Нагляд за додержанням законів при виконанні покарань у виді виправних робіт.

Виконання органами КВІ адміністративного покарання у виді виправних робіт не регламентовано жодною інструкцією ДПтС України.

Єдина підстава для виконання такого виду покарання є ч. 1 ст. 31 КУаП якою зазнається, що постанова суду (судді) про застосування виправних робіт надсилається центральному органу виконавчої влади з питань виконання покарань. Але слід зазначити, що протягом 2011 року такий вид адміністративної відповідальності був застосований судами стосовно 66 осіб.

Практика обчислення підрозділами кримінально-виконавчої інспекції строку покарання у виді виправних робіт базується на положеннях Кримінально-виконавчого кодексу України.

Відповідно до норм кримінально-виконавчого законодавства строк кримінального покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями в календарному значенні, але адміністративні покарання обчислюються лише місяцями (до 2-х місяців).

Початком строку відбування виправних робіт є день, наступний після дня надходження копії вироку чи постанови суду та відповідного повідомлення кримінально-виконавчої інспекції на підприємство, в установу чи організацію (далі – підприємство), де працює засуджений. З цього ж дня із заробітку засудженого мають розпочатися відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком чи постановою суду.

Якщо засуджений на час надходження на підприємство копії вироку чи постанови перебував у черговій відпустці, то початком строку відбування виправних робіт буде вважатися перший робочий день після виходу засудженого з відпустки.

Якщо засуджений на час надходження на підприємство копії вироку чи постанови не працював з поважних причин (у зв’язку з хворобою, догляд за хворим), початком строку буде вважатися день одержання адміністрацією підприємства копії вироку, але відрахування з його заробітку повинні проводитися з того моменту, коли він фактично став до роботи.

Для визначення дати закінчення строку виправних робіт слід до дня, з якого розпочато виконання покарання, додати календарний строк призначеного судом покарання.

Якщо кінець строку покарання припадає на вихідний або святковий день, засуджений знімається з обліку у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строку покарання місяцями, він закінчується відповідного числа останнього місяця.

Покарання вважається відбутим лише тоді, коли кількість відпрацьованих засудженим днів відповідатиме кількості робочих днів, що припадають (згідно з графіком роботи підприємства) на кожен місяць, окремі його періоди та встановлений судом строк покарання в цілому.

Безпідставно не відпрацьовані робочі дні не зараховуються у строк відбування покарання. У такому разі відбування виправних робіт триває до повного відпрацювання засудженим не зарахованих у строк відбування покарання робочих днів.

Якщо протягом місяця засуджений відпрацював кількість днів, що перевищує кількість робочих днів, встановлених за графіком роботи підприємства, то в строк покарання зараховується лише один календарний місяць без урахування днів, відпрацьованих понад графік. Відрахування за дні, відпрацьовані поза графіком, не проводяться.

Регулярне щомісячне відображення в документах персонального обліку даних про відбутий строк у календарному обчисленні здійснювати не потрібно. Для контролю за трудовою зайнятістю засуджених в облікові картки заносяться відомості про кількість робочих днів за графіком та фактично відпрацьованих.

Однак, у ряді випадків необхідно, щоб відбутий строк виправних робіт був виражений календарно. Це стосується випадків звільнення засуджених від відбування покарання по закінченню строку, зняття з обліку у зв’язку із зміною місця проживання, у разі умовно-дострокового звільнення, притягнення засудженого до кримінальної відповідальності та ін.

У таких випадках відпрацьовані робочі дні переводяться у календарне обчислення. Для цього в обліковій картці засудженого порівнюють кількість робочих днів за графіком з кількістю фактично відпрацьованих. Якщо друге число дорівнює першому або більше нього, місяць вважається відбутим. Якщо ж кількість днів за графіком перевищує кількість фактично відпрацьованих, зарахованих у строк відбування покарання, недостатня їх кількість зараховується з наступного місяця. Наприклад, якщо у червні засуджений відпрацював 3 дні при 23 робочих днях, 20 невідпрацьованих робочих днів позичаються з наступного місяця – липня і з урахуванням цього вважається, що засуджений відбув ще один календарний місяць. У липні засуджений відпрацював 21 з 22 робочих днів за графіком. Один день за липень та 20 днів, позичених на червень, зараховуються із серпня. Якщо у серпні відсутня необхідна кількість робочих днів – з вересня.

Необхідно мати на увазі, що запозичення проводиться лише в межах, що не перевищують кількість робочих днів за графіком. Так, із місяця, в якому за графіком 23 робочих дні, а засуджений відпрацював 25, у строк відбування покарання можна зарахувати не більше 23. Крім цього, запозичення не можна здійснювати для місяця, певна частина якого припадає на період до початку відбування покарання. Наприклад, початком строку покарання є 15 вересня, засуджений 10 жовтня звільнився з роботи та через 10 днів (20 жовтня) влаштувався на інше підприємство. У зв’язку з тим, що у вересні та жовтні певна частина часу (з 1 по 14 вересня та з 10 по 19 жовтня) припадає на період до початку строку відбування покарання і до влаштування засудженого на нове підприємство, запозичення для цих місяців не повинно проводитись. Робочі дні, що залишилися (у межах кількості робочих днів за графіком у кожному місяці) складаються та переводяться в календарні, з використанням табеля-календаря шляхом приєднання до робочих днів вихідних і святкових днів, що припадають на цей період.