Визначення поняття медсестринства. Сестринська справа – предмет, мета, завдання, функції.

Визначення поняття медсестринства. Сестринська справа – предмет, мета, завдання, функції.

Відомий вислів: «Медицина – стовбур дерева, а її спеціальності окремі гілки. Але коли гілка сягає розмірів цілого дерева, то вона здобуває право на самостійне існування».

Ця гілка – сестринська справа, що виділяється із системи медичної освіти в окрему науку.

Із залежного підрозділу медицини сестринська справа розвивається в самостійну науку.

Основою всієї медсестринської освіти її фундаментом та теоретичним підґрунтям предмет “Основи сестринської справи”

 

Сестринська справа – це особлива самостійна наука і самостійна професія, яка не обмежується виконанням призначень лікаря, орієнтована на пацієнта з метою запобігання захворюванням, зміцнення здоров’я населення, здійснення догляду та полегшення страждань хворих, а також їх реабілітації

_{Це поняття було сформовано на нараді національних представників міжнародної ради сестер (нова - зеландія 1987 р.).}

 

Основне завдання програми – засвоєння теоретичних знань та практичних умінь при спостереженні і догляді за хворими, виконанні сестринських маніпуляцій, профілактики захворювань, надання невідкладної допомоги із застосуванням правил професійної етики та деонтології, а також формування активної позиції самих учнів щодо здорового способу життя.

Сестринська справа орієнтована в більшій мірі на людину або групу людей (сім’ю, колектив, суспільство), ніж на хворобу. Вона спрямована на вирішення проблем і потреб людей, їхніх сімей та суспільства в цілому, які виникли, або можуть виникнути у зв’язку із змінами в здоров’ї.

Таким чином сестринська справа – це самостійна професія, яка володіє достатнім потенціалом, щоб встати в рівень з лікувальною справою. Функції медсестри значно ширші, ніж просто виконання вказівок та призначень лікаря.

Сьогодні виділено 4 основні функції сестринської справи:

І. Здійснення сестринського догляду і керівництво ним. В основі цієї функції лежить медсестринський процес.

 

ІІ. Навчання пацієнтів та їх родичів основним навичкам, які забезпечують збереження і відновлення здоров’я.

 

ІІІ. Виконання ролі ефективного члена медико-санітарної бригади.

Медико-санітарна бригада – це група людей, які об’єднані однією метою – надання допомоги хворому.

До складу бригади входять лікар, медсестра, санітар або ж бригада може бути сестринською (медсестра-бакалавр, медсестра).

 

ІV. Розвиток сестринської практики та проведення сестринських досліджень.

 

ТОВАРИСТВО ЧЕРВОГО ХРЕСТА

У 1853 році 5 мешканців Женеви Анрі Дюнан, Густав Муаньє, Луї Аппіа, Теодор Монцар і генерал Гійом Анрі Дюфур на терені філантропічної організації «Суспільна користь» вирішили заснувати Міжнародний комітет допомоги пораненим, що в 1876 році дістав назву Міжнародного комітету Червоного Хреста. Його емблема – червоний хрест на білому тлі.

Товариство керується принципами, які ґрунтуються на одвічному прагненні людей до миру й злагоди, спрямовує свої зусилля в таких напрямках діяльності:

- захист життя і здоров’я людини, честі особистості;

- допомога жертвам збройних конфліктів, стихійних лих;

- турбота про інвалідів, немічних старих, одиноких хворих.

 

Основні засади діяльності Товариства Червоного Хреста: гуманність, неупередженість, нейтральність, незалежність, добровільність, єдність, універсальність.

Іншими словами: доброта, милосердя, мудрість та терпіння і є основними принципами догляду.

Червоний Хрест України від самого заснування займається наданням допомоги інвалідам, самотнім людям похилого віку, біженцям, дітям-сиротам.

З 1961 року у структурі Товариства Червоного Хреста України створена і діє Патронажна служба. Патронажні сестри надають медичну та соціально-побутову допомогу самотнім, непрацездатним громадянам, людям похилого віку та інвалідам, які потребують сторонньої допомоги.

Етика і деонтологія

У сучасній медицині область медичних питань позначається різноманітними термінами: «лікарська етика», «медична етика», «медична деонтологія», «біоетика», «біомедична етика», «сестринська етика».

 

Медична етика – це вчення про роль моралі у діяльності медичних працівників,про їх високогуманне ставлення до людини як необхідну умову до успішного лікування хворого.

 

До питань етики належить:

- збереження професійної таємниці, якщо вона не зачіпає інтересів суспільства, або хворого. (Гіппократ говорить: “Оточи хворого любов’ю і розумною утіхою, а головне – залиши його в незнанні того, що на нього чекає і особливо – що йому загрожує”.)

- медична сестра не має права розголошувати і обговорювати відомості про хворобу та інтимне життя хворого, які вони отримали під час виконання професійних обов’язків.

- Медичним сестрам не треба брати на себе функції, які віднесені до лікарської компетенції, роз’яснювати хворим, а також їхнім родичам характер захворювання, інтерпретувати результати лабораторних, інструментальних та рентгенологічних досліджень. Вони можуть говорити лише по загальний стан хворого.

- Увага та делікатність з боку медичної сестри до хворих не повинні виходити за межі розумного. Звертатися до хворого треба зі строгою ніжністю, не допускати кокетства та нав’язливості.

 

До питань етики належать також і медичні помилки, які слід відрізняти від злочинних дій, що караються законом. Професійні помилки можуть бути пов’язані з недостатнім рівнем знань, відсутністю досвіду, недосконалими методами дослідження. Їх слід розглядати та аналізувати в колективі, щоб не повторювати більше.

 

Деонтологія – це вчення про принципи поведінки медичних працівників з метою забезпечення максимальної користі для хворого. Основою для деонтології є адміністративні–регламентуючі форми (накази інструкції) норм поведінки медпрацівників, їх професійних обов’язків і організації лікувально–діагностичного процесу.

Суть деонтології можна викласти такими словами “До хворого треба ставитись так, як ти хотів би, щоб ставились до тебе.”

Медична сестра має усвідомити свою відповідальність за життя хворого, однак це відчуття не повинно переходити в сентиментальність, яка стане на зваді зідраності, активності у боротьбі за здоров’я, а не рідко і за життя хворого. Однією з рис медичної сестри має бути чесність. Не в якому разі не потрібно приховувати допущені помилки. М. І. Пирогов говорив з цього приводу: “Необхідно мати мужність обнародувати свої помилки, щоб застерегти від них інших працівників.”

 

Спілкування – це контакт двох або більше осіб у ході якого відбувається сприйняття один одного, обмін інформацією, емоціями, діями, взаєморозуміння, взаєморегуляція.

А. Коні сказав: “Слово – одне з найважливіших знарядь людини. Безсиле саме по собі, воно стає могутнім і непоборним, сказане вміло, щиро і вчасно. Воно здатне вести за собою й того, хто говорить, і засліплювати його і оточуючих своїм блиском”.

Особистість медичної сестри, стиль її спілкування з хворим, володіння технікою психологічної роботи самі по собі можуть сприяти одужанню. Тільки тій хто побував у ролі тяжкохворого знає що означає залишитись зі своєю хворобою. Медична сестра повинна бачити не тільки і не стільки хворобу, скільки пацієнта з усіма його проблемами і не інтуїтивно, а обдумано, свідомо здійснюючи догляд за ним.

У пацієнтів можуть бути найрізноманітніші потреби в спілкуванні. Їм може бути потрібна порада, розрада, консультація. Те, наскільки медична сестра може задовольнити ці потреби, залежать від її навичок спілкування та досвіду.

Виділяють п’ять складових спілкування:

1. відправник

2. повідомлення (інформація)

3. канал спілкування (спосіб передачі інформації)

4. отримання

5. зворотній зв’язок (відповідь)

 

Те, як ви взаємодієте з людьми в життєвих ситуаціях, може вплинути у випадку надання сестринської допомоги, щоб принести найбільшу користь для вашого пацієнта. Для того щоб здійснити максимально корисне спілкування з пацієнтом, коли він роздратований, сердитий потрібні знання та вміння. Спеціальні навички міжособового спілкування, можливо, являється найбільш важливими навиками, якими повинна володіти медична сестра під час роботи.

Існує 2 типи спілкування:

- вербальне – процес передавання інформації від однієї особи до іншої за допомогою мовлення.

- невербальне – безсловесне (міміка, жести, пози, письмове повідомлення).

 

 

Визначення поняття медсестринства. Сестринська справа – предмет, мета, завдання, функції.

Відомий вислів: «Медицина – стовбур дерева, а її спеціальності окремі гілки. Але коли гілка сягає розмірів цілого дерева, то вона здобуває право на самостійне існування».

Ця гілка – сестринська справа, що виділяється із системи медичної освіти в окрему науку.

Із залежного підрозділу медицини сестринська справа розвивається в самостійну науку.

Основою всієї медсестринської освіти її фундаментом та теоретичним підґрунтям предмет “Основи сестринської справи”

 

Сестринська справа – це особлива самостійна наука і самостійна професія, яка не обмежується виконанням призначень лікаря, орієнтована на пацієнта з метою запобігання захворюванням, зміцнення здоров’я населення, здійснення догляду та полегшення страждань хворих, а також їх реабілітації

_{Це поняття було сформовано на нараді національних представників міжнародної ради сестер (нова - зеландія 1987 р.).}

 

Основне завдання програми – засвоєння теоретичних знань та практичних умінь при спостереженні і догляді за хворими, виконанні сестринських маніпуляцій, профілактики захворювань, надання невідкладної допомоги із застосуванням правил професійної етики та деонтології, а також формування активної позиції самих учнів щодо здорового способу життя.

Сестринська справа орієнтована в більшій мірі на людину або групу людей (сім’ю, колектив, суспільство), ніж на хворобу. Вона спрямована на вирішення проблем і потреб людей, їхніх сімей та суспільства в цілому, які виникли, або можуть виникнути у зв’язку із змінами в здоров’ї.

Таким чином сестринська справа – це самостійна професія, яка володіє достатнім потенціалом, щоб встати в рівень з лікувальною справою. Функції медсестри значно ширші, ніж просто виконання вказівок та призначень лікаря.

Сьогодні виділено 4 основні функції сестринської справи:

І. Здійснення сестринського догляду і керівництво ним. В основі цієї функції лежить медсестринський процес.

 

ІІ. Навчання пацієнтів та їх родичів основним навичкам, які забезпечують збереження і відновлення здоров’я.

 

ІІІ. Виконання ролі ефективного члена медико-санітарної бригади.

Медико-санітарна бригада – це група людей, які об’єднані однією метою – надання допомоги хворому.

До складу бригади входять лікар, медсестра, санітар або ж бригада може бути сестринською (медсестра-бакалавр, медсестра).

 

ІV. Розвиток сестринської практики та проведення сестринських досліджень.