диференціальної діагностики дислалии

В Нині термін дислалія придбав міжнародний характер, хоча його зміст, а також види порушень, визначених ним, не завжди збігаються. Ці неспівпадання пов'язані з тим, які підстави беруться дослідниками при описі порушень: анатомо-фізіологічні, психологічні чи лінгвістичні. У традиційних описах, в яких використовуються клінічні критерії, різні проізносітельние порушення типу дислалии розглядаються нерідко як рядоположние. Описи, в основу яких покладені психологічні та лінгвістичні критерії, в поняття дислалии включають то різні її форми та види, то фонетичні та фонетико-фонематичні порушення звуковимови (Наприклад, в роботах Р.Е. Левиной) (11).

Критичний аналіз вчення про дислалии з сучасних наукових позицій вимагає перегляду сталих у логопедії уявлень. Проізносітельние дефекти за своїм нейрофізіологічні і психологічні механізму, за що викликають їх причин, по ролі в загальному мовному розвитку дитини і методам подолання, нерідко виявляються різними (9).

Основний метою логопедичного впливу при дислалии є формування умінь і навичок правильного відтворення звуків мови. Щоб правильно відтворювати звуки мови (фонеми), дитина повинна вміти: впізнавати звуки мови і не змішувати їх в сприйнятті (тобто відрізняти один звук від іншого за акустичними ознаками); відрізняти нормоване проголошення звуку від ненормованого: здійснювати слуховий контроль за власним проголошенням і оцінювати якість відтворюваних у власній мові звуків.

Нерідко в картині мовного порушення одночасно зустрічаються поєднання декількох симптомів різного характеру, що знаходить своє відображення і в діагностиці. Наприклад, досить частий діагноз - недорікуватість, дислалія, заїкання з недорікуватістю або дислалія із заїканням - не відображає істинної картини мовного стану, а є тільки симптоматичним діагнозом, що не розкриває природи ні недорікуватості, ні заїкання. З тих пір як клініка мовних розладів, спираючись на дані таких наук, як невропатологія, патофізіологія і психологія, завоювала своє право на самостійне існування, примітивний розподіл всіх випадків логопатами на недорікуватість і заїкання поступається місцем більш глибокому розумінню кожного виду цих порушень. Тепер все більш і більш приділяється увага причинної залежності форми мовного порушення від його патогенезу.

На мій погляд, не є суттєвим розгляд кожної з форм дислалии, тому сутність кожної з них добре вивчена в працях багатьох авторів М.Є. Хватцева, О.В. Правдиной, С.С. Ляпидевского, Б.М. Гриншпун і багатьох інших. Я думаю доцільно згрупувати всі форми дислалии в таблицю, в якій відображені принципи поділу даного мовного порушення (10).

Я хотіла б відзначити, що в логопедичній роботі при механічній дислалии несприятливими виявляються змішані випадки, коли, крім дефекту, в будові периферичного апарату промови є ще стерта форма дизартрії. У таких випадках виправлення мови сильно сповільнюється, і іноді не вдається сформувати правильну вимову всіх звуків мови.

За І. П. Павлову, центр - Це мозковий кінець так званого аналізатора. Аналізатор - Це нервовий механізм, функція якого полягає в тому, щоб розкладати відому складність зовнішнього і внутрішнього світу на окремі елементи, тобто проводити аналіз. Разом з тим завдяки широким зв'язкам з іншими аналізаторами тут відбувається і синтез, поєднання аналізаторів один з одним і з різними діяльностями організму.

24) Велике визнання в науковому світі набула також розроблена у 30-60-ті pp. XX ст. теорія функціональних систем П.К. Анохіна. Часто її вважають найбільш завершеною системною теорією в психології і фізіології, оскільки в ній не тільки чітко визначене поняття системи, а й розроблена внутрішня операційна архітектоніка системи та визначені основні принципи її функціонування.

У руслі системного підходу поведінка розглядається як цілісний, певним чином організований процес, спрямований, по-перше, на адаптацію організму до середовища і, по-друге на активне його перетворення,. Пристосувальний поведінковий акт, пов'язаний зі змінами внутрішніх процесів, завжди носить цілеспрямований характер, що забезпечує організму нормальну життєдіяльність. Нині як методологічна основа психофізіологічного опису поведінки використовується теорія функціональної системи П.К. Анохіна [5].

Функціональні системи - це динамічні організації, що саморегулюються, діяльність усіх складових компонентів яких сприяє отриманню життєво важливих для організму пристосувальних результатів (П.К. Анохін).

25) Класифікація афазій за О.Р. Лурія:

■ Моторна аферентна афазія.
Локалізація. Ураження нижньої частини задньої центральної звивини та тім'яної області кори лівої півкулі.
Диференційні ознаки. Хворий більш-менш розуміє звернене мовлення. Говорить скандовано. Важко знайти точні артикуляційні пози і уклади для вимови звука. Лексика. Парадоксальні заміни, вербальні парафазії. Плутають близькі звуки за звучанням та місцем творення; краще збережені окремі слова, фрази.
Експресивне мовлення. Плутаються звуки близькі за артикуляцією (м,н; п,б; т,д), краще збережені окремі слова, фрази. Мовлення не чітке, говорять з призвуком, ніби іноземці, намагаються ділити слова на склади.
Імпресивне мовлення. Нерозуміння мовлення не довготривале, після цього швидке встановлення ситуаційного мовлення. Розуміння окремих слів. Можливість виконувати нескладні інструкції.
Читання і письмо. Ступінь порушення читання і письма залежить від тяжкості апраксії артикуляційного апарату. Читання порушується більше ніж письмо. Людина читає по складам, бо порушене симультанне сприймання слів.

 

■ Моторна еферентна афазія.
Локалізація. Ураження нижніх відділів премоторної зони кори у лобній долі лівої півкулі (центр Брока).
Диференційні ознаки. Погано розуміє переносність значення прислів'їв. Для сприйняття потрьібно робити великьі паузи.
Лексика. Спостерігаються експрисивні агроматизми, з труднощами використовуються у мовленні прийменники, флексії іменників. Порушення предикативної функції. Дієслова переносяться в кінець речення.
Експресивне мовлення. Хворий може вимовляти ізольовані звуки, грубо порушене звукове структурування слова. Елізії, контамінації, персеверації, антиципації, вербальні парафазії. Може відтворювати автоматизовані ряди. Мовлення уповільнено.
Імпресивне мовлення. Потрібно робити великі паузи між словми, щоб хворий міг сприйняти. Порушення слухо-мовленнєвої пам'яті. Погано розуміє переносність прислів'я.
Читання. Спостерігається в легких випадках читання окремих слів і коротких речень, але хворі утрудненно розуміють прочитанні особливості речення зі складною структурою.
Письмо. Спостерігаються дисграфії, запис слова або фрази можливий лише при промовлянні слів по складах.

 

■ Акустико-гностична (сенсорна) афазія.
Локалізація. Ураження зони Верніке в скроневій долі лівої півкулі. Диференційні ознаки. Порушення фонематичного слуху, яке проявляється порушенням розрізнення звукового складу слів. Тобто втрата вміння розуміти звукову сторону мовлення.
Лексика. В зв'язку з тим, що звуковий склад
Експресивне мовлення. Вербальні парафазії, «словесна окрошка», нестримний потік слів не по темі.
Імпресивне мовлення. Грубо порушується звукова структура. Мовлення оточуючих звучить, як іноземна мова, бо порушується розпізнавання (перцептивний рівень).
Читання. Не можуть ставити правильно наголос; літеральні парафазії; однак читання залишається найбільш збереженим.
Письмо. Страждає списування; письмо порушується в більшому ступені.

 

■ Акустико-мнестична афазія.
Локалізація. Ураження третини середньої скроневої звивини скроневої долі лівої півкулі.
Диференційні ознаки. Порушується мовно-слухова пам'ять. Порушення об'єму утримання мовленнєвої інформації. Порушення зорової пам'яті, слабкість зорових образів слів.
Лексика. Можуть перечислюючи підібрати антонім, фразеологізм. Експресивне мовлення. Спостерігаються труднощі при вимові серії слів. Не утворює словесну інструкцію. Словесні парафазії, контамінації. Аграматизми (заміни закінчень різних частин мови).
Імпресивне мовлення. Порушується сприймання довгих речень (5-7 слів); з труднощами орієнтуються в бесіді з 2-3 співбесідниками.
Читання. Літеральні парафазії. Письмо. Номінативна сторона більш збережена.

 

■ Семантична афазія.
Локалізація. Ураження «зони перекриття» (перехрестя тім'яно-скронево-потиличних ділянок кори головного мозку у лівій півкулі).
Диференційні ознаки. Порушення симультанного аналізу та синтезу, одномоментного «схвачування» інформації. Провідним дефектом являється порушення розуміння складних логіко-граматичних структур.
Лексика. Словник збіднений. Порушені смислові зв'язки слів, які утворюють певні семантичні поля. У мовленні мало синонімів та антонімів.
Експресивне мовлення. Спостерігаються специфічні труднощі при пошуках потрібного слова або довільного називання предмету.
Імпресивне мовлення. Не можуть орієнтуватись у порівняльних словосполученнях; порушується розшифровка інвертованих словосполучень; порушення окличних парадигм.
Читання. Труднощі під час розуміння тексту задач.
Письмо. Збіднене, стереотипність синтаксичних форм. Мало складних речень.

 

■ Динамічна афазія.
Локалізація. Ураження кори головного мозку біля центру Брока.
Диференційні ознаки. Порушення сукцесивної (послідовної) організації мовленнєвого висловлювання. Порушений процес реалізації мовлення у зовнішнє середовище (внутрішня програма збережена).
Лексика. Важко скласти речення, розставивши серію сюжетних малюнків.
Експресивне мовлення. Неможливість активно розгортати мовлення. Під час переходу не має послідовності ліній. Труднощі при називанні предмету, власних назв.
Імпресивне мовлення. Є розрізнення елементарного ситуативного мовлення із уповільненим темпом. Труднощі під час розрізнення складних висловлювань, пов'язаних із недостатньою активністю хворого.
Читання. Збережене.
Письмо. Збережене.

Амнестическая афазия

Поражение теменно – височно — затылочной области. Проявляется в нарушение номинативной функции речи, нарушение предметных образов-представлений.

40) Общее для всех форм:

— Нарушение речи всегда является системным нарушением всей речевой сферы. Каждая форма афазии возникает при поражении определенного участка коры левого полушария мозга, так называемой «речевой зоны».

— Афазия не является изолированным дефектом только речи, а находится во взаимодействии с дефектами других психических процессов – восприятием, образами-предсталениями, эмоционально-волевой и личностной сферы психики человека.
Афазия ведет к дезинтеграции всей психической сферы человека.

— При всех формах афазии нарушаются зрительные, слуховые и осязательные образы-представления.

— Более выраженное нарушение понимания глаголов по сравнению с существительными.

— Нарушается целостность и индивидуальность словаря: увеличивается частота употребления одних слов, снижается употребление других, и в целом утрачивается его индивидуальность.

· афазия,

· классификация афазий,

· афазия это,

· Лурия А.Р.,

· эфферентаная моторная афазия,

· афферентная моторная афазия,

· динамическая афазия,

· сенсорная афазия,

· акустико-мнестическая афазия,

· семантическая афазия,

· амнестическая афазия

41)

Афазія — один з найтяжчих наслідків мозкових уражень, коли системно порушуються всі види мовленнєвої діяльності. В основі будь-якої форми афазії лежить та чи інша первинно ушкоджена нейрофізіологічна та нейропсихологічна передумова (наприклад, порушення динамічного або конструктивного праксису, фонематичного слуху, апраксії артикуляційного апарату тощо), яка спричинює специфічне системне порушення розуміння мовлення, мовотворення, письма, читання, рахунку. При афазії специфічно системно порушується реалізація різних рівнів, аспектів, видів мовленнєвої діяльності (усне мовлення, мовленнєва пам'ять, фонематичний слух, розуміння мовлення, писемне мовлення, читання, лічба тощо).

Величезний внесок у розуміння мовленнєвої діяльності при афазії зробили нейрофізіологія, нейропсихологія, нейролінгвістика. Актуальною і мало вивченою залишається проблема особливостей психічного розвитку дітей і підлітків, хворих на дитячу афазію.

49) Види дислексій

Фонематичні дислексії обумовлені недорозвиненням функції фонемної системи: слуховимовної диференціації фонем, фонематичного аналізу і синтезу. При недорозвитку функцій фонематичного аналізу та синтезу у дітей спостерігається побуквене читання, спотворення звукової сторони слова (вставки, пропуски, перестановки звуків), труднощі читання оберненого складу. Наприклад, аптека – „патека”, булка – „бука”, поклала – „покалала”. В основі цих порушень читання лежить недорозвиток функцій фонематичного аналізу.
Частіше за все у дітей з порушеннями читання виявляється несформованою найбільш складна форма функції фонематичного аналізу - визначення кількості, послідовності і місця звуків в слові. При фонематичних дислексіях у більшості дітей відмічається недорозвинення і порушення усного мовлення (неправильне використання деяких граматичних форм, обмежений словник).

 

Оптичні порушення читання пов'язані з недорозвиненням вищих зорових функцій: зорового аналізу і синтезу, оптико-просторових уявлень. Діти стикаються з труднощами в конструюванні зображень, у визначенні схожості і відмінності зорових зображень, в перетворенні фігур. У них спостерігаються неточності змальовування і конструювання: а) спрощення фігур, зменшення кількості елементів, б) неправильне просторове розташування ліній в порівнянні з зразком. В процесі оволодіння читанням у цих дітей відмічаються труднощі в засвоєнні схожих графічних букв, їх змішування та заміни (т-г, д-л, в-з, х-к).

 

Аграматичні порушення читання часо спостерігається у дітей з загальними недорозвитком мовлення. При такому порушенні відмічаються неправильне вживання відмінкових закінчень, неправильне узгодження різних частин мови та ін.

 

Мнестичні порушення читання пов’язані з труднощами встановлення зв’язків між звуками і буквами. Ці порушення проявлялись в труднощах засвоєння всіх букв, у недиференційованих замінах букв при читанні. Дитина на запам’ятовувала, яка буква відповідає тому чи іншому звуку.

 

Семантичні порушення читання (механічне читання) – це порушення розуміння читаного при технічно правильному читанні. Семантичні дислексії викликаються двома факторами: 1) недорозвиток звуко-складового синтезу; 2) нечіткістю, недиференційованістю уявлень про синтаксичні зв’язки слів в середині речення. Розподіл слова на склади в процесі читання – часта причина нерозуміння читаного слова, речення. Учні з порушенням звуко-складового синтезу, читаючи слово по складам, не можуть об’єднати ці склади в єдине слово, співвіднести розділене на склади слово та відповідне слово в усному мовленні, тобто не впізнає його. В такому випадку дитина читає механічно, не розуміючи змісту тієї інформації, яку вона розшифровує. У дітей з семантичними порушеннями читання недостатньо сформована можливість синтезувати, встановлювати в своєму уявленні розділені на склади слова і речення.. Внаслідок не сформованості граматичних узагальнень діти з семантичними дислексіями в процесі читання речень і тексту не знаходять зв’язку між словами в реченні.

52) Щодо етіології заїкання І. Сікорський та Г. Гутцман вважали, що виникнення захворювання часто пов’язане із періодом розвитку мовлення у дітей і тому і тому наполягали на лікуванні заїкання у дитячому віці. І. Сікорський першим назвав заїкання дитячою хворобою. Він дійшов висновку (яке має велике практичне та наукове значення), що відсоток усіх випадків заїкання припадає на той період, коли розвиток мовлення незавершений і схильність до заїкання з віком знижується порівняно зі схильністю до одужання.

Рівень знань у галузі анатомії та фізіології мозку на межі ХХ ст. не дали змоги просунутися вперед у визначенні сутності заїкання, проте психологія та психіатрія набули широкого розвитку. У цих дисциплінах спостерігалася тенденція до відходу від розгляду людського організму як єдиного цілого та вивчення окремих елементів психічної діяльності. Стало можливим ретельніше вивчення всіх аспектів і проблем заїкання, яким досі не приділялося достатньої уваги.