

9. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р. № 3781-XII.

10. Закон України «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України» від 2 лютого 1994 р. № 3911-ХП.

 

Питання письмового завдання для самостійного опрацювання (за вимогою викладача)

1. Президія і Пленум Верховного Суду України.

2. Голова ВСУ та його заступники.

3. Участь професійних суддів у здійсненні правосуддя.

4. Участь народних засідателів та присяжних у здійсненні правосуддя

5. Кваліфікаційна атестація суддів.

6. Загальні питання забезпечення діяльності судів.

7. Рішення і висновки Конституційного Суду України.

 

 

Лекція – 2 години

Питання для розгляду

1. Напрями правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України.

2. Система органів внутрішніх справ України.

3. Кримінальна міліція.

4. Міліція громадської безпеки.

5. Міліція охорони.

6. Спеціальні підрозділи міліції.

7. Застосування міліцією заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.

 

Рекомендована література

1. Футей Б. Становлення правової держави: Україна 1991—2001 рр. — К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 34-49; 109-124; 196-303.

2. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С.Захарова, В.Я.Карабань, В.С.Ковальський (кер.авт.кол.) та ін.; Відп. Ред.. В.Маляренко. – К.: Хрінком Інтер, 2004. – 376с.

3. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2002. – 320с.

4. Бандурка О. М., Вишневська М. К., Жвалюк В. Р. та ін. Податкова міліція: Коментарі та роз’яснення чинного законодавства. — Харків: Ун-т внутр. справ, 1999.

5. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. — Харків: Основа, 1996.

6. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р.

7. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 р.

8. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р.

9. Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 р.

10. Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року.

11. Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 р.

12. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992р.

 

Питання письмового завдання для самостійного опрацювання (за вимогою викладача)

1. Система органів внутрішніх справ України.

2. Міліція громадської безпеки.

3. Застосування вогнепальної зброї працівниками міліції відповідно до ЗУ «Про міліцію».

4. Обов’язки і права міліції відповідно до ЗУ «Про міліцію».

5. Служба в органах внутрішніх справ відповідно до ЗУ «Про міліцію».

6. Правовий і соціальний захист працівників міліції відповідно до ЗУ «Про міліцію».

7. Відповідальність працівників міліції відповідно до ЗУ «Про міліцію».

 

 

Лекція – 2 години

Питання для розгляду

1. Місце прокуратури в системі органів державної влади.

2. Функції прокуратури.

3. Акти прокурорського реагування.

4. Кадри органів прокуратури.

Питання для розгляду

1. Місце прокуратури в системі органів державної влади.

2. Слідство в органах прокуратури.

3. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді.

4. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

5. Нагляд за додержанням і застосуванням законів органами державної влади, підприємствами та посадовими особами.

6. Підтримання державного обвинувачення в суді.

7. Акти прокурорського реагування.

8. Кадри органів прокуратури.

 

Прокуратура України – самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави та забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний та державний лад, права і свободи людини, а також основи демократичного устрою засобами і методами, що передбачені законом.

Правовою основою організації і діяльності органів прокуратури є Конституція, ЗУ “Про прокуратуру”, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, адміністративне, виправно-трудове, господарсько-процесуальне законодавство та інші закони України (в частині, що не суперечить Конституції), а також визнані Україною відповідні міжнародні договори та угоди.

Підтримання державного обвинувачення в суді є однією з основних функцій діяльності прокуратури. Участь прокурора в суді як державного обвинувача – важлива гарантія винесення судом законного, обгрунтованого вироку та додержання передбачених законом прав та інтересів громадян.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді одна з важливих гарантій забезпечення захисту прав і свобод громадян, законних інтересів держави. Формами представництва є:

- звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

- участь у розгляді судами справ

- внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство спрямований на забезпечення встановленого порядку виявлення і розкриття злочинів, розгляду заяв, та повідомлень про них, законності здійснення оперативних заходів, слідства, правомірності прийнятих зазначеними органами рішень.

Нагляд за додержанням і застосуванням законів. Предметом цього виду нагляду є правозастосовна діяльність органів державної влади, підприємств та посадових осіб, яка має відповідати вимогам Конституції України та чинним законам. Прокуратура здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів АР Крим, органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими організаціями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності.

Слідство в органах прокуратури. Згідно з кримінально-процесуальним законодавством досудове слідство проводять слідчі прокуратури. У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі АРК є старші слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та прирівняних до них прокуратурах працюють слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських – старші слідчі і слідчі.

Протест прокурора – є одним із основних правових засобів реагування прокурора на виявлені порушення закону. Протест заявляється на правовий акт, дії у разі, коли вони суперечать закону. Письмовий припис про усунення порушень закону вносить прокурор, його заступник органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органу, посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Подання прокурора є актом прокурорського реагування, спрямованим на усунення порушення закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють. Право внесення подання має прокурор та його заступник. Вимога прокурора про надання йому документів та матеріалів, довідок та інформації, а також про проведення перевірок та ревізій є одним з актів прокурорського реагування. Вказівка прокурора є актом прокурорського реагування спрямованим органам, які проводять ОРД, дізнання і досудове слідство. Вона є обов’язковою для виконання, дається у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством.

Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, вперше призначені на посаду помічників прокурора, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури складають присягу працівника прокуратури. Прокурорам і слідчим органів прокуратури, працівникам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюються класні чини відповідно до посад і стажу роботи.

 

Питання для самоконтролю опрацьованої теми

 

1. Чи підпорядковується система органів прокуратури виконавчій чи судовій владі?

a. так;

b. ні.

 

2. На прокуратуру України покладено такі функції:

a. захист в суді інтересів держави;

b. підтримання державного обвинувачення в суді;

c. представництво інтересів громадянина або держави в суді;

d. нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

e. нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах;

f. надання правової допомоги громадянам;

g. нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру.

 

3. Прокурорський нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю поширюється на оперативні підрозділи:

a. органів внутрішній справ;

b. органів СБУ;

c. прикордонних військ;

d. управління державної охорони України;

e. органи державної податкової служби;

f. органи й установи державного департаменту України з питань виконання покарань.

 

4. На правовий акти чи дії, які суперечать закону прокурор заявляє:

a. протест;

b. припис;

c. подання;

d. вимога;

 

5. Органу чи посадовій особі, які допустили порушення закону прокурор вносить:

a. протест;

b. припис;

c. подання;

d. вимога;

 

6. Актом прокурорського реагування, який спрямований на усунення порушення закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють є:

a. протест;

b. припис;

c. подання;

d. вимога;

 

7. На посади районних та міських прокурорів призначаються громадяни України, які мають:

a. необхідні знання в даній галузі;

b. вищу юридичну освіту;

c. необхідні ділові і моральні якості;

d. державні нагороди;

e. вік 22 роки;

f. вік 25 років;

g. вік 30 років;

h. стаж роботи в органах прокуратури 3 роки;

i. стаж роботи на судових посадах 3 роки;

j. стаж роботи за фахом 3 роки.

 

8. Строк повноважень Генерального прокурора та підпорядкованих йому прокурорів складає:

a. 4 роки;

b. безстроково;

c. 5 років;

d. в залежності від умов трудового договору;

e. 6 років.

Рекомендована література

1. Басков В. И. Прокурорский надзор. — М.: БЕК, 1996.

2. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах. — К.: Юрінком Інтер, 1999.

3. Курс кримінології: Загальна частина / О. М. Джужа та ін. — К., 2001.-Кн. 1.-Гл. 1.

4. Михайленко А. Р. Расследование преступлений и обеспечение прав граждан. — К.: Юринком Интер, 1999.

5. Михайленко О. Р. Прокуратура в Україні: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2004.

6. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України. - К.: Либідь, 1999.

7. Михеєнко М. М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні. — К.: Юрінком Інтер, 1999.

8. Науково-практичний коментар до Закону України «Про прокуратуру": 3б. нормативних актів / Упоряд. Т. В. Варфоломеєва, С. В. Гончаренко. — К.: Юрінком Інтер, 2000.

9. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ.

Лекція – 2 години

Питання для розгляду

1. Поняття ДПС.

2. Система органів податкової міліції

3. Основні напрями діяльності податкової міліції.

4. Система органів державної податкової служби.

5. Повноваження ДПА.

6. Компетенція місцевих органів ДПС.

 

Питання письмового завдання для обов’язкового самостійного опрацювання

1. Завдання органів ДПС.

2. Напрями діяльності податкової міліції.

3. Оперативно-розшукова діяльність податкової міліції.

4. Досудове слідство в податковій міліції.

 

Питання для самоконтролю опрацьованої теми

 

1. Податкова міліція, як правоохоронний орган, відноситься до:

- органів внутрішніх справ;

- органів прокуратури;

- правоохоронних органів;

- органів ДПС.

 

2. Вкажіть, за якими напрямками, здійснює правоохоронну діяльність податкова міліція:

- адміністративна діяльність;

- оперативно-розшукова діяльність;

- боротьба з відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом;

- досудове слідство;

- боротьба з корупцією;

- забезпечення безпеки працівників органів ДПС;

- охорона особистої та громадської безпеки.

 

3. Однією з найважливіших функцій ДПС є:

- встановлення розміру податків;

- наповнення державного бюджету;

- контроль за виплатою заробітної плати;

- контроль за сплатою комунальних платежів;