Активні і пасивні заходи регулювання зайнятості населення.

Пасивна політика передбачає виплату допомоги безробітним і надання найпростіших послуг для підбору робочих місць через ДСЗ. Часто застосовують термін „помірна пасивна політика”-вона передбачає матеріальну підтримку безробітних та інші різноманітні послуги по підбору робочих місць.Однак тактика пасивного очікування економічного підйому може оправдати себе тільки при високій гнучкості ринку праці і робочої сили в цілому, позитивних економічних перспектив при яких висока можливість самостійного працевлаштування. В негативному випадку стримуючі регулятори пасивної політики на ринку праці виявляться слабкими і зможуть тільки погіршити ситуацію.

Активна політика зайнятості – це сукупність правових, організаційних і економічних мір впроваджених державою з метою зниження рівня безробіття. Вона передбачає заходи пов’язані з профілактикою звільнення робітники і збереження робочих місць, навчання.перепідготовка, підвищення кваліфікації осіб шукаючих роботу, активний пошук і підбір робочих місць,фінансування створення нових робочих місць, організацію нових робочих місць через систему громадських робіт. Відсутність активної політики може значно звузити функції служби зайнятості. Сучасні тенденції у сфер зайнятості Існують нетрадицій­ні види зайнятості, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день. Сьогодні в Україні ці види зайнятості охоплюють велику час­тину населення.

Зайнятість неповний робочий час — це робота в неповну ро­бочу зміну у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника ро­ботою на повну норму робочого часу або за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у зв'язку з модер­нізацією або реконструкцією виробництва.

Тимчасова зайнятість — це робота за тимчасовими контрактами. До категорії тимчасових належать працівники, які найма­ються за контрактами на певний строк.

Сезонна зайнятість — це зайнятість, яка пов'язана зі специфі­кою виробництва. Робота надається на певний період на умовах по­вного робочого часу і оформлюється відповідним контрактом.

В умовах перехідної економіки в Україні досить поширена нерегламентована форма зайнятості, яка функціонує і як первинна, і як вторинна зайнятість громадян.

Нерегламентована зайнятість — це діяльність працездатного населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою.

Розширення нерегламентованої зайнятості супроводжується подальшим знецінюванням робочої сили, зниженням мотивації до праці, насамперед у державному секторі, зростанням інфляції та цін. Доходи від такої діяльності не оподатковуються, тому держава зазнає певних збитків. Водночас через вищі заробітки та зовнішню привабливість нерегламентованої діяльності у людей формується ставлення до неї як до престижної.

В Україні спостерігається скорочення працюючих. За 2001 р. чисельність населення, зайнятого в усіх сферах економічної дія­льності, скоротилася майже на 3 % порівняно з 2000 р. Протягом 2001 р. з різних причин залишили постійні робочі місця 20,6% працівників. Дві третини звільнених були прийняті в різні секто­ри економіки, а одна третина знайшла самостійне заняття або по­повнила лави безробітних. Висока мобільність кадрів спостеріга­ється переважно у виробничих галузях.

Глобалізація економічної інтеграції і технологічного прогресу, з одного боку, посилюють конкуренцію, яка може призвести до нестабільності виробництва, а відповідно й зайнятості у великих сегментах національної робочої сили, з іншого боку, забезпечу­ються нові можливості для економічного зростання і розширення зайнятості.