Розділ ІІ. Граматичні особливості використання складних слів і абревіатур у діловому спілкуванні

Правопис абревіатур і складних слів

Правопис абревіатур

1. Скорочені назви (абревіатури) установ, закладів, організацій тощо, утворені з частин складноскорочених слів, пишуться двояко:

а) З великої літери, якщо ці слова вживаються у назвах на позначення одиничних установ: ДДМА, НАН, КІТ;

б) З малої літери, якщо такі слова є родовими назвами: сисадмін, сисоп, культорганізатор, спорторганізатор.

2. Складноскорочені назви, утворені з початкових (ініціальних) букв, власних і загальних назв, пишуться великими літерами: ЦУНГО (Центральне управління народногосподарського обліку), АІСГБ (Американський інститут сертифікованих громадських бухгалтерів), СППВА (стандарти професійної практики внутрішнього аудиту).

Розглядаючи питання абревіатур у сучасній українській мові, можна зіштовхнутися з низкою різнопланових проблем щодо розуміння й вживання абревіатур у сучасній українській мові.

Немає однозначності в термінології, якою користуються дослідники, описуючи абревіатури. Науковці паралельно вживають різні терміни на позначення того самого поняття, по-різному розуміють ті самі поняття. Єдиним способом вирішення цієї проблеми є внести єдину загальноприйняту класифікацію абревіатур до нової редакції українського правопису.

Проблемним у мовному середовищі є орфографічно правильне написання абревіатур, у чому можна легко переконатися за допомогою аналізу текстів з українського сектора Інтернет, переважно публіцистичних.

Досліджуючи різноманітні тексти із вживанням абревіатур, легко побачити, що автори регулярно порушують наведені вище норми написання абревіатур. Так у текстах часто зустрічається написання Рк замість нормативного РК тощо. Такі порушення відбуваються частково під впливом російської мови, у чому можна переконатися, зіставивши тексти, написані українською і російською мовами.

Також проблемною є узгодження абревіатур з іншими частинами мови в текстах. Це пов’язано з визначенням роду абревіатури. Для пересічного мовця визначення роду абревіатури, не описане чіткими правилами, є проблемним, так само, як і визначення, чи є абревіатура відмінюваною. Часто автори роблять спроби відмінювати невідмінювані абревіатури. Усе це свідчить про недостатність і недоступність інформації щодо цієї проблематики.

Ще одна проблема полягає в запозиченні абревіатур з інших мов, зокрема з англійської. Поки що не вирішено, яким чином запозичати такі абревіатури: транслітерацією, транскрипцією чи в оригінальному написанні (латинським алфавітом), наприклад, термін Incoterms (англ. Інкотермс) вивають як І нсотермс, Інсотірмс та Іпсотермс.

Відзначимо, що такі абревіатури найчастіше виникають у терміносистемах нових галузей знань, наприклад, у термінології інформаційних та комп’ютерних технологій.

На підставі аналізу наукової літератури пропонуємо в українській мові розрізняти три види абревіатур: складовий, змішаний та ініціальний. Поміж ініціальних абревіатур пропонуємо традиційно розрізняти: звукові, утворені поєднанням початкових звуків слів; буквені, утворені від назв початкових букв слів; буквено-звукові, утворені поєднанням слів і звуків. На нашу думку, така класифікація абревіатур буде найзручнішою для наукових досліджень і навчального процесу.

Правопис складних слів

Разом пишуться:

1. Усі складноскорочені слова й похідні від них: болиголов, перекотиполе,складносурядний, давньоверхньонімецька, сліпоглухонімий.

Сюди належать і всі складноскорочені слова з першими частинами авіа-, авто-, біо-, зоо-, водо‑, газо-, гідро-, електро-, мета-, метео-, соціо-,стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фото- й подібні: аерофлот, аудіоредактор, кіноменеджер, радіотовари, фотопослуги, телевізор, відеомагнітофон..

2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою): двобічний, трипроцентний, сімдесятиріччя, трикутник, двадцятишеститисячний, двоядерний, одноступеневий, дворівневий.

3. Складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ: самозвіт,самовідладка,телекомунікації,залізопрокат (прокатувати залізо), електрозварка (зварювати електрикою), короткочасний.

4. Складні іменники, утворені шляхом поєднання дієслова в 2-й особі однини наказового способу з іменником: автосканування,_світогляд.

5. Складні прикметники, співвідносні з складними іменниками, що пишуться разом: електросиловий, самохідний, загальновідомий, теплоємнісний.

Через дефіс пишуться:

1. Поєднання антонімічних (або синонімічних) слів: більш-менш,_введення-виведення.

2. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра,_три-чотири.

3. Літерні абревіатури з належними до них цифрами: МН-14-1, ЕП-13-2.

4. Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний.

5. Іменники, що означають науковий ступінь, спеціальність, професію: магнітолог-астроном, доцент-дослідник, веб-дизайнер, менеджер-програміст.

6. Іменники, у яких перше слово підкреслює основну прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: дизель-мотор, жар-птиця, козир-дівка, крекінг-процес, Свят-вечір, стоп-кран, крекінг-процес.

7. Іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, мегабайт-секунда.

8. Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-, обер-, унтер-: макро-команда, міні-програма, міні-процесов, міні-комп’ютер.

9. Складні прикметники, що співвідносяться із складними іменниками, що пишуться через дефіс: інформаційно-ієрархічний, інформаційно-комунікаційна, інформаційно-аналітична.

10. Складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, що означають рівноправні поняття (між компонентами можна ставити і): інформаційно-пошуковий, плоско-опуклий, цифро-аналоговий.

11. Складні прикметники з першою частиною на -ико (-іко): діалектико-матеріалістичний, політико-економічний.

12. Складні прикметники, у яких перша складова частина не має прикметникового суфікса, але за змістом однорідна з другою частиною й приєднується до неї за допомогою сполучного звука о або е: інфо-форум, блочно- ієрархічний, демо-програма.

2.2 Дослідження абревіатур і складних слів у мовленні студентів

 

У ході роботи над курсовим проектом нами було проведено дослідження, метою якого було виявлення рівня знань морфологічної норми сучасної української мови майбутніми спеціалістами в галузі «Менеджмент». Об’єктом дослідження було використання складних слів і абревіатур у професійному мовленні майбутніх фахівців. Предметом дослідження стало застосування складних слів і абревіатур в офіційно-діловій сфері. Методами дослідження стали спостереження й використано соціальне опитування (тесті анкета).

У тестуванні взяли участь 17 студентів групи МН-14-1. Тест містить 5 питань, які потребували правильної відповіді[Додаток Б].

Результати опитування приведені на діаграмах показали, що меншість студентів зробили помилки у написанні складних сліві абревіатур, але все ж таки виникають труднощі. Для вирішення цієї проблеми ми розробили словник для допомоги фахівцям напряму «Менеджмент».

 

 

 

Діаграма 1. Питання щодо написання складного слова

 

 

Діаграма 2. Правопис складних слів

 

 

Діаграма 3. Вживання складних слів

 

 

 

 

Діаграма 4. Рід абревіатур

 

Діаграма 5. Відмінювання абревіатур

 

 

Крім тестування серед студентів групи МН-14-1 було проведено анкетування, згідно з яким переважна кількість студентів активно користується складними словами і абревіатурами при конспектуванні[Додаток Г].

 

Висновки до розділу ІІ

Складні слова й абревіатури мають свої особливості використання в ділових паперах. Складні слова мають правила правопису, й можуть бути написані разом або через дефіс.

Розглядаючи питання абревіатур у сучасній українській мові, можна зіштовхнутися з низкою різнопланових проблем щодо розуміння й вживання абревіатур у сучасній українській мові.Немає однозначності в термінології, якою користуються дослідники, описуючи абревіатури. Так абревіатури можуть писатися з великих літер або з малих, мати у своєму складі числа.

Дивлячись на результати нашого дослідження ми бачимо, що у сучасному світі молоді спеціалісти не бачать потреби у вивченні особливостей складних слів і абревіатур, але кожний, чи то майбутній спеціаліст, чи то спеціаліст зі стажем вважає, що вивчення цих правил дає змогу бути освіченою людиною. Це потрібно щоб у майбутньому мати чітку уяву про що йде розмова коли будуть дискусії, які будуть наповнені складними мовними конструкціями з використанням складних слів і абревіатур сфери менеджменту і адміністрування.

 

ВИСНОВКИ

 

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що для досягнення високої обізнаності особливостей вживання складних слів і абревіатур у мовленні майбутні фахівці напряму «Менеджмент і адміністрування» мають добре вивчати правила творення й написання, особливості, працювати з відповідними словниками та знайти для себе ліпший словник. Оволодіння такою сукупністю знань та формування відповідних дискусійних умінь становить значні труднощі для спеціалістів у неоднорідному граматичному середовищі: у випадках, коли українська засвоюється паралельно з російською чи англійською.

В економічних текстах дуже часто використовуються складні слова та абревіатури, тому що завдяки ним висловлюється більшість термінів, назв процесів, тощо.

Знання особливостей вживання прикметників підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та у безпосередніх ділових контактах. Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Економічне мовлення насичене термінами, які в свою чергу є складними словами. Тому важливо знати правопис складних слів, щоб правильно використовувати терміни. Коли складне слово означає одне поняття, воно пишеться разом або через дефіс. А складні слова або словосполучення, які означають різні поняття пишуться окремо.

Використання складних слів і абревіатур у діловому мовленні зумовлене насам­перед спрощенням складної термінології для більш ефективного й зрозумілішого сприйняття понять.