Поняття міжнародних перевезень.

Транспортна галузь України – є однією з найважливіших складових національної економіки. Національне законодавство закріпило функціонування всіх видів транспорту виходячи із внутрішніх особливостей, та враховуючи велике транзитне значення території нашої держави.

Загальні положення про транспорт закріплені в Законі України від 10 листопада 1994 р. «Про транспорт»[281], де встановлено, що транспортну систему України складають: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен), промисловий залізничний транспорт, відомчий транспорт, трубопровідний транспорт, шляхи сполучення загального користування.

Раніше, як правило, переміщення людей та товарів в просторі обмежувалось територією однієї країни. З розвитком міжнародного співробітництва перевезення не закінчуються на території однієї країни, а мають своє подовження на території іншої або держав. Україна, безперечно, зацікавлена в ефективному регулюванні не тільки внутрішніх транспортних перевезень, а й міжнародних.

Міжнародними вважаються перевезення пасажирів і вантажу між двома або декількома державами. Особливістю міжнародних транспортних відносин є наявність іноземного елемента: перевезення виконується за кордон, отже процесу переміщення притаманний іноземний елемент. Характерною рисою для таких перевезень є те, що основні питання такого виду діяльності регулюються міжнародними угодами (транспортними конвенціями). На це вказував російський правник О.М.Садіков у своєму висновку, що міжнародним перевезенням (міжнародному сполученню) властива не одна, а дві ознаки: вони здійснюються, по-перше, між двома та більше країнами і, по-друге, на умовах, встановлених міжнародними угодами[282].

Норми як внутрішньодержавних так і міжнародних документів підкреслюють необхідність укладення договору перевезення. Деякі вчені підкреслюють, що сторонами такого договору повинні бути особи, які мають різну національну належність чи розташування на території різних країн пункту відправлення та пункту призначення чартерного перевезення або, якщо пункт відправлення та пункт призначення розміщені на території однієї країни, то узгоджена зупинка на території іншої країни[283].

Факт укладення договору перевезення, який передбачає перетинання кордонів країни не менш як двох країн, є саме тією ознакою в якій проявляється «іноземний елемент».

В залежності від видів транспорту можна виділити такі перевезення: водні, залізничні, автомобільні, авіаційні. Залежно від періодичності транспортних операцій – регулярні перевезення (лінійні) та нерегулярні. З урахуванням завершення перевезення на території країни-сусідки чи ні – перевезення сусідні, транзитні та прохідні (кільцеві). Є ще інші підстави для класифікації перевезень

Сьогодні основним джерелом правового регулювання міжнародних перевезень пасажирів та їх багажу, вантажів є міжнародні угоди. Багато із них охоплюють всі або декілька видів транспорту. Наприклад, такою є Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 24 травня 1980 р. Характеристика найбільш важливих міжнародних конвенцій буде надана у відповідних розділах цієї глави.

Крім міжнародних угод в процесі регулювання міжнародних перевезень велике значення мають внутрішньодержавні акти. В Україні це Цивільний кодекс, Повітряний кодекс, Кодекс торговельного мореплавства, Закон України «Про залізничний транспорт»[284], Закон України «Про автомобільний транспорт»[285].

Практика міжнародних перевезень визначила найбільш поширені колізійні прив’язки, серед них закон місця відправлення товару;закон місця нанесення шкоди;особистий закон перевізника та інші.

Правова регламентація міжнародних перевезень тісно пов’язана з діяльністю міжнародних організацій.

Міжнародні транспортні організації виникли в кінці Х1Х ст. Вони розробляють проекти конвенцій, уніфікованих правил та технічних регламентів. Для розгляду та прийняття конвенцій міжнародні організації скликають дипломатичні або інші конференції.

Міжнародні транспортні організації створюються за видами транспорту. Найбільшу групу складають організації в області водного транспорту (їх нараховується близько 100). Із числа міжурядових організацій самою авторитетною є Міжнародна морська організація (ІМО), створена в 1949 р[286]. Одна із основних її задач – заохочення ліквідації дискримінаційних заходів та зайвих обмежень зі сторони урядів, які стосуються міжнародного торгівельного судноплавства.

Міжнародні організації залізничного транспорту мають статус неурядових організацій. Більшість із них є регіональними та займаються вузьким колом проблем. В 1950 р. створений Європейський союз по залізничним перевезенням. Основна мета Союзу – представництво і захист в міжнародних організаціях інтересів європейських залізничних адміністрацій у взаємовідносинах з іншими міжнародними транспортними та економічними адміністраціями, які пов’язані з перевезеннями у міжнародному сполученні вантажів та пасажирів, а також організацію та здійснення міжнародних залізничних перевезень в межах транспортної мережі країн – членів Союзу.

Серед міжнародних організацій повітряного транспорту найбільш авторитетною є Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО)[287]. Вона створена в 1944 р. як спеціалізована установа ООН. Одна із задач ІКАО – унеможливлення економічних втрат, які виникли внаслідок нерозумної конкуренції.

На сьогодні функціонують міжнародні організації автомобільного транспорту та автодоріг. Так, в 1948 р. створена Міжнародна автодорожня федерація, в 1957 р. – Міжнародний союз водіїв вантажівок далекого слідування і відповідних транспортних засобів. Ці організації займаються уніфікацією транспортної документації, правил дорожнього руху, стандартизацією систем стягнення за порушення правил перевезення вантажів, пасажирів та їх багажу.

Із міжнародних організацій по річковому сполученні найбільш активною є Дунайська комісія. Вона вивчає та вирішує питання, які стосуються юридичних аспектів судноплавства на внутрішніх водних шляхах міжнародного значення; готує необхідні правила відносно комерційних питань плавання по Дунаю; розробляє однакові норми митного, санітарного, фітосанітарного нагляду; складає проекти угод щодо спрощення правил перевезення вантажів та пасажирів.