Аналіз багаторічної динаміки захворюваності

Вступ

Дифтерія - гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок зіва, носа, гортані та токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем.. Збудник - дифтерійна паличка (Corinebacterium diphteriae).

Значні зрушення протягом останнього століття відбулися щодо епідемічної ситуації з дифтерії. З уведенням планових щеплень різко знизилася захворюваність, майже до спорадичної. Це спричинило послаблення уваги до цієї інфекції в Україні та інших державах колишнього Радянського Союзу, це призвело до скорочення охоплення щепленням дитячого населення, результатом чого стала епідемія 95року, що забрала життя багатьох людей. Основною причиною епiдемiї дифтерії були недолiки проведення iмунопрофiлактики у дiтей i вiдсутнiсть планових ревакцинацiй дорослого населення, внаслiдок чого при спорадичній захворюваностi, що виключала широку латентну імунізацію, колективний iмунiтет до дифтерiї знизився до критичного рiвня. У цей час кардинально змінилося ставлення батьків до вакцинації, і вже 1996 р. охоплення щепленням дітей раннього віку перевищило 90%. Незважаючи на масовість щеплень, кількість побічних реакцій і ускладнень не збільшилася. Лікарі побачили, що діти, яким раніше часто давали відводи від щеплень, переносили вакцинацію нормально. Населення пересвідчилося, що неприємностей від вакцинації значно менше, ніж від інфекційного захворювання. Проведення масової імунізації різних верств населення України проти дифтерії в період епідемії зумовило стрімке зменшення інтенсивності епідемічного процесу цієї інфекції. Відносно 1995 р. - піку епідемії - у 2002 р. захворюваність на дифтерію знизилась у 18 разів, токсигенного носійства - у 23 рази. Показники смертності зменшились у 20 разів. Серед дітей зареєстровано 9 випадків у 2005 р., 15 – у 2006 р.

 

ЗАХВОРЮВАННЯ НА ДИФТЕРІЮ

Кількість випадків... Всього Дорослі Діти

у 2010 році (на 24.11) 13 13 0

з них летальні 0 0 0

у 2009 році (на 10.02) 19 18 1

з них летальні 0 0 0

у 2008 році (на 31.12.2007) 55 44 11

з них летальні 6 4 2

 

ВООЗ в 2000р. поставила завдання знизити рівень захворювання на дифтерію до 0,1 на 100 000 населення в Європі до 2010 р.

Епідемію вдалося подолати, і протягом останніх років в Україні реєструється невелика кількість випадків захворювання. Захворюваність має спорадичний характер. Як під час епідемії, так і тепер хворіють на дифтерію більше дорослі. Привертає увагу той факт, що переважна більшість зареєстрованих випадків дифтерії мала тяжкий перебіг, навіть з летальним наслідком. Низька захворюваність створює видимість перемоги над цією інфекцією, але наявність тяжких форм дифтерії та летальних наслідків не дозволяє говорити про цілком сприятливу епідемічну ситуацію в Україні. Слід зазначити, що створений у процесі вакцинації антитоксичний імунітет не перешкоджає колонізації слизових оболонок коринебактеріями дифтерії. Хоча 60-75% серед тих, хто захворів, становлять щеплені, тяжкі форми захворювання переважно реєструються у нещеплених проти дифтерії дітей. І сьогодні, через 15 років після епідемії, для нещеплених людей дифтерія залишається смертельно небезпечною.

 

Джерело інфекції - хвора людина або носій токсигенних штамів. Найбільша роль у поширенні інфекції належить хворим на дифтерію ротоглотки, особливо зі стертою і атиповими формами хвороби. Реконвалесценти виділяють збудник протягом 15-20 діб (іноді до 3 міс). Велику небезпеку для оточення становлять бактеріоносії, які виділяють збудник з носоглотки. У різних групах частота тривалого носійства варіює від 13 до 29%. Безперервність епідемічного процесу забезпечує тривалий носійство навіть без реєстрованої захворюваності.

 

Механізм передачі - крапельний. Іноді факторами передачі можуть стати забруднені руки та об'єкти зовнішнього середовища (предмети побуту, іграшки, посуд, білизна та ін.) Дифтерія шкіри, очей та статевих органів виникає при перенесенні збудника через контаміновані руки.У таких випадках виникають екстрабукальні форми. Також відомі харчові спалахи дифтерії, зумовлені розмноженням збудника в молоці, кондитерських кремах та ін

 

Природна сприйнятливість людей висока і визначається антитоксичну імунітетом. Вміст у крові 0,03 АЕ / мл специфічних антитіл забезпечує захист від захворювання, але не перешкоджає формуванню носійства патогенних збудників. Дифтерійні антитоксичні антитіла, що передаються трансплацентарно, захищають немовлят від захворювання протягом першого півріччя життя. У перехворілих на дифтерію або правильно щеплених людей виробляється антитоксичний імунітет, його рівень - надійний критерій захищеності від цієї інфекції.

 

Профілактика та заходи в осередку. Основу профілактики дифтерії складає активна імунізація, яку проводять у плановому порядку всім дітям і далі дорослим через кожні 10 років.

В епідемічному осередку раціонально організувати перевірку стану імунітету. Використання РНГА дозволяє виявити неімунних до дифтерії осіб протягом декількох годин. За цими особами необхідно встановити медичне спостереження з метою раннього виявлення у них клінічних симптомів дифтерії. Контактних, які мають титр протидифтерійних антитіл нижче від «захисного», слід імунізувати одноразово, а серонегативних - дворазово (з інтервалом 30 днів) АД - анатоксином з наступною ревакцинацією через 6 міс. При наявності протипоказань до імунізації доцільними є превентивна санація, виведення з осередку та спостереження.

В епідемічному осередку проводять раннє виявлення, ізоляцію і госпіталізацію хворих, а також пошук бактеріоносіїв. У всіх хворих на ангіну обов'язково беруть мазки з зіва і носа на дифтерійну паличку. Госпіталізувати слід не лише хворих з явною дифтерією, але й підозрілих на цю хворобу. В осередку дифтерії будь-яку ангіну (навіть без бактеріологічного підтвердження) слід розцінювати як дифтерію. Хворі на ГРВІ підлягають обов'язковому обстеженню на наявність дифтерійної палички і за умови її виявлення діагностується дифтерія. В санепідстанцію подають термінове повідомлення. За контактними здійснюють медичне спостереження протягом 7 днів. Воно передбачає щоденний огляд, термометрію, однократне бактеріологічне дослідження на дифтерійне носійство. До одержання результатів декретовані групи підлягають карантину. В дитячих закладах медичний огляд дітей і персоналу здійснює отоларинголог щоденно. Виявлених носіїв токсигенних штамів ізолюють і лікують. Якщо виникли повторні захворювання на дифтерію у дитячому закладі, групу (або весь заклад) роз'єднують на 7 днів. У приміщенні роблять заключну дезінфекцію, а дітей патронують вдома. Носіїв нетоксигенних культур в умовах загальної імунізації не ізолюють.

В епідемічному осередку роблять заключну дезинфекцію (білизни, постільних речей, іграшок), використовуючи 1-2 % розчин хлораміну, кип'ятіння або пароформалінові камери.

Носіїв токсигенних штамів дифтерійних паличок виявляють планово: у дітей при вступі до дитячих закладів і в соматичні лікарні, у дорослих - при вступі на роботу у дитячі заклади, у пологові будинки, а також при госпіталізації до ЛОР відділення.

Виявлені носії токсигенних дифтерійних паличок з дозволу епідеміолога можуть лікуватись вдома, а особи з декретованих груп підлягають обов'язковій госпіталізації. Оскільки причинами стійкого бактеріоносійства є зниження опірності організму, а також хронічні захворювання носоглотки, практикують вітамінізацію, ультрафіолетове опромінювання, місцеве лікування йодинолом, лазером, ультразвуком; із загальнозміцнюючих засобів використовують метацил, пентоксил. Обов'язковому бактеріологічному обстеженню на дифтерію підлягають всі хворі з будь-якими нашаруваннями на мигдаликах, в тому числі хворі на ангіну, інфекційний мононуклеоз, захворювання крові тощо.

 

Вступ

Дифтерія - гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок зіва, носа, гортані та токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем.. Збудник - дифтерійна паличка (Corinebacterium diphteriae).

Значні зрушення протягом останнього століття відбулися щодо епідемічної ситуації з дифтерії. З уведенням планових щеплень різко знизилася захворюваність, майже до спорадичної. Це спричинило послаблення уваги до цієї інфекції в Україні та інших державах колишнього Радянського Союзу, це призвело до скорочення охоплення щепленням дитячого населення, результатом чого стала епідемія 95року, що забрала життя багатьох людей. Основною причиною епiдемiї дифтерії були недолiки проведення iмунопрофiлактики у дiтей i вiдсутнiсть планових ревакцинацiй дорослого населення, внаслiдок чого при спорадичній захворюваностi, що виключала широку латентну імунізацію, колективний iмунiтет до дифтерiї знизився до критичного рiвня. У цей час кардинально змінилося ставлення батьків до вакцинації, і вже 1996 р. охоплення щепленням дітей раннього віку перевищило 90%. Незважаючи на масовість щеплень, кількість побічних реакцій і ускладнень не збільшилася. Лікарі побачили, що діти, яким раніше часто давали відводи від щеплень, переносили вакцинацію нормально. Населення пересвідчилося, що неприємностей від вакцинації значно менше, ніж від інфекційного захворювання. Проведення масової імунізації різних верств населення України проти дифтерії в період епідемії зумовило стрімке зменшення інтенсивності епідемічного процесу цієї інфекції. Відносно 1995 р. - піку епідемії - у 2002 р. захворюваність на дифтерію знизилась у 18 разів, токсигенного носійства - у 23 рази. Показники смертності зменшились у 20 разів. Серед дітей зареєстровано 9 випадків у 2005 р., 15 – у 2006 р.

 

ЗАХВОРЮВАННЯ НА ДИФТЕРІЮ

Кількість випадків... Всього Дорослі Діти

у 2010 році (на 24.11) 13 13 0

з них летальні 0 0 0

у 2009 році (на 10.02) 19 18 1

з них летальні 0 0 0

у 2008 році (на 31.12.2007) 55 44 11

з них летальні 6 4 2

 

ВООЗ в 2000р. поставила завдання знизити рівень захворювання на дифтерію до 0,1 на 100 000 населення в Європі до 2010 р.

Епідемію вдалося подолати, і протягом останніх років в Україні реєструється невелика кількість випадків захворювання. Захворюваність має спорадичний характер. Як під час епідемії, так і тепер хворіють на дифтерію більше дорослі. Привертає увагу той факт, що переважна більшість зареєстрованих випадків дифтерії мала тяжкий перебіг, навіть з летальним наслідком. Низька захворюваність створює видимість перемоги над цією інфекцією, але наявність тяжких форм дифтерії та летальних наслідків не дозволяє говорити про цілком сприятливу епідемічну ситуацію в Україні. Слід зазначити, що створений у процесі вакцинації антитоксичний імунітет не перешкоджає колонізації слизових оболонок коринебактеріями дифтерії. Хоча 60-75% серед тих, хто захворів, становлять щеплені, тяжкі форми захворювання переважно реєструються у нещеплених проти дифтерії дітей. І сьогодні, через 15 років після епідемії, для нещеплених людей дифтерія залишається смертельно небезпечною.

 

Джерело інфекції - хвора людина або носій токсигенних штамів. Найбільша роль у поширенні інфекції належить хворим на дифтерію ротоглотки, особливо зі стертою і атиповими формами хвороби. Реконвалесценти виділяють збудник протягом 15-20 діб (іноді до 3 міс). Велику небезпеку для оточення становлять бактеріоносії, які виділяють збудник з носоглотки. У різних групах частота тривалого носійства варіює від 13 до 29%. Безперервність епідемічного процесу забезпечує тривалий носійство навіть без реєстрованої захворюваності.

 

Механізм передачі - крапельний. Іноді факторами передачі можуть стати забруднені руки та об'єкти зовнішнього середовища (предмети побуту, іграшки, посуд, білизна та ін.) Дифтерія шкіри, очей та статевих органів виникає при перенесенні збудника через контаміновані руки.У таких випадках виникають екстрабукальні форми. Також відомі харчові спалахи дифтерії, зумовлені розмноженням збудника в молоці, кондитерських кремах та ін

 

Природна сприйнятливість людей висока і визначається антитоксичну імунітетом. Вміст у крові 0,03 АЕ / мл специфічних антитіл забезпечує захист від захворювання, але не перешкоджає формуванню носійства патогенних збудників. Дифтерійні антитоксичні антитіла, що передаються трансплацентарно, захищають немовлят від захворювання протягом першого півріччя життя. У перехворілих на дифтерію або правильно щеплених людей виробляється антитоксичний імунітет, його рівень - надійний критерій захищеності від цієї інфекції.

 

Профілактика та заходи в осередку. Основу профілактики дифтерії складає активна імунізація, яку проводять у плановому порядку всім дітям і далі дорослим через кожні 10 років.

В епідемічному осередку раціонально організувати перевірку стану імунітету. Використання РНГА дозволяє виявити неімунних до дифтерії осіб протягом декількох годин. За цими особами необхідно встановити медичне спостереження з метою раннього виявлення у них клінічних симптомів дифтерії. Контактних, які мають титр протидифтерійних антитіл нижче від «захисного», слід імунізувати одноразово, а серонегативних - дворазово (з інтервалом 30 днів) АД - анатоксином з наступною ревакцинацією через 6 міс. При наявності протипоказань до імунізації доцільними є превентивна санація, виведення з осередку та спостереження.

В епідемічному осередку проводять раннє виявлення, ізоляцію і госпіталізацію хворих, а також пошук бактеріоносіїв. У всіх хворих на ангіну обов'язково беруть мазки з зіва і носа на дифтерійну паличку. Госпіталізувати слід не лише хворих з явною дифтерією, але й підозрілих на цю хворобу. В осередку дифтерії будь-яку ангіну (навіть без бактеріологічного підтвердження) слід розцінювати як дифтерію. Хворі на ГРВІ підлягають обов'язковому обстеженню на наявність дифтерійної палички і за умови її виявлення діагностується дифтерія. В санепідстанцію подають термінове повідомлення. За контактними здійснюють медичне спостереження протягом 7 днів. Воно передбачає щоденний огляд, термометрію, однократне бактеріологічне дослідження на дифтерійне носійство. До одержання результатів декретовані групи підлягають карантину. В дитячих закладах медичний огляд дітей і персоналу здійснює отоларинголог щоденно. Виявлених носіїв токсигенних штамів ізолюють і лікують. Якщо виникли повторні захворювання на дифтерію у дитячому закладі, групу (або весь заклад) роз'єднують на 7 днів. У приміщенні роблять заключну дезінфекцію, а дітей патронують вдома. Носіїв нетоксигенних культур в умовах загальної імунізації не ізолюють.

В епідемічному осередку роблять заключну дезинфекцію (білизни, постільних речей, іграшок), використовуючи 1-2 % розчин хлораміну, кип'ятіння або пароформалінові камери.

Носіїв токсигенних штамів дифтерійних паличок виявляють планово: у дітей при вступі до дитячих закладів і в соматичні лікарні, у дорослих - при вступі на роботу у дитячі заклади, у пологові будинки, а також при госпіталізації до ЛОР відділення.

Виявлені носії токсигенних дифтерійних паличок з дозволу епідеміолога можуть лікуватись вдома, а особи з декретованих груп підлягають обов'язковій госпіталізації. Оскільки причинами стійкого бактеріоносійства є зниження опірності організму, а також хронічні захворювання носоглотки, практикують вітамінізацію, ультрафіолетове опромінювання, місцеве лікування йодинолом, лазером, ультразвуком; із загальнозміцнюючих засобів використовують метацил, пентоксил. Обов'язковому бактеріологічному обстеженню на дифтерію підлягають всі хворі з будь-якими нашаруваннями на мигдаликах, в тому числі хворі на ангіну, інфекційний мононуклеоз, захворювання крові тощо.

 

Аналіз багаторічної динаміки захворюваності

 

Багаторічна тенденція захворюваності (ріст, зниження, стабілізація)

І сер=35,91/16=2,2

b= -344,69/1360=-0,25

 

роки	Х	Іфакт	Х х Іфакт	Х^2	Ітеор = І сер. + (b x Х)	d = І факт – І теор
	-15	5,72	-85,8		5,95	-0,23
	-13	5,79	-75,27		5,45	0,34
	-11	10,25	-112,75		4,95	5,3
	-9	6,15	-55,35		4,45	1,7
	-7	2,7	-18,9		3,95	-1,25
	-5	1,4	-7		3,45	-2,05
	-3	0,77	-2,31		2,95	-2,18
	-1	0,72	-0,72		2,45	-1,73
		0,58	0,58		1,95	-1,37
		0,59	1,77		1,45	-0,86
		0,33	1,65		0,95	-0,62
		0,26	1,82		0,45	-0,19
		0,21	1,89		-0,05	0,26
		0,14	1,54		-0,55	0,69
		0,17	2,21		-1,05	1,22
		0,13	1,95		-1,55	1,68
		35,91	-344,69