Сутність маркетингової товарної політики

За потреби пункти нумерують в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу та пункту, відокремлених крапкою (1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 і т.д.). Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) напівжирним шрифтом з абзацного відступу в підбір до тексту, в кінці заголовка ставиться крапка, наприклад:

1.1.1. Модель «трьох рівнів товару». Запропонована Ф. Котлером модель «трьох рівнів товару» включає такі рівні…

Підпункти нумерують в межах кожного пункту з тими ж правилами, що й пункти (1.1.1.1, 1.1.1.2 і т.д.), але назву друкують нежирним шрифтом.

Після заголовку (крім заголовків пунктів та підпунктів) перед текстом чи наступним заголовком залишають один вільний рядок.

 

Переліки

 

В тексті пунктів або підпунктів можуть бути наведені переліки. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або (за необхідності послатися в тексті на окремі позиції переліків) арабську цифру, після якої ставлять дужку. Для подальшої деталізації переліку використовують малі літери, після яких ставлять дужку, наприклад:

– ___________________________________________________________

– ___________________________________________________________

або:

1) __________________________________________________________

а) _______________________________________________________

б) _______________________________________________________

2) __________________________________________________________

Не рекомендується використовувати замість дефісів складні графічні позначки, в тому числі кольорові.

 

Таблиці

 

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Загальний вигляд таблиці представлений на рис. 5.1.

 

Таблиця Х.Х

Назва таблиці

 

Рис. 5.1. Загальний вигляд таблиці

 

Кожна таблиця повинна мати назву, що відображає її зміст. Назву слід розміщувати над таблицею по центру рядка. Слово «Таблиця» з зазначенням її номеру, але без знака «№», друкують курсивом і розміщують у правого поля сторінки.

Таблиці (за винятком таблиць у додатках) слід нумерувати арабськими цифрами послідовно в межах розділів. Таблиці кожного додатка нумерують окремо арабськими цифрами з додаванням перед цифрами позначення додатка. Якщо у тексті роботи є тільки одна таблиця, то її позначають «Таблиця 1» або «Таблиця В.1», якщо її наведено у додатку В. Якщо таблиць більше, то номер таблиці складається з номеру розділу та порядкового номера таблиці в цьому розділі, відокремлених крапкою – наприклад, «Таблиця 2.4» (четверта таблиця другого розділу).

Заголовки граф та рядків таблиці слід друкувати з великої літери, підзаголовки граф – з малої літери, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків крапки не ставлять, назви заголовків і підзаголовків друкують в однині. Як правило, заголовки і підзаголовки граф друкують паралельно рядкам таблиці; за необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків граф.

Вертикальні колонки таблиці нумерують лише в тих випадках, коли на них є посилання у тексті, або таблицю частково переносять, а також при виконанні розрахунків за даними, що розміщені в різних графах. Не рекомендується включати в таблицю графу «№ з/п». Якщо всі показники таблиці мають однакові одиниці виміру, їх виносять у заголовок таблиці, якщо різні – зазначають у відповідних рядках чи графах. Позначення одиниць виміру має відповідати вимогам стандартів.

Якщо текст у таблиці повторюється і складається з двох або більше слів, при першому повторенні його замінюють сполученням «те саме», а далі – лапками. Не дозволяється ставити лапки замість повторюваних цифр, знаків, математичних і хімічних символів. Якщо цифрові або інші дані відсутні, то ставлять пропуск. Цифри в графах таблиці належить проставляти так, щоб відповідні розряди чисел по всій колонці були розміщені один під одним. Потрібно дотримуватись однакової кількості десятинних знаків для всіх значень цифрових величин в одній графі.

На всі таблиці обов’язково має бути посилання в тексті, які складаються зі скорочення «табл.» із зазначенням номера таблиці. При повторному посиланні на таблицю треба вживати скорочене слово «дивись», наприклад, «див. табл. 1.2».

Таблицю розміщують в тексті відразу після абзацу, де вона вперше згадується, або на наступній сторінці, таким чином, щоб її можна було читати без повороту сторінки (книжковий формат) або з поворотом за годинниковою стрілкою (альбомний формат).

Якщо рядки або графи таблиці виступають за формат сторінки, то таблицю поділяють на частини, які розміщують одна під одною або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку. В разі поділення таблиці на частини допускається її головку заміняти номерами граф, а боковик – номерами рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи та/або рядки першої частини таблиці, а в інших частинах наводять лише номери відповідних граф та/або рядків.

Слово «Таблиця» з позначенням номера проставляють один раз з правого боку над першою частиною таблиці, над іншими частинами друкують слова «Продовження табл.» або «Закінчення табл.» і вказують номер таблиці, наприклад «Продовження табл. 1.3».

Якщо у кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, то у першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не наводять.

В таблицях дозволяється використовувати шрифт Times New Roman 10 або 12 пт та зменшувати відстань між рядками до 1 інтервалу.

Приклад оформлення таблиці наведений нижче.

 

Таблиця 2.3

Техніко-економічні показники ПАТ «ВТФ «Селена»»

 

	2009 р.	2010 р.	2011 р.
абс.	% до 2009 р.	абс.	% до 2010 р.
1. Випуск продукції, тис. од			105,0		102,6
2. Реалізація продукції, тис. грн.			111,6		103,9
3. Прибуток, тис. грн.			114,5		103,4
4. Рентабельність продукції, %	29,3	30,3	+1,0	30,1	-0,2

Ілюстрації

 

Текст дипломної роботи ілюструють не лише таблицями, а й схемами, діаграмами, графіками, фотографіями та іншими графічними матеріалами, для яких використовується загальне позначення «рисунок» («Рис.»).

Назви рисунків розміщують безпосередньо під зображенням по центру сторінки. Підпис під рисунком зазвичай містить чотири елементи:

· позначення графічного сюжету у вигляді скорочення «Рис.»;

· номер графічного сюжету, що складається з номера розділу та порядкового номера рисунка в даному розділі, відокремлених крапкою, наприклад «Рис. 3.1» (перший рисунок третього розділу); знак «№» не використовується, після номера ставиться крапка;

· назва рисунку, що точно і коротко характеризує зображене на ньому;

· в разі необхідності – експлікація: деталі рисунку позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх поясненнями; експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Рисунки додатків позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Якщо в тексті один рисунок, його позначають «Рис. 1», або «Рис. Б.1», якщо рисунок розміщений в додатку Б.

На всі рисунки має бути посилання в тексті, які складаються зі скорочення «рис.» із зазначенням номера рисунка. При повторному посиланні на рисунок треба вживати скорочене слово «дивись», наприклад, «див. рис. 1.2».

Рисунок розміщують в тексті відразу після абзацу, де він вперше згадується, або на наступній сторінці, таким чином, щоб його можна було дивитись без повороту сторінки (книжковий формат) або з поворотом за годинниковою стрілкою (альбомний формат).

Приклад оформлення рисунку поданий на рис. 5.2.

Витрати, 4

доходи, 3

грн.

 

 

 

 

Обсяг виробництва, од.

 

Рис. 5.2. Визначення точки беззбитковості:

1 – постійні витрати;

2 – змінні витрати;

3 – загальні витрати;

4 – загальна виручка

Формули

 

При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, які мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Рівняння і формули повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (х).

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами, що розміщені на окремих рядках і об’єднані фігурною дужкою (парантезом), ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Формули мають нумеруватися в межах розділів наскрізною нумерацією. Номер формули, що складається з номеру розділу та порядкового номера формули в цьому розділі (наприклад, (3.5) – п’ята формула третього розділу), друкують на рівні формули у правого поля сторінки в круглих дужках. Формули додатків повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед цифрою позначення додатку (наприклад, (В.4) – четверта формула додатку В). Одну формулу позначають (1) або (В.1), якщо вона розміщена в додатку В.

Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у рядок нижче формули. Номер формули при її перенесенні розміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то її номер записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, об’єднаних парантезом, ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснені раніше у тексті, повинні бути наведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведені в формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися зі слова «де» без двокрапки.

Посилання у тексті на порядкові номери формул дають в дужках, наприклад, «у формулі (3.1)».

Приклад оформлення формули:

 

, (1.5)

де – залежна змінна;

– коефіцієнти, що визначаються методом найменших квадратів;

– незалежна змінна.