Небезпеки, спричинені соціумом

Формування засад ринкової економіки створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Нині дедалі більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуротвор-чим чинником українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас сучасні досягнення науки і техніки та стрімке зростання кількості інформації означили сучасне суспільство як постіндустріальне, телематичне. У такому суспільстві на перший план виступає інформація²⁴, комунікація²⁵. На цьому ґрунті зростає тиск інформації на особистість, а також знаходять застосування технології масового впливу на свідомість споживачів інформації. Інформаційний вплив спрямований на маніпулювання як окремою людиною, так і масами, метою чого є формування культури, наперед визначених цінностей, пріоритетів тощо.

---------------------------------------

Інформація - (роз'яснення, повідомлення) - відомості про які-небудь події, факти, чиюсь діяльність у будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (книги, ілюстрації, кіно-, відеофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем тощо). Комунікація - вербальний і невербальний обмін інформацією між людьми; передача інформації, повідомлень, різних відомостей, вона можлива між людьми, людиною і машиною, не одушевленими об'єктами і різними живими організмами. Часто вона пов'язана з опосередкованим спілкуванням, тобто передачею інформації за допомогою технічних засобів, у тому числі засобів масової комунікації- телебачення, радіо, преси.

132 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Відомий письменник сучасної світової літератури Дж. Фаулз, аналізуючи сучасний стан культури, твердить, що ми живемо в типовий entre-deux-guaerres (між двома війнами (фр.)) період. Суспільство, одурманене сексуальною революцією, висунуло на передній план сексуальну ідентифікацію, сексуальну мораль, загострило тендерні стосунки, спричинило кризу релігійної віри. Наслідком цього жінка стала джерелом насолоди, знаряддям, інструментом, сурогатом, який використовують для мастурбації. Для захопленого безумством суспільства культом стає старлетка - модель - дівчина-з-журнальної обкладинки, дівчина-гурія, яка не має віку, її тіло, форми є її одягом, інструментом заробітку грошей. Єдине, чого від неї вимагають, це максимум насолоди і єдине, чого від неї не очікують - це дітей. Сьогоднішній символ старлетки, нагадує часи фривольної і елегантної еротики Рококо²⁶ з Херувимами, Купідонами. На цьому фоні засоби масової інформації "відкривають" щораз сміливіші, відвертіші моделі деструктивної поведінки²⁷, формуючи відповідну свідомість як окремої людини, так і натовпу.

Під впливом напруженої ситуації сьогодення набувають сили і негативні чинники: формування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про девіантні відносини у суспільстві; надто різкий поділ на бідних та багатих; процеси збіднення та збагачення мають деформуючий характер. Зріс вплив кримінальних, соціально-політичних, інформаційно-психологічних, соціально-психологічних, соціально-економічних та інших, зумовлених атрибутами мікро-соціуму та соціуму негативних чинників ризику.

Такі обставини створюють передумови виникнення мотивації "втечі" особистості від руйнуючого жаху реальності - природної рефлексії на загрозу життєдіяльності індивіда. Трагедією сучасної людини є саме деструктивна втеча від реальності - аддикція²⁸. Спроба втечі сучасної людини з реальності у деякий стан, смисловий простір, де можна відпочити, порадіти, набрати сил для того, щоб знову повернутися до ситуації реального життя, що пригнічує, називається аддиктивною. Аддиктивна настроєність притаманна всім дорослим людям які мають травмуючий досвід, обтяжувальні залежності²⁹. Така поведінка за своєю суттю є дефектно-адаптивною в умовах постійного ускладнення сучасного життя. Аддиктивна поведінка - одна з форм деструктивної поведінки, яка виражається в устремлінні втечі від реальності шляхом зміни свого психічного стану за допомогою приймання деяких речовин, чи постійною фіксацією уваги на визначених предметах чи активностях, що супроводжуються розвитком інтенсивних емоцій. Цей процес настільки захоплює людину, що починає керувати її життєдіяльністю. Людина стає безпорадною перед своєю пристрастю. Вольові зусилля ослаблюються, посилюється важкість адаптації до проблемних життєвих ситуацій (складні емоційні умови,

²⁶ Рококо - архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., що відзначався вишуканою складністю форм і вигадливим орнаментом.

Наприклад тенденція виникнення (приблизно у 2002 р.) популярних скандальних телепередач на зразок: "Моя сім'я", "Окна", "Девичьи слезы" та ін., відверті сценарії цих передач спочатку шокували громадськість, а потім стали сприйматися, як належне. Аддукція - недосконалий, ілюзорний спосіб пристосування до надто складних для індивіда умов життєдіяльності.

Залежність - та чи інша форма рабства, що обмежує можливості людини, вона є психологічною причиною різноманітних особистих катастроф, руйнувань і захворювань.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ____________________________ 133

розчарування, руйнування ідеалів, конфлікти, різного роду стреси тощо). Психофізіологічна суть аддиктивної поведінки ґрунтується на основі відсутності вміння керувати власним психоемоційним тонусом³⁰. Людина хоче яскравих настроїв, захисту від небезпек, тривог, страхів. І у задоволенні цього людина шукає найлегші шляхи - втечу через аддиктивний агент (музика, алкоголь, сигарети, наркотик, азартна гра, проституція, злочинність тощо). На цьому ґрунті набувають поширення різноманітні форми соціальних відхилень (алкоголізм, тютюнокуріння, наркоманія, проституція, злочинність, самогубство тощо). Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах кризи системи соціального контролю стали загрозливими для суспільства.

Для запобігання такій деструктивній поведінці потрібно навчитися довільно, усвідомлено та творчо керувати своїми настроями і переживаннями, навчитися менеджменту станів, опанувати мистецтво релаксації, мобілізації і самопрограму-вання, завдяки чому можливо отримати повну владу над власною психікою і тілом, а отже, і над своїм життям загалом.

3.5.3. Алкоголь і здоров я

Мабуть, у нас немає жодної сім'ї, яку прямо чи опосередковано не хвилювала б проблема алкоголізму. Алкоголізм - страшна хвороба, яка за розповсюдженням на Землі займає третє місце після серцево-судинних та ракових захворювань.

Алкоголь збуджує, підбадьорює, піднімає настрій, змінює самопочуття, робить бесіду жвавішою. Алкоголь висококалорійний продукт, швидко забезпечує енергетичні потреби організму. Відомо, що в пиві і сухих виноградних винах до того ж є певний склад вітамінів та ароматичних речовин. Усе це правильно, але алкоголь ніколи не може бути корисною речовиною і лише тимчасово призводить до вдаваного покращення стану.

Алкогольні напої паралізують діяльність абсолютно всіх органів людини. Як і нікотин, алкоголь - наркотик, до якого швидко звикають і не задовольняються малими дозами.

Стадії розвитку алкоголізму мають певну закономірність. Перший прийом викликає захисну реакцію - адже організм прийняв отруту. Це можуть бути нудота, блювання, головний біль, запаморочення і таке інше. Ніяких приємних відчуттів при цьому не виникає. Однак у разі повторних прийомів алкоголю настає ейфорія, а захисна реакція поступово слабшає. З часом стан ейфорії стає для людини потребою, і вона вже не може обходитись без алкогольних напоїв. Унаслідок неодноразових прийомів алкоголю залежність від нього постійно зростає, при відсутності алкоголю людина починає відчувати хворобливий стан, який дуже важко переноситься. Різко знижується працездатність, виникає головний біль, тремтять кінцівки, людину морозить - це характерні симптоми алкогольного похмілля. В такому стані найкраще знімає головний біль повторний прийом алкоголю, а це тільки закріплює залежність людини від нього. Поступово ця залежність перетворюється на нестримний потяг негайно, якомога швидше знайти і прийняти наркотик. Щоб добути алкоголь-

 

Тонус - життєва активність, рівень життєдіяльності; манера, загальний рівень настроєності на будь-що (позитивний емоційний стан при тривалому збудженні нервової або м'язової тканини).

134 3, Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

ний напій, хворий іде на будь-які дії, зокрема злочинні, готовий зняти з себе останній одяг, все винести з дому.

У нашому організмі немає жодного органу, на який би алкоголь не діяв негативно. Незначна кількість його осідає в порожнині рота, далі - в системі травлення: в шлунку - біля 20% і в кишечнику - близько 80%. Вже через 5 хв після вживання спиртного алкоголь виявляється в крові, а через 2 год всмоктується повністю.

Алкоголь всмоктується досить швидко в кров, яка розносить його по всьому організму. Але розподіляється алкоголь в різних тканинах організму нерівномірно і, як встановлено, основна його доза всмоктується в мозок. Як і інші отруйні речовини, алкоголь знешкоджується в печінці. Беручи участь у знешкодженні спирту, печінка сама зазнає його шкідливої дії. Алкоголь викликає запальну реакцію в клітинах печінки, вони зневоднюються, зморщуються, ущільнюються і гинуть. Відбувається часткова заміна цих клітин щільними сполучнотканинними рубцями. Таким чином алкогольний гепатит (запалення печінки) переходить у серйозне захворювання, яке називається цирозом. Живіт збільшується через утворення водянки черевної порожнини. Розвивається загальне отруєння організму, і людина гине.

У московській міській клініці психіатричної лікарні № 4 ім. П.Б. Ганнушкіна було обстежено 33 особи (30 чоловіків і 3 жінки), які систематично зловживали алкоголем 5 років і більше. З них 27 померло у віці 23-50 років, 6-у віці 60-66 років. Протягом хвороби вони потрапляли в психіатричний стаціонар 3 рази і більше (один хворий - 27 разів). При госпіталізації у 9 хворих були судорожні припадки, спостерігався набряк головного мозку у 30%, 19% хворих мали набряк легенів. Діагностичні дослідження показали дистрофічні зміни внутрішніх органів, фіброзні та склеротичні зміни судин головного мозку та внутрішніх органів. Знайдені при гістологічному дослідженні зміни нейронів свідчили про зрушення в їх структурі. Причинами смерті були: мозкова, серцева і легенева недостатність, киснева недостатності і набряк мозку.

Отже, алкоголь - це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Особливо сильну шкідливу дію його відчуває високоорганізована система організму - головний мозок. Найбільше алкоголь поглинає головний мозок, тому що в нервових клітинах головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкоголь розчиняється краще, ніж в інших середовищах. У молодих людей судини мозку порівняно великого розміру (це потрібно для повноцінного живлення клітин, які ростуть), тому приплив крові до них більший. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку. І хоча їх у кожного з нас 17 млрд, таке марнотратство - недопустиме з погляду безпеки життєдіяльності.

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.

П'янство та алкоголізм завдають великої економічної, соціальної та моральної шкоди суспільству. Люди, які п'ють, частіше хворіють, допускають брак у роботі, через них стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вуличного травматизму). Через провину п'яних водіїв щораз частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв'язок зі злочинністю - 96% правопорушень чинять особи в стані алкогольного сп'яніння.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ____________________________ 135

3.5.4. Тютюнокуріння

Сьогодні смертність населення України визначається передусім неінфекційними захворюваннями, тісно пов'язаними з широким розповсюдженням чинників ризику, які характерні для поведінки людини. Серед них тютюнокуріння - основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн - чинник ризику більш ніж 25 хвороб.

Ось деякі цифри та факти щодо куріння:

- за оцінками ВООЗ близько третини дорослого населення світу (серед яких 200 мільйонів - жінки) курять;

- кожного року в світі тютюн спричиняє 3,5 мли смертей, або 1000 - щодня;

- за прогнозами, глобальна тютюнова "епідемія" забере життя 250 мільйонів сучасних дітей та підлітків.

До складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь тощо.

Крім цього, термін зберіганні сигарет, тютюну не повинен перевищувати 6 місяців, якщо вони зберігаються довше, в тютюні відбуваються незворотні хімічні зміни: нікотин і смоли виділяють отруйні випаровування, в результаті чого цигарки стають радіоактивними.

Тютюн негативно впливає на дихальну, серцево-судинну системи, репродуктивні органи.

Жінки, які палять, практично не народжують здорових дітей.

Курці в 13% частіше страждають на стенокардію, в 12% - на інфаркт.

Серед дітей до 5 років, коли у родині є один курець, хворіють 73,9%, двоє курців - 77%, троє курців - не виявилося жодної здорової дитини.

3.5.5. Проституція

Проституція - вступ людей у безладні статеві стосунки за матеріальну винагороду. Проституцією є також втягування чоловіка чи жінки в статевий контакт за визначену винагороду.

Особи з низьким рівнем комунікабельності, невмінні знаходити спільну мову з протилежною статтю, нерідко користуються послугами проституток. Як правило метою таких контактів є зняття сексуального напруження, оскільки на певний момент відсутній сталий партнер, чи останній відмовляє у сексуальному контакті. Нерідко це люди сексуально безграмотні. Вони бояться експериментувати в сексі з своїми постійними партнерами. Ці люди бояться розмовляти зі своїм партнером на сексуальні теми. Спілкування з проститутками, користування їхніми послугами дає змогу певною мірою зреалізувати фантазії, задовольнити похіть, садо-мазохістські, фетишистські чи інші нахили. Результатом такого спілкування можуть бути пристрасть до алкоголю, наркотиків, травми, каліцтва, смертельні випадки.

Проститутки та їхні клієнти ризикують підхопити інфекційні хвороби, віруси імунодефіциту, різні заразні хвороби. Крім цього проституція є складовим елементом злочинного світу.

136 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

3.5.6. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи самозахисту

Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко збільшується частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Хоча статистика злочинів із застосуванням вогнепальної зброї в Україні свідчить про тенденцію спаду:

1996 р. - скоєно 2 133 злочини,

1997 р. - скоєно 1518 злочинів,

1998 р. - скоєно 1 299 злочинів,

1999 р. - скоєно 1011 злочинів,

2000 р. - скоєно 890 злочинів,

- кількість вилученої зброї в населення має тенденцію до збільшення:

1990 р. вилучено 208 одиниць,

1991-2000 pp. вилучено 32 000 одиниць.

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у вихованні та законодавстві й інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів. Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством. За таких умов безпека - це насамперед спосіб запобігти конфліктові, готовність до несподіванок, уважність до оточення тощо.

3.5.6.1. Правова основа самозахисту

Захищати життя й здоров'я громадян повинна держава. У Конституції України зазначено, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в державі найвищою соціальної цінністю; усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах; громадяни мають рівні конституційні права й свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками...соціального походження, майнового етану; місця проживання...за іншими ознаками; обов'язок держави - захищати життя людини; кожен має право захищати життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань".

Право громадян на самозахист закріплене статтею 36-ю Кримінального кодексу України "Необхідна оборона". Згідно з нею, кожен громадянин має право на захист своїх прав та інтересів, а також прав та інтересів інших осіб, держави й суспільства через завдання шкоди тому, хто зазіхає на ці інтереси. При цьому право особи на необхідну оборону не залежить від можливості уникнути небезпечного зазіхання або можливості звертання до органів влади. Кримінальну відповідальність особа несе тільки при перевищенні меж необхідної оборони, тобто умисного заподіяння тому, хто зазіхає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпеці посягання. І навіть у тому випадку особа не несе відповідальності, якщо через сильне хвилювання, спричинене небезпекою, вона не змогла оцінити небезпеки зазіхання і ступеня завданої нею шкоди. Проте пункт 5 статті 36, дозволяє використовувати для необхідної оборони зброю або будь-які інші предмети та засоби для захисту від:

а) нападу озброєної особи;

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 137

б) нападу групи осіб;

в) протиправного проникнення до житла.

Отже, Кримінальний кодекс окреслює загальне коло ситуацій, коли дозволено застосування зброї.

Станом на початок 2004 р. в Україні не прийнято закон про зброю - Верховна Рада вже вкотре повертає його "на доопрацювання" у першому читанні. Тому, замість повноцінного закону, маємо чимало відомчих нормативних актів. Придбання та використання гладкоствольної та нарізної мисливської зброї регулюють наказ МВСУ від 21.08.1998 р. (№622), газової - постанова Кабміну від 7.09.1993 р. (№ 706), спецзасобів для стрільби гумовими кулями - накази МВС за № 379/ДСК від 13.06.2000 р. та за № 815/ДСК від 29.08.2003 р.

3.5.6.2. Технічні засоби самозахисту

3.5.6.2.1. Мисливська зброя

Переважна більшість мисливської гладкоствольної та нарізної зброї достатньо ефективна для самозахисту. Таку зброю згідно з наказом МВС за № 622 дозволено застосовувати для "захисту життя, здоров'я, житла й майна громадян".

Енергія пострілу мисливської зброї є надійною для враження супротивника, а такі параметри, як далекобійність, скорострільність або місткість магазину, дають змогу вступати в серйозну суперечку з багатьма злочинцями. Головними недоліками цього виду зброї є:

- великі затрати часу у приведення до бойової готовності (для того, щоб привести її в дію потрібний час на виймання з сейфу, відкривання замка курка, заряджання);

- обмеженість в носінні (умови зберігання і носіння не допускають буденного її носіння);

- смертельна дія (мисливські боєприпаси є за своєю суттю бойовими);

- небезпека для оточуючих (заряди, а особливо кулі несуть небезпеку рикошету, також висока пробивна здатність картечі, куль несуть небезпеку нанесення поранень оточуючим, які перебувають за тонкими стінами, перегородками, огорожами тощо).

Згідно з наказом МВС за № 622 гладкоствольна мисливська зброя доступна особам, що досягли 21-річного віку, нарізна - 25-літнього.

3.5.6.2.2. Аерозольні розпилювачі

У побуті їх називають "газовими балончиками". Це - найпростіший, найдешевший, найдоступніший засіб самозахисту несмертельної дії. Згідно з постановою за№ 706 Кабміну України, аерозольні розпилювачі вільно реалізують усім громадянам України, котрим виповнилося 18 років. Отож, для придбання балончика треба пред'явити паспорт. Відповідно до тієї ж постанови, дозволено застосування аерозольних розпилювачів - для захисту від злочинних зазіхань на власне життя і здоров'я, житло та майно чи життя і здоров'я, житло та майно інших громадян; для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності, де вони працюють; для затримання особи, яка скоїла злочин і намагається втекти або чинити опір, із подальшою передачею її працівникам органів внутрішніх справ. Перед застосуванням аерозольного розпилювача громадянин, якщо є можливість, зобов'язаний попередити нападника про свій намір.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Із технічного погляду, газовий балончик - це аерозольний балон, який розпилює отруйну речовину (ОР) подразнюючої дії. Потрапивши в очі, на слизову оболонку або у дихальні шляхи, ОР (залежно від типу) спричиняє відчуття опіку, кашель, сльозовиділення. В аерозольних розпилювачах, призначених для цивільних, використовують чотири типи OP: C8 (2-хлорбензилденмалонодінітрил, 0-хлорбензаль-малононітрил - поліцейський або військовий "сльозоточивий газ"), CN (хлорацетофенон - газ "черемха"), ОС (олеорезин капсікум - екстракт натурального червоного перцю), МПК (морфолід пеларгонової кислоти - синтетичний аналог ОС). Тип ОР визначають за маркуванням на балоні, CS - речовина комбінованої дії, що подразнює очі та дихальні шляхи, CN має яскраво виражену сльозоточиву дію, але значно слабша від CS. ОС та його синтетичний аналог МПК впливають насамперед на слизову оболонку, при тому МПК за ефективністю поступається своєму натуральному аналогові, але має довший термін зберігання і краще працює за низьких температур. Важлива перевага ОС та МПК над CS і CN - ефективна дія на собак та осіб у стані алкогольного сп'яніння.

На сьогодні в Україні сертифіковано лише аерозольні розпилювачі "Терен" з активною речовиною МПК, які виготовляє київський НВП "Еколог". Громадяни можуть придбати балони "Терен-1". Для працівників правоохоронних органів випускають "Терен-4" з підвищеною концентрацією ОР та "Терен-4М" із сумішшю МПК та С8. Ситуація щодо розпилювачів зарубіжного виробництва неоднозначна: прямої заборони на їхнє використання немає, але й прямого дозволу також. Тому на прилавках магазинів час від часу з'являються російські балони "Шок" з активною речовиною ОС, а "з рук" можна придбати різноманітні німецькі балони, як правило, із CS.

Техніка застосування аерозольних розпилювачів для самозахисту, згідно з інструкцією виробників, проста: спрямувати балон соплом в обличчя нападника і натиснути кнопку, яка переважно розміщена вгорі і має яскраво-червоний колір.

Недоліки:

Ефективна дистанція для застосування аерозольного розпилювача - від 10-15 до 50 см.

Застосовуючи балончик на вулиці, необхідно зважати на напрям та силу вітру (розпилення аерозолю проти сильного вітру загрожує тому хто розпилює);

Слід уникати застосування балонів у невеликих замкнених приміщеннях (ліфт, маленька кімната тощо). У разі недостатнього об'єму повітря аерозоль не зможе розсіятися після застосування до безпечної концентрації. У результаті страждає і той, хто розпилює, і нападник.

За мінусових температур ефективність усіх балонів (особливо тих, у яких активною речовиною є ОС та МПК) різко зменшується, тому взимку рекомендують носити балон у внутрішній кишені, щоб зігрівати його теплом тіла, і не витягати без необхідності.

Різні люди мають різну чутливість до подразнюючих ОР, тож завжди існує імовірність того, що ваш балон подіє на нападника недостатньо ефективно або не подіє зовсім. Ця імовірність підвищується, якщо нападник перебуває під впливом алкоголю чи наркотичних речовин.

Навіть за успішного застосування аерозольного розпилювача нападник буде "виведений із ладу" на кілька десятків секунд, у кращому випадку - на кілька хви-

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

лин, що дає лише незначний виграш часу, щоб утекти та, перебуваючи вже на безпечній відстані від нападника, викликати міліцію.

Якщо на вас нападала група осіб, ситуація ще гірша: зростає імовірність того, що хоча б на одного з них аерозоль не подіє, та й можна просто не встигнути "опрацювати" усіх "учасників". Тому не треба забувати, що балончик (як, власне, і будь-яка зброя) - не панацея від нападу, а лише допоміжний засіб.

Балони не варто зберігати понад рік, їх треба міняти щопівроку.

3.5.6.2.3. Газові пістолети та револьвери

На відміну від аерозольного розпилювача, газовий пістолет потребує спеціального дозволу на придбання. Згідно з постановою Кабміну за №706 від 7 вересня 1993 року, отримати цей дозвіл може кожен громадянин віком від 18 літ, що не має судимостей, алкогольної чи наркотичної залежності та спроможний користуватися зброєю за станом здоров'я. За дозволом треба звернутись у районний відділ дозвільної системи.

Газовий пістолет має принцип дії подібний до газового балончика. Отруйна речовина (ОР) розпилюється у повітрі і, потрапивши в обличчя супротивника, спричинює подразнення очей, слизової оболонки, дихальних шляхів. Але якщо у балоні ОР зберігається у вигляді розчину і під високим тиском і розпилюється як аерозоль, газовий пістолет або револьвер використовує патрони, споряджені ОР у сухому (кристалічному) вигляді. Підчас пострілу під дією високої температури відбувається сублімація ОР (перехід із твердого стану в газоподібний), і в повітря потрапляє вже не аерозоль, а газ. У газових патронах використовують ті ж типи ОР, що й в аерозольних розпилювачах: CS, CN, ОС та МПК. Найпоширеніші калібри газових патронів - пістолетні 8 мм Р.А., 9 мм Р.А, револьверні 380/9 мм та 45 Short. В Україні сертифіковані лише патрони "Терен-3" виробництва НВП "Еколог": пістолетні 8- та 9-міліметрові та револьверні 9-міліметрові. Активною речовиною у них є 80 мг МПК. Звичайно, у напівлегальному обігу є й німецькі патрони з CS або CN.

Вибираючи газовий пістолет або револьвер, потрібно пам'ятати, що їх ефективність визначають насамперед характеристиками патронів і лише потім - характеристиками власне зброї. Але, у будь-якому разі, зброя повинна бути надійною, зручною, відповідати фізико-антропологічним властивостям власника (вага, габарити). Пістолет, як правило, має менші розміри та вагу, більший об'єм магазина, вищу скорострільність та швидкість перезарядки. Однак револьвер надійніший, простіший у користуванні, швидше приводиться у стан бойової готовності (не треба знімати запобіжник або досилати патрон у патронник), у разі осічки - наступний постріл робиться швидше, ніж у пістолеті. Тому традиційно вважається, що револьвер краще підходить для новачків, а пістолет - професійніший та ефективніший вид зброї.

Правила застосування газових пістолетів та револьверів під час самозахисту не дуже відрізняються від таких для газових балончиків: привести зброю у стан бойової готовності (зняти запобіжник, закласти патрон у патронник), спрямувати в обличчя нападникові, натиснути на спусковий гачок. Ефективна дистанція стрільби - до 1,5-2 м. Стріляючи з близької відстані (менше півметра), може завдати супротивникові тілесних ушкоджень (наприклад, опік від гарячих порохових газів). Утім легенди про те, що з газової зброї можна вбити або ж дуже покалічити людину, -значне перебільшення. Дійсно, відомі поодинокі випадки, коли застосування газової

140 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

зброї спричиняло смерть, але жертвою ставали люди із серйозними розладами здоров'я (наприклад, астматики або ті, що схильні до серцевих нападів). Фізично здорову дорослу людину постріл із газового пістолета може вивести з ладу на кілька десятків секунд, у винятковому випадку - на кілька хвилин. Тому рекомендації за успішного застосування цього виду зброї ті самі, що і балончика.

Потрібно також пам'ятати, що газовий пістолет або револьвер - дуже складний механізм, за принципами будови схожий до бойової зброї. На відміну від балончика, він потребує хоча б елементарного знання конструкції та принципів роботи зброї і правильного регулярного обслуговування (взимку рекомендується чистити зброю раз на 2 тижні, улітку - раз на тиждень, ну і, звичайно ж, після кожної стрільби). При цьому ефективність газового пістолета та балончика є майже на одному рівні.

3.5.6.2.4. Спецзасоби для стрільби гумовими кулями

Згідно з наказом МВС № 379/ДСК від 13.06.2000 p., пістолети та револьвери, які стріляють боєприпасами спорядженими гумовими кулями дозволено мати правоохоронцям та членам їхніх сімей, працівникам суду, особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві і потребують захисту, а також журналістам. 29 липня 2003 р. вийшов наказ міністра внутрішніх справ України № 815/ДСК, який суттєво збільшив кількість осіб, які мають право зберігати та носити такий вид зброї. Тепер до нього входять народні депутати, члени громадських формувань з охорони порядку та державного кордону, військовослужбовці (крім тих, що проходять строкову службу), державні службовці. Нарешті є висока вірогідність того, що закон про зброю, який раніше чи пізніше таки доведеться прийняти Верховній Раді, дозволить усім громадянам володіти цим видом зброї.

Спецзасіб для стрільби гумовими кулями - це пістолет або револьвер переважно калібру 9 мм, за конструкцією схожий до газового, але з гладким стволом. Під дією порохових газів еластична гумова куля вилітає зі ствола зі швидкістю до 300 м/с, але через невелику масу вже на відстані приблизно 10-15 м вона втрачає швидкість і кінетичну енергію, стає безпечною. За рахунок больового і травматичного ефекту гумова куля повинна ефективно знешкоджувати супротивника на близькій відстані, не завдаючи йому важких поранень. Через специфічну аеродинаміку легкої круглої кулі точність стрільби невелика, але цілком достатня для самозахисту: на відстані 5 м більшість спецзасобів дозволить влучити у ціль розміром із сигаретну пачку. Згідно із законодавством, як самі спецзасоби, так і боєприпаси до них мають бути тільки вітчизняного виробництва.

На відміну від газового пістолета, призначеного для стрільби в обличчя нападника, стрільба гумовими кулями орієнтована насамперед на стрілянину по тулубу: так можна вивести супротивника з ладу, завдавши йому мінімальних ушкоджень. Але й тут є особливості. Ефективність гумових куль дуже залежить від відстані застосування. Окрім того, товстий одяг може значно послабити удар, завданий такою кулею. З одного боку, зареєстровано багато випадків, коли стрільба з близької відстані (1-2 м) по супротивнику, одягненому в легкий (літній) одяг, закінчувалася важкими пораненнями або ж узагалі смертю. З іншого, за результатами випробувань, проведених групою добровольців, постріл гумовою кулею з відстані 5 м по людині, одягненої у товсту зимову куртку, не здатен зупинити нападника: потраплення кулі відчувається як несильний удар. Тому якщо влітку в основному треба цілити в тулуб, то холодної пори рекомендується стріляти у кінцівки, передусім у ноги

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

(потраплення гумової кулі у ногу має сильний больовий ефект). Стрільби в голову краще уникати: у більшості випадків вона призводить до важких поранень, часто -до смерті. Тому це варіант на крайній випадок, коли іншого вибору нема. Не рекомендується застосовувати спецзасоби на дистанції ближче 3-3,5 м. На практиці, зі зменшенням відстані стрільби збільшується імовірність успішного виведення супротивника з ладу, але водночас зростає й вірогідність того, що ви завдасте йому важких поранень.

3.5.6.2.5. Пневматична зброя

Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя, хоч вона офіційно не внесена у категорію зброї самозахисту через низьку зупиняючу дію метальних снарядів. Це в основному зброя, призначена для спорту, навчання стрільбі. Водночас це небезпечна зброя, за допомогою якої можна завдати значних ушкоджень. Наприклад, з відстані 10 м куля пневматичного пістолета здатна пробити фанерний лист товщиною 5 мм ввійти в м'який пластилін на 1 см, на цій самій дистанції вона може ввійти в м'які тканини людини на 2-3 мм, чого буває достатньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматичної зброї не потрібно дозволу. Але з січня 1995 р. придбання і використання пневматики обмежене - щоб купити зброю, яка має калібр більше ніж 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, потрібно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цей засіб самооборони також має як недоліки, так і переваги. Наприклад, на траєкторію польоту снаряда не впливає зустрічний вітер (на відміну від газових пістолетів, при пострілі з яких ціль накривається газовим струменем). Однак ця зброя досить громіздка і головне - немає законодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.

3.5.6.2.6. Автономні сигнальні пристрої

Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої. їх застосування дуже просте: коли висмикнути дротик - брелок для ключів, сумка чи дипломат починають видавати такі гучні й пронизливі звуки, що будь-який зловмисник побоїться мати справу з вами далі, не привертаючи до себе загальної уваги. Такий сигнальний пристрій розрахований на одну чи дві години безперервного подання сигналу, й вимкнути його, не знаючи секрету, практично неможливо. Засіб вважається досить безпечним. Єдине застереження - потужність звукового тиску не має перевищувати 80 децибел.

3.5.6.2.7. Індивідуальні спецзасоби електрошокової дії

На сучасному ринку товарів індивідуального самозахисту є також широкий асортимент спецзасобів електрошокової дії. Електрошоковий пристрій здатний швидко, без довготривалих наслідків нейтралізувати агресора. Вони прості в користуванні, однак вимагають суворого дотримання правил користування та догляду (в них вмонтовані потужні акумулятори електроенергії).

Серед поширених на ринку СНД засобів електрошоку найнадійнішими і ефективними є пристрої "Конвой" К-111 і "Катрон" К-111. Найбільш практичні для щоденного носіння - невеликих розмірів, масою 200-300 г. Цей спецзасіб не має обмежень для використання, як у мисливської, газової, гумової, іншої зброї, його можна застосувати у різних приміщеннях, машині, ліфті для самозахисту від агресора, нападу собак.

142 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Для приведення в дію пристрій достатньо зняти з запобіжника. Для нейтралізації нападника досить навести на нього з близької відстані в корпус, чи в великі групи м'язових тканин. Найуразливіші точки: шия, пах, сонячне сплетіння, верхня частина грудей і верхня частина стегна.

Відомі спецзасоби комбінованої дії (електрошокової дії та захисту від механічних пошкоджень). Так електрошоковий жакет (No-Contact Jacket) розробили спеціалісти Массачусетського Технологічного інституту разом зі студією Advanced Research Apperel як спецзасіб, альтернативний газовим балончикам, газовим пістолетам та револьверам. Він виготовлений зі спеціальної тканини - Агасоп, розробленої Du Pont за тією ж технологією, що й бронежилети. Він покриває тіло, і при необхідності вмикається, при дотиканні нападник отримує достатній розряд електричного струму, який викликає шок. В увімкненому стані жакет видає загрозливі звуки потріскуючої електрики, яке візуально підтверджується маленькими, бігаючими по правому плечі, розрядами.

3.5.6.3. Загальні засади самозахисту

Під час вибору засобів індивідуального захисту потрібно чітко зрозуміти, що наявність газового балончика, чи пістолета не дає гарантії ефективної самооборони. Відомі випадки, коли гинули люди з вогнепальною чи іншою зброєю тільки тому, що не були морально, психічно готові рішуче дати відсіч злочинним посяганням, були неуважними, незібраними. Отже, для ефективної відсічі нападнику, чи на