Особливості та географія ділового та наукового виду туризму.

Щодо ділового, то див. в зош.

Діловий туризм, також корпоративний туризм що забезпечує організацію та управління відрядженнями співробітників різних компаній.

З бізнес-туризмом безпосередньо пов'язана також сфера корпоративних заходів і зустрічей — MICE).

Організацією ділових поїздок займаються спеціалізовані агентства — ТМС З боку компаній-клієнтів за управління відрядженнями відповідають тревел-менеджери, які керуються у своїй роботі принципами і правилами корпоративної тревел-політики або положенням про відрядження.

Типовий турист, який подорожує зі службовими цілями, - чоловік середнього віку з вищою освітою, кваліфікований фахівець або керівний працівник. Для ділового туризму практично обов'язковою умовою є володіння англійською мовою.

Стрімко розвивається бізнес-туризм на американському континенті. Кожна восьма поїздка в Новому Світі відбувається зі службовими цілями. Основні потоки ділових людей направляються в США, Канаду і Мексику, які лідирують на всіх сегментах туристичного ринку в Західній півкулі. В цих країнах у першій половині 1990 х рр. число бізнес поїздок неухильно зростала, але різними темпами. В США динаміка службових поїздок вписувалася в загальну картину розвитку міжнародного туризму. У Канаді обсяги ділового туризму збільшувалися повільніше, ніж число прибуттів на відпочинок. У Мексиці темпи зростання бізнес поїздок перевищували аналогічний показник туристських прибуттів в цілому.

Потік ділових туристів набирає чинності в Латинській Америці. З підйомом в економіки, розширенням і зміцненням торговельних зв'язків багато країн цього регіону зміцнили свої позиції на ринку ділового туризму. Збільшується число прибуттів з службовими цілями в Парагвай, Гватемали, Коста Ріку. У Перу в першій половині 1990 х рр. число прибуттів особливо швидко зростало, але з дуже низького стартового рівня, тому це число залишається незначним.

У Південно Східній Азії перша половина 1990 х рр. характеризувалася зростанням числа службових поїздок, визначав загальну динаміку туристських прибуттів. У 1995 р. кожна п'ята поїздка в регіоні була діловою. Третина прибуттів припадала на Сянган (Гонконг, Сінгапур і Тайвань.

В Сянгані число бізнес поїздок за 1990 - 1995 рр. зросла вдвічі, перевищивши 3 млн. Ця позитивна тенденція була перервана в 1997 р., коли Сянган перейшов під юрисдикцію Китаю. Протягом перших трьох місяців після переходу, з липня по вересень 1997 р., число туристських прибуттів в колишню британську колонію, в тому числі зі службовими цілями, скоротилося на 32 % порівняно з показником за той же період попереднього року. Знизився відсоток завантаження готелів.

Справжній бум ділового туризму в середині 1990 х рр. стався в Індонезії. Нова індустріальна країна другої хвилі, вона показувала найвищі темпи зростання прибуттів ділових людей в регіоні і до 1995 р. з числа поїздок бізнес обігнала Тайвань і Сінгапур. Кінець "індонезійському диву" поклав фінансовий криза, що вибухнула в Південно Східній Азії. Він особливо сильно вдарила по Індонезії. Падіння курсу національної валюти і дальші глибокі економічна і політична кризи поставили її на край прірви. Масові заворушення, що охопили Джакарту, загроза голодних бунтів - все це призвело до згортання ділових зв'язків, відтоку бізнесменів з країни. Трагічні події осені 2002 р. спричинили за собою подальший відтік туристів

В Африці і на Близькому Сході діловий туризм розвивається нерівномірно. Підйоми і спади в динаміці прибуттів залежать головним чином від політичної ситуації в регіоні. Початок 1990 х рр. було відносно спокійним як на африканському континенті, так і на Близькому Сході, де набирав силу рух за мир. По мірі стабілізації становища розгорталася ділова активність. В останні кілька років політична обстановка на Близькому Сході загострилася до межі. З осені 2000 р. Ізраїль живе на порозі повномасштабної війни. Природно, це спричинило за собою спад не тільки пізнавального, лікувально-оздоровчого та релігійного туризму, але і ділового.

В Африці високі темпи зростання ділового туризму показували Республіка Конго, Зімбабве та Ефіопія. За прибуттями в абсолютному вираженні лідирували Єгипет, Південно Африканська Республіка і Марокко. На Близькому Сході основні потоки ділових людей спрямовувалися у нафтодобувні країни (Саудівську Аравію та ін), а також у Ізраїль і Йорданію.

Конгресно-виставковий туризм (?) є найбільш динамічним сегментом ринку ділових подорожей. Під конгрессно-виставкового туризмом розуміють діяльність, пов'язану з організацією конгресів, виставок, ярмарків, конференцій та інших заходів. За статистикою СОТ, частка конгрессно-виставкового туризму в загальному обсязі ділових поїздок становить 10 - 12 %. У світі зростає інтерес до форумів, конференцій, симпозиумам, нарад, семінарів, а також виставкам і ярмаркам. Цілі участі в подібних заходах різні. Вчені, бізнесмени, лікарі, діячі культури, туризму та інших галузей (будівництво, легка промисловість, сільське господарство і т. д.) охоче беруть участь у подібних заходах, щоб отримати свіжу інформацію, побачитися з колегами, обмінятися з ними думками і досвідом, провести переговори, відволіктися від звичної обстановки і долучитися до пропонованої культурній програмі.

Поряд з поїздками на конгреси та виставки діловий туризм включає інсентив тури. Інсентив туризм переслідує кілька цілей: - презентація і просування нового продукту або послуги; - підвищення продуктивності та якості; - створення дилерської та агентської мережі; - формування лояльної і згуртованої команди.

Частка інсентиву в секторі ділового туризму становить лише 8 %, а в загальному потоці відвідують, наприклад, Іспанію та Францію, "премійовані" туристи займають не більше 5 - 7%. Обсяг інсентиву в доході цих країн істотно вище. Це пояснюється більш високою ціною заохочувальних програм порівняно з ціною звичайних турів.

Науковий туризм (див. карту).

Науковий туризм (навчальний туризм, освітній туризм, інтелектуальний туризм) — різновид туризму з метою отримання освіти за кордоном.

Сьогодні можна виділити кілька видів освітнього туризму: 1.екскурсійно-ознайомчі подорожі по різних містах, природних зонах і країнах;2. навчальні поїздки з метою вивчення іноземної мови або тих чи інших загальноосвітніх або спеціальних предметів;3. ознайомчі поїздки до установи, організації та на підприємства;4. наукові і навчальні стажування в установах, організаціях і на підприємствах; 5.участь у семінарах, конференціях, з’їздах, конгресах, майстер-класах, мета яких — обмін досвідом та отримання нової професійно-важливої інформації.

В навчальному туризмі реалізуються поїздки у розвинені країни з метою вдосконалення мови, отримання бізнес-освіти, вивчення спеціальних дисциплін.

В рамках освітнього туризму окремі країни мають свою спеціалізацію. США приваблює туристів великим багатством вибору можливостей у напрямках освіти, якого не може запропонувати жодна інша країна.

Однією з найпривабливіших цілей для бажаючих отримати класичну вищу освіту, завжди була Німеччина з її мережею старовинних університетів. Іспанські школи витончених мистецтв рекомендацій не потребують: в університетах на високому рівні викладаються архітектура, дизайн, графіка, декор. Італійська вища освіта спочатку не орієнтована на прагматично-професійну підготовку, тому, збираючись вчитися в Італії, краще вибирати гуманітарні дисципліни. Відмінною рисою французької вищої освіти є відносно невисока плата за навчання, відсутність обмежень і вкрай прості правила прийому, що створює ситуацію, надзвичайно сприятливу для іноземців. У швейцарській освіті головне — якість і ґрунтовність. Швейцарія — країна, де можна отримати справжню європейську освіту англійською, німецькою, французькою та італійською мовами в мальовничому і спокійному куточку Європи.