Кафедра «Економіки підприємства»

 

 

Представлено на кафедру___________________________

(дата, підпис секретаря кафедри)

Рецензування_____________________________________

________________________________________________

________________________________________________

(кількість балів, „до захисту”(„на доопрацювання”)

дата, підпис керівника курсової роботи)

Захист: _________________________________________

(кількість балів, дата, підпис викладача)

Підсумкова оцінка________________________________

_______________________________________________

(кількість балів, оцінка за4-х бальною системою,

дата, підпис викладача)

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни Економіка підприємства

на тему “Собівартість продукції, її аналіз та шляхи зменшення”

 

 

Студентки Коломієць Катерини Сергіївни

Групи ЕД-21

 

Керівник курсової роботи: Арістаров

Євген Миколайович, кандидат технічних

наук, доцент

 

Кременчук 2012 р.

Дніпропетровський університет економіки та права

ім.Альфреда Нобеля

Кременчуцький інститут

 

Кафедра Економіки підприємства

 

 

„Затверджую”

Завідувач кафедри

____________проф. Арістаров Є.М..

„____”_______________ 2012р.

 

 

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу з дисципліни Економіки підприємства

студентки 2 курсу групи ЕД-21

Коломієць Катерини Сергіївни

 

1. Тема роботи Собівартість продукції, її аналіз та шляхи зменшення
2. Строк здачі студентом закінченої роботи____________________________________
3. Вихідні дані до роботи____________________________________________________

 

__________________________________________________________________________

1. Зміст пояснювальної записки (перелік питань, які підлягають розробці)__________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

1. Перелік графічного матеріалу______________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

1. Дата видачі завдання___________

 

Студент________________________

(підпис)

 

Керівник________________________ Арістаров Є.М..

(підпис)

 

 

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назва етапу курсової роботи	Строк виконання етапів роботи	Примітки

 

Студент___________________________

(підпис)

Керівник__________________________ ____________________________

(підпис) (прізвище, ім’я, по-батькові)

„_____”_________________________20____р

План

Розділ I......................................................................................................... 5

Вступ............................................................................................................ 5

1. Собівартість продукції. Поняття, економічна суть............................. 6

1.1. Планування собівартості продукції..................................................... 9

1.2.Перевірка формування собівартості продукції................................. 12

2. Шляхи зниження собівартості продукції.............................................. 16

Висновок.................................................................................................... 22

Розділ II.................................................................................................... 23

2.1. Визначення виробничої програми підприємства............................. 24

2.2. Визначення трудових ресурсів і ефективності їх використання...... 29

2.3. Визначення виробничої потужності, виробничих фондів і ефективності їх використання..................................................................................................... 31

2.4. Складання собівартості товарної продукції і визначення її структури 34

2.5. Визначення цін на продукцію, формування і розподул прибутку підприємства............................................................................................................................ 36

2.6. Виконання підприємством обов’язків перед бюджетом і соціальними фондами............................................................................................................................ 38

2.7. Розрахунок середньомісячної заробітної плати на підприємстві.... 39

2.8. Виконання соціальної програми підприємства (забезпечення житлом) 40

Висновки.................................................................................................... 41

Розділ I

Вступ

У системі показників, що характеризують ефективність виробництва, одне із провідних місць належить собівартості продукції. У ній як у синтетичному показнику відбиваються всі сторони виробничої й фінансово-господарської діяльності підприємства: рівень використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи окремих працівників і керівництва в цілому.

Положенням про склад витрат визначено, що собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використаних у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво.

Визначення собівартості необхідно з багатьох причин, у тому числі для визначення рентабельності окремих видів продукції й виробництва в цілому, визначення оптових цін на продукцію, здійснення внутрішньовиробничого планування, визначення національного доходу в масштабах країни. Собівартість продукції - один з основних факторів формування прибутку. Якщо вона підвищилася, то за інших рівних умов розмір прибутку за цей період обов'язково зменшиться за рахунок цього фактора на таку ж величину. Між розмірами величини прибутку й собівартістю існує зворотньо-функціональна залежність. Чим менша собівартість, тим більший прибуток, і навпаки. Собівартість є однією з основних частин господарської діяльності й відповідно одним з найважливіших елементів цього об'єкта управління.

Мета дослідження - обґрунтування концептуальних засад щодо управління собівартістю продукції та розробка на цій основі рекомендацій методологічного та практичного спрямування, спрямованих на пошук шляхів зниження собівартості продукції в умовах непередбачуваного зовнішнього середовища.

1. Собівартість продукції. Поняття, економічна суть

Витрати підприємства виступають у формі собівартості продукції. Собівартість продукції виділяється із загальної її вартості як особлива економічна категорія, тому що кожне підприємство незалежно від форми власності повинне відшкодовувати ресурси, що витрачаються ним, в межах собівартості, аби мати можливість безперебійно працювати. Підприємства (фірми), що займаються виробничою діяльністю, визначають витрати виробництва, а фірми, що здійснюють збутову, постачальницьку, торгівельно-посередницьку діяльність, — витрати обертання. Практично у всіх країнах світу конкретний склад витрат, які можна віднести до витрат виробництва і обертання, регулюється законодавчо. Це пов'язано з особливостями податкової системи і необхідністю розрізняти витрати підприємства (фірми) за джерелами їх відшкодування (що включається в собівартість продукції, а отже, відшкодовуваним за рахунок цін на неї, і відшкодовуваним з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів).

Собівартість - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і збут продукції, виконання робіт і надання послуг. Оскільки собівартість відображає лише поточні витрати на виробництво і збут продукції (робіт, послуг), то цим вона принципово відрізняється від одноразових капітальних вкладень (інвестицій), що створюють основні фонди. Це означає, що за рахунок собівартості не можна поповнювати запаси, створювати ресурси. Собівартість продукції є узагальнювальним показником, який відображає стан техніки і рівень організації виробництва, раціонального, економічно обґрунтованого господарювання на підприємстві.

Собівартість — один з найважливіших показників діяльності підприємства, оскільки він:

— комплексно характеризує рівень витрат усіх наявних ресурсів підприємства, а відтак, і рівень техніки, технології та організації виробництва;

- є базою для оцінки економічної ефективності виробництва;

- є базою для встановлення цін на продукцію (роботи, послуги);

- є базою для визначення прибутку підприємства.

Собівартість продукції є якісним показником, в якому концентровано відображаються результати господарської діяльності організації, її досягнення і резерви. Чим нижча собівартість продукції, тим більшою є економія праці, краще використовуються основні фонди, матеріали, паливо, тим дешевше виробництво продукції обходиться як підприємству, так і суспільству в цілому.

Для планування, обліку і аналізу господарської діяльності, виявлення джерел зниження і прогнозування собівартості витрати класифікуються на групи за певною ознакою.

Витрати, які відносяться на собівартість продукції, визначаються Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг).

До собівартості продукції, зокрема, включаються витрати праці, засобів і предметів праці на виробництво продукції на підприємстві. До них відносяться:

— витрати на підготовку І освоєння виробництва;

— витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), зумовлені технологією і організацією виробництва, включаючи витрати на контроль виробничих процесів і якості продукції, що випускається;

— витрати, пов'язані з раціоналізацією й винахідництвом;

— витрати по обслуговуванню виробничого процесу* забезпеченню нормальних умов праці й техніки безпеки;

— витрати, пов'язані з набором робочої сили, підготовкою та перепідготовкою кадрів;

— відрахування на соціальні заходи;

— витрати по управлінню виробництвом тощо.

Крім цього, до собівартості продукції (робіт, послуг) включаються також витрати від браку, від простоїв за внутрішньовиробничими причинами, нестачі матеріальних цінностей у виробництві й на складах в межах норм природного убутку. Залежно від того, які витрати включаються до собівартості продукції, традиційно виділяються такі її види:

— технологічна—включає лише прямі витрати, пов'язані з підготовкою та виготовленням продукції;

— виробнича — включає прямі витрати і загальновиробничі витрати; вона характеризує витрати самостійного виробничого підрозділу (цеху) на виготовлення продукції;

— маргинальна (обмежена) — це виробнича собівартість, яка характеризує рівень прямих змінних витрат, які припадають на одиницю продукції;

— фабрично-заводська — собівартість, до складу якої включаються, крім безпосередніх затрат на її виготовлення, ще й адміністративні та інші операційні витрати;

— повна — виробнича собівартість, яка збільшена на суму адміністративних, комерційних і збутових витрат. Цей показник інтегрує загальні витрати підприємства, які пов'язані як з виробництвом, так і з реалізацією продукції;

— індивідуальна — характеризує витрати конкретного підприємства, які пов'язані з випуском продукції;

— середньогалузева — характеризує середні по галузі витрати на виробництво даного виробу і розраховується за формулою середньозваженої із індивідуальних собівартостей підприємств галузі.

Принцип історичної собівартості, що покладений в основу бухгалтерського обліку, передбачає пріоритетну оцінку активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і споживання.

Згідно з Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку до історичної (фактичної) собівартості повинні включатися лише виробничі витрати: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати і загальновиробничі витрати.

Показник повної собівартості використовується не для оцінки активів, а для цілей довгострокового планування та для визначення ціни на продукцію.

За ознакою часу собівартість поділяється на планову (нормативну) і фактичну. Для розрахунку планової (нормативної) собівартості включаються максимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, передбачені планом на минулий період. Фактична собівартість характеризує розмір дійсно затрачених засобів на випущену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

1.1. Планування собівартості продукції.

Основною метою планування собівартості є виявлення і використання наявних резервів зниження витрат виробництва і збільшення внутрішньогосподарчих накопичень. Знижуючи витрати виробництва в результаті заощадження минулої і живої праці, промисловість добивається разом із зростанням накопичень збільшення об'єму випуску продукції. Плани за собівартістю повинні виходити з прогресивних норм витрат праці, використання устаткування, витрати сировини, матеріалів, палива і енергії з урахуванням передового досвіду інших підприємств. Тільки при науково організованому нормуванні витрат можна виявити і використати резерви подальшого зниження собівартості продукції.

Планова собівартість визначається шляхом техніко-економічних розрахунків величини витрат на виробництво і реалізацію всієї товарної продукції і кожного виду виробів. Залежно від характеру виробництва застосовується ряд показників, що характеризують собівартість продукції.

При випуску одного виду продукції собівартість одиниці цієї продукції є показником рівня і динаміки витрат на її виробництво. Для характеристики собівартості різнорідної продукції в планах і звітах використовуються показники зниження собівартості порівнянної товарної продукції і витрат на 1 грн. товарної продукції. План підприємства містить також зведений кошторис витрат на виробництво і планові калькуляції собівартості окремих виробів.

Показник витрат на 1 грн. товарної продукціївизначається виходячи з рівня витрат на виробництво товарної продукції по відношенню до вартості продукції в оптових цінах підприємства.

Допустимо, що з державного планового завдання за об'ємом реалізованої продукції складає 4,35 млрд. грн., а вартість цієї продукції в оптових цінах - 5 млрд. грн. Отже, завдання по рівню витрат на 1 грн. товарної продукції складе 87 коп. (4,35 / 5).

Показник витрат на 1 грн. товарної продукції не тільки характеризує планований рівень зниження собівартості, але і визначає також рівень рентабельності товарної продукції. Його величина залежить як від зниження собівартості продукції, так і від зміни оптових цін, асортименту і якості продукції.

У плані витрати розраховуються на плановий об'єм і асортимент продукції, але фактичний її асортимент може відрізнятися від планового. Тому планове завдання за витратами на 1 грн. продукції перераховується на фактичний асортимент і потім вже зіставляється з даними про витрати на 1 грн. продукції.

План за собівартістю промислової продукції складається за єдиними для всіх підприємств правилами, встановленими в інструкціях по плануванню, обліку і калькуляції собівартості промислової продукції. У цих інструкціях міститься перелік витрат, що включаються в собівартість продукції, і визначаються способи калькуляції собівартості.

Планова собівартість продукції визначається шляхом відповідних розрахунків техніко-економічних чинників. Методичними вказівками по розробці 11-го п'ятирічного плану визначений наступний типовий перелік техніко-економічних чинників, що обумовлюють зниження собівартості продукції:

1) підвищення технічного рівня виробництва;

2) поліпшення організації виробництва і праці;

3) зміна об'єму, структури і розміщення виробництва;

4) поліпшення використання природних ресурсів;

5) розвиток виробництва.

У плані за собівартістю продукції на підприємстві разом з витратами на 1 грн. товарної продукції є наступні показники: собівартість окремих видів продукції, собівартість товарної продукції, зниження собівартості порівнянної продукції.

Визначення планової собівартості окремих видів продукції служить основою планування витрат на виробництво. Планова собівартість всієї товарної продукції розраховується на основі даних про об'єм випуску товарної продукції і планової собівартості окремих видів виробів.

Оцінка виконання плану за собівартістю всій товарній продукції здійснюється з урахуванням змін цін, що відбулися протягом звітного року, на матеріали і тарифів на перевезення і енергію.

Вся товарна продукція при плануванні і обліку собівартості на підприємствах підрозділяється на порівнянну і незрівнянну. Порівнянною вважається продукція, що випускалася в попередньому (по відношенню до планового) році, а також вироби з тривалим циклом виробництва, які випускалися минулого року в одиничних екземплярах. До складу порівнянної продукції не включаються роботи по замовленнях на сторону, послуги, надані своєму капітальному будівництву, роботи по капітальному ремонту і продукція, що виготовлялася в досвідченому порядку. До незрівнянної відноситься продукція, освоєна виробництвом в поточному році.

У плані підприємства визначається завдання по зниженню собівартості порівнянної продукції. Воно виражається відсотком зниження собівартості продукції по відношенню до минулого року. Разом з цим може бути вказана і сума планованої економії в результаті зниження собівартості порівнянної продукції.

Для визначення завдання по зниженню собівартості порівнянної товарної продукції складається розрахунок собівартості по всій номенклатурі виробів виходячи з передбаченого планом підприємства об'єму продукції і з урахуванням планового показника по рівню витрат на 1 грн. товарної продукції в оптових цінах.

Якщо, наприклад, підприємство виготовляє тільки два типа порівнянної продукції, то цей розрахунок матиме наступний вигляд.

Таб.1

Собівартість	млн. грн.
Вироби	Кількість	Одиниці	Вироби	Всього	Випуск	Процент зниження собівартості продукції
по плану (штук)	по звіту за минулий рік	по плану	по звіту за минулий рік	по плану
А		1,8	1,6			11,1
Б		1,5	1,47			2,0
Всього	-	-	-			7,1

З розрахунку видно, що планом передбачено отримання економії від зниження собівартості продукції в порівнянні з минулим роком в сумі 247 млн. грн (3453-3206). Віднісши цю планову економію до фактичної середньорічної собівартості минулого року, визначимо завдання по зниженню собівартості порівнянної продукції, яке складе 7,1%: (247/3453 * 100).

Виконання плану по порівнянній продукції характеризується сумою одержаної економії і відсотком зниження собівартості по відношенню до минулого року.