Рівні сформованості духовності старшокласників

РІВНІ	ПОКАЗНИКИ
Високий	Сформований моральний ідеал: доброта, порядність, чесність, правдивість, справедливість, працелюбність, вміння давати морально-етичну оцінку оточуючим явищам і вчинкам, активність, любов до Батьківщини, наявність мети життя, творчі здібності, рівень розумового розвитку, патріотизм,творчі здібності учнів
Середній	Сформований моральний ідеал добра, порядність, чесність, правдивість, працелюбність, активність, рівень розумового розвитку.
Низький	Не має сформованого морального ідеалу, злість, зрада, підступність, егоїзм, жорстокість, низький розумовий розвиток, не має пізнавального інтересу, патріотичних почуттів, чуйності, мети життя

 

Таким чином, проведена нами робота забезпечила теоретичне обґрунтування оціночної системи, без якої неможливим було б проведення практичного дослідження.

Однак, перш ніж вдатися до цього, нам необхідно визначити сукупність виховних можливостей навчальних дисциплін, щоб підвищити ефективність роботи духовного виховання, які вже утвердилися у практиці і стали надбанням наукової теорії. Саме цьому і буде присвячено нами наступний етап дослідження.

 

1.2. Література - як важливий засіб формування духовності у старшокласників.

 

Українська література вивчається в усіх школах нашої держави. І саме література є одним з найдоступніших для школярів видів мистецтва, а тому вчителі літератури мають чи не найбільшу можливість вплинути на формування духовного світу кожної дитини, вплинути на її емоційну сферу, а й відповідно й формування системи цінностей підростаючого покоління.

Як зазначає Є.А.Пасічник, література як шкільний предмет ”...є багато функціональним, інтегральним за своїм призначенням, одним з найважливіших завдань, які необхідно розв`язати у процесі вивчення літератури, є забезпечення ідейно-естетичного впливу художніх творів на учнів, використання їх високого потенціалу з метою формування всебічно розвиненої особистості, громадянина України, якому притаманна висока культура, широкий кругозір, творчі здібності, загальнолюдські цінності, високі моральні ідеали.

Література здатна пробуджувати в людині художника, розвивати в неї вміння естетично освоювати світ” [36:31].

Звичайно, люди далеко не завжди усвідомлюють значення того чи іншого твору у своєму духовному розвитку, але мистецтво в цілому і література як один з його видів відкриває перед читачем унікальні можливості для виховання культури почуттів і переживань, що є основою здорової людської поведінки.

На сьогодні проблема розвитку духовності полягає в першу чергу у розумінні кожною людиною тих критеріїв, що складають основу поняття "духовність". Відповідно й проблема розвитку духовної особистості полягає на сьогодні не стільки в тому, що недостатньо продукується цінностей та ідеалів, скільки в їх розумінні до них кожного з нас.

Ми виділяємо такі критерії духовності школярів, як морально-етична культура учня, ставлення його до громадської діяльності, пізнавальний інтерес, розуміння ним сенсу буття. Кожен з цих критеріїв духовності має відповідні показники, які свідчать про рівень сформованості в людини того чи іншого критерію духовності.

Так морально-етична культура учня вимірюється в першу чергу наявністю в нього морального ідеалу, вмінням давати моральну й естетичну оцінку явищам, вчинкам тощо, а також вмінням роботи самооцінку.

Ставлення учня до громадської діяльності вимірюється рівнем усвідомлення ним місця окремої людини в суспільстві, а також ставленням учня до громадських доручень, наявністю в учня внутрішньої свободи, його ставлення до батьків, однолітків та інших людей, наявністю в нього патріотичних почуттів, почуття власної гідності..

Пізнавальний інтерес вимірюється наявністю в учня інтересу до навчання рівнем загальної допитливості, загальним рівнем розумового розвитку, а відповідно до цього й рівнем усвідомлення школярем потреби у навчанні.

Одним з найважливіших і одночасно найскладнішим критеріїв духовності є розуміння людиною сенсу буття в цілому, а відповідно до цього й визначення людиною сенсу свого особистого існування. Показниками цього критерію духовності є наявність в учня суспільних якостей, прагнення знайти найвищий сенс свого існування, мету життя реалізація чи принаймні спроби реалізації учнем своїх творчих здібностей й різноманітних інших можливостей тощо.

Зазначені нами вище критерії та показники духовності є далеко не єдиними аспектами оцінки рівня духовності окремої особистості, але на наш погляд вони є одними з основних аспектів за якими вчитель в практиці роботи зможе оцінити рівень духовності учнів.

Величезна роль у формуванні усіх цих показників і критеріїв духовності належить літературі, адже саме на уроках літератури вчитель має найбільше можливостей вплинути на емоційно-оцінну сферу дитини й до того ж зробити це непомітно чи майже непомітно для неї, що має чималу вагу, адже кожен вчитель знає, що дуже важливо у вихованні дитини уникати надмірності уваги, уникати моралізаторства й відкритої та частої критики у бік тих чи інших якостей дитини. На уроці літератури вчитель має змогу впливаючи в першу чергу на емоційну сферу дитини, коригувати її систему цінностей, розширювати її кругозір, формувати її духовну сферу. Вдало підібрані твори для прочитання та відповідні методи й прийоми роботи над ними здатні успішно впливати на формування з кожного названих вище критеріїв духовності людини. Проте, на нашу думку, вчитель на уроці літератури здатен вплинути на перший і останній з названих критеріїв духовності, оскільки в дитячому та юнацькому віці людина найбільш підвладна впливу емоцій.

Художні твори впливають на людину через образи. В істиному мистецтві зміст і форма художнього образу злиті воєдино. Художній образ виростає з образів чуттєвих, первинних, подібно тому як із них виникає поняття. Художній образ неповторний і, не дивлячись на це, являє собою стійке утворення: він живе у віках. Саме через образи люди знайомляться з минулим свого народу, з добром і злом, з красивим і потворним, з моральним і аморальним.

Проблемою духовного виховання учнів на уроках української літератури займалися такі вчені-методисти як: Цимбалюк Л.М., Бугайко Т.Ф., Мірошниченко Л.Ф., Степанішин В.Р., Пасічник В.А.

Степанішин В.Р. зазначає, що нові підходи до викладання українського мистецтва слова ґрунтуються на загальній концепції літературної освіти, себто на філософських, історичних естетичних, літературознавчих і мовних засадах.

Автор чітко окреслює головні завдання, що стоять перед словесниками на сучасному етапі. Такими є:

- виховання активної самостійної особистості, свідомого громадянина України;

- формування засобами художньої літератури майбутніх матерів, батьків, чоловіків, дружин;

- розвиток розумових сил, багатства мови, логічного мислення, відтворюючої уяви, образного мислення;

- плекати сучасного кваліфікованого читача з аналогічним підходом до літературного твору, самостійним поцінуванням його змісту та форми;

- розвивати емоційну сферу учнів, високу культуру почуттів, цілеспрямованість і твердість переконань.

Саме на таких методах навчання на уроках літератури, повинен будуватися урок. В. А. Пасічник зазначає, що систему викладання не можна розглядати як застиглу норму. Викладання літератури у школі – “це постійний пошук, творчість”.[36:102]

У процесі роботи на уроках літератури ставляться завдання, пов’язані з духовним вихованням учнів, - розуміння учнем мети і сенсу буття, красу людської душі, природи, творів літератури, моральних ідеалів письменника.

 

1.3. Перспективний педагогічний досвід формування духовності особистості засобами літератури.

 

Над проблемою формування духовності учнів під час навчального процесу працював Ільїн Є.М. Він стверджував, що саме вчитель мови і літератури покликаний мораллю літератури формувати етичні підвалини особистості, розвивати її духовний і душевний потенціал. Особливість системи Ільїна полягає в тому, що проводячи урок літератури, вчитель має виходити із потреб учнів, їх інтересів і бажань в чомусь розібратися. Іноді неможливо відчути, чого потребує учень в даний момент, що для нього цінне, а що зовсім не важливе. „Не тільки свої запитання ставлю школярам. У тексті відшукую і їх запитання… І вже не діти „вгадують” мене, а я їх, що, мабуть, складніше й цікавіше” (12: 25)

Надзвичайно актуальними є його прийоми:

· „Мистецтво запитання”. Сучасний ритм життя вимагає не мовчазності, а цікавості. Саме таким і росте сучасне покоління, і дуже важливо навчити його не мовчати, зціпивши зуби, а ризикувати, діяти, рухатись.

· „Відкрита етика”. Іноді так потрібно відійти від сухого аналізу і перейти до відвертої розмови, до прямого, нехитрого контакту з учнем, до людського, а не лише професійного спілкування з ним.

· „Слухати учня по-толстовськи” – основний принцип педагога, що значить прагнути не „відмінної” відповіді учня, а його власної, а це речі не тотожні.

Ці та багато інших методів його системи потрібно взяти на озброєння сучасному вчителеві для того, щоб учень „нового часу” адекватно сприймав і засвоював інформацію. Саме Ільїн наголошує на тому, що „нова людина” вимагає нових підходів у навчанні, і треба не боятися ризикувати та експериментувати з учнями.

Львова Ю.Л. стверджує, що успіх на уроці літератури залежить від самого вчителя, від його психологічного настрою та усвідомленого бажання передати учням певні людські ідеали через літературу. На перше місце вона ставить саме особистість вчителя, який найпершим має бути для учнів носієм культурних надбань людської цивілізації, втіленням чеснот і моральності.

В.Біблер та його прихильники розглядають процес формування духовності особистості як процес становлення особистості в контексті вільного діалогу (спілкування) вихованців і педагогів, молодших і старших товаришів. Таке спілкування цінне тим, що учасники висловлюють свої погляди на світ і на себе в ньому. „На думку теоретиків „Школи діалогу культур”, психологія і педагогіка повинні виходити з глобальних особливостей сучасного мислення й актуальних форм діяльності, сприяти переорієнтації від „людини освіченої” до „людини культури”.(8:160-170)

Цікавими є їх ідеї про організацію навчання не на основі підручника, а на основі реальних авторських текстів конкретної культури. Саме з них учні черпають інформацію про загальнолюдські цінності, ідеали, що в сукупності і впливають на формування їх духовності. Тому результатом освітньої діяльності в „Школі діалогу культур” стає базова культура особистості. „Головним у культурі є не предмети і знання, а цінності і норми, способи мислення й творчості”.(8:160-170)

Сухомлинський В. О. також давав цінні поради щодо формування духовності особистості. Він стверджував, що „пізнання розумом і серцем повинно включати в себе не тільки захоплення красою, а й обурення злом. Із безсмертних творів світової літератури потрібно брати образи, в яких геній художників втілив людські вади, пробуджувати в юних серцях глибоко особисте почуття непримиренності зі злом”. (35:201)